Постанова № 28129696, 26.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/11936/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Черпак А.Ю.

за участю сторін:

від позивача - Зайцева Г.С.

від відповідача - Жаворонков С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосервіс Плюс»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська №0001292302 від 24.09.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2167314,67 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 541828,67 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Геосервіс Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Інфо Тех Монтаж»та ТОВ «Консент-2007»за листопад 2011 року, за результатами якої складено акт №1315/225/35269012 від 11.09.2012. В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про те, що правочини які укладені ТОВ «Геосервіс Плюс»по ланцюгу з ТОВ «Інфо Тех Монтаж» та ТОВ «Консент-2007»вчинені без мети на реальне настання правових наслідків та фактичного здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим позивач безпідставно відніс до податкового кредиту суму податок на додану вартість у розмірі 2167314,67 грн. На підставі акту перевірки відповідачем було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення. ТОВ «Геосервіс Плюс»вважає висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки, необгрунтовании та такими, що зроблені в порушення законодавства України, а тому податкове повідомлення -рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №1315/225/35269012 від 11.09.2012, є обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами. У з в'язку з нереальністю господарських операцій ТОВ «Геосервіс Плюс»по ланцюгу з ТОВ «Інфо Тех Монтаж»та ТОВ «Консент-2007», позивачем було безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 2167314,67 грн. за листопад та грудень 2011 року. Крім того, нереальність здійснення господарських операцій підтверджується актами перевірки контрагентів позивача. За таких обставин, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було винесене податкове повідомлення-рішення №0001292302 від 24.09.2012, яке на думку відповідача, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, який передбачено Конституцією та законами України, та є правомірним.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська №515 від 05.09.2012, згідно із ст. 79 Податкового кодексу України, та з урахуванням матеріалів документальних невиїзних перевірок ТОВ «Інфо Тех Монтаж»та ТОВ «Консент-2007»(акт №233/22-517/34497304 від 06.04.2012 та акт №377/2305/34823994 від 13.02.2012) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Геосервіс Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Інфо Тех Монтаж»та ТОВ «Консент-2007»за листопад 2011 року, за результатами якої складено акт №1315/225/35269012 від 11.09.2012.

Актом перевірки №1315/225/35269012 від 11.09.2012 встановлено, що ТОВ «Геосервіс Плюс»порушено:

- вимоги ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу ТОВ «Інфо Тех Монтаж»та ТОВ «Консент-2007»;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2167314,67 грн., у тому числі за листопад 2011 року у сумі 1225648 грн. та за грудень 2011 року на суму 941666,67 грн.

На підставі акту перевірки №1315/225/35269012 від 11.09.2012 відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення №0001292302 від 24.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2167314,67 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 541828,67 грн.

Суд вважає таке податкове повідомлення-рішення відповідача необґрунтованим та неправомірним з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що податковий кредит за листопад та грудень 2011 року, який на думку відповідача є безпідставно завищеним на цю суму, був сформований ТОВ «Геосервіс Плюс»на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Інфо Тех Монтаж»та ТОВ «Консент-2007», в результаті виконання укладених між ними правочинів.

Так, між ТОВ «Геосервіс Плюс»та ТОВ «Інфо Тех Монтаж»був укладений договір купівлі-продажу №0110\11 від 01.10.2011, відповідно до якого ТОВ «Інфо Тех Монтаж»продає, а ТОВ «Геосервіс Плюс»купує, приймає та сплачує товари згідно видаткових накладних, на умовах отримання товарів зі складу продавця(або доставки на склад покупця).

З матеріалів справи вбачається, що виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №0110\11 від 01.10.2011 підтверджується видатковими накладними: № РН-9 від 09.11.2011; №РН-13 від 11.11.2011; №РН-12, №РН-11, №РН-10 від 10.11.2011; №РН-8, №РН-7 від 09.11.2011; №РН-6, №РН-5, №РН-4 від 08.11.2011; №РН-3, №РН-2, №РН-0000001 від 07.11.2011.

На поставлений товар за договором купівлі-продажу №0110\11 від 01.10.2011 ТОВ «Інфо Тех Монтаж»були виписані податкові накладні №12, №13, №14 від 08.11.2011, №19, №20 від 10.11.2011, №9, №10, № 11 від 07.11.2011, №15, №16, №17 від 09.11.2011, №21 від 11.11.2011 на загальну суму 7353888 грн., у т.ч. ПДВ 1225648 грн., яку позивачем було віднесено до податкового кредиту у листопаді 2011 року.

Копії вищенаведених видаткових та податкових накладних були надані позивачем суду.

Також, на підтвердження оплати за отриманий від ТОВ «Інфо Тех Монтаж»товар ТОВ «Геосервіс Плюс»надало суду копію простого векселя АА №1242553, виписаного на ім'я ТОВ «Інфо Тех Монтаж», на суму 7353888 грн. за пред'явленням.

Передача векселя ТОВ «Інфо Тех Монтаж»підтверджується актом прийому-передачі від 11.11.2011, копія якого також надана позивачем суду.

З наведеного вбачається, що податкові накладні були виписані саме на суму векселя АА №1242553, яким сплачувався товар по договору №0110\11 від 01.10.2011, що представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось.

Судом встановлено, що отриманий від ТОВ «Інфо Тех Монтаж»товар був переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Метмаш-КРБ», що підтверджується договором відповідального зберігання №01-11/11 від 01.11.2011 та актом прийому-передачі від 01.11.2011 до договору.

Крім того, у зв'язку із закінченням строку дії договору відповідального зберігання №01-11/11 від 01.11.2011, ТОВ «Геосервіс Плюс»було укладено договір відповідального зберігання з ТОВ «Форта-Ком»№03/01-12 від 03.01.2012, за яким останній приймає на тимчасове відповідальне зберігання товар, відповідно до переліку, визначеному в акті прийому передачі об'єкту на зберігання.

В акті перевірки №1315/225/35269012 від 11.09.2012 податковий орган, як на доказ відсутності настання реальних правових наслідків та господарської мети за договором з ТОВ «Інфо Тех Монтаж», посилався на те, що відповідно до акту прийому-передачі від 01.11.2011 до договору відповідального зберігання №01-11/11 від 01.11.2011, позивач передає товар 01.11.2011, а відповідно до видаткових накладних, отримує товар починаючи лише з 07.11.2011. Також, податковий орган посилається на те, що у договорі відповідального зберігання №03/01-12 від 03.01.2012, укладеного з ТОВ «Форта-Ком», не зазначено адресу, за якою зберігається переданий товар.

Проте, суд не може погодитись з такою позицією відповідача, оскільки судом встановлено, що між ТОВ «Геосервіс Плюс»та ТОВ «Метмаш-КРБ»була укладена додаткова угода №07/11-11 від 07.11.2011 до договору відповідального зберігання №01-11/11 від 01.11.2011, відповідно до якої сторонами виправлено технічну описку щодо дати акту прийому-передачі до договору, а саме правильною датою складання акту є 07.11.2011.

Також, між ТОВ «Геосервіс Плюс»та ТОВ «Форта-Ком»була укладена додаткова угода №03-12 від 03.01.2012 до договору відповідального зберігання №03/01-12 від 03.01.2012, укладеного з ТОВ «Форта-Ком», якою визначено за якою адресою зберігається переданий на зберігання товар.

Таким чином, дані обставини спростовують позицію податкового органу з приводу невідповідності дат прийому-передачі товару на зберігання та отримання товару позивачем, а також відсутності адреси зберігання товару за договором з ТОВ «Форта-Ком».

В свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні посилався на те, що вищенаведені додаткові угоди не були надані позивачем під час проведення перевірки, а тому існує сумнів щодо їх реального існування.

З цього приводу, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, зокрема під час проведення перевірки, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такої ж думки дотримується Вищий адміністративний суд України у своєму листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011.

Що стосується формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин з ТОВ «Консент-2007», судом встановлено, що між ТОВ «Геосервіс Плюс»та ТОВ «Консент-2007»був укладений договір поставки №17-11/11 від 17.11.2011, за яким постачальник(ТОВ «Консент-2007») зобов'язується передати у встановлений строк товар, а саме продукти харчування, у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору №17-11/11 від 17.11.2011, кількість та асортимент товару, вказується у накладних, які є невідємною частиною цього договору. Поставка товару постачальником здійснюється по спливанню 7 календарних днів з моменту отримання 100% передплати за отриманий товар. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору поставки позивачем була здійснена передплата товару у розмірі 5650000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, проведеними через установу банку: №№ 96-105, 339-342 від 21.11.2011; №№ 82-93 від 18.11.2011; №№ 113-126, 344-352 від 23.11.2011, копії яких були надані позивачем суду.

У зв'язку з оплатою позивачем товару по договору №17-11/11 від 17.11.2011 ТОВ «Консент-2007»були виписані податкові накладні: №№ 197, 195, 199-203, 206-208, 210 від 18.11.2011; №№ 213, 215, 217, 219, 221-223, 225-227 від 21.11.2011; №№ 246, 248-253, 255 від 23.11.2011, на загальну суму 5650000 грн., у т.ч. ПДВ 941666,67 грн., сума якого була віднесена ТОВ «Геосервіс Плюс»до податкового кредиту у грудні 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки №1315/225/35269012 від 11.09.2012, висновки податкового органу щодо нереальності настання правових наслідків та відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача по правочинам з ТОВ «Інфо Тех Монтаж»та ТОВ «Консент-2007», та як наслідок безпідставності формування податкового кредиту у листопаді та грудні 2011 року, зроблені також на підставі акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська №233/22-517/34497304 від 06.04.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інфо Тех Монтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за листопад 2011 року»та акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська №377/2305/34823994 від 13.02.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консент-2007»з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ за листопад 2011 року».

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська в акті №233/22-517/34497304 від 06.04.2012 встановлено відсутність у ТОВ «Інфо Тех Монтаж»об'єктів оподаткування по операціях придбання товарів у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям у листопаді 2011 року, а також встановлено відсутність фактів здійснення господарських операцій.

Також, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська в акті №377/2305/34823994 від 13.02.2012 зазначено, що в ході перевірки ТОВ «Консент-2007»не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств-постачальників, які були реалізовані підприємствам-покупцям, які були придбані у підприємств-постачальників у листопаді 2011 року. Таким чином, встановлено нереальність проведення господарських операцій між ТОВ «Консент-2007»та контрагентами постачальниками та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Отже, враховуючи висновки, викладені в актах №233/22-517/34497304 від 06.04.2012 та №377/2305/34823994 від 13.02.2012, податковий орган, при перевірці позивача, як наслідок, встановив і відсутність здійснення господарських операцій ТОВ «Геосервіс Плюс» з ТОВ «Інфо Тех Монтаж»та ТОВ «Консент-2007».

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У свою чергу, згідно з положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, укладених ТОВ «Геосервіс Плюс»з ТОВ «Інфо Тех Монтаж»та ТОВ «Консент-2007».

Проте, позивачем, як доказ реальності здійснення господарських операцій по договору поставки, укладеного з ТОВ «Консент-2007», було надано суду копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2012 по справі №21/5005/17139/2011, яке набрало законної сили, про стягнення з ТОВ «Консент-2007»на користь ТОВ «Геосервіс Плюс»суму боргу у розмірі 5650000 грн., у зв'язку з невиконанням зобов'язань по договору поставки №17-11/11 від 17.11.2011.

Зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2012 по справі №21/5005/17139/2011 вбачається, що сторонами по договору погоджені всі істотні умови, виконання сторонами умов договору підтверджується належними доказами. Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області доводить те, що договір поставки №17-11/11 від 17.11.2011, укладений між ТОВ «Геосервіс Плюс»та ТОВ «Консент-2007»був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Також, відповідно до ч.2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Нормами п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних па підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховоючи положення вищенаведених норм права, а також ретельно дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що ТОВ «Геосервіс Плюс»доведено суду реальність настання правових наслідків, наявність господарської мети та здійснення відповідних господарських операцій по правочинам укладеним між з ТОВ «Інфо Тех Монтаж»та ТОВ «Консент-2007», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ у листопаді та грудні 2011 року у сумі 2167314,67 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Такої ж думки дотримується Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 02.06.2011 р. N742/11/13-11.

Також, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і

громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або

юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,

незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори купівлі-продажу та поставки товару не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Також, відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України. В зв'язку з чим, будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами їх повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України та ст.21 Податкового кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм права та викладених обставин справи, суд приходить до висновку, що ДПІ у кіровському районі м. Дніпропетровська неправомірно дійшла висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у листопаді та грудні 2011 року у сумі 2167314,67 грн., у зв'язку з чим повідомлення-рішення №0001292302 від 24.09.2012 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, статтею 8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ»стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності прийняття повідомлення-рішення №0001292302 від 24.09.2012, а тому вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосервіс Плюс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001292302 від 24.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2167314,67 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 541828,67 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосервіс Плюс» (ЄДРПОУ 35269012) судові витрати на сплату судового збору у сумі 2146 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 01.11.2012 року.

Суддя О.С. Луніна