Рішення № 28128801, 17.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5017/3504/2012

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ІВА"

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ"

про стягнення 523768,6грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Ходирєв Ю.В. - довіреність;

Від відповідача: Цвик С.М. -довіреність;

Суть спору: Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „ІВА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ" про стягнення заборгованості за договором поставки №3 від 01.01.2012р. в розмірі 523768,6грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2012р. було порушено провадження по справі №5017/3504/2012.

17.12.2012р. представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №3 від 01.01.2012р. в розмірі 486768,60грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ІВА", згідно з вказаними уточненнями є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Представник відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов відповідно якого позивні вимоги визнає та просить суд надати розстрочку виконання рішення суду на п'ять місяців.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.12.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.01.2012р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „ІВА" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ" (Покупець) був укладений договір поставки №3.

Згідно п.1.1 договору, предметом договору є молоко цільне. Продавець зобов'язується регулярно передавати у власність (повне господарське ведення) молоко в якості, кількості та строки обумовлені даним договором Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його відповідно до умов договору (п.1.2 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р. та автоматично пролонгується до 31.12.2013р. в разі відсутності письмових заяв сторін про припинення його дії.

Одиниця виміру кількості товару -кілограм (п.2.1 договору). Кількість товару визначається методом зважування або математичним методом (літри х плотність = кілограм) безпосередньо при відвантаженні товару у Продавця, так і при прийомі у Покупця та відображаються в товарно-транспортних накладних (п.2.2 договору). Товар постачається систематично на протязі року в об'ємах визначених додатками до договору. Щоденний місячний об'єм та графік поставки товару зазначається в Угодах, які є невід'ємними часинами договору (п.2.3 договору).

Відповідно п. 5.1 договору, ціна на сировину є результатом домовленостей Продавця та Покупця, редагуються в залежності від ситуації на ринку товару і.т.п. та відображаються в Протоколі к договору. Ціна визначається виходячи з базисного змісту жиру та білку відповідно 3,4% та 3,0% при цьому жир 40% від вартості одиниці товару, білок 60% (п.5.3 договору).

Позивач зазначає, що в період з 01.01.2012р. по 01.11.2012р. на виконання умов договору відповідачу було поставлено цільного молока на загальну суму 855360,65грн., що підтверджується приймальними квитанціями на закупівлю молочної сировини, актами звірок взаєморозрахунків, зведеними видатковими та податковими накладними.

Розрахунки за молоко проводиться по безготівковому та готівковому розрахунку, по взаємозаліку за миючі та дезінфікуючі засоби, а також готову продукцію (п.6.1 договору). По підсумках місяця, між сторонами підписується акт звірки, Покупець надає Продавцю ф.ПКЗ, а Продавець надає Покупцю підсумкову накладну на відвантажений товар та податкову накладну за весь місяць (п.6.2 договору). Оплата за товар проводиться на протязі 21 банківського дня (п.6.3 договору).

Відповідача в порушення умов договору, свої грошові зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі не виконував, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог станом на 14.12.2012р. в розмірі 486768,60грн.

10.09.2012р. та 02.11.2012р. позивач направляв на адресу відповідача претензії з вимог погасити заборгованість, втім зазначені претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором поставки №3 від 01.01.2012р. щодо розрахунку за отриманий Товар сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „ІВА" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №3 від 01.01.2012р. в сумі 486768,60грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Представник відповідача просив суд у разі задоволення позовних вимог надати, розстрочку виконання рішення суду строком на 5 місяців.

Представник позивача не заперечував проти розстрочки рішення суду.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. При цьому слід зважати на приписи ст. 121 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежних від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Приймаючи до уваги заяву представника відповідача, яка не суперечить вимогам чинного законодавства, та вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність надання розстрочки виконання рішення на п'ять місяців, шляхом погашення заборгованості в сумі 486768,60грн. в наступному порядку: 1-й місяць(січень 2013р.) - 113000грн., 2-й місяць (лютий 2013р.) - 80000грн, 3-й місяць (березень 2013р.) -80000грн., 4-й місяць (квітень 2013р.) -100000грн., 5-й місяць (травень 2013р.) -113768,60грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ" (67470, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка, код: 22470373) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ІВА" (67470, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка; код 03767819) 486768 (чотириста вісімдесят шість тисяч сімсот шістдесят вісім)грн. 60коп.. заборгованості із розстрочкою виконання рішення на п'ять місяців, в наступному порядку: 1-й місяць(січень 2013р.) -113000грн., 2-й місяць (лютий 2013р.) -80000грн, 3-й місяць (березень 2013р.) -80000грн., 4-й місяць (квітень 2013р.) -100000грн., 5-й місяць (травень 2013р.) -113768,60грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ" (67470, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка, код: 22470373) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ІВА" (67470, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка; код 03767819) 10475 (десять тисяч чотириста сімдесят п'ять)грн. 38коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20.12.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.