Рішення № 28128809, 19.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2012 р.Справа № 5017/3506/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквавит"

До відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про стягнення 3 333 грн. 49 коп.

Суддя Волков Р.В.

Представники сторін:

Від позивача: Стрельченко Р.М., представник за довіреністю №37 від 19.01.2012р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Аквавит" м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 36841030 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення суми боргу у розмірі 3089,70 грн., 3% річних у розмірі 40,63 грн., суму пені у розмірі 203,16 грн., всього 3333,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення з відповідачем 28.03.2011р. договору поставки №972-ОДЕ, виконання позивачем вказаного договору належним чином, шляхом поставки відповідачу товару згідно доданої видаткової накладної, невиконання відповідачем оплати зобов'язань щодо оплати отриманого товару, виникнення заборгованості у розмірі 3089 грн. 70 коп.

Позивач вказує на неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань та на нарахування відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, пункту 6.6 договору 3% річних у розмірі 40 грн. 63 коп. та пені у розмірі 203 грн. 16 коп. за прострочення виконання за період з 02.06.2012р. по 08.11.2012р. згідно доданого до позовної заяви розрахунку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову у повному обсязі. Додатково у судовому засіданні надано копії наступних документів: накладної на повернення товарів №3484 від 27.06.2012р., товарно-транспортної накладної серії 01 ААБС №019380 від 27.06.2012р., розрахунку № 4766 від 27.06.2012р., накладної від 26.06.2012р., накладної на повернення товарів №3359 від 21.06.2012р., товарно-транспортної накладної серії 01 ААБС №019326 від 27.06.2012р., розрахунку № 3632 від 21.06.2012р., накладної від 20.06.2012р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не представив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду на адресу реєстрації, згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.12.2012р., - АДРЕСА_1

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 28 березня 2011 року був підписаний Договір поставки № 972-ОДЕ (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до положень п. п. 4.1, 4.2 Договору ціни на товар вказуються у накладних на товар. Оплата здійснюється у національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. Відповідач зобов'язався оплачувати кожну партію переданого позивачем товару не пізніше 21 днів з дати її поставки.

В якості доказу виконання своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару позивач додав до позовної заяви засвідчену копію видаткової накладної №1616 від 11.05.2012р.

Дослідивши вказану видаткову накладну, суд дійшов до висновку, що цей документ не може розглядатися як доказ отримання відповідачем товару з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 527 Цивільного Кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням положень 5.1, 5.2 Договору поставка товару позивачем відповідачу здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні на поставку відповідача, які узгоджуються з позивачем, за цінами вказаними у накладних. Замовлення на поставку складається в усній або письмовій формі і направляється позивачу не менше ніж за три доби до дати поставки факсом, поштою або через представника позивача, або у будь-якому разі способом, що дає можливість ідентифікувати відповідача.

Згідно до п. 5.5 договору приймання товару за кількістю та якістю відбувається на складі відповідача представником відповідача, у відповідності з чинним в Україні законодавством, в тому числі інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. (П-6) та інструкції Про порядок продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1965р. (П-7). А у відповідності до положень п. 5.7 договору підписання відповідачем товарно (товарно-транспортної) накладної свідчить про те, що відповідач згоден з ціною на товар, вказаною у накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття цього товару як належно поставленого згідно цього договору з дотриманням строків його постачання.

Як встановлено судом, стороною за договором поставки № 972-ОДЕ, зобов'язаною прийняти товар, є фізична особа -підприємець ОСОБА_1. До позовної заяви позивачем надана посвідчена копія довіреності, виданої відповідачем 02.05.2012р. на отримання від позивача цінностей за договором поставки № 972-ОДЕ, на ім'я ОСОБА_3 В матеріалах справи відсутні докази наявності у будь-яких інших осіб прав на прийняття виконання по договору.

Разом з тим, з видаткової накладної №1616 від 11.05.2012р. вбачається, що товар отримано сторонньою особою -ОСОБА_4, без зазначення його посади та наявності повноважень на такі дії.

Таким чином, на думку суду, позивачем не доведено суду факту поставки товару відповідачу за накладною №1616 від 11.05.2012р., відповідно не доведеними залишаються позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 3089,70 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ст. ст. 34, 35 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Додатково надані позивачем накладні на повернення товарів від 21.06.2012р. № 3359 та від 27.06.2012р. № 3484 на загальну суму 1892,28 грн., супровідні до них товарно-транспортні накладні не підтверджують факту передачі товару позивачем відповідачу.

Як вбачається з наданих у судовому засіданні представником позивача усних пояснень, інших доказів, які б підтверджували поставку товару відповідачу на суму заявлених позовних вимог, у позивача немає.

Оскільки висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а позивачем у встановленому порядку не надано доказів в підтвердження обставин позову, на думку суду, позовні вимоги про стягнення основного боргу є необґрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Положення п. 6.6 Договору передбачають, що у разі порушення відповідачем строків оплати товару, визначених п. 4.2 договору, відповідач оплачує позивачу неустойку у розміні подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

З посиланням на допущене прострочення платежу з боку відповідача, позивачем здійснено розрахунок пені та 3% річних. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується не сплаченими 3% річних від простроченої суми у розмірі 40,63 грн. та пеня у розмірі 203,16 грн.

При наданні оцінки заявленим позовним вимогам про стягнення 3% річних у розмірі 40,63 грн. та пені у розмірі 203,16 грн., судом враховується те, що позивач у встановленому порядку не підтвердив поданими доказами поставку товару відповідачу, у зв'язку з чим стягнення з відповідача 3% річних та пені за прострочення строків оплати такого товару на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.6 договору є неправомірним.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2012 року.

Суддя Волков Р.В.