Постанова № 281348, 15.11.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15 листопада 2006 р. Справа № 5/370-А

За позовом: ДП „Мукачівське лісове господарство” с.Вільховиця,

Мукачівського району

До відповідача: Мукачівської ОДПІ м.Мукачево

Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від

31.01.2006р.

Суддя О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача:

відповідача: Рябінкіна Н.В. - представник, Спачинський В.Я. –предст.

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства „Мукачівське лісове господарство” с.Вільховиця до Мукачівської ОДПІ м.Мукачево про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 31.01.2006р.,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Мукачівської ОДПІ 24.01.2006р. було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП „Мукачівське лісове господарство” за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р. за результатами якої складено акт №9/23-01/22114595.

Згідно з даним актом перевірки на підприємстві позивача станом на 31.12.2004р. встановлено наявність кредиторської заборгованості в сумі 305791 грн. перед фірмою „Сіджерія Бертос Паоло” (Італія) по якій минув строк позовної давності.

Встановивши цей факт, на підставі п.12.1.5. ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Мукачівська ОДПІ, виявлену кредиторську заборгованість віднесла до валового доходу за 4 квартал 2004 року, що призвело до донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 38224 грн.

Окрім того, збільшивши розрахунковий валовий дохід позивача на суму простроченої кредиторської заборгованості (305791 грн.), відповідачем зроблено висновок про заниження ДП „Мукачівське лісове господарство” у 4 кварталі 2004 року частини прибутку, що належить державі, внаслідок чого, з посиланням на ст..72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік” та ч.2 Постанови КМ України „Про порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році” від 15.01.2005р. №250, донараховано 45869 грн. частини прибутку, що належить державі.

На підставі зроблених вище висновків, податковим органом, на підставі п.п.17.1.3. ст..17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006р. №0000152340/0, яким позивачу нараховано до стягнення 57336 грн. з яких сума 38224 грн. податок на прибуток, а сума 19112 грн. штрафна санкція, та податкове повідомлення-рішення від 31.01.2005р. №0000162340/0, яким нараховано до стягнення 68803,5 грн. з яких сума 45869 грн. –надходження прибутку державних підприємств, а сума 22934,5 грн. –штрафна санкція.

Позивач просить визнати протиправними згадані вище податкові повідомлення-рішення посилаючись на їх невідповідність фактичним обставинам справи. За його твердженням висновки податкового органу щодо сплину строків позовної давності є невірними, оскільки терміни проведення розрахунків із нерезидентом були змінені угодою сторін, а самі розрахунки завершено вчасно.

На підтвердження підставності позовних вимог, позивачем надано суду оригінали контрактів із фірмою „Сіджерія Бертос Паоло” (Італія), оригінали вантажно-митних декларацій та інших товарно-супровідних документів, що свідчать про господарські відносини із нерезидентом, які були оглянуті у ході судового слухання справи.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на підставність та обґрунтованість зроблених перевіркою висновків.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд задовольняє позов, виходячи з наступного:

Судовим розглядом справи встановлено, що ДП „Мукачівське лісове господарство” здійснювало взаємовідносини з фірмою „Сіджерія Бертос Паоло” (Італія) на підставі наступних контрактів:

- Контракт № 003/98 від 25.05.98 р.;

- Контракт №49 від 24.09.98 р.;

- Контракт № 10 від 18.03.99 р.;

- Контракт № 8 від 27.04.01 р.;

- Контракт № 9 від 02.07.01 р.;

- Контракт № 7 від 06.06.01 р.

На виконання Контракту № 003/98 укладеного позивачем та нерезидентом 25.05.1998р. в адрес ДП "Мукачівське лісове господарство” було поставлено обладнання на загальну суму 248000,00 USD. Розрахунки за поставлене обладнання, згідно з Контрактом, передбачалось проводити у натуральній формі шляхом бартерного обміну.

На виконання Контракту № 7 від 06.06.2001р. на ДП "Мукачівське лісове господарство" було поставлено обладнання на загальну суму 113000,00 USD. Розрахунки по цьому Контракту, також передбачалось проводити по бартеру.

Інші правочини, що були укладені між позивачем та фірмою „Сіджерія Бертос Паоло” (Італія), передбачали грошову форму розрахунків.

Як вбачається із матеріалів справи ДП "Мукачівське лісове господарство" було проведено розрахунки наступним чином:

В рахунок виконання умов по Контракту № 003/98 від 25 травня 1998 року з боку італійської сторони було поставлене обладнання на загальну суму 248000 USD. В ході розмитнення цього обладнання, після тривалого зберігання під митним контролем на ліцензійному складі ТОВ компанії "Новатор" (про що свідчать відмітки на ВМД) в розділі 44 ВМД " Додаткова інформація/подані документи" було проставлено відомості про те, що розмитнення здійснюється по Контракту № 37, до цих же вантажно-митних декларацій додані ВМД, які були оформлені при перетині кордону України, за грифом "Під митним контролем".

Контракт №37, який врегульовував відносини зберігання вантажу, що надійшов на адресу позивача, у судове засідання наданий не був. Однак дані поданих доказів у сукупності дають основу для висновку про те, що вантажно-митні декларації при розмитненні з митного ліцензійного складу і вантажно- митні декларації за грифом " Під митним контролем" відносяться до одного і того ж обладнання. Окремо про це свідчить той факт, що Контракт № 003/98 взято на облік митницею 21.02.2000р., у зв'язку з тим, що обладнання знаходилось під митним контролем. При співставленні реквізитів вантажно митних декларацій відображені одні й ті ж найменування обладнання.

Окрім того, викладені вище висновки суду підтверджуються тим, що:

- по ВМД № 002221 від 23.03.2000 року і по ВМД 001910 від 19.04.99 року ( ця ВМД з грифом "Під митним контролем", в розділі 44 „Додаткова інформація/подані документи" вказані однакові номера СМR 07476, та однакові номера рахунків фактур:

- по ВМД № 002220 від 23.03.2000р. і по ВМД № 006457 від 04.12.98 р. під грифом "Під митним контролем" в розділі 44 „Додаткова інформація/подані документи" вказані однакові номера та однакові номера рахунків фактур.

Отже, ыз урахуванням викладеного вище, слыд зробити висновок про те, що ВМД № 002221 від 23.03.2000р. та ВМД 001910 від 19.04.1999 р., а також ВМД № 002220 від 23.03.2000 р. та ВМД 006457 від 04.12.1998 р., складені на підставі одних документів і відносяться до обладнання, яке було отримано позивачем від фірми фірмою „Сіджерія Бертос Паоло” (Італія) по Контракту № 003/98 від 25 травня 1998 року.

У ході судового розгляду справи судом було досліджено степінь проведення розрахунків по Контракту № 03/98 від 25.05.98р., шляхом відвантаження продукції (по бартеру).

Шляхом укладення двосторонніх угод терміни проведення розрахунків із фірмою „Сіджерія Бертос Паоло” (Італія) були продовжено.

По Контракту № 7 від 06 червня 2001 року від фірми „Сіджерія Бертос Паоло” (Італія) позивач отримав обладнання за наступними вантажно-митними деклараціями №008645 від 06.08.2001р. та №008646 від 06.08.2001р. на загальну суму 113000 USD, за які повністю провів розрахунки, шляхом зустрічних товарних поставок.

В рахунок виконання умов Контрактів № 8, та № 9 з боку італійської сторони на валютний рахунок ДП "Мукачівське лісове господарство" були перераховані грошові кошти на загальну суму 19829,12 USD. Відповідно до цього було на згадану суму позивачем було відвантажено продукцію у доказ чого надано оригінали ВМД для огляду.

Аналізом ВМД встановлено, що в на виконання Контрактів № 8 та № 9 позивач відвантажив продукцію на загальну суму 19142,18 USD. Суму, яка перевищує відвантаження продукції по Контракту № 7, була зарахована в рахунок виконання зобов'язань по Контрактам № 8 та 9.

Відвантаження продукції по Контрактам № 49 та № 10, які були здійснені з боку ДП "Мукачівське лісове господарство" було зараховано фірмою „Сіджерія Бертос Паоло” (Італія) в оплату за поставлене обладнання з боку по Контракту № 003/98 від 25 травня 1998 року.

Враховуючі вищенаведене можна зробити висновок, що в загальній сумі кредиторської заборгованості перед фірмою „Сіджерія Бертос Паоло” (Італія), яка була визначена в ході перевірки підприємства ДП "Мукачівське лісове господарство", податковою інспекцією в загальній сумі 305791 грн. немає неврегульованої заборгованості, позаяк позивач та його контрагент –нерезидент постійно складали Додатки до Контракту № 003/98 від 25 травня 1998 року про подовження термінів розрахунків за цим Контрактом.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо наявності у регістрах позивача простроченої кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності слід визнати такими що не є обгрунованими.

Тому, з огляду на викладене вище, та за наявності доказів пролонгації грошових зобов’язань ДП „Мукачівське лісове господарство”, суд не знаходить правових підстав для віднесення кредиторської заборгованості у сумі 305791 грн. до доходу підприємства позивача через сплин строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

Визнати нечинними у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006р. №0000152340/0 та податкове повідомлення-рішення від 31.01.2005р. №0000162340/0 прийняте Мукачівською МДПІ по відношенню до ДП „Мукачівське лісове господарство” с.Вільховиця, Мукачівського району.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складення в повному обсязі відповідно до ст.ст. 254, 186, 160 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.С.Йосипчук