Ухвала суду № 28133142, 12.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р.Справа № 2а-14649/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-14649/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

до Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" , Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспецтех"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, у якому просив суд стягнути з ТОВ "Електроспецтех" на користь Державного Науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" грошові кошти у сумі 619129,32 грн., що були сплачені за договором №19/08-10 від 19.08.2010 року; стягнути з Державного Науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" в дохід держави грошові кошти в сумі 619129,32 грн. як компенсація вартості поставленого по договору №19/08-10 від 19.08.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги СДПІ ВПП у м.Харкові Державної податкової служби про застосування правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачених ст.228 ЦК України та стягнення з ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "Електроспецтех" на користь держави компенсацію вартості товару наданого за договором №19/08-10 від 19.08.10р., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року по справі №2а-10446/11/2070(а.с. 98-120) та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року по справі №2а-10446/11/2070 (а.с.147-152) скасовано податкові повідомлення-рішення №0000540841 від 02.08.11, №0000550841 від 02.08.11 та №0000560841 від 02.08.11, які були складені СДПІ ВПП у м.Харкові на підставі акту перевірки №1798/41-018/14308730 від 19.07.2011 року. Тим самим зазначеними вище судовими рішеннями спростовано висновки документальної позапланової виїзної перевірки, викладені в акті перевірки №1798/41-018/14308730 від 19.07.2011 року щодо фіктивності господарських операцій між ДНВП "Об'єднання Комунар" та його контрагентами в періоді, що перевірявся СДПІ ВПП у м.Харків.

Також, податковий орган просив стягнути в дохід держави грошові кошти за договором №19/08-10 від 19.08.10 р.

Проте, з вищезазначених судових рішень вбачається, що між ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "Електроспецтех" було укладено договір №08/10-10 на виконання робіт від 08.10.2010 р. на проведення теплотехнічних випробувань водонагрівального котла "Колві -500"№2; договір підряду №20/05 від 20.05.2010 р. на заміну віконних блоків в цеху 24(СКБ) корпусу 1; договір №03/11-10 від 03.11.2010 р. на проведення технологічних випробувань котла "Колві -500"№1; договір підряду №27-10 від 27.10.10 р. на заміну ущільнювачів на вікнах в корпусі №62; договір підряду №30/09 від 28.07.2010 р. на капітальний ремонт покрівлі корпусу №25 та корпусу №12. Жодних інших договорів між ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "Електроспецтех", у тому числі договору за №19/08-10 від 19.08.10 р. не укладалося.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, викладені фахівцями СДПІ ВПП у м.Харкові у акті перевірки ДНВП "Об'єднання Комунар" №1798/41-018/14308730 від 19.07.2011 р. відомості та висновки не підтверджують відсутності факту реального вчинення господарських операцій між відповідачами.

Враховуючи, що позивач свої позовні вимоги обґрунтовував виключно висновками акту перевірки №1798/41-018/14308730 від 19.07.2011 р. про не спрямованість на реальне настання правових наслідків по усім правочинам, укладеним між відповідачами, та не надав інших доказів, які б свідчили про правомірність заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України відповідно встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, ч.1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Висновки, викладені в акті перевірки №1798/41-018/14308730 від 19.07.2011 р., не спростовують встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочинів вчинених між ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "Електроспецтех".

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 статті 228 ЦК України).

Відповідно до п.11 ч.1 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження факту оскарження спірного правочину у судовому порядку та наявності рішень судів про визнання недійсним спірного правочину.

Відповідно до ч.1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З приписів вищевказаної статті вбачається, що застосування її можливе лише у випадку наявності наміру у сторін вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Позивач не довів наміру жодного з відповідачів вчити правочин з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р., при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Податковим органом також не надано доказів порушення кримінальної справи та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені посадових осіб (службових) осіб платників податків за вчинення злочинів: за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України), ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст.358 Кримінального кодексу України), що могло б підтверджувати наявність у сторін правочинів умислу на порушення публічного порядку.

Отже, судження позивача про нікчемність правочинів є безпідставним та не доведеним.

Позивач зробив висновок про те, що факту реального здійснення господарських операцій не було на підставі того, що у ТОВ "Електроспецтех" не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.

Колегія суддів зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб'єкта господарювання, не знаходження юридичної особи за адресою місцезнаходження, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, та для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-14649/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 17.12.2012 р.