Рішення № 28128378, 06.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/14250-2012 06.12.12за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порив"

про стягнення 4311,45 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:Іващенко О.В. (дов. № 91/2012/12/04-1 від 04.12.2012)від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прорив"про стягнення боргу за донарахування податку на додану вартість на двократну вартість різниці фактичного спожитої електричної і договірної величини споживання у розмірі 4 311,45 грн.,

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»№ 575/97-ВР від 16.10.1997 та внаслідок перевищення ТОВ «Порив» договірних величин споживання електроенергії у січні 2008 року та червні 2009 року, встановлених Договором на постачання електричної енергії № 50367 о/р 50367012, укладеного між ним та позивачем, відповідачем проведено оплату нарахованої двократної вартості спожитої електроенергії у сумі 21 557,28 грн без ПДВ. Проте, в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем не перераховано позивачу податок на додану вартість, нарахований ПАТ «Київенерго»на вищенаведену двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії, у сумі 4 311,45, яку позивач просить стягнути з відповідача в межах заявленого позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 порушено провадження у справі №5011-8/14250-2012 та призначено справу до розгляду на 01.11.2012 року.

Позивач у судовому засіданні 01.11.20012 надав до матеріалів справи документи, витребуваані судом ухвалою про порушення провадження у справі.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду, судове засідання відкладено на 22.11.2012.

22.11.2012 судове засідання відкладене на 06.12.2012 року у зв'язку із неявкою представників відповідача, які належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду.

У судовому засіданні 06.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Суд відзначає, що ухвали суду від 01.11.2012, 22.11.2012 та 06.12.2012 направлялись на зазначені у позові та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача -01013, м. Київ, Набережно -Печерська дорога,1.

Тож, суд дійшов висновку, що відповідач у справі був належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи.

При цьому, суд враховує, що жодних клопотань від відповідача, в тому числі й про відкладення розгляду справи на інший час, витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу, до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача , суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2006 між сторонами укладено Договір постачання електричної енергії № 50367 о/р 50367012.

Відповідно до п.1 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а останній прийняв зобов'язання щодо своєчасної сплати за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором (а.с. 13-16).

Електропостачання за умовами Договору здійснювалось позивачем на наступні об'єкти відповідача: приміщення під ігрові автомати за адресами: вул. Героїв Дніпра 22б, Мінське шосе 10 та вул.Малиновського 27/23, про що зазначено в Додатках 4А та 6А до Договору (а.с. 21-23).

Відповідно до п. 5 Додатку 2.3 до Договору, відповідач зобов'язався щомісячно направляти свого уповноваженого представника до позивача для надання звіту про спожиту активну електроенергію. Крім цього відповідач надає підписані акти приймання -передачі товарної продукції та акт звіряння розрахунків за попередні періоди (а.с. 41-50).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що відповідач не пізніше 1 жовтня поточного року надає позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У раїі ненадання відповідачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється позивачем на рівні фактично спожитих обсягів відповідних періодів поточного року.

Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 Договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії відповідач сплачує позивачу двократну вартість різниці між фактично спожитої та договірної величин.

Згідно з п. 16 Додатку 2.3 до Договору у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину, актом, що фіксує зазначене перевищення є звіт про використану електричну енергію за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Позивач надає відповідачу рахунок на оплату двократної вартості допущеного перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з моменту його отримання.

Повідомленням позивача № 048-30-14075 «Про встановлення договірних величин споживання електричної енергії на 2008 рік»відповідачу встановлені наступні договірни величини споживання електричної енергії за місяцями 2008 року на рівні кВтг, а саме : січень -8045; лютий -49649; березень -30324; квітень -30768; травень -38985; червень -40228; липень -32018; серпень -77291; вересень -56 553; жовтень, листопад та грудень - 59 343.

Відповідно до наданого позивачу звіту про використану активну електричну енергію у січні 2008 ТОВ «Порив» спожито електроенергії у розмірі 31 680 к Втг та 22 142 кВтг, що перевищує встановлені договірні величини на 45 777 к Втг. (а.с. 48, 49)

Подалі, на вимогу відповідача ( лист № 25 від 26.02.2008) та зважаючи на відсутність заборгованості по сплаті спожитої електроенергії за попередні періоди, позивачем змінені договірні величини споживання ТОВ «Порив»електричної енергії за місяцями 2008 та встановлені на рівні, кВтг: лютий -грудень -90000 (а.с.43, 44).

Повідомленням позивача №048-30-10143 від 07.11.2008 року «Про встановлення договірних величин споживання електричної енергії на 2009 рік»відповідачу встановлені наступні договірні величини споживання електричної енергії за місяцями 2009 року у кВтг, а саме: січень -53822, лютий -68509, березень -57231, квітень -61398, травень -57898, червень -61716, липень -50345, серпень -60992, вересень -55285,

жовтень, листопад , грудень -90000 (а.с.45).

21 травня 2009 листом за вих. № 478 відповідач звернувся до позивача з проханням проведення корегування договірної величини споживання електричної енергії за місяцями 2009 за договором № 50367 з червня 2009 на рівні 2000 кВтг. (а.с. 47).

Проте, у липні 2009 відповідачем спожито електроенергії в розмірі 6 644,6 кВтг, що перевищує встановлені договірної величини споживання на 4 644,6 кВт, що підтверджується звітом про використану активну електроенергію ТОВ «Порив»(а.с. 50).

У лютому 2008 відповідачем проведено оплату двократної вартості різниці між фактичним споживанням та договірною величиною за січень 2008 у розмірі 18 841,81 грн. та у липні 2009 проведено оплату двократної вартості за червень 2009 у розмірі 2 715,47 грн., що підтверджено довідкою про надходження коштів в погашення боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною електроенергії, наданою позивачем до матеріалів справи (а.с. 11,12).

Викладені у довідці розрахунки відповідачем не спростовано.

06.06.2012 року позивач звернувся до відповідача із претензією №048/23-806 про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію, в якій просив відповідача сплатити заборгованість за донарахованим податком на додану вартість на двократну вартість різниці фактично спожитої електроенергії і договірної величини у сумі 4 311,45 грн.

Вищевказана претензія не була задоволена відповідачем, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Проаналізувавши положення договору №50367012 від 07.04.2006, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»№575/97-ВР від 16.10.1997 року із змінами і доповненнями, споживач у разі споживання електричної енергії понад встановлену договірну величину за розрахунковий період сплачує енергопостачальній організацій двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору стверджується факт споживання відповідачем електричної енергії понад договірні величини споживання електричної енергії у січні 2008 року, липні 2009 року всього на 50 422 кВтг.

Вищенаведена обставина відповідачем не спростована.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом встановлено, що за умовами договору з додатками, відповідач зобов'язаний був проводити розрахунки з позивачем у місяці, в якому здійснюється поставка електроенергії.

Крім того, згідно ст. 7.1 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 18.05.2009 року №1091/7/16-1517 «Про особливості окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»вказує на те, що ст. 26 Закону України від 16.10.1997 р. «Про електроенергетику»встановлює, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують електропостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Кошти, які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20%.

Оскільки двократна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимі споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача донарахованої та несплаченої суми податку на додану вартість на двократну вартість різниці фактично спожитої енергії і договірної величини споживання у розмірі 4 311,45 є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував. Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав.

За таких обставин, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та задовольняє позов у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на відповідача

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порив» (01013, м. Київ, Набережно -Печерська дорога, 1, код ЄДРПОУ 215113028), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) борг у розмірі 4311 (чотири тисячі триста одинадцять) гривень 45 копійок за донарахування податку на додану вартість на двократну вартість різниці фактично спожитої електричної енергії і договірної величини споживання та 1609(одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступна та резолютивна частина у судовому засідання 06.12.2012 у присутності представника позивача.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Дата складання

повного рішення: 11.12.12 року.