Постанова № 28129550, 29.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2012 р. Справа №2а-11126/11/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О. Ю., за участю секретаря Павленко Н.О., представників сторін:

від позивача: Ющенко Т.А., довірінність №404-д від 10.07.2012, посвідчення №2302

від відповідача: Мельник І.А., посвідчення №0593089, довіреність №5/10-00 від 17.04.2012р.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000692300 від 16.06.2011р.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Крименерго» (далі- позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі-відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0000692300 від 16.06.2011р., відповідно до якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по ПДВ на суму 3 691 132,50грн., в тому числі - за основним платежем 2 952 906,00грн. за штрафними санкціями - у сумі 738226,50грн.

Позов мотивовано протиправністю доводів відповідача, стосовно визнання укладених правочинів позивача із контрагентами ПП «Харагротех»,ТОВ «Строй АМВ Груп»,ТОВ «Західна регіональна енергетична компанія», ТОВ «Будмонтажтехнологія», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Севелітсрой»,ТОВ «Полігон»,ТОВ «Аайкон-Крим»,ТОВ «Арк-Ной», ПП «Укрпродмаркет»,ПП НВКФ «Діод-Плюс», ТОВ «ТК Сігма групп»,ТОВ «Кримоптторгюг», ПП «Наіліпші будівельні технології», без підтвердження реальності здійснення господарських операцій, що призвело до визнання недійсним податкового кредиту, а також безпідставністю застосовування наслідків цього. Крім того, позивач зазначає, що ним були виконані усі необхідні вимоги, передбачені законом, щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту, а не сплата податку до бюджету контрагентами тягне негативні наслідки лише для останнього і не позбавляє позивача на податковий кредит, а тому висновки податкового органу, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, на думку позивача, закону не відповідають.

Ухвалами суду від 09.09.2011 року відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13.10.2011р. по справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Інститут обліку та аудиту» (95000,Україна, АРК, м.сімферополь, вул.Б.Хмельницького,18/5)

На підставі заяви позивача ухвалою суду від 29.11.2012р. позивача Публічне акціонерне товариство «Крименерго» було замінено на правонаступника- Публічне акціонерне товариство « ДТЕК Крименерго».

На підставі заяви відповідача ухвалою суду від 29.11.2012р. було заменено відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на правонаступника- Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях, просив в задоволенні останніх відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників позивача, відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Відкрите акціонерне товариство «Крименерго», засновано на базі виробничого енергетичного об'єднання «Крименерго» та перетворено в Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Крименерго». Статут зареєстрований міським комітетом Ради народних депутатів м.Сімферополя, рішенням №482 від 22.03.1996р. ВАТ «Крименерго» створено шляхом перетворення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Крименерго» відповідно до рішення загальних зборів акціонерів товариства від 12.11.1999р., протокол №1. ВАТ «Крименерго» є правонаступником прав та обов'язків державної акціонерної енергопостачальної компанії «Крименерго».

Згідно постанови КМУ від 22.06.2004р. за №794 про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України », зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням КМУ від 22.09.2004р. за №679-р, постановою КМУ від 23.12.2004р.№1717, розпорядженням КМУ від 26.05.2005р. за №162-р,на виконання Указу Президента України від 22.01.2004р. №69 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління електроенергетичним комплексом», КМУ постановив утворити Національну акціонерну компанію «Енергетична компанія України» у формі відкритого акціонерного товариства.

Статут перереєстрований розпорядженням Сімферопольського міського голови №930 -р від 31.12.1999р., зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим. Реєстраційний №04055630ю0010143 від 31.12.1999р.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Крименерго» від 07.04.2011р. (протокол №16), ВАТ «Крименерго» перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Крименерго».

Державна реєстрація статуту ПАТ «Крименерго» здійснено 19.04.2011р., наказ щодо перейменування від 20.04.2011р. за №222.

Позивач взятий на податковий облік в органах ДПІ 01.02.1996р., за №61922, станом на 26.05.11р. перебував на обліку в СДПІ ВПП в м.Сімферополі. Є платником податку на додану вартість.(а.с.73-83).

На підставі наказу СДПІ ВПП в м.Сімферополі №114 від 04.03.11р.,направлень від 28.03.11р.№54/23-0, від 31.05.11 №98/23-0, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, з 28.03.11р. по 26.05.11р.,було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Крименерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., про що було складено акт перевірки №210/23-0/00131400 від 27.05.2011р. (а.с. т.1, а.с.1-30 т.2)

За результатами перевірки встановлені порушення позивачом п.1.4.,п.п.3.1.1 п.3 ст3, п.4.1. ст..4, п.п.7.2.3. п.7.2.,п.п.7.3.1п.7.3,п.п.7.4.1. п.7.4.,п.7.4.5. п.7.4.,п.п.7.5.1 п.7.5. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті встановлено заниження суми податку на додану вартість на 2952906,00грн., у т.ч. липень 2009р.-77759,00грн., серпень2009р.-45054,00грн., листопад2009р.-24020,00грн., грудень2009р.-32010,00грн.,січень2010р.-1109,00грн., лютий2010р.-27293,00грн., березень 2010р.-70901,00грн., квітень2010р.-17545,00грн., травень2010р.-39459,00грн., червень2010р.-27553,00грн., липень2010-79,00грн., серпень2010р.-4668,00грн., вересень2010р.-3333,00грн., жовтень2010р.-465309,00грн.,листопад-261179,00грн., грудень2010-1848651,00грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення форма «Р» №0000692300 від 16.06.2011р., відповідно до якого збільшено суму податкового зобов'язання по ПДВ на суму 3014010100,00грн., за основним платежем 2952906,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 738226,50грн.(а.с.31 т.2)

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся зі скаргою від 29.06.2011р. вих.№06/1381 до ДПА АРК . (а.с.32-57 т2)

Рішенням ДПА в АРК №2673/10/25-023/8999/7/25-023 від 18.07.2011р. строк розгляду скарги був продовжений.

Рішенням ДПА в АРК№3125/10/25-023 від 26.08.11р. скарга позивача була залишена без змін(а.с.58-72 т.2).

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню по наступним підставам.

Для повного та всебічного вивчення усіх обставин справи, та необхідності залучення фахівця по справі було призначено судову економічну експертизу, вирішення судовому експерту були поставлені наступні запитання:

1.Чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПАТ «Крименерго» висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки №210/23-0/00131400 від 27.05.2011р.,щодо заниження позивачем податкового кредиту за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. в сумі 2952906,00грн., якщо підтверджуються то в якій сумі;

2.Чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, здійснення ПАТ «Крименерго» господарських операцій, суми витрат по яких включені відповідачем до складу податкового кредиту позивача за актом перевірки №210/23-0/00131400 від 27.05.2011р.;

3.Чи пов'язані дані господарські операції із господарською діяльністю позивача;

4.Чи мається можливість використання даних господарських операцій безпосередньо в виробничому циклі ПАТ «Крименерго»;

5.Чи правильно розраховані штрафні санкції, якщо ні то в якому розмірі штрафні санкції підлягають застосуванню.(а.с.253 т.4)

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №129 від 04.11.2011р. ( а.с.2-176 т.5):

1.Наданими до дослідження первинними документами бухгалтерського і податкового обліку ПАТ «Крименерго» висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки №210/23-0/00131400 від 27.05.2011р.,щодо заниження позивачем податкового кредиту за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. в сумі 2952906,00грн.- не підтверджуються;

2.Наданими до дослідження первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку ПАТ «Крименерго» господарських операцій, суми витрат по яких включені відповідачем до складу податкового кредиту позивача за актом перевірки №210/23-0/00131400 від 27.05.2011р.- підтверджуються;

3.Наданими до дослідження первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку ПАТ «Крименерго» використання в господарської діяльності товарів , матеріальних цінностей та послуг за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р.- підтверджуються;

4.Питання, щодо можливість використання даних господарських операцій безпосередньо в виробничому циклі ПАТ «Крименерго» виходить за межі експерта-економиста, а відповідно і не вирішувався.

Щодо суті справи, то суд вважає зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №210/23-0/00131400 від 27.05.2011р. (а.с. т.1, а.с.1-30 т.2) та висновку судово-економічної експертизи №129 від 04.11.2011р. ( а.с.2-176 т.5), за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р.ПАТ «Крименерго» задекларувало податковий кредит по податку на додану вартість у розмірі 399050164,00грн.

Перевіркою встановлено заниження суми податку на додану вартість на 2952906,00грн., у т.ч. липень 2009р.-77759,00грн., серпень2009р.-45054,00грн., листопад2009р.-24020,00грн., грудень2009р.-32010,00грн., січень2010р.-1109,00грн., лютий2010р.-27293,00грн., березень 2010р.-70901,00грн., квітень2010р.-17545,00грн., травень2010р.-39459,00грн., червень2010р.-27553,00грн., липень2010-79,00грн., серпень2010р.-4668,00грн., вересень2010р.-3333,00грн., жовтень2010р.-465309,00грн., листопад-261179,00грн., грудень2010-1848651,00грн.

Вищевказані суми які сформовані, в зв'язку зі здійсненням позивачом господарських взаємовідносин з наступними контрагентами: ПП «Харагротех»,ТОВ «Строй АМВ Груп»,ТОВ «Східна регіональна енергетична компанія», ТОВ «Будмонтажтехнологія», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Севелітсрой»,ТОВ «Полігон»,ТОВ «Аайкон-Крим»,ТОВ «Арк-Ной», ПП «Укрпродмаркет»,ПП НВКФ «Діод-Плюс», ТОВ «ТК Сігма групп»,ТОВ «Кримоптторгюг», ПП «Наіліпші будівельні технології», які, на думку відповідача, не задекларували свої податкові зобов'язання по ПДВ та крім цього, деякі з контрагентів фактично не знаходилися за вказаною, в податкових накладних, юридичною адресою.

А відповідно, на думку відповідача, загальна сума податкового кредиту позивача підлягає зменшенню на 2952906,00грн., у т.ч. липень 2009р.-77759,00грн., серпень2009р.-45054,00грн., листопад2009р.-24020,00грн., грудень2009р.-32010,00грн.,січень2010р.-1109,00грн., лютий2010р.-27293,00грн., березень 2010р.-70901,00грн., квітень2010р.-17545,00грн., травень2010р.-39459,00грн., червень2010р.-27553,00грн., липень2010-79,00грн., серпень2010р.-4668,00грн., вересень2010р.-3333,00грн., жовтень2010р.-465309,00грн., листопад-261179,00грн., грудень2010-1848651,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, донарахування відповідачем податку на додану вартість позивачу у розмірі 2952906,00грн.сформувалось з наступних сум: 98583,33грн. по господарським операціям позивача з ПП «Харагротех», 6 666,67грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Строй АМВ Груп», 6240,00грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Східна регіональна енергетична компанія», 4219,00грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Будмонтажтехнологія», 181075,27грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Бренд Строй», 473494,96грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Кримбудіндустрія», 1828518,09грн. по господарським операціям позивача з ПП «Севелітсрой», 56727,07грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Полігон», 3803,67грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «ОАСУ Енерго», 15288,67грн.1213,58грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Аайкон-Крим», 1213,58грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Арк-Ной», 5083,67грн. по господарським операціям позивача з ПП «Укрпродмаркет», 12039,49грн. по господарським операціям позивача з ПП НВКФ «Діод-Плюс», 52444,63грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «ТК Сігма групп», 1354,53грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Кримбудіндустрія», 4484,16грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Кримоптторгюг», », 51036,05грн. по господарським операціям позивача з ПП «Севелітсрой», 153074,98грн. по господарським операціям позивача з ПП «Наіліпші будівельні технології»

За таких підстав відповідачем було донараховано позивачу суму податкового зобов'язання по ПДВ на суму 3014010100,00грн., за основним платежем 2952906,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 738226,50грн.

Проте, з такими висновками відповідача, суд не може погодитися по наступним підставам.

На час вчинення та виконання позивачем вищезазначених правочинів, в період який перевірявся податковим органом, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

У пункті 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначено, що Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з п.п. 1.6, 1.7 та 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», Податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменьшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон №168), зазначено, що Платником податку є: будь-яка особа, яка:а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

П.п.3.1. 1 п.3.1. статті 3 Закону, зазначено, що Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Пунктом 4.1. статті 4 Закону, визначено Базу оподаткування операції з поставки товарів (послуг), а саме, вона визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

У п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 вищевказаного Закону, зазначено, що Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:а) порядковий номер податкової накладної;б) дату виписування податкової накладної;в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;ж) ціну поставки без врахування податку;з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону).

Також, відповідно до наказу ДПА України №165 від 30.05.1997р., яким затверджено форму та порядок її заповнення, До розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме:12.1. графа 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 7.3 "Дата виникнення податкових зобов'язань" статті 7 Закону;12.2. графа 3 - номенклатура поставки товарів (послуг); у податковій накладній, виписаній на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, у цій графі також указується "перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами, указаними в податковій накладній N __" (зазначається номер податкової накладної, виписаної на суму поставки цих товарів (послуг), визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості);у податковій накладній, виписаній на суму перевищення звичайної ціни, збільшеної на суму процентів нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя над фактичною ціною, у цій графі, крім тексту "перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами, указаними в податковій накладній N __", також указується текст "сума процентів нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя";12.3. графа 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо;12.4. графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг; У разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: "послуга/проценти тощо";12.5. графа 6 - ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість;12.6. графа 7 - база оподаткування товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 %; 12.7. графа 8 - база оподаткування при здійсненні операцій на митній території України з поставки товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (згідно із Законом та іншими нормативно-правовими актами);12.8. графа 9 - база оподаткування при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (пункт 6.2 статті 6 Закону);12.9. графа 10 - база оподаткування товарів (послуг), які звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону;12.10. графа 11 - загальна сума коштів, що підлягає оплаті.

П.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168, передбачено, що Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, зазначено, що Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

В п.п.7.3.1. п.7.3. статті 7 Закону, зазначено, що Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що для включення сплаченої (нарахованої суми) до складу податкового кредиту у відповідності до вищевказаного Закону, необхідно наявність належної податкової накладної, що відповідає вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містить всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р., а також придбання або виготовлення товарів (послуг) для їх подальшого використання у господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що усі податкові накладні, на підставі яких позивачем було складено податковий кредит, відповідають усім вищенаведеним вимогам, а товари (послуги) було отримано.

Відповідно до п.10.1., п.10.2. ст.10 Закону, Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону; б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Отже, з вищенаведеного випливає, що відповідальність за сплату до бюджету податку покладається на особу, що виписала податкову накладну, а саме постачальника товару (послуг).

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською операцією слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають майнову цінність. Господарська діяльність має здійснюватися для досягнення економічних, соціальних інтересів, з метою одержання прибутку підприємством.

Визначення господарської діяльності для цілей оподаткування надано в п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: господарська діяльність - будь-яка діяльність особи,направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. ( ч.2 ст.3).

Під господарською операцією, вищевказаний Закон, розуміє дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 вищевказаного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення доходу в законах про оподаткування відсутнє, проте, в бухгалтерському обліку, під доходами у відповідності с Порядком бухгалтерських стандартів України №1 (далі ПБСУ) «загальні вимоги до фінансової звітності», доходом визнається збільшення економічних вигод в вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зросту власного капіталу (за виключенням зросту капіталу за рахунок внесків власників). Вказаний ПБСУ у якості основного принципу зазначає нарахування та відповідність доходів та витрат, по якому для визначення фінансового результату звітного періоду слід співставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання таких доходів. При цьому, доходи та витрати відображуються в обліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від надходження та сплати грошових коштів.

Згідно з Наказом Мінстату України від 21.06.1996р. №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів», для обліку сировини та матеріалів , їх руху у виробництві та реалізації використовуються: прибутковий ордер (форма №М-4), накладна-вимога на внутрішнє переміщення матеріалів (форма №М-11).

Наказом Держстандарту «Державний класифікатор України послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97» від 02.06.97р. за №694, термін «послуга», визначена, як «результат трудової діяльності, яка виражається в корисному ефекті, споживчої вартості». Для підтвердження факту послуг спеціалізовані форми бухгалтерського обліку відсутні, а отже, таким документом може бути документ, який відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансовій звітності» та іншим нормативним документам по бухгалтерському обліку, щоб бути прийнятим як первинний документ, що підтверджує проведення господарської операції.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено термін-робота, а саме вона визначається як діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його за індивідуальним заказом споживача для задоволення його особистих потреб.

Листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 06. 05.2010р. за №2/12-20/4993, зазначено, що при проведенні взаєморозрахунків по виконаним роботам по будівництву між замовником та підрядником прийнято щомісячне складання форм первинного обліку робіт в будівництві КБ-2 та КБ-3,затверджених наказом Мінрегіонбуда від 04.12.2009р. за №554, періодичність складання яких регулюються договором.

Інструкцією про порядок складання щомісячного звіту начальнику будівельної ділянки про витрати основних матеріалів в будівництві в співставленні з витратами, визначеними виробничими нормами по формі №М-29 (24.11.1982р. за №613), передбачено складання звіту по формі №М-29, який є підставою для списання матеріалів .

У відповідності до наказу Мінфіну від 30.11.1999р. №291 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань в господарських операціях підприємств та організацій », на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками» ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за отримані товарно-матеріальні кошти, виконані (надані) послуги, також на цьому рахунку відображаються заборгованість за отримані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняти роботи, послуги, а по дебету-їх погашення, списання та інше(рахунок10).

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що витрати підприємства підтверджуються як такі, що використані в господарської діяльності (для отримання доходу), якщо прихід від постачальника товарно-матеріальні цінності, робот, послуг, відображується в бухгалтерському обліку підприємства на рахунках по обліку товарно матеріальних цінностей при їх надходженні, на рахунках витрат по роботам, послугам та списанню товарно-матеріальних цінностей. Первинними документами, що підтверджують проведення господарських операцій по руху товарно-матеріальних цінностей підприємства є спеціалізовані форми-накладна- вимога на отпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №М-11), прибутковий ордер (форма №М-4), первинним документом, що підтверджує надання послуги є акт виконаних послуг, виконання будівельних робіт підтверджуєтья актами спеціалізованих форм КБ-3 та КБ-2в.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ПП «Харагротех», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачом-покупцем та ПП «Харагротех»- продавцем було укладено договір №04/112 від 30.03.2009р. на покупку товару-бурільно-кранової установці БКУ-1М на базі трактора Т-150К№56431. Вартість товару згідно до договору - 415200,00грн.(ПДВ-69200,00грн.) (а.с.94-96т.4). Вищевказаний товар поставлений на облік позивачом по рахунку 10(основні засоби), на нього нараховувалася амортизація.

В матеріалах справи наявні товарна накладна №2508 від 25.08.2009р. на придбання бурільно-кранової установці БКУ-1М на базі трактора Т-150К№56431, вартість товару-425200,00грн..(ПДВ-69200,00грн.), акт вводу до експлуатації бурільно-кранової установці БКУ-1М на базі трактора Т-150К№56431 на суму 346000,00грн. за 28.08.09р., позивачем зроблена оплата по договору, що підтверджується наявними платіжними дорученнями на суму 207600,грн. від 21.07.2009р. за №20983, та на суму 207600грн. від 31.08.2009р. за №25700, усього на суму 415200грн.

Крім цього, позивачем надано для підтвердження обгрунтованності сум податкового кредиту по ПДВ наступні первинні бухгалтерські документи: Накладна №1612 від 16.12.2009р. на прихід позивачу від «Харків ресурси» ріжучого устрію Бара на суму 98700грн.Акт виконаних робіт по договору №34578 від 10.12.2009р. по збору та налагодженню ріжучого устрою з приводом на суму 76700,00грн.Оплата підтверджена платіжними дорученнями : №38337 від 16.12.2009р. на суму 38350грн., та №39442 від 24.12.2009р. на суму 38350грн. усього на 76700грн.Накладна №1216-2 від 16.12.2009р. від постачальника «Харатекс» на прихід трактору МТЗ-82 на суму 99600грн.Сплата за трактор підтверджується платіжним дорученням №38336 від 16.12.2009р. на суму 99600грн.

Прихід до складу вищезазначеного товару зі зборкою, налагодженням конструктивно закінч енного пристрою підтверджено прибутковим ордером №362 від 23.12.2009р. у сумі первинної вартості без ПДВ-229166,67грн.(76700+98700+9600/1,2) для обліку на балансовому рахунку 10 (основні засоби).

Також в матеріалах справи присутні податкові накладні від ПП «Харагротех» на загальну суму 591500,00грн., ПДВ-98583,33грн.(а.с.90-93т.4).

Будь - яких доказів того, що ПП «Харагротех» на момент видачі податкових накладних позивачу, був неналежним платником податків, а саме, мав скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 98583,33грн.(за липень, серпень, грудень 2009р.) в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, що податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ «Буд АМБ Групп», суд зазначає наступне.

Позивачем від останнього було отримано товар - АСБ 103х150, згідно накладної №14/09-кр від 14.09.2010р.на суму 40000,00грн.(ПДВ-6666,67грн.), який був отриманий по довіреності №247 від 14.09.2010р., розрахунки з постачальником зроблені в повному обсязі, що підтверджується проведенням їх по рахунку КД631, списання товару підтверджено відповідними актами прийомки виконаних робіт, звітами про витрати основних засобів в будівництві в співставленні з виробничими нормами к акту КБ-2, з доданням накладних-вимог на от пуск матеріалів матеріально відповідальних осіб та записами в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 209 (інші матеріали).

Податкові накладні на загальну суму 40000,01грн. від ТОВ «Буд АМБ Групп», відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та відображені у податковому кредиті в вересні 2010р. (а.с.72 т.4)

Будь - яких доказів того, що ТОВ «Буд АМБ Групп», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 6666,67грн.(серпень, вересень2009р.) в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, що податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ «Східна регіональна енергетична компанія», суд зазначає наступне.

Позивач отримав від останньої товар-ізолятор ПСД-70 на суму 37440,00грн.(ПДВ6240,00грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи накладної №473 від 13.08.2009р. та податковими накладними на загальну суму 37440,00грн. від ТОВ «Східна регіональна енергетична компанія»(а.с.76,77 т.4)

Розрахунки з постачальником зроблені в повному обсязі, що підтверджується проведенням їх по рахунку КД631, списання товару підтверджено відповідними актами прийомки виконаних робіт, звітами про витрати основних засобів в будівництві в співставленні з виробничими нормами к акту КБ-2, з доданням накладних-вимог на от пуск матеріалів матеріально відповідальних осіб та записами в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 209 (інші матеріали).

Будь - яких доказів того, що ТОВ «Східна регіональна енергетична компанія», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 6240,00грн. (серпень 2009р.)в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, що податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ «Будмонтажтехнологія», суд зазначає наступне.

Між позивачем та останнім було укладено договір на надання транспортних послуг№1 від 14.04.2010р.

В п.1.1.договору вказано, що предметом договору є надання замовнику транспортних послуг по використанню вантажного автомобіля і напівпричіпа Бахчисарайським РЕС, випуск автомобіля на лінію в технічно придатному стані.

Пунктом 2.1 договору визначена вартість послуг у розмірі 25314,00грн.

Згідно до п.2.2.договору оплата за надані послуги здійснюється відповідно до виставленого рахунку після підписання акту виконаних робіт виконавцем в кінці місяця.

В матеріалах справи наявний акт №ОУ-0000119 від 07.04.2010р. прийому виконаних робіт (наданих послуг) від ТОВ «Будмонтажтехнологія», відповідно до якого транспортні послуги надані на суму 25 314грн.(ПДВ-4219,00грн.) .(а.с.69 т.4)

В відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по контрагенту ТОВ «Будтехнології» відображена заборгованість перед постачальником по стану на 31.07.2010р. у розмірі 25314грн..)

ТОВ «Будтехнології» позивачу надана податкова накладна №174 від 07.04.2010р. (а.с.66 т.4) з номенклатурою поставки- транспортні послуги на суму 25 314грн.(ПДВ-4219,00грн.), яка відображена позивачем в складі податкового кредиту за липень 2010р.

Будь - яких доказів того, що ТОВ «Будтехнології», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 4219,00грн. (квітень 2009р.) в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, що податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ «Бренд Строй», суд зазначає наступне.

Між позивачем (замовник) та останнім (виконавець) було укладено договір на виконання проектно-кошторисних робіт№795/05-147-П від 29.11.2010р.(а.с.64 т.4)

В п.1.1.договору вказано, що предметом договору є виконання робочого проекту та кошторисної документації на об'єкті ПСД «Реконструкція ТП-972 м.Алушта с.Лазурне Алуштинський РЕС»

Пунктом 2.1. визначена вартість послуг у розмірі 148806,80грн.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Бренд Строй», (виконавець) було укладено договір на виконання проекто-кошторисних робіт№794-05/150-П від 29.11.2010р.(а.с.63 т.4)

В п.1.1.договору вказано, що предметом договору є виконання робочого проекту та кошторисної документації на об'єкті ПСД «Реконструкція ПС 35/6 кВ «Орджоникидзе» Феодосійського ВРЕС».

Відповідно до п.2.1 договору договірна вартість проектних робіт складає 218751,92грн.

Також між позивачем (замовник) та останнім (виконавець) було укладено договір на виконання проектно-кошторисних робіт№953-05/177-П від 09.12.2010р.(а.с.65 т.4)

В п.1.1.договору вказано, що предметом договору є виконання робочого проекту та кошторисної документації на об'єкті ПСД «Реконструкція виробничої бази Красногвардейської ділянки Жовтневого РЕС».

Відповідно п.2.1 договору договірна вартість проектних робіт складає 293154,57грн.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (виконавець) було укладено договір на виконання проекто-кошторисних робіт№854-05/178-П від 09.12.2010р.(а.с.62 т.4)

В п.1.1.договору вказано, що предметом договору є виконання робочого проекту та кошторисної документації на об'єкті ПСД «Реконструкція адміністративно-виробничої будівлі Ленінського РЕС пгт. Леніно, вул.Висоцького,5 ».

Згідно п.2.1 договору договірна вартість проектних робіт складає 157800,02грн.

В матеріалах справи присутні акти виконаних робіт по контрагенту ТОВ «Бренд Строй» за період жовтень 2010- грудень 2010р.(а.с.58 т.4).

Вищезгадані акти виконаних робіт відображені позивачем в бухгалтерському обліку підприємства в жовтні та грудні 2010р., усього прихід від постачальника склав за жовтень2010р.-208526,40грн., грудень 2010-877925,98грн., усього за період 1086452,38грн.

В матеріалах справи також присутні податкові накладні по контрагенту на загальну суму 1086452,36грн.(ПДВ-181075,39грн.) (а.с.50-69 т.4), які увійшли до складу податкового кредиту у листопаді 2010р.

Будь - яких доказів того, що ТОВ «Бренд Строй», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 181075,27грн.(жовтень, грудень 2010р.) в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, що податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ «Кримбудіндустрія», суд зазначає наступне.

Між позивачем та останнім було укладено договори на виконання підрядних робіт на об'єктах: Ялтинський ГЕС ПС 110/10 кВ, Ялта, зміна приймача-передувача, ДФЗ-201 ВЛ 110; кВ «Ялта-Сімферопольське »(а.с.136 т.2) на суму 6666,67грн.; Сімферопольський ВРЕС. ПС 110/10 кВ «Набережна» Організація захисту ВЛ -110 кВ «Набережна-Сімферопольська»(а.с.146 т.2)на суму 200000грн.; Реконструкція КЛ-10 кВ Л-23 РП-85-ТП 626, Радянська-КомсомольськийТЕЦ в м. Сімферополі; СГЕС (а.с.150т.2) на суму 299664грн.; Реконструкція КЛ-10 кВ ТП147-ТП408 в м.Сімферополі, по вул. Желябова, зміна КЛ 0,4кВ від ТП -383р2кТЩ-180в в м.Сімферополі СГЕС (а.с.154 т.2) на суму 255246грн; Реконструкція ВЛ-10кВ ПС «Північна» Л16-ТП481 в м.Сімферополі (Абдал) СНЕС (а.с.159 т.2) на суму 268162 грн.; Реконструкція відпайок від ВЛ-0,4кВ в Роздольненському та Красноперекопському РЕС (а.с.163 т.2) на суму 296099,29грн.; Реконструкція будівлі ПС110/10 кВ «Північна» СВРЕС(а.с.166 т.2)на суму 299899,20грн.; Реконструкція ПС110/10кВ «Північна». Прокладка кабелю у будівлі нового ОПУ СВРЕС (а.с.167 т.2) на суму295926грн.; Реконструкція РПБ СГЕС по вул.Трансформаторній,3 в м.Сімферополі, виробничо-побутовий комплекс (а.с.172 т.2) на суму 249511,08грн.; Модернізація устроїв РЗА на ПС ВАТ «Крименерго» зв'язку 110кВ «Сімферопольська» ТЕЦ СВРЕС ВАТ «Крименерго» (а.с.179 т.2) на суму 249220грн.; Реконструкція ВЛ-10 кВ ПС «Віліно» Л-24 від ТП 746-Л-16 ПС «Віліно» ТП 92 Бахчисарайський РЕС (а.с.183 т.2) на суму 93485грн.; встановлення кондиціонера в будівлях РКЦ та РПБ Ніжнегірського, Жовтневого, Керченського, Сакського, Євпаторійського, Ленінського, Феодосійського, Сімферопольського РЕС, будівлі виконавчої дирекції по вул.Київськой,74/б, 76,вул.Горького,12 в м.Сімферополі (а.с.187 т.2) на суму 297235,20грн.

П.2.1.зазначено, що вартість виконання підрядних робіт зазначається відповідно динамічної договореної ціни та підлягає корегуванню в процесі прийомки виконаних підрядних робіт по Методиці договірної ціни до даних договорів, відповідно до ДБН Д1.1-1-2000 на підставі переліку фактично виконаних об'ємів робіт.

До вищезазначених договорів надані акти прийомки виконаних підрядних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрат) (КБ-3), акти прийомки-передання обладнання, що змонтоване на об'єкті, акти прийому - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акти робочої технічної комісії про прийняття до експлуатації об'єктів за період липень, грудень 2009р.

Відповідно до наданого звідного регістру по амортизаційних відрахуванням за період з 01.08.2009р. по 31.12.2010р. позивачем від постачальника ТОВ «Кримбудіндустрія», віднесено в липні 2009р. витрати на реконструкцію основних засобів на загальну суму 134970,76грн.

В матеріалах справи присутні акти виконаних робіт за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р. від постачальника ТОВ «Кримбудіндустрія», на суму 3259750,04грн.(250830,72+3008919,32), які відображені на ДТ 15603 «капітальні витрати»-КД63105 «розрахунки з постачальниками»-2716458,37грн., та на ДТ644 «податковий кредит»-КД63105 «розрахунки з постачальниками-543291,67грн».

В матеріалах справи наявні податкові накладні за період з 01.08.2009р. по 31.12.2010р. від постачальника ТОВ «Кримбудіндустрія», на загальну суму 2840969,77грн. (ПДВ-473393,96грн.), які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Також між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія» було укладено договір підряду №165 від 03.08.2009р. (а.с.127 т.2) ,п.1.1. договору визначено, що предметом договору є виконання робіт по візуально-оптичному, ультразвуковому та магнітопорошковому контролю зварних швів основного металу крану пневмоколесного г/п 25 тн. -1єд. П.2. договору визначено вартість усіх робіт-1990,80грн.

Також між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія» було укладено договір підряду №166 від 03.08.2009р. (а.с.126 т.2) ,п.1.1. договору визначено, що предметом договору є виконання робіт по візуально-оптичному, ультразвуковому та магнітопорошковому контролю зварних швів основного металу крану пневмоколесного г/п 25 тн. -1єд. П.2. договору визначено вартість усіх робіт-1990,80грн.

Також між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія» було укладено договір підряду №161 від 29.07.2009р. (а.с.128 т.2) ,п.1.1. договору визначено, що предметом договору є виконання робіт по візуально-оптичному, ультразвуковому та магнітопорошковому контролю зварних швів основного металу крану гусеничного г/п 25 тн. -1єд. П.2. договору визначено вартість усіх робіт-2170,80грн.

Також між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія» було укладено договір підряду №161 від 29.07.2009р. (а.с.130 т.2) ,п.1.1. договору визначено, що предметом договору є виконання робіт по візуально-оптичному, ультразвуковому та магнітопорошковому контролю зварних швів основного металу крану баштаногоКБ-403 г/п 8 тн. -1єд. П.2. договору визначено вартість усіх робіт-2170,80грн.

Також між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія» було укладено договір підряду №160 від 21.07.2009р. (а.с.129 т.2), пунктом 1.1. договору визначено, що предметом договору є виконання робіт по візуально-оптичному, ультразвуковому та магнітопорошковому контролю зварних швів основного металу крану автомобільного г/п 25 тн. -1єд. ,П.2. договору визначено вартість усіх робіт-1976,40грн.

Виконання робіт підтверджуються наданими акти прийомки виконаних підрядних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрат) (КБ-3) до вищезазначених договорів.

Згідно до оборотної відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по контрагенту ТОВ «Кримбудіндустрія» за період липень, серпень 2009р. прихід по постачальнику склав 8128,80грн., що відображено на ДТ911 «загальновиробничі витрати»-КД631 «розрахунки з постачальниками»-6774грн., ДТ 644 «податковий кредит»-КД631 -1354,80грн.

У відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по контрагенту відображена оплата по Дт рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» -Кт рахунку 371 «розрахунки з різними дебіторами» у сумі 8128,80грн., заборгованість перед постачальником відсутня.

В матеріалах справи також наявні податкові накладні від ТОВ «Кримбудіндустрія» на загальну суму 8127,19грн. (ПДВ-1354,53грн.) (а.с.130-133 т.2), які відображені в реєстрі податкових накладних за липень 2009р.

Будь - яких доказів того, що ТОВ «Кримбудіндустрія», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 473494,96грн. (липень 2009р., грудень 2010р.) та у розмірі 1354,53грн. (за липень 2009р.) в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, що податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ПП «Севілитстрой», суд зазначає наступне.

Між позивачем та останнім було укладено договори на виконання підрядних робіт за вересень-грудень 2010р., а саме: реконструкція ПС 110/35/10 Ніжньогірська, ПС Керченська, ФВРЕС (а.с.242 т.2); будівництво розвантажувальної КТП-10/0,4кВ для розвантажування КТП в с.Совхозне Красноперекопського РЕС(а.с.244 т.4); монтаж розвантажувальної ЗПТ в п.Гурзуф Ялтинська ГЕС (а.с.30 т.3); Реконструкція лінії ПС «Лучісте»-ПС «Алушта»(т.3 а.с.32); Реконструкція мереж 04кВ з встановлюванням зовнішніх щитів обліку в Жовтневому, Красноперекопському, Ленінському РЕС (а.с.39 т.3); Реконструкція мереж 04кВ з виносом щитів обліку в Красноперекопському, Ленінському, Ніжньогірському РЕС; Будівництво розвантажувальної КТП -10/0,4кВ для розвантажування КТП -238 с.Долінка Красноперекопського РЕС; ремонт приміщення ПАТ «Крименерго» по вул. Київської та Менделеева в м.Сімферополі; Реконструкція живлячих мереж в Ленінському, Жовтневому, Сакському РЕС; Реконструкція розподіляючих мереж в Ленінському, Жовтневому, Сакському РЕС; Реконструкція розподіляючих мереж в Ніжньогірському, Красноперекопському, Роздольненському РЕС; Ніжньогірський РЕС «Реконструкція ВЛ-0,4 кВ від ЗТП пп.Ніжгьогірськ» (а.с.250 т.4); Реконструкція ПС110/10 кВ Ялта ЯГЕС, реконструкція загальнобудівельні роботи (а.с.2.3 т.3); Реконструкція ПС110/10 кВ «Завокзальне»(а.с.6 т.3); КЛ кВ ТП-1-ТП-2, ТП1-ТП2,ТП 174- ТП2 Алуштинської РЕС (а.с.24 т.3);ЄВРЕС реконструкція ПС 110/35/10 «Дохідна» (а.с.247 т.4) та інші аналогічні договори.

В матеріалах справи наявні акти прийомки виконаних підрядних робіт, довідки вартості виконаних будівельних робіт (витрат), акти прийомки-передачі обладнання, змонтованого на об'єкті, акти прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акти робочої технічної комісії про прийняття до експлуатації об'єктів вартістю до 1 млн.грн.(а.с.4-56,74-249 т.3).

Згідно до відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по ПП «Севелітстрой» (по рахунку 63105) та актів виконаних робіт за період 4 квартали 2010р., актів вводу до експлуатації, прихід від постачальника склав 9907922,78грн., які відображені на рахунках: 232 «виробництво»-108727,40грн., на рахунку 209 «інші матреріали»-81457,98грн.(8863,32+594,66+72000), на рахунку 92 «адміністративні витрати»-51544,80грн., на рахунку 156 (1) «капітальні інвестування»-9666191,60грн.(9907922,78-81457,98-108728,40-51554,80).

Сплата позивачем за договорами підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на суму 2562530,69грн.

Податкові накладні від ПП «Севілитстрой» на суму 1821252,13грн. відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

В матеріалах справи також наявні накладні ПП «Севілитстрой», на загальну суму 306216,31грн. (ПДВ-51036,05грн.).

Списання робіт підтверджуються наданими актами прийомки виконаних робіт, звітами про витрати основних матеріалів в будівництві в співставленні з виробничими нормами к актам (КБ-2),з доданням накладних вимог на отпуск матеріалів матеріально відповідальних осіб послуг та записами в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 209 «інші матеріали».

Відповідно до акту звірки ПАТ «Крименерго» по контрагенту ПП «Севілитстрой» ті звідної відомості кредиторів по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками» по субрахункам 63102 та 63104, встановлено, що прихід по постачальнику склав за жовтень- грудень 2010р. -306216,31грн.

Оплата за поставлений товар відображена по рахункам в сумі 306216,31грн.(облік передплати за поставлені матеріали проводився по рахунку 3771 «розрахунки з іншими кредиторами»)

В матеріалах справи також наявні податкові накладні від ПП «Севілитстрой», на загальну суму 306216,31грн. (ПДВ-51036,05грн.), які відображені в реєстрі податкових накладних за жовтень- грудень 2010р.

Будь - яких доказів того, що ПП «Севілитстрой», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 1828518,09грн.(жовтень-грудень 2010рю) та у розмірі 51036,05грн. (за жовтень-грудень2010р.) в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, що на суму 1821252,13грн., на суму 376,01грн. та на суму51036грн. податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу, а сума 7641,97 - це арифметична помилка відповідача в розрахунках за жовтень2010р..

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ «Полігон», суд зазначає наступне.

Позивачем у останнього було придбано обладнання на загальну суму 340362,42грн. (ПДВ-56727,07грн.). Усього прихід від постачальника за період серпень,жовтень,грудень2010р. склав 349306,42грн., який відображено на рахунку ДТ15 «капітальні інвестівання»-КД631 «розрахунки с постачальниками»-289505,35грн., ДТ92 «адміністративні витрати»-КД631-1583,33грн., ДТ64 «податковий кредит»-КД631-58217,74грн.

Списання товару підтверджується наявними актами вводу до експлуатації обладнання.

Оплата товару позивачем підтверджується на суму 349656,40грн., та відображена в бухгалтерському регістрі за період серпень, жовтень, грудень2010р.

В матеріалах справи присутні податкові накладні від ТОВ «Полігон», які відображені в реєстрі отриманих накладних за період серпень,жовтень,грудень2010р. (а.с.82,84,86,88,89 т.4) на загальну суму 340362,42грн.(ПДВ-56727,07грн.).

Будь яких доказів того, що ТОВ «Полігон», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 56727,07грн.(серпень, жовтень, листопад, грудень 2010р.) в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ «ОАСУ Енерго», суд зазначає наступне.

Позивачем у останнього було придбано товару на загальну суму 22822,00грн. (ПДВ-3803,67грн.). Усього прихід від постачальника за лютий 2010р. склав 22822грн., який відображено на рахунку ДТ209 «інші матеріали»-КД631 «розрахунки с постачальниками»-19018,33грн., ДТ64 «податковий кредит»-КД631-3803,67грн.

Оплата позивачем за товар відображена по ДТ рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» -Кт рахунку 371 «розрахунки з різними дебіторами» в сумі 22822грн. в грудні 2010р., у постачальника на 31.12.2010р. відображена дебіторська заборгованість (переплата) на суму 22822грн., яка закрита у лютому 2012р.

В матеріалах справи присутня податкова накладна від ТОВ «ОАСУ Енерго», яка відображена в реєстрі отриманих накладних за грудень2010р. (а.с.49 т.4) на загальну суму 22822,00грн.(ПДВ-3803,67грн.).

Будь яких доказів того, що ТОВ «ОАСУ Енерго», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 3803,67грн. (лютий 2010р.)в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ПП «Айкон Крим», суд зазначає наступне.

Між філіалом ПАТ «Крименерго» БМ «Крименергобуд» та ПП «Айкон Крим», було укладено договір купівлі-продажу №198 від 05.01.2010р. (а.с.92 т.2).

П.3.1. договору передбачено, що моментом поставки товару вважається дата, що вказується в товарній накладної.

В матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують поставку товарів та послуг від постачальника ПП «Айкон Крим», за період березень-травень 2010р. накладні на відвантажування товару за травень 2010р. у сумі 89412,23грн., акт виконаних робіт від 29.03.2010р. №216 на ремонт та профілактику системного відеонагляду (усього на суму 2319,80грн.(ПДВ-386,63грн.), у акті відсутнє посилання на договір, є посилання на рахунок 221 від 11.03.2010р.)

Усього прихід від постачальника за період березень-травень2010р. склав 91732,03грн., який відображено на рахунку ДТ209 «інші матеріали»-КД631 «розрахунки с постачальниками»-74510,19грн., ДТ922 «адміністративні витрати»-КД631-1933,173грн., ДТ64 «податковий кредит»-КД631-15288,72грн.

Згідно до відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по контрагенту усього відображений прихід в сумі125171,95грн. ДТ631-КД371 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 125171,95грн.,(ДТ 631-КД371 «розрахунки з різними дебіторами», на рахунку 371 відображені передплати, перераховані раніше постачальнику по банку), заборгованість перед постачальником-відсутня.

У відповідності до Наказу «Про облікову політику №106 від 22.02.2011р., списання ТМЦ виробництва здійснюється по середньо вагомої собівартості.

Списання товарів та послуг підтверджено актами виконаних робіт, звітами про витрати основних матеріалів в будівництві в співставленні з виробничими нормами акт КБ-2, з доданням накладних вимог на відпуск матеріалу матеріально відповідальних осіб та записами в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 209 «виробничі запаси».

В матеріалах справи наявні податкові накладні від ПП «Айкон Крим» на загальну суму 91732,03грн. (ПДВ-15288,67грн.)(а.с.85-91, 93,94 т.2,)

Будь яких доказів того, що ПП «Айкон Крим» на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 15288,67грн.(березень, травень2010р.) в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ПП «Арк-Ной», суд зазначає наступне.

Між позивачом та останнім було укладено договір №34/89 від 17.03.2009р. (а.с.95 т.2), предметом договору є передача видпрацьованих гумово-технічних виробів, зношених покришок «з металевими та текстильним кордом », вантажних та легкових автомобілів, сільськогосподарської техніки та іншої техніки різних типів- далі утиль, з метою їх подальшої утилізації, також шляхом залучення к процесу утилізації третіх осіб(п.1.1. договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна сума договору у відповідності до протоколу угоди про договірну ціну (додаток 1 до договору), склала 22 500грн.(ПДВ-3750грн.).

В матеріалах наявні прийомо-здаточні акти по РЕСам ВАТ «Крименерго», по постачальнику послуг ПП «Арк-Ной» за період травень-липень 2009р. на прийомку зношених автопокришок, усього 16181кг, на загальну суму 7281,45грн.(ПДВ-1213,58грн.) (а.с.97-102 т.2).

Згідно до оборотної відомості кредиторів ПАТ «Крименерго по контрагенту ПП «Айкон Крим», вартість послуг постачальника відображена в серпні 2009р. на суму 7281,45грн, яка відображена на ДТ91 «загальновиробничі витрати»-6067,88грн., ДТ64 «ПДВ»-1213,58грн.

Згідно відомості позивача по контрагенту оплата за договором відображена по ДТ рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 7281,45 та по Кт рахунку 371 «розрахунки з різними дебіторами» заборгованість перед постачальником на 31.08.2009р.- відсутня.

В матеріалах справи наявна податкова накладна №64 від 31.08.2009р. від ПП «Арк-Ной» з номенклатурою товару-зношені автошини на суму7281,45грн. (ПДВ-1213,57грн.)(а.с.96 т.2), яка відображена в реєстрі податкових накладних за вересень2009р. за №319.

Будь яких доказів того, що ПП «Арк-Ной» на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 1213,58грн.(за серпень 2009р.), в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ПП «Укрпродмаркет», суд зазначає наступне.

Між позивачем та останнім було укладено договір купівлі - продажу від 13.01.2010р., згідно до п.1.1 предметом договору є будівельні та продовольчі товари.

П.2.1. договору, визначено, що ціна договору складається з сум, що вказані в рахунках про сплату, спеціфікаціях, накладних.

В матеріалах справи наявні витратні накладні від ПП «Укрпродмаркет» на загальну суму 30502,00грн. (ПДВ-5083,67грн.) (а.с.44-45 т.4).

Згідно до оборотної відомості кредиторів Пат «Крименерго» по контрагенту ПП «Укрпродмаркет» за період лютий 2010р. прихід по постачальнику склав 30502грн., о відображено на ДТ911 «загальновиробничі витрати»-КД631 «розрахунки з постачальниками»-25418,33грн., ДТ 644 «податковий кредит»-КД631 -5083,67грн.

У відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по контрагенту ПП «Укрпродмаркет» відображена оплата по Дт рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» -Кт рахунку 371 «розрахунки з різними дебіторами» у сумі 30502грн., заборгованість перед постачальником відсутня.

Списання отриманого товару (соку, молока) підтверджено відомістю для отримання спец.харчування робітників позивача, що працюють з шкодливими умовами праці.

В матеріалах справи наявні податкові накладні від ПП «Укрпродмаркет» на загальну суму 30502,02грн. (ПДВ-5083,67грн.) (а.с.43,46 т.4), які відображені в реєстрі податкових накладних за період січень, квітень 2010р..

Будь яких доказів того, що ПП «Укрпродмаркет» на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 5083,67грн. (за лютий, квітень 2010р.), в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ПП «НВКФ Діод-Плюс», суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні витратні накладні від ПП «НВКФ Діод-Плюс», за період грудень2010р. на загальну суму 72236,95грн. (ПДВ-12039,49грн.) (а.с.103-111 т.2).

Згідно до оборотної відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по контрагенту ПП «НВКФ Діод-Плюс», за період грудень2010р. прихід по постаччальнику склав 72236,95грн., що відображено на ДТ209 «інші матеріали»-КД631 «розрахунки з постачальниками»-60197,46грн., ДТ 644 «податковий кредит»-КД631 -12039,49грн.

У відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по контрагенту ПП «НВКФ Діод-Плюс», відображена оплата по Дт рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»-Кт рахунку 371 «розрахунки з різними дебіторами» у сумі 70236,95грн., заборгованість перед постачальником відсутня.

Списання товарів та послуг підтверджено актами виконаних робіт, звітами про витрати основних матеріалів в будівництві в співставленні з виробничими нормами акт КБ-2, з доданням накладних вимог на відпуск матеріалу матеріально відповідальних осіб та записами в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 20 «виробничі запаси».

В матеріалах справи наявні податкові накладні від ПП «НВКФ Діод-Плюс», на загальну суму 72239,95грн. (ПДВ-12039,49грн.) (а.с.112-120 т.2), які відображені в реєстрі податкових накладних за грудень 2010р..

Будь яких доказів того, що ПП «НВКФ Діод-Плюс», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 12039,49грн. (за грудень2010р.), в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ «Сігма Групп» суд зазначає наступне.

Між позивачем та останнім було укладено договір поставки №П-13 (а.с.37-38 т.4), п.1.1 договору визначено, що предметом договору є матеріали для виготовлення теслярних виробів, фурнітура, комплектуючі до теслярних виробів та супутні матеріали у асортименті. П.2.1. договору визначено, що ціна договору складається зі сум, що вказані в рахунках про сплату, специфікаціях, накладних.

В матеріалах справи наявні накладні ТОВ «Сігма групп» на загальну суму 314667,58грн. (ПДВ-52444,60грн.)

Списання робіт підтверджуються наданими актами прийомки виконаних робіт, звітами про витрати основних матеріалів в будівництві в співставленні з виробничими нормами к актам (КБ-2),з доданням накладних вимог на відпуск матеріалів матеріально відповідальних осіб послуг та записами в оборотно-сальдових відомостях, до вищезазначених договорів.

Згідно до оборотної відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по контрагенту ТОВ «Сігма Групп» за період січень-квітень 2010р. прихід по постачальнику склав 314667,58грн., о відображено на ДТ209 «інші матеріали»-КД631 «розрахунки з постачальниками»-262222,98грн., ДТ 64 «ПДВ»-КД631 -52444,60грн.

У відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по контрагенту відображена оплата по Дт рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» -Кт рахунку 371 «розрахунки з різними дебіторами» (де раніше було відображено передплату по розрахунковому рахунку постачальника) у сумі 314667,58грн., заборгованість перед постачальником станом на 30.04.2010р. відсутня.

В матеріалах справи також наявні податкові накладні від ТОВ «Сігма Групп» на загальну суму 314667,77грн. (ПДВ-52440,61грн.) (а.с.130-133 т.2), які відображені в реєстрі податкових накладних за січень-квітень 2010р.

Будь - яких доказів того, що ТОВ «Сігма Групп», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 52444,63грн. (за січень-квітень2010р.) в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, що податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ « Крим опт торг юг резерв», суд зазначає наступне.

Між позивачем ВАТ «Крименерго» СМУ «Крименергобуд» (покупцем) та ТОВ « Крим опт торг юг резерв», (постачальником) було укладено договір №1/010 (а.с.213-214т.4), П.3. договору визначено, що ціна товару та вартість поставки визначається по цінам постачальника, діючих на момент виписки рахунку (здійснення відвантаження) та фіксуються у відвантажувальних документах (накладних) при кожної поставці партії товару, загальна вартість поставки по договору складається зі сум, що вказані в рахунках про сплату та накладних.

В матеріалах справи наявні накладні ТОВ « Крим опт торг юг резерв», на загальну суму 41294,04грн. (ПДВ-6882,34)(а.с.215-224 т.4)

Списання робіт підтверджуються наданими актами прийомки виконаних робіт, звітами про витрати основних матеріалів в будівництві в співставленні з виробничими нормами к актам (КБ-2),з доданням накладних вимог на отпуск матеріалів матеріально відповідальних осіб послуг та записами в оборотно-сальдових відомостях, до вищезазначених договорів.

Згідно до оборотної відомості кредиторів ПАТ «Крименерго» по контрагенту ТОВ « Крим опт торг юг резерв», за грудень 2010р. прихід по постачальнику склав 41294,04грн., що відображено на ДТ209 «інші матеріали»-КД631 «розрахунки з постачальниками»-34411,70грн., ДТ 64 «ПДВ»-КД631 -6882,34грн.

В матеріалах справи також наявні податкові накладні від ТОВ « Крим опт торг юг резерв», на загальну суму 26904,97грн. (ПДВ-4484,16грн.), які відображені в реєстрі податкових накладних за грудень 2010р.

Будь - яких доказів того, що ТОВ « Крим опт торг юг резерв»,, на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 4484,16грн. (за грудень2010р.) в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що відповідачем не враховано, що податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу.

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Щодо донарахування відповідачем зобов'язання по податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТОВ « Наіліпші будівельні технології», суд зазначає наступне.

Між ВАТ «Крименерго» СМУ «Крименергобуд» (покупцем) та ТОВ « Найліпші будівельні технології», (постачальником) було укладено договір №14/12 від 01.12.2009р. (а.с.138-139 т.4), П.3. договору визначено, що ціна товару та вартість поставки визначається по цінам постачальника, діючих на моент виписки рахунку (здійснення відвантаження) та фіксуються у відвантажувальних документах (накладних) при кожної поставці партії товару, загальна вартість поставки по договору складається зі сум, що вказані в рахунках про сплату та накладних.

В матеріалах справи наявні накладні ТОВ « Найліпші будівельні технології», на загальну суму 908702,62грн. (а.с.102-157 т.4).

Усього прихід товарів та послуг від постачальника за період листопад2009р.-грудень2010р. підтверджується первинними бухгалтерськими документами на суму 908702,62грн.,що відображено на ДТ209 «інші матеріали» - КД 631 «розрахунки з постачальниками»-693884,18грн, ДТ23 «виробництво»- КД631«розрахунки з постачальниками»-23120,25грн., ДТ156,159 «капітальні інвестування»-КД631 «розрахунки з постачальниками»-40247,75грн., ДТ 644 «податковий кредит»-КД631 «розрахунки з постачальниками»-151450,44грн.

Списання робіт підтверджуються наданими актами прийомки виконаних робіт, звітами про витрати основних матеріалів в будівництві в співставленні з виробничими нормами к актам (КБ-2),з доданням накладних вимог на отпуск матеріалів матеріально відповідальних осіб послуг та записами в оборотно-сальдових відомостяхпо рахункам 209 «інші матеріали».

До складу податкового кредиту ПАТ «Крименерго» віднесло податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Найліпші будівельні технології», за період листопад 2009р.-грудень2010р., на підставі податкових накладних на загальну суму918449,87грн. (ПДВ-153074,98грн.), які відображені в реєстрі податкових накладних за період листопад 2009р.-грудень 2010р.

Будь - яких доказів того, що ТОВ «Найліпші будівельні технології», на момент видачі податкових накладних позивачу, було неналежним платником податків, а саме, мало скасовану реєстрацію або скасоване свідоцтво платника на додану вартість відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що розбіжності з актом перевірки, у розмірі 150632грн. за період листопад 2009-грудень2010р. в бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що на суму 150632грн., відповідачем не враховано, що податковий кредит підтверджений податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 та містять всі необхідні реквізити, передбачені формою податкової накладної та порядком її заповнення, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.; придбані товари (послуги) отримані та використовувалися в господарської діяльності, що направлена на отримання доходу, на суму 1,12грн. за рахунок допущення відповідачем округлення а акті перевірки, на суму 2444грн., за рахунок того, що відповідачем не врахована податкова накладна №346 від 19.03.2010р. на загальну суму 14664грн.(ПДВ-2444грн) на прихід щитів НКУ ВУ 250-02 у кількості 14 шт., яка відображена у реєстрі податкових накладних (прихід товару підтверджено накладними №346 від 30.03.2010р. на суму 4512грн. та №726 від 26.07.2010р. на загальну суму 10152грн., усього на 14664грн.).

За таких підстав, на думку суду, відповідачем протиправно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ позивачу в цієї частині та відповідної частині штрафних санкцій.

Крім того, щодо висновків відповідача стосовно нікчемності правочину та застосування в порядку ст. 216 ЦК України у якості наслідків його нікчемності - перерахунку податкових зобов'язань позивача за нікчемними угодами, суд вважає за необхідне повідомити, що відповідач таким рішенням вийшов за межи своїх повноважень через помилкове трактування зазначених правових норм.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Стосовно висновків про нікчемність господарських операцій, суд зазначає наступне.

Щодо застосування норм Цивільного кодексу та доведення в акті фактів нікчемності правочинів, то із змісту акту перевірки вбачається, що збільшення грошових зобов'язань позивачу ґрунтується виключно на самостійних висновках відповідача про нікчемність господарських операцій, в яких позивач виступав покупцем. При цьому, такі правочини, на думку відповідача, є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, оскільки порушують публічний порядок, і з огляду на ст.216 України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. З огляду на це, первинні документи видані за господарськими операціями в яких позивач виступав покупцем не дають права на формування податкового кредиту, але ж податкові зобов'язання з ПДВ від реалізації товарів, продаж яких відбувся сформовані вірно.

Натомість, відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У ст.203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам, та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Адже, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорюванні. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Такого же висновку додержується і Вищий Адміністративний Суд України у своєї постанові від 14.11.2012р. по справі К/991/50772/12.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом та отриманий товар.

Разом з тим, органи державної податкової служби щодо угод, які вони вважають нікчемними мають право звернення до суду з позовом виключно про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за такими угодами, посилаючись їх нікчемність.

Адже, за статтею 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Крім того, із урахуванням зауважень Вищого господарського суду України щодо строків, за якими таки санкції мають бути застосовані із урахуванням приписів ст. 250 ГК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 208 цього Кодексу передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього кодексу, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, у якості кваліфікаційної ознаки адміністративно-господарської санкції - конфіскації виступають наступні ознаки: стягнення за угодою, що визнана недійсною або є нікчемною в силу закону, виключно на підставі рішення суду певне майно (грошові кошти, інші ТМЦ), тобто все одержане сторонами такої угоди за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, суми грошових зобов'язань зі сплати ПДВ, що були донараховані відповідачем в рамках зазначеної угоди не відповідають таким ознаками.

Отже, висновки відповідача в акті перевірки на підставі ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює ніяких наслідків окрім тих, що пов'язані з його недійсністю, за результатами проведеної перевірки підлягають корегуванню показники, пов'язані з вирахуванням сум податкових зобов'язань по операціях, які проведені на підставі таких правочинів, не можуть розцінюватися як дії із застосування наслідків нікчемності правочину в розумінні вищенаведених правових норм.

Разом з тим, корегування податкових зобов'язань позивача за таких підстав є прямим порушенням з боку відповідача своєї компетенції, повноважень та способів здійснення своїх прав з контролю за своєчасністю, повнотою нарахування та сплати податків.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та з їх повним ігноруванням через суб'єктивну думку перевіряючих щодо правочину, який відбувся, без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваного по справі податкового повідомлення-рішення.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмірк компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 30.01.2012 року №172/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за N 153/20466 встановлена нормативна вартість однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Міністерства юстиції України відповідно до ступеня важкості експертизи. З урахуванням індексу споживчих цін за 2011 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2012 році становить: експертиза особливої складності -73,70 грн.

Згідно із наданої судовим експертом калькуляції вартості робот по проведенню економічної експертизи експертом проведено особливої складності експертиза за нормативної вартості експертогодини 73,70 грн. і витрачено на її проведення 271,37 годин дослідження, що складає 20000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.176-179, т.5), позивачем платіжними дорученнями № 30493 від 03.11.2011р. та № 0000030230 від 16.10.2012р. до експертної установі фактично сплачено 20 000,00 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати, пов'язані із проведенням судово-бухгалтерської експертизи у сумі 20 000,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір -3.40 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 29.11.2012 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 30.11.2012 року.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000692300 від 16.06.2011р., відповідно до якого збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість Публічному акціонерному товариству «Крименерго» на суму 3 691 132,50 грн., в тому числі за основним платежем 2 952 906,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 738 226,50 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (ЄДРПОУ 00131400, р/р260323051142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» 95034,АРК,м.Сімферополь,вул.Київська,74/6) 3,40 грн. судового збору та 20 000,00грн. - вартість судово-економіної експертизи, шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.