Рішення № 28128166, 13.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/13617-2012 13.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

про стягнення 62 042,76 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Тіхов О.С. -довіреність № 678 від 15.06.2012;

від відповідача: Глущенко О.М. -довіреність б/н від 03.10.2012;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про стягнення 62 042,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за найм майна згідно умов Договору № 139-28/201-15 оренди нерухомого майна товариства від 19.03.2012.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 58 838,89 грн. -основного боргу, 2 668,68 грн. -пені, 535,19 грн. -3% річних, 1 609,50 грн. -судового збору.

Ухвалою від 04.10.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.10.2012.

В судовому засіданні 30.10.2012 оголошено перерву до 13.11.2012.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2012 позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив про відсутність проплат з боку відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком»(далі по тексту - позивач, орендодавець) та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі по тексту -орендар, відповідач) було укладено Договір № 139-28/201-15 оренди нерухомого майна товариства (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування ВАТС типу AVAYA ємкістю 1512 номерів (в тому числі 24 цифрових абонентських номери), 390 з'єднувальних ліній та 288 медіа портів (далі - Майно), відповідно до додатку 1, який с невід'ємною частиною цього договору, для облаштування та підключення (за окремим договором) до телефонної мережі загального користування (ТМЗК) та буде розташоване на об'єкті Орендаря в м. Києві, по вул. Володимирська, 15, на 2 поверсі 4 поверхового будинку.

Згідно з п. 1.3. Договору сторони домовляються про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна».

Як слідує з п. 3.2. Договору розмір орендної плати за 1 (один) місяць оренди майна, згідно з розрахунком плати за місяць оренди майна становить 8172,07 грн. (вісім тисяч сто сімдесят дві гривні 07 копійок) грн., окрім того ПДВ (20 %) - 1634,41 грн. ( одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні. 41 копійка). Всього розмір орендної плати за місяць становить 9806,48 грн. (дев'ять тисяч вісімсот шість гривень. 48 коп.) грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.4. Договору у разі закінчення строку дії цього Договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за Актом приймання-передачі орендованого Майна.

Згідно з п. 6.1.3. Договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Цей договір набирає чинності і діє з 01.01.2012 року до 31.05.2012 року (п. 12.1. Договору).

01.01.2012 року на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове, платне користування майно, на підтвердження чого позивач надав суду Акт приймання-передачі майна від 01.01.2012 (копія Акту приймання-передачі майна міститься яв матеріалах справи).

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендної оплати відповідно до умов Договору у останнього за період з березня 2012 року по травень 2012 року та серпень 2012 року перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 58 838,89 грн.

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду рахунки, які повинен був сплатити відповідач в якості орендних платежів (копії рахунків містяться в матеріалах справи), на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Суду не надано жодних доказів повернення майна, а тому згідно з вимогами п. 3.4. Договору орендна плата повинна вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за Актом приймання-передачі орендованого майна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 58 838,89 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п.8.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2 668,68 грн.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, за несвоєчасне перерахування орендної плати та інших витрат за Договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 2 668,68 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 535,19 грн. -3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 535,19 грн., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Володимирська, будинок 15, код ЄДРПОУ 08592201) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(01601, м. Київ, Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) 58 838 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 89 коп. -основного боргу, 2 668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 68 коп. -пені, 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 19 коп. -3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 14.11.2012 року