Рішення № 28128655, 17.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.12 Справа№ 5015/5197/12

За позовом: Приватного підприємства "Компанія "Оксиген-АБ", м. Львів,до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Борислав,про: стягнення 15 000,00 грн.Суддя М.М. Синчук При секретарі Григорчук Н.За участю представників:позивача:ОСОБА_2 -довіреність б/н від 17.12.2012 р. відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства "Компанія "Оксиген-АБ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15 000,00 грн. Ухвалою від 07.12.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.12.2012 р.

Підставою для звернення позивача до суду є вимога повернути сплачені відповідачу кошти у сумі 15 000,00 грн.

В судове засідання 17.12.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання 17.12.2012 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення №07752220 від 13.12.2012 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 07.12.2012 р. не виконав, без поважних причин.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

27.05.2011 року та 10.06.2011 року Приватне підприємство "Компанія "Оксиген-АБ" перераховано на банківський рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти у розмірі 15'000,00 грн., як попередню оплату за зберігання вуглекислотної станції, про що свідчать платіжне доручення №71 від 27.05.2011 р. на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення №75 від 10.06.2011 р. на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення №76 від 10.06.2011 р. на суму 5 000,00 грн. та виписки з банківського рахунку позивача.

Позивачем на адресу відповідача направлено заяву 25.06.2012 р. з проханням повернути впродовж 15 днів з моменту отримання цієї заяви кошти в сумі 15 000,00 грн., оскільки вуглекислотна станція на зберігання відповідачем не була прийнята. Заява отримана відповідачем 13.07.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №02333255 від 13.07.2012 р.

На день розгляду справи, відповідач заборгованість у сумі 15 000,00 грн. не погасив, доказів зворотнього суду не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 546, ч. 1 ст. 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правило ч. 2 ст. 195 ЦК про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. У тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Угода про завдаток має бути укладена в письмовій формі . В такій угоді повинно бути чітко визначено, що сума, яка передається в рахунок належних за договором платежів, є саме завдатком. В разі, якщо це не буде встановлено, сплачена сума буде вважатися авансом, тобто звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку. В разі невиконання зобов'язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач здійснив попередню оплату платіжними дорученнями №71 від 27.05.2011 р. на суму 5 000,00 грн., №75 від 10.06.2011 р. на суму 5 000,00 грн., №76 від 10.06.2011 р. на суму 5 000,00 грн., призначення платежу -"за зберігання вуглекислотної станції, згідно договору". Однак, вуглекислотна станція на зберігання відповідачу не була передана. Договір між сторонами не був укладений.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем на адресу відповідача направлено заяву 25.06.2012 р. з проханням повернути впродовж 15 днів з моменту отримання цієї заяви кошти в сумі 15 000,00 грн., заява залишена відповідачем без розгляду. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 15 000,00 грн. авансу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Компанія "Оксиген-АБ" (адреса: вул. Мечнікова, буд. 11, кв. 2, м. Львів, 79014; ідентифікаційний код 33753900) 15 000,00 грн. авансу, 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.