Постанова № 28129460, 17.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2012 р. 10.24 Справа №2а-12874/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Виробничо-комерційна організація «Крим»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Шиленко О.В. - пред-к, дов. від 25.10.2012 р.

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Приватне підприємство «Фірма «Виробничо-комерційна організація «Крим» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач), в якому просило визнати нечинним та скасувати наказ відповідача №2332 від 20.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП«Фірма «Виробничо-комерційна організація «Крим» , визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.11.2012 р. №0008892204 та № 0008882204 . Вимоги мотивовані тим, що у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки позивача , його представниками при проведенні цієї позапланової невиїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення ним вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", ПК України.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач 22.11.2012 р. надав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.11.2012 р. , представник відповідача заперечував проти позову, зазначив , що перевірка проводилась з дотриманням вимог ПК України, при наявності підстав для її проведення .

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями представника позивача для надання додаткових доказів .

У судове засідання 17.12.2012 р. відповідач явку свого представника не забезпечив, про день та час його проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, представник позивача наполягав на задоволенні позову , вказавши ,що наказ про проведення перевірки був прийнятий з порушенням вимог ПК України, висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, наполягав на розгляді справи на підставі залучених до неї документів.

Суд , вислухавши представника позивача, приймаючи до уваги закінчення терміну розгляд справи , визначеного у ст. 122 КАС України, наявність доказів сповіщення учасників процесу про день та час слухання справи , керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити її розгляд на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача на виконання наказу № 2332 від 20.09.2012 р. проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» , ПП «Комманд», ПП «БАЗИС ТОРГ», ПП «ГАБАРИТ-ГРУП», КП «Альянс» за період часу 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. , за результатами якої 22.10.2012 р. був складений акт №8201/22-8/30689419.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44 , п.138.1, п.138.2, п .138.6, п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України , в наслідок чого занижено податок на прибуток на суму 1555977 грн. , порушення п.п3.1.1. п. 3.1. ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. , п.п.7.7.1. п. 7.7., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1, ст.185, п.п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 , п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України ,в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 126740 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 02.11.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0008882204, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 155977грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 26925,75 грн., та № 0008892204 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 107533 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26701 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

У ст.20 ПК України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.4 ст.20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В главі 8 ПК України визначені види перевірок органів державної податкової служби , порядок їх проведення.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби (п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений у ст.78 ПК України. У п.78.1 ст. 78 ПК України визначені обставини, за наявністю хоча б однієї з яких здійснюється позапланова виїзна перевірка. Згідно з п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У п. 78.4. ст. 78 ПК України вказано,що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено,що відповідач 07.09.2012р. за № 19170/10/228 оформив запит про надання інформації та її документального підтвердження , згідно з яким на підставі п.п.20.1.6 п. 20.1 ст.20 , п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження щодо правовідносин з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» , ПП «Комманд», ПП «БАЗИС ТОРГ», ПП «ГАБАРИТ-ГРУП», КП «Альянс» за період серпень 2009 р. - серпень 2012 р. Зазначений запит отриманий платником податків 24.09.2012 р. , про що свідчить відмітка на ньому.

Під час слухання справи відповідачем не надано доказів того, що запит №19170/10/228 від 07.09.2012р. був надісланий позивачу та ним отриманий раніше ніж 24.09.2012р.

Позивачем до матеріалів справи залучена копія листа №6 від 03.10.2012р., оформленого за результатами розгляду запиту відповідача №19170/10/228 від 07.09.2012р.

Вивчивши зміст вказаного листа, суд прийшов до висновку,що позивач фактично відмовився від надання витребуваної податковим органом інформації без наведення підстав для такої відмови.

За таких обставин суд вважає,що у відповідача були передбачені п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України підстави для проведення документальної позапланової перевірки платника податків, в наслідок чого відсутні підстави для визнання наказу про проведення перевірки позивача протиправним.

В той же час, приймаючи до уваги дату оформлення наказу № 2332 , а саме 20.09.2012 р. , дату отримання запиту - 24.09.2012 р. , дату підготовки відповіді на запит - 06.10.2012 р., суд вважає , що його прийняття було передчасним, в наслідок чого існують підстави для його скасування.

На час проведення позивачем господарської діяльності у липні 2009 р.- грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 цього Закону вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні2011 р. - червні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за липень 2009 р.- черень 2012р. , суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно зп. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №8201/22-8/30689419 від 22.10.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» , ПП «Комманд», ПП «БАЗИС ТОРГ», ПП «ГАБАРИТ-ГРУП», КП «Альянс» під час проведення розрахунків за товари (послуги) , які були отримані ( які надавались) на виконання укладених сторонами договорів. На думку податкового органу діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мала реального товарного характеру. За твердженнями податкового органу позивачем до складу валових витрат віднесені кошти , витрачені на оплату вартості товарів (послуг), нібито отриманих від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» , ПП «Комманд», ПП «БАЗИС ТОРГ», ПП «ГАБАРИТ-ГРУП», КП «Альянс» , яки не використовувались в подальшому у його власній господарській діяльності .

Позивачем до матеріалів справи залучені копії оформлених ТОВ БВП «Строитель-Плюс» податкових накладних № 3939 від 31.07.2009 р. на суму 8384,26 грн. ( в тому числі ПДВ 1397,38 грн. ), № 3938 від 31.07.2009 р. на суму 61691,28 грн. ( в тому числі . ПДВ 10281,88 грн. ), № 3756 від 31.08.2009 р. на суму 45167,88 грн. ( в тому числі .ПДВ 7527,98 грн. ), № 134/4893 від 30.10.2009 р. на суму 225000,00 грн. ( тому числі ПДВ 37500,00 грн.), б/н від 10.2009 р. на суму 14400,00 грн. ( в тому числі ПДВ 2400,00 грн. ), № 5170 від 29.09.2010 р. на суму 45167,88 грн. ( в том числі ПДВ 7527,98 грн.), № 5171 від 30.09.2010 р. на суму 61691,28 грн. ( в том числі ПДВ 10281,88 грн.); докази проведення платежів вартості робіт, виконання яких підтверджено укладеними сторонами актами виконаних робіт, копії яких також залучені до матеріалів справи.

На вимогу суду платником податків надані документи, яки свідчать про те,що в період часу, що перевірявся , був збудований адміністративний корпус та складські приміщення за адресою: м.Сімферополь вул. Героїв Сталінграду- пров.Пищевий, 6/1. При будівництві цього об'єкту були використані послуги сторонніх підрядних організацій , в тому числі ТОВ БВП «Строитель-Плюс». Факт виконання цих робіт також підтверджено актом готовності до експлуатації від 28.09.2010 р. , копія якого залучена до матеріалів справи. В матеріалах справи відсутні докази того,що ТОВ БВП «Строитель-Плюс» не виконував роботи по будівництву цього об'єкту.

Крім того позивачем надані копії оформлених ТОВ БВП «Строитель-Плюс» № 2211 від 10.06.2010 р. на суму 48000,00 грн. ( в тому числі ПДВ 8000,00 грн.), оформлених ПП «Габарит-Груп» податкових накладних № 683 від 21.06.2010 р. на суму 17040,00 грн. ( в тому числі ПДВ 2840,00 грн.), № 1171 від 30.07.2010 р. на суму 24000,00грн. ( в тому числі ПДВ 4000,00 грн.), податкової накладної від ПП «Базис Торг» № 1172 від 16.08.2010 р. на суму 2312,94 грн. ( в тому числі ПДВ 385,49 грн.), податкових накладних від ПП «Комманд» № 488 від 03.09.2010 р. на суму 2832,32 грн. ( в тому числі .ПДВ 472,05 грн.) № 852 від 13.10.2010 р. на суму 1500,00 грн. ( в тому числі ПДВ 250,00 грн), № 14 від 05.01.2012 р. на суму 1293,80 грн. ( в тому числі ПДВ 215,63 грн.), оформлених ПП «Кримспецтехнолоджи» податкових накладних № 1463 від 07.10.2010 р. на суму 19000,00 грн. ( в тому числі . ПДВ 3166,67 грн.) ,№ 1769 від 25.11.2010р. на суму 18300,00 грн. ( в тому числі ПДВ 3050,00 грн.) , № 26 від 10.05.2011 р. на суму 4400,00 грн. ( в тому числі ПДВ 733,33 грн.), № 79 від 30.08.2011 р. на суму без ПДВ 37500,00 грн. ( ПДВ на суму 7500,00 грн.) , № 40 від 12.09.2011 р. на суму 11666,67 грн. ( в тому числі . ПДВ 2333,33 грн.), № 71 від 20.09.2011 р. на суму без ПДВ 37500,00 грн. (ПДВ на суму 7500,00 грн.) № 11 від 08.11.2011 р. на суму 13000,00 грн. ( в тому числі ПДВ 2166,67 грн.) .

Позивачем залучені до матеріалів справи копії актів списання № СпТ-000221 від 31.05.2011 р. на суму 3744,11 грн, № СпТ-000271 від30.06.2011 р. на суму 28,50 грн., №СпТ-000274 від 30.06.2011 р. на суму 92,33 грн., № СпТ-000486 від31.10.2011 р., на суму 679,00 грн, № СпТ-000033 від 31.01.2012 р. на суму 2924,70 грн, №СпТ-000031 від 31.01.2012р. на суму 553,38 грн., № СпТ-000435 від 30.09.2010 р. на суму 1282,52 грн., №СпТ-000434 від 30.09.2010 р. на суму 33750,00 грн., № СпТ-000588 від 31.122010р. на суму 39653,33 грн., № СпТ-000273 від 30.06.2011 р. на суму 86640,84 грн., № СпТ-000381 від 30.09.2011 р. на суму 60514,95 грн.,№ СпТ-000423 від 30.09.2011 р. на суму 119522,42 грн., №СпТ-000484 від 31.10.2011 р. на суму 47449,98 грн., № СпТ-000546 від 30.11.2011 р. на суму 52500,00 грн. в якості доказів використання придбаних у наведених вище контрагентів товарів в йго господарській діяльності.

В матеріалах справи відсутні докази , яки спростовували б наведені вище твердження позивача.

Відповідачем в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надані докази того, що позивач в період часу , що перевірявся , не отримував товар ( послуги) у вказаних контрагентах, не використовував його (їх) у господарській діяльності ( для забезпечення виконання господарської діяльності).

Вивчивши наведені вище документи, суд прийшов до висновку,що знайшов підтвердження факт отримання позивачем від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» , ПП «Комманд», ПП «БАЗИС ТОРГ», ПП «ГАБАРИТ-ГРУП», КП «Альянс» товару ( надання послуг), проведення оплати його вартості ( в тому числі сплату ПДВ), використання цього товару (послуг) в його господарській діяльності , в наслідок чого висновки податкового органу , викладені в акті перевірки №8201/22-8/30689419 від 22.10.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у платника податків були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди та сплачених коштів - до складу його валових витрат.

Судом також встановлено,що з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» період часу ,що перевірявся, були укладені договори поставки № 06/04/11/533 від 01.04.2011 р № 10/08/858 від 02.06.2008 р. , на виконання умов яких здійснено постачання щібня , що підтверджено витратними накладними № РН-0000173 від 23.03.2011 р.,№ РН-0000065 від 30.04.2011 р., № РН-0000092 від 31.05.2011 р., № РН-0000121 від 30.06.2011 р., № РН- 0000138 від 30.06.2011 p., № РН-0000836 від 20.12.2010р., податковими накладними № 56 від 19.04.2011 р. № 61 від 23.05.2011 р., № 68 від 25.05.2011 р., № 72 від 20.06.2011 р., №78 від 25.07.2011 р. № 1049 від 20.12.2010 р., № 1050 від 20.12.2010 р. , № 56 від 23.03.2011 р..

Позивач пояснив,що домовився з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» про зупинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування однорідних вимог відпоідно на суму 49079,00 грн. та на суму 71254,95 грн.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів не отримання позивачем від ТОВ БВП «Строитель-Плюс» товару - щебня в обсягах, зазначених платником податків.

Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги відсутність в акті перевірки відомостей щодо спростовування наведених вище тверджень позивача , суд прийшов до висновку,що знайшов підтвердження не тільки факт отримання від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» , ПП «Комманд», ПП «БАЗИС ТОРГ», ПП «ГАБАРИТ-ГРУП», КП «Альянс» товару (надання послуг) , але і обгрунованості віднесення коштів, сплачених за їх отримання позивачем , до складу витрат , що пов'язані з провадженням ним господарської діяльності, в наслідок чого висновки податкового органу , викладені в акті перевірки №8201/22-8/30689419 від 22.10.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у платника податків були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним сум до валових витрат підприємства, в наслідок чого існують підстав для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень рішень , прийнятих відповідачем 02.11.2012 р. за результатами вивчення матеріалів перевірки. .

Під час судового засідання, яке відбулось 17.12.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 21.12.2012 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати наказ Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби №2332 від 20.09.2012 р.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби №0008892204 та № 0008882204 від 02.11.2012 р.

4. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.