Рішення № 28128672, 11.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.12 Справа№ 5015/4720/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний Банк „Укоопспілка" в особі Рівненської філії ПАТ „Акціонерний Банк „Укоопспілка", м.Рівне

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, смт Добротвір Кам'янка-Бузьського району Львівської області

про: стягнення 146 374,29 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-юрисконсульт (довіреність №1534/10 від 06.12.12р.)

від відповідача:не з'явився

В судовому засіданні 11.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позов подано Публічним акціонерним товариством „Акціонерний Банк „Укоопспілка" в особі Рівненської філії ПАТ „Акціонерний Банк „Укоопспілка" (м.Рівне) до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (смт Добротвір Кам'янка-Бузьського району Львівської області) про cтягнення 146 374,29 грн., з яких: заборгованість по кредиту -24997,94 грн., заборгованість по відсотках -5591,21 грн., пеня за прострочення платежів за кредитом та відсотками -114 588,00 грн., 3% річних - 918,03 грн. та 279,61грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення кредиту за кредитним договором №3 від 19.01.2011 р.

Ухвалою суду від 12.11.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 27.11.2012 року.

Представник в судове засідання 11.12.12р. з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 12.11.2012 р. виконав повністю, надав суду витяги про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб а фізичних осіб - підприємців станом на час розгляду справи в суді.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Ухвали суду надсилались відповідачу за його місцем проживання згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний в матеріалах справи), однак поштові конверти повернуті поштовим відділенням до суду з відміткою „за даною адресою не проживає".

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний банк „Укоопспілка" в особі Рівненської філії ПАТ АБ „Укоопспілка" (надалі -Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 3.

Відповідно до п.п.1.1.,1.2. вказаного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії на граничну суму 25000,00грн., кінцевий термін погашення 18.07.2011 року із сплатою 22% річних від залишкової суми заборгованості за кожен день користування кредитними коштами.

У відповідності до п.1.4. договору, відсоткова ставка за користування кредитом складає 22% відсотки річних.

Згідно пункту 4.2. кредитного договору № 3 від 19.01.2011 року, повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється до 25 числа кожного місяця.

На виконання умов вищезгаданого кредитного договору позивачем було перераховано відповідачу 25000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 01.02.2011 року, № 3 від 09.02.201 року, № 4 від 16.02.2011 року. 31.03.2011 року відповідачем було перераховано в рахунок погашення основного боргу 25000,00грн. 01.04.2011 року згідно платіжного доручення №3 від 01.04.2011 року Позичальник отримав кошти в сумі 25000,00грн. по відновлювальній кредитній лінії згідно Кредитного договору №3 від 19.01.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

18.07.2011 року в день кінцевого терміну повернення кредиту відповідач не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме: не повернув кредитні кошти в повному обсязі.

На виконання умов договору від Позичальника поступили кошти в рахунок погашення основного боргу згідно меморіального ордеру № 653582 від 29.07.2011 року в сумі 0.39грн. та меморіального ордеру № 668168 від 03.10.2011 року в сумі 1,67грн.

Відповідачу неодноразово направлялись вимоги про погашення заборгованості, які відповідачем залишені без відповіді (копії листів містяться в матеріалах справи). На момент розгляду спору заборгованість не погашена.

Згідно з умовами кредитного договору (п.2.2. договору) кредитні зобов'язання Позичальника забезпечуються всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку встановленому законодавством України.

Крім того, в рахунок забезпечення виконання кредитних зобов'язань згідно договору застави обладнання №3 від 19.01.2011 року банку було надано в заставу об'єкт рухомого майна: Станок круглопильний чотирьохсторонній брусовочний моделі СТЛБ-32, 2008 року випуску згідно додатку №1 до договору, вартістю 83700,00грн. Згідно висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки від 14.01.2011 року. Згідно Акту перевірки наявності заставного майна від 19.01.2011 року було встановлено, що майно знаходиться за адресою : Волинська

обл.., Ківерцівський р-н, с.Жорнище та зберігається і експлуатується в належних умовах.

06.06.2012року при виїзді по місцю знаходження предмету застави було встановлено, що застава за вказаною адресою відсутня та вивезена власником у невідомому напрямку, що зафіксовано у Акті перевірки наявності заставного майна від 06.06.2012 року.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредитні кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Крім того, відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за кредитним договором, у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка на час звернення до суду становить: 24997,94 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 5591,21 грн. - прострочені відсотки.

Розрахунок суми вказаної заборгованості, доданий позивачем до матеріалів справи, відповідає умовам кредитного договору та матеріалам справи.

Згідно п.4.3. кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту і відсотків за кредит Позичальник зобов'язується сплачувати Банку пеню в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення платежу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язАнь" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з врахуванням вимог вищенаведених норм, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі:1 582,06 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд погоджується з розрахунком 3% річних в сумі 918,03грн. та інфляційних втрат в розмірі 279,61грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з повернення кредиту за кредитним договором №3 від 19.01.2011р. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Укоопспілка" (01001, м.Київ, вулиця Хрещатик, 7/11, ідентифікаційний код 21536532) в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Укоопспілка" (33028, м.Рівне, вулиця Чорновола, 13, ідентифікаційний код 21099942 ) 24997,94 грн. заборгованість по кредиту, 5591,21 грн. -заборгованість по відсотках, 1582,06 грн. пені, 918,03 грн. - 3% річних, 279,61 грн. інфляційних втрат та 654,3 судового збору.

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 17.12.2012 р.

Суддя Король М.Р.