Рішення № 28127910, 18.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.12 р. Справа № 5006/4/148/2012

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Лук»янченко М.Г. - довіреність від 21.10.2012р.,

від відповідача - ОСОБА_1 - довіреність від 25.05.2012р.,

за позовом - Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»

м. Маріуполь

до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк

про стягнення 22316,26грн. заборгованості, 3% річних, пені

СУТЬ СПОРУ:

ККП «Маріупольтепломережа» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 22316,26грн., з яких: 11052,87грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання, надані за період з листопада 2011р. по квітень 2012р., 210,52грн. - 3% річних, які нараховані за період з 24.11.2011р. по 30.09.2012р., 11052,87грн. - пеня, яка нарахована за періоди з 11.12.2011р. по 07.06.2012р., з 11.01.2012р. по 08.07.2012р., з 11.02.2012р. по 08.08.2012р., з 11.03.2012р. по 06.09.2012р., з 11.04.2012р. по 30.09.2012р., з 11.05.2012р. по 30.09.2012р. по кожному рахунку окремо відповідно до п. 4.4 договору.

В підтвердження позову надав підписаний сторонами договір на відпущення теплової енергії № 104 від 01.04.2011р. з дислокацією, акт на включення центрального опалення з 15.10.2011р., картку обліку витрат теплової енергії, рахунки-фактури № 11-800122/01 від 24.11.2011р. за листопад 2011р. на суму 1386,51грн., № 12-800122/01 від 23.12.2011р. за грудень 2011р. на суму 1753,24грн., № 01-800122/01 від 26.01.2012р. за січень 2012р. на суму 2113,11грн., №02-800122/01 від 23.02.2012р. за лютий 2012р. на суму 2028,78грн., № 03-800122/01 від 26.03.2012р. за березень 2012р. на суму 2245,48грн., № 04-800122/01 від 26.04.2012р. за квітень 2012р. на суму 1525,75грн., які отримані відповідачем.

Відповідач не погоджується з вимогами позову на тій підставі, що за відсутності засобів обліку теплової енергії, які на його думку повинні бути поставлені позивачем, у приміщенні, яке займає відповідач. Зняті позивачем дані використання теплової енергії з лічильника, який поставлений до системи централізованого опалення до всього будинку АДРЕСА_1 не можу служити доказом надання послуг до його приміщення. Вважає, що договір від 01.04.2011р. на який посилається позивач як на підставу позову, є хибним, оскільки законодавство не дозволяє застосовувати разом вимоги до договорів з теплопостачання (комунальні послуги) та постачання теплової енергії (господарські послуги), оскільки ці речі дуже різні, учасники відносин теж різні, а тому позивачу треба перед укладанням визначитись зі своїм статусом: чи є він виробником, чи постачальником теплової енергії або комунальних послуг. Відповідач надав клопотання від 19.11.2012р. про залишення без розгляду позовної заяви за тим, що вона підписана неналежною особою, що підтверджується відсутність документу на підтвердження її повноважень. Надано клопотання про витребування у позивача доказів в підтвердження наступного: щоденного зняття показників лічильників теплової енергії, починаючи з 15 жовтня 2011р. по 15 квітня 2012р.; оригінали щоденних актів звірки між позивачем, як постачальником теплової енергії і виробником теплової енергії за цей же період; оригінал та копію ліцензії на постачання теплової енергії саме позивачем; оригінал технічного паспорту лічильника, з якого знімалися показники теплової енергії з відмітками про його держповірку; інструкцію або інший належний документ, чим визначається порядок розподілу теплової енергії між всіма споживачами у багатоквартирних будинків, в тому числі й може буди застосовано до будинку АДРЕСА_1 документи на дотримання порядку досудового врегулювання спору між сторонами.

2

Господарський суд оголосив перерву на підставі ст. 77 ГПК України для ознайомлення відповідачем матеріалів справи та витребування доказів від сторін в обґрунтування заявлених вимог і заперечень.

Після перерви позивач надав опис вкладення з печаткою поштового відділення про направлення відповідачу завірених належним чином копій позовної заяви та додатків до нього, надано і пояснення до заявлених вимог з документами, які були витребувані відповідачем: копії актів знаття показників засобів обліку теплової енергії в будинку, в якому є частина відповідача, копія ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, копії актів зняття і прийняття вузла обліку, розвернутий розрахунок кількості та вартості теплової енергії в приміщенні ФОП ОСОБА_2, копія наказу про введення тарифів та теплову енергію, копія претензії.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору на відпущення теплової енергії № 104 від 01.04.2011р., а також 3% річних та пені, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Господарський суд зазначає, що закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з цим визначив, що свобода договору не являється безмежною, оскільки, згідно абзацу другого частини третьої ст. 6 і ст. 627 цього Кодексу, при укладанні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч з положеннями Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства».

За висновком Верховного Суду України, умови типового договору, які набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, являються обов'язковими для сторін, які не мають право відступити від їх положень та врегулювати свої відносини за своїм розсудом.

Таким чином, укладання договору про надання житлово-комунальних послуг являється обов'язковим для споживача при умові, що запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому. Відмова ж споживача від його укладання суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. 627,630 ЦК і ст. 19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Як вбачається з договору на відпущення теплової енергії № 104 від 01.04.2011р. сторони керувалися при його укладанні Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007року «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» і іншими нормативними актами України, які регулюють відносини у сфері теплопостачання.

Заперечення відповідача стосовно невизначеності у договорі статусу позивача і предмету поставки не є доведеним, оскільки до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що сторонами підписаний договір на відпущення теплової енергії № 104 від 01.04.2011р., відповідно до п. 1.1 якого постачальник (позивач) подає теплову енергію для об'єктів споживача (відповідача) - приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею опалення - 94,4 кв. м. (тепломір), а споживач відповідно до п. 4.1 договору оплачує отриману теплову енергію за

3

фіксованими тарифами затвердженими Маріупольським виконкомом міської ради, які встановлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом опалювального періоду, в строк, який не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку в наступному розмірі: за опалення при розрахунку за приборами обліку (на опалювальну площу 94,4 кв. м.) - при тарифі 667,56грн. за 1 Гкал. Пунктом 4.7 договору встановлено, що у випадку зміни тарифів, нові являються обов'язковими для застосування сторонами. Відповідно до п. 5.1 договору він укладений строком на 2 роки. Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від договору або про його перегляд.

Таким чином, договір на поставку теплової енергії вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Заперечення відповідача стосовно нікчемності договору не приймається до уваги судом, оскільки не підтверджено доказами. Так, з матеріалів справи, встановлено, що Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» отримало ліцензію в Міністерстві з питань житлово-комунального господарства серії АВ № 347000 строком з 31.03.2008року по 31.03.2013р. і виконує свої завдання згідно наданих ліцензією повноважень, тобто займається і виробництвом теплової енергії і транспортуванням її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами і постачанням теплової енергії.

За деслакацією до укладеного сторонами договору, відповідач як суб»єкт підприємницької діяльності займає приміщення площею 94,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 до якого позивач надавав через централізовану мережу тепло енергію.

Господарським судом встановлено, що позивачем послуги з опалення об'єкта відповідача надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчить підписаний сторонами без зауважень та заперечень акт на включення центрального опалення з 15.10.2011р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивачем разом з представником балансоутримувача будинку складалися акти зняття показників з лічильника теплової енергії, який знаходиться на точці розподілу - місця передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання. Ці акти підписані представниками балансоутримувача будинку, який зокрема, забезпечує управління будинком і централізованими мережами теплопостачання і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом та позивачем, який надав послуги з теплопостачання.

Заперечення відповідача відносно незаконності цих актів не являється аргументованим, оскільки особи, які підписали акти зняття показників з лічильника теплопостачання уповноважені на ці дії Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007року «Про затвердження Правил користування тепловою енергією».

Відповідно до підпункту п»ятого пункту третього статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач, зокрема, зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивач повинен був знімати показники лічильника теплової енергії щоденно, не відповідає нормі, встановленої пунктом 14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630 від 21.07.2005року, за яким показання будинкових засобів обліку знімаються один раз на місяць.

Відповідно до пункту 4.1 договору споживач зобов»язався сплачувати отриману теплову енергію по фіксованим тарифам, затвердженим Маріупольським виконкомом міської ради, які встановлені із рахунку споживчої теплової енергії в термін всього опалювального періоду згідно виставленим рахункам в строк, який не перевищує 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунків.

4

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України ( 436-15 ) передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" ( 2633-15 ) закріплює, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За наказом директора Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» від 11.10.2011р. № 581 «Про введення тарифів на теплову енергію», виданим у відповідності з постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 30.09.2001року № 30 встановлені тарифи на теплову енергію для бюджетних організацій і інших споживачів (крім населення).

Оскільки лічильник обліку теплової енергії встановлений на межі розподілу централізованих мереж будинку, споживач повинен оплачувати послуги теплопостачання з урахуванням коефіцієнту пропорційності розподілу теплової енергії, площі опалювального приміщення яке займає відповідач та загальної опалювальної площі будинку, до встановленого лічильника (тепломіру).

Позивачем відповідачу, з метою належного виконання умов договору, за отримані останнім послуги, які доведені актами зняття показників прибору обліку теплової енергії, виставлені рахунки-фактури: № 11-800122/01 від 24.11.2011р. за листопад 2011р. на суму 1386,51грн., № 12-800122/01 від 23.12.2011р. за грудень 2011р. на суму 1753,24грн., № 01-800122/01 від 26.01.2012р. за січень 2012р. на суму 2113,11грн., №02-800122/01 від 23.02.2012р. за лютий 2012р. на суму 2028,78грн., № 03-800122/01 від 26.03.2012р. за березень 2012р. на суму 2245,48грн., № 04-800122/01 від 26.04.2012р. за квітень 2012р. на суму 1525,75грн., всього на загальну суму 11052,87грн..

Факт отримання цих рахунків відповідачем підтверджується копіями реєстрів, які наявні в матеріалах справи.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1 договору споживач оплачує отриману теплову енергію за фіксованими тарифами затвердженими Маріупольським виконкомом міської ради, в строк, який не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити рахунки:

- № 11-800122/01 від 24.11.2011р. за листопад 2011р. на суму 1386,51грн., який отриманий відповідачем 07.12.2011р. - до 14.12.2011р. включно,

- № 12-800122/01 від 23.12.2011р. за грудень 2011р. на суму 1753,24грн., який отриманий відповідачем 10.01.2012р. - до 17.01.2012р. включно,

- № 01-800122/01 від 26.01.2012р. за січень 2012р. на суму 2113,11грн., який отриманий відповідачем 07.02.2012р. - до 14.02.2012р. включно,

- №02-800122/01 від 23.02.2012р. за лютий 2012р. на суму 2028,78грн., який отриманий відповідачем 01.03.2012р. - до 09.03.2012р. включно,

- № 03-800122/01 від 26.03.2012р. за березень 2012р. на суму 2245,48грн., який отриманий відповідачем 04.04.2012р. - до 11.04.2012р. включно,

- № 04-800122/01 від 26.04.2012р. за квітень 2012р. на суму 1525,75грн., який отриманий відповідачем 11.05.2012р. - до 18.05.2012р. включно.

Відповідач, в порушення умов договору, отримані послуги не сплатив, тому за ним утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання на загальну суму 11052,87грн., яка на час звернення з позовом не сплачена.

Враховуючи вищезазначене, а також доведеність наявності у відповідача заборгованості, господарський суд задовольняє позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в повному обсязі.

5

Враховуючи те, що відповідач не сплатив отримані послуги в строки, обумовлені в договорі, позивач просить стягнути з нього 210,52грн. 3% річних, які нараховані за період з 24.11.2011р. по 30.09.2012р.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем послуги з теплопостачання не сплачені в повному обсязі, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати, господарський суд, перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 210,52грн. 3% річних та провівши власний, задовольняє вимоги в цій частині частково в розмірі 148,60грн., оскільки позивач провів розрахунки без урахування термінів виникнення права вимоги, які відповідно до п. 4.1 договору виникають через 5 банківських днів з моменту отримання рахунку, а не дати виставлення.

Також позивач просить стягнути з відповідача 11052,87грн. пені, яка нарахована за періоди з 11.12.2011р. по 07.06.2012р., з 11.01.2012р. по 08.07.2012р., з 11.02.2012р. по 08.08.2012р., з 11.03.2012р. по 06.09.2012р., з 11.04.2012р. по 30.09.2012р., з 11.05.2012р. по 30.09.2012р. по кожному рахунку окремо відповідно до п. 4.4 договору.

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного: відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторонами в п. 4.4 договору узгоджено, що в разі несплати рахунку в зазначений термін споживачу нараховується пеня згідно Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується у відповідності з Законом України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" в розмірі 1% за кожен день прострочення.

Таким чином, сторони відокремили вид відповідальності за несвоєчасне грошове зобов'язання відносно організаційних форм споживача: для підприємств - застосовується Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( № 543/96 ВР від 22.11.1996р. ), а для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб-підприємців - Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" ( № 686-XIV від 20.05.1999р. ).

Чинне законодавство не містить вимоги щодо обов'язкового посилання в тексті договору при встановленні відповідальності на норми конкретного нормативного акту. Крім того, як Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", так і Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлюють межі відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань.

Оскільки сторони визначились у виді відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, за яке повинен відповідати споживач, визначились і з нормою закону, який передбачає розмір неустойки за невиконання грошового зобов'язання, тому має застосовуватися саме той закон, який регулює передбачені наслідки невиконання договору.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, задовольняє вимогу позивача щодо стягнення 11052,87грн. пені в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт надання послуг відповідачу та його не сплати останнім у встановлені договором строки.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 1605,03грн., оскільки позов задоволений частково.

6

На підставі Законів України „Про житлово-комунальні послуги", „Про теплопостачання", Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", ст.ст.525,526,530,546,549-551,610,611,612,625,714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193,275 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,81-1,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк про стягнення 22316,26грн., з яких: 11052,87грн. - заборгованість, 210,52грн. - 3% річних, 11052,87грн. - пеня частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» Донецька область м. Маріуполь-87534, вул. Гризодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279 суму заборгованості в розмірі 11052,87грн., 3% річних в сумі 148,60грн., 11052,87грн. пені, 1605,03грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 18.12.2012року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.