Ухвала суду № 28136191, 22.12.2012, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

РІШЕННЯ справа №403/9078/12р.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Решетніка М.О.

при секретарі - Медведєвій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк»«Про визнання дій неправомірними, визнання договорів частково недійсними, зобов'язання вчинити певні дії», -

ВСТАНОВИВ:

До Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська надійшов вищезазначений позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання дій неправомірними, а певних умов договорів недійсними, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 29.03.2011р. між ним та відповідачем, був укладений кредитний договір №085/14/11-007 (на купівлю автотранспортних засобів) та договір про надання відновлювальної кредитної лінії №085/14/11-008, згідно яких він отримав від відповідача 450000грн. на умовах, викладених у цих договорах. Також на забезпечення виконання зобов'язань між ними було укладено і договір застави 085/17/11-012, за п.2.1.7 якого встановлено обов'язок заставодавця застрахувати предмет застави в страховій компанії, акредитованій відповідачем. Також п.3.3.3 договору №085/14/11-007 визначено обов'язок позичальника укласти договір страхування із компанією, погодженою з кредитором, тобто йому фактично нав'язано укласти договір страхування з ПрАТ «СК «ВУСО», що вважає, суперечить вимогам Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про страхування»та «Про захист прав споживачів».

На його прохання змінити страховика відповідач відмовився та самостійно надав йому кредит для оплати страхового платежу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок страховика, хоча ним, позивачем, вже було укладено договір страхування з іншим страховиком, якому і оплатив необхідні кошти, в зв'язку з чим просить суд визнати такі дії відповідача неправомірними, зобов'язати того здійснити перерахунок коштів та процентів, неправомірно нарахованих йому відповідно до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №085/14/11-008, зарахувавши вже сплачені кошти в сумі 12122грн.70коп. в рахунок платежів, що передбачені кредитним договором №085/14/11-007, а також, відповідно до ст.ст.203,215 ЦК України, визнати недійсними п.2.1.7 договору застави і п.3.3.3 кредитного договору №085/14/11-007.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити посилаючись на обставини, викладені в заяві. Представник відповідача позов не визнав, вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним подіям та нормам матеріального і процесуального права, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», «Про захист прав споживачів»та умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч.1-3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

А згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що 29.03.2011р. між сторонами було укладено кредитний договір №085/14/11-007 (на купівлю автотранспортних засобів) (а.с.7-19), договір про надання відновлювальної кредитної лінії №085/14/11-008 (а.с.21-31), згідно яких позивач отримав від відповідача 450000грн. на умовах, викладених у цих договорах. А на забезпечення виконання зобов'язань між ними було укладено і договір застави 085/17/11-012 (а.с.32-35).

Згідно п.3.3.3 кредитного договору №085/14/11-007 визначено обов'язок позичальника укласти договір страхування транспортного засобу на користь кредитора, як вигодонабувача, за пакетом «повне КАСКО»в страховій компанії, узгодженій з кредитором, а п.2.1.7 договору застави 085/17/11-012 встановлено обов'язок заставодавця застрахувати предмет застави в страховій компанії, акредитованій заставодержателем.

На виконання зазначених умов договорів позивачем 28.03.2011р. було укладено із ПрАТ «СК ВУСО»договір добровільного страхування наземного транспорту №176073-02-04-01 (а.с.36-38), відповідно до п.2.3.6 якого він діє до дати внесення наступного чергового платежу, а після внесення останнього платежу -до 24-00год. 28 березня 2016р. включно. Пунктом 4.2. цього договору також передбачено, що його дія може бути припинена на вимогу страховика або страхувальника, як це передбачено ст.28 Закону України «Про страхування». Посилаючись на зазначене позивач листом від 26.04.2012р. повідомив вказане ПрАТ про припинення дії договору страхування, також 22.03.2012р. уклав договір №102422 добровільного комплексного страхування наземного транспорту із ПрАТ «СК «Здорово»(а.с.39).

Також, згідно викладеного позивачем в позовній заяві та його представником в судовому засіданні, та не заперечувалось представником відповідача, останнім було надано позивачеві траншом кредит на черговий платіж за договором страхування з ПрАТ «СК «ВУСО»на продовження його дії шляхом перерахування останньому необхідних грошових коштів, що передбачалось вищевказаним п.4.2 договору страхування.

Оспорюючи вказані дії позивач зазначив, що звертався до відповідача з вимогою не вчиняти таких дій та змінити страховика, в чому йому безпідставно усно відмовили, а направлені з цього приводу листи не бажали отримувати. Разом з тим зазначеним обставинам, зокрема таким зверненням до відповідача, позивач суду, як це передбачено ст.ст.10,60 ЦПК України, суду не надав.

Крім того, вищевказану відмову банку, якщо така і була, позивач вважає неправомірною, оскільки, на його думку, суперечить ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку та клієнтів, та забороняє вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг; вимогам ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згідно якої не допускається вчинення антиконкурентних дій, якими є узгоджені дії, які приводять чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, тобто такі, які стосуються суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно оправданих на те причин; ст.6 Закону України «Про страхування»стосовно того, що договори страхування не можуть бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин; ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Однак з таким суд не може погодитись.

Так серед загальних засад цивільного законодавства, згідно ст.3 ЦК України, є свобода договору. Свобода сторін в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору законодавчо закріплено ст.627 ЦК України.

Як зазначалось вище, сторонами при укладенні договору №085/14/11-007 (на купівлю автотранспортних засобів) (а.с.7-19), договору про надання відновлювальної кредитної лінії №085/14/11-008, як і договору застави 085/17/11-012, було обумовлено обов'язок заставодавця застрахувати предмет застави в страховій компанії, акредитованій заставодержателем. На момент укладення позивачем договору страхування як із ПрАТ «СК «ВУСО», так і з ПрАТ «СК «Здорово», зазначені умови договорів були чинними, не визнавались недійсними та не змінювались і не відмінялись сторонами.

Змінюючи страховика позивач фактично вчиняє дії, які направлені на зміну умов договорів.

Однак згідно ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставою для зміни страховика позивач вказує п.4.2 договору страхування, однак в контексті з умовами договорів, що були укладені позивачем з відповідачем, та вищевказаних нори законодавства, таке не допускається.

Зміна або розірвання договору, згідно ст.651 ЦК України, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згоди ж на зміну умов договору відповідач ОСОБА_1 не надавав, як останній вказує у своєму позові, його пропозицію про таке відповідач навіть не отримував.

Також позивач вказує, що відповідач фактично нав'язав йому укласти договір страхування саме із ПрАТ «СК «ВУСО», що також нічим не підтверджується. Зокрема із договору страхування з останнім вбачається, що він був укладений позивачем іще до укладення договорів із відповідачем, в останніх ніяким чином не покладається в обов'язки позивача укладати договір страхування саме із ПрАТ «СК «ВУСО», а лише із страховиком, який буде узгоджено із відповідачем, при цьому представник останнього в судовому засіданні зазначив, що такими, тобто акредитованими ними, можуть бути і інші страхові компанії, яких налічується біля 20, чого позивачем та його представником не заперечувалось, та що спростовує твердження позивача про порушення відповідачем законодавства, яке регулює захист економічної конкуренції.

Умовами договору про надання відновлювальної кредитної лінії №085/14/11-008, а саме п.п.1.2 і 1.2.1, сторонами у даній справі було визначено, що відповідач надає позивачеві і кредит на здійснення оплати страхових платежів за договором добровільного страхування транспортного засобу, укладеного останнім із ПрАТ «СК «ВУСО», для забезпечення чого позивач доручає відповідачеві здійснювати перерахування траншів кредиту для сплати чергових страхових платежів на поточний рахунок страховика в розмірі та строки, що передбачені договором страхування за умови ненадання позивачем відповідачеві документів, які б підтверджували самостійну ним оплату. Таких документів позивач не надавав відповідачеві, а отже оскаржувані ОСОБА_1 дії відповідача відповідають в тому числі Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою НБУ від 21.01.2004р. №22, а отже є правомірними, в зв'язку з чим в цій частині позову, як і в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок коштів, необхідно відмовити.

Також позивач не надав суду, як це передбачено ст.ст.10,60 ЦПК України, жодних доказів тому, що оскаржувані ним умови договорів з відповідачем є несправедливими, яким-небудь чином порушують його права, в тому числі і в плані матеріального характеру.

Таким чином будь-яких порушень відповідачем чинного законодавства при укладені договорів з позивачем суд не вбачає, а тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

При подачі позову позивачем не було оплачено судовий збір, в зв'язку з чим такий, відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з нього в сумі 214грн.60коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк»«Про визнання дій неправомірними, визнання договорів частково недійсними, зобов'язання вчинити певні дії»-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 214грн.60коп. на розрахунковий №31210206700004, код платежу 22030001, банк отримувача: ГУДКУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ суду 02891368, МФО банку 805012.

Строк апеляційного оскарження рішення -10 днів з дня отримання його копії.

Суддя