Постанова № 28130768, 18.12.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/4111/12

"18" грудня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря судових засідань Костецької Н.Т.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Василишина І.Б.,

представника третьої особи Могачевського М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_2

до Тернопільського обласного центру зайнятості; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Підволочиський районний центр зайнятості

про визнання дій протиправними і виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка передбачена статтею 37 Закону України «Про державну службу»,

керуючись ст.ст. 158,160-163,167 КАС України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Тернопільського обласного центру зайнятості; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Підволочиський районний центр зайнятості про визнання дій протиправними, виплата грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка передбачена статтею 37 Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Тернопільським обласним центром зайнятості листом від 21.11.2012 р. відмовлено у наданні грошової допомоги при звільненні, оскільки, обов'язковою умовою для виплати вказаної допомоги є звільнення працівника з посади державного службовця в зв'язку з виходом на пенсію державного службовця, а підстава звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України не є виходом на пенсію. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено йому у наданні грошової допомоги при звільненні, так він звільнився з посади у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи в державному органі, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Позивач просить зобов'язати Тернопільський обласний центр зайнятості виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію, як державному службовцю, і, яка передбачена ст. 37 Закону України «Про державну службу», посилаючись на те, що стаж державної служби становить 26 років 2 місяці 1 день. Вважає, що відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу, державним службовцям у разі виходу на пенсію і при наявності стажу державної служби не менше 10 років, виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, яку позивачу не виплатили. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Підволочиський районний центр зайнятості в судовому засіданні проти позову заперечили, надавши суду письмові заперечення, в яких зазначили, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Оскільки, обов'язковою умовою для виплати позивачу допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України "Про державну службу", є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України або статті 30 Закону України «Про державну службу». Звільнення позивача відбулося на підставі п. 2 ч.1 статті 40 КЗпП України, а не у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця, а тому, ОСОБА_2 не повинна виплачуватися допомога. Відповідач вважає свої дії правомірними та вчиненими в межах законодавства, а отже, будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено, а відтак, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді заступника директора -начальника відділу надання соціальних послуг Підволочиського районного центру зайнятості.

Відповідно до наказу Тернопільського обласного центру зайнятості №147-к від 30 серпня 2012 року ОСОБА_2 звільнено з посади в зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, яка перешкоджає продовженню роботи на підставі п.2 ч. 1 ст.40 КЗпП України та з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України.

На момент звільнення стаж роботи на державній службі ОСОБА_2 складав - 26 років 2 місяці 1 день, а страховий стаж складав - 41 рік 0 місяців 6 днів

Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»з 03 вересня 2012 року, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області від 13.11.12 р. № 566.

Звернувшись з питанням виплати грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, яка передбачена статтею 37 Закону України "Про державну службу" до Тернопільського обласного центру зайнятості, ОСОБА_2 відмовлено у виплаті вказаної грошової допомоги, оскільки, у зв'язку із звільненням позивача з займаної посади за п.2. ст.40 КЗпП України виплата грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, згідно з вимогами Закону України «Про державну службу», не передбачена та не виплачується, лист-відповідь від 21.11.12 р.

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 37 Закону України «Про державну службу» регулює питання щодо пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям

Так, відповідно до вимог зазначеної статті право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. регулює питання щодо пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям.

Також, згідно ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до закону України "Про державну службу" з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років. У відповідності до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу», державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Положення вищевказаної статті виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів не ставлять в залежність чи вихід на пенсію є з настанням граничного віку чи достроково за станом здоров'я.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що для отримання державним службовцем права на виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів закон передбачає одночасного настання сукупності наступних юридичних фактів, а саме, вихід на пенсію та наявність стажу державної служби не менше 10 років.

Враховуючи, що в преамбулі Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, то використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення позивача соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 37 Закону України «Про державну службу»грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.

Виходячи з аналізу вищенаведених законодавчих норм суд приходить до висновку, що право на встановлену статтею 37 Закону України «Про державну службу»грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів мають і особи, які вийшли на пенсію достроково, згідно статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», за наявності стажу державної служби 10 років.

Отже, суд наголошує, що позивач вийшов на пенсію як державний службовець, у зв'язку з достроковим звільненням зі служби, на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, а тому, не втратив права на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як статтею 44 КЗпП, так і іншими нормами закону. Так, зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за статтею 44 КЗпП, а згідно зі статтею 37 Закону «Про державну службу». Працівникові, який звільняється за станом здоров'я, вихідна допомога на підставі ст. 44 КЗпП виплачується в тому разі, коли трудовий договір із ним розривається з ініціативи роботодавця за п. 2 ст. 40 КЗпП.

Вказані положення Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 не суперечать висновкам суду про те, що позивач набув права на грошову допомогу, передбачену частиною 13 статті 37 Закону України «Про державну службу»так, як виплата працівникові вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП, який звільняється за станом здоров'я при розірванні трудового договору із ним з ініціативи роботодавця за п. 2 ст. 40 КЗпП є загальною нормою, в даному випадку позивачеві, який має стаж державної служби більше 10 років та вийшов на пенсію державного службовця, виплачується вихідна допомога згідно зі статтею 37 Закону «Про державну службу».

Суд вважає за необхідне зазначити, що норми статті 37 Закону України "Про державну службу" пов'язують виплату грошової допомоги з двома умовами: виходом на пенсію і стажем державної служби не менш як 10 років. Так позивач, як вбачається з матеріалів справи, при виході на пенсію, мав стаж державної служби, який становить більше ніж 10 років та йому було достроково призначено пенсію.

Крім того, норми статті 37 вказаного Закону не передбачають виключень або обмежень щодо виплати грошової допомоги у разі звільнення особи за статтею 40 КЗпП України або будь-якою іншою.

З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через звільнення останнього за пунктом 2 статті 40 КЗпП України.

Таким чином, оскільки позивач за страховим стажем, стажем державної служби та виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, набув права на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", та реалізував це право, припинивши з відповідачем трудові відносини, відповідач в свою чергу, зобов'язаний був виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у відповідності до частини 13 статті 37 Закону України "Про державну службу".

Суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій відповідачів Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області, управління агропромислового розвитку Підволочиської районної державної адміністрації, оскільки, позивачем не надано, а судом не здобуто належних і допустимих доказів для їх задоволення.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 158,160-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Тернопільський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 05392691; м. Тернопіль, вул. Текстильна,1«Б») нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (інд. код. НОМЕР_1; проживає АДРЕСА_1) грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка передбачена статтею 37 Закону України «Про державну службу».

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя Крапiвницька Н.Л.

копія вірна

Суддя Крапiвницька Н.Л.