Постанова № 28129346, 17.12.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" грудня 2012 р. Справа №11/22/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від органу прокуратури: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод"

на рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2012 р.

у справі № 11/22/2012/5003 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод"

про стягнення 38576,68 грн. збитків, спричиненого самовільним забором води без дозволу на спецводокористування

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.10.2012р. у справі №11/22/2012/5003 позов Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" про стягнення 38576,68 грн. збитків, спричиненого самовільним забором води без дозволу на спецводокористування задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" на користь Держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області в місцевий бюджет Погребищенської міської ради 38 576 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 68 коп. -збитків, завданих внаслідок самовільного спецводокористування та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

При прийнятті вищевказаного рішення, судом першої інстанції було встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод", за результатами якої складено акт від 24.05.2012 р. та зроблено висновок про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" в період з 16.04.2012р. по 07.05.2012р. (включно) здійснювалось спеціальне водокористування без відповідного дозволу, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Водного та Цивільного кодексів України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також окремі законодавчі акти, які регулюють спірні правовідносини щодо відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу.

Місцевим господарським судом з врахуванням Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за №767/16783 було проведено розрахунок розміру відшкодування збитків за період з 15.04.2012р. по 07.05.2012р., на підставі чого суд дійшов висновку, що загальна сума збитків, заподіяних державі при самовільному спецводокористуванні ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" складає 38576,68 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 38576,68 грн..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2012р. у справі №11/22/2012/5003 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, та з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник здійснює посилання на статті 49, 50 Водного кодексу України та вказує, що Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321. Згідно даної Постанови спеціальне водокористування може бути: короткотерміновим (до 3 років) у разі скидання водокористувачем забруднюючих речовин у водні об'єкти в обсягах, що перевищують граничнодопустимі, які встановлюються територіальними органами Мінекоресурсів та довготерміновим (від 3 до 25 років) - в усіх інших випадках. Звертає увагу суду на те, що ним не здійснюється скидання водокористувачем забруднюючих речовин у водні об'єкти, тому вважає, що дозвіл на спеціальне водокористування за №3696, від 30.06.2009р. неправомірно наданий менше, як на 3 роки, (копія дозволу надається) та стверджує, що зазначена обставина позбавляє Відповідача отримувати дозвіл на спеціальне водовикористування в строки визначені чинним законодавством.

Зазначає, що ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" не отримувало прибутку за послуги водокористування у спірний період, у зв'язку з чим збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на думку скаржника, відшкодуванню не підлягають.

17 грудня 2012 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло доповнення до апеляційної скарги в якому скаржник стверджує, що позовні вимоги позивача про стягнення збитків на користь Державної екологічної інспекції у Вінницької області, які Позивач просить перерахувати до місцевого бюджету Погребищенської міської Ради, зазначене є неправомірним, з огляду на наступне. Здійснює посилання на п.7, ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, яким передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків. Також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що п.28 ст.4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Зауважує, що позивач в порушення зазначених норм просить стягнути 38576,68грн. до місцевого бюджету Погребищенської міської ради.

Від прокурора у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу від 05.12.12 (№61-1363вих12) в якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить апеляційний господарський суд рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В своєму відзиві прокурор наголошує, що згідно протоколу №000587 від 24.05.2012р. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення №04/162 від 28.05.2012 року та накладено штраф у розмірі 102,00грн. Суму вказаного штрафу правопорушником сплачено добровільно, що підтверджує визнання ним вчиненого правопорушення. Також, зауважує, що не погоджуючись з терміном дії дозволу ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод", мало б скористатися своїм правом на оскарження дії органу, який видав даний дозвіл, що останнім зроблено не було. Разом з тим, стверджує, що розрахунок збитків проведений відповідно до норм чинного законодавства.

Представник Державної екологічної інспекції у Вінницькій області надіслав до суду аналогічний за змістом відзиву Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері відзив на апеляційну скаргу, в якому також просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

24 грудня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду прокурор заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.12р. у справі №11/22/2012/5003 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить апеляційну скаргу - задовольнити.

Представник позивача в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду не з`явився.

Враховуючи приписи ст. ст.101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони та прокурор були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам та прокурору у даній справі (а.с.104-106), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення - змінити, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та вірно встановлено місцевим господарським судом Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод", за результатами якої складено акт від 24.05.2012 р..

В ході перевірки виявлено, що ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" здійснює спеціальне використання у відповідності до вимог ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Джерелом водопостачання підприємства є: 4 артезіанські свердловини, а також поверхневий водозабір з р. Рось (басейн р. Дніпро).

Облік водоспоживання на підприємстві за кількісними показниками водоспоживання ведеться згідно з показниками лічильника (підземних вод) та розрахунковим способом (поверхневих вод) у журналах невстановленого зразка, що є порушенням ст.44 Водного кодексу України. За вказане порушення на головного інженера ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" 24.05.2012р. складено протокол №000587 про адміністративне правопорушення та відповідно до постанови №04/162 від 28.05.2012р. накладено адміністративне стягнення.

З наявних в матеріалах справи доказах, колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що в період з 30.06.2009р. по 15.04.2012р. відповідачем здійснювалось спеціальне водокористування на підставі дозволу №3696 від 30.06.2009р..

На час проведення перевірки спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу від 08.05.2012р. №5281 з терміном дії до 06.03.2015р..

Однак, з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 24.05.2012р. вбачається, що відповідачем в період з 16.04.2012р. по 07.05.2012р. (включно) здійснювалось спеціальне водокористування без відповідного дозволу, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України (а.с.10, 11).

З вказаного акту встановлено, що за даний період підприємством було забрано 566 куб.м. підземних вод (артезіанських свердловин) та 400 куб.м. поверхневих вод (р. Рось).

У зв'язку з цим, до стягнення з відповідача нараховано збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів на суму 38 576,68 грн., з яких: 27 156,68 грн. -за самовільне водокористування підземних вод та 11 420,00 грн. - за самовільне водокористування поверхневих вод.

Розмір збитків визначено відповідно до п.9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за №767/16783

З метою досудового урегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензії (№2348/04 від 21.06.2012р., №2349/04 від 21.06.2012р.) з пропозицією добровільно сплатити кошти в зальному розмірі 38 576,68 грн. (а.с. 24,25).

Відповідач проігнорував вказані претензії, збитки в добровільному порядку на день розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не відшкодував.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

З п.9 статті 44 Водного кодексу України вбачається, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне використання водних ресурсів лише за наявності дозволу.

Нормами статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно статті 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Як зазначалося вище, ТзОВ "Погребищенський маслосирзавод" в період з 16.04.2012р. по 07.05.2012р. (включно) здійснювало спеціальне водокористування без спеціального дозволу, що є порушенням вимог чинного законодавства, що вбачається з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 24.05.2012 року.

В матеріалах справи відсутні докази на спростування факту здійснення відповідачем спеціального водокористування без спеціального дозволу за період з 16.04.2012р. по 07.05.2012р..

Отже, з врахуванням наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що так як, дозвіл є єдиним документом на основі якого є можливим здійснення водокористування, відповідач здійснюючи водозабір без наявності на це спеціального дозволу в період з 16.04.2012р. по 07.05.2012р. (включно), порушив вимоги статтей 44, 48, 49 Водного кодексу України, чим заподіяв державі збитки в розмірі 38576,68 грн., які в свою чергу підлягають відшкодуванню останнім.

Пунктом 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 (в редакції від 30.06.2011р.) встановлено, що вказана методика Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Пунктом 9.1. Методики визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою

Зсам = 100 х W х Тар, (23)

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3;

Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для морської води - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Отже, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, проаналізувавши подані суду Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області розрахунки розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води, прийшла до висновку, що розрахунки збитків проведені позивачем, здійснені відповідно до норм вказаної вище методики та не суперечать вимогам чинного законодавства.

Враховуючи встановлений факт правопорушення відповідачем у сфері природоохоронного законодавства, причинний зв'язок між діями відповідача та заподіяною шкодою, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають до задоволення.

Відповідно до п.28 ст.4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень Державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами. Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 04.04.2012р. №41/106, від 25.04.2012р. №20/5025/1919/11.

Однак, судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено, що судом першої інстанції не належним чином, в резолютивній частині рішення від 02.10.2012р. у справі №11/22/2012/5003, здійснено розподіл суми збитків заподіяних державі внаслідок самовільного спецводокористування, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" на користь Держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області в місцевий бюджет Погребищенської міської ради (24062100, код ЄДРПОУ 379266800, банк: УДКСУ у Погребищенському районі, МФО 802015, р/р 33118331700470, призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства) 38 576 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 68 коп. -збитків, завданих внаслідок самовільного спецводокористування, у зв`язку з чим останнє підлягає зміні в цій частині.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 статті 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2012 року у справі №11/22/2012/5003 - змінити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2012 р. у справі №11/22/2012/5003 змінити в частині розподілу суми збитків, виклавши п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод"(22200, Вінницька область, м. Погребище, вул. Київська, 61, код 00444518) 38576 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 68 коп. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу з яких 30 % зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України, 20 % зарахувати до спеціального фонду місцевого бюджету Вінницької обласної ради та 50 % зарахувати до спеціального фонду місцевого бюджету Погребищенської міської ради Вінницькій області."

3. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2012р. у справі №11/22/2012/5003 залишити без змін.

4. Справу №11/22/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.