Рішення № 28127883, 20.12.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.12р. Справа № 21/5005/9694/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 28 790,01 грн. за договором від 29.04.10р. № 2904/1 на відпуск нафтопродуктів за відомостями

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Паращенко О.Г., дов. б/н від 28.11.12р.;

від відповідача - ОСОБА_1, паспорт серія АН № НОМЕР_2 виданий 07.03.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 28 790,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на відпуск нафтопродуктів за відомостями № 2904/1 від 29.04.2010 р. щодо повної та своєчасної оплати за отримане дизельне пальне.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовні вимоги викладенні у позовній заяві в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги позивача визнає у повному обсязі.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" (надалі - Постачальник, Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Споживач, Відповідач) укладено договір № 2904/1 на відпуск нафтопродуктів за відомостями (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник бере на себе зобов'язання в період дії даного договору здійснювати заправку автотранспорту Споживача дизельним паливом (надалі - нафтопродукти) за відомостями на Автозаправних станціях Постачальника за адресою: АЗС1 м. Павлоград, вул. К.Маркса 1/а.; АЗС2 с. Богданівка, вул. Кірова,26, а Споживач зобов'язується здійснювати оплату за отримані нафтопродукти в порядку та терміни, передбачені цим договором (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору перелік автотранспорту Споживача, що буде заправлятися на АЗС Постачальника встановлюється Додатком № 1, який являється невід'ємною частиною даного Договору.

Відпуск нафтопродуктів при заправці автотранспорту Споживача відбувається на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які передаються Споживачем Постачальнику на кожний оплачений об'єм пального (п. 3.2. Договору).

Договір, відповідно до п. 9.2. Договору, вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010р., а в частині виконання грошових зобов'язань, до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін письмовим повідомленням не заявила про намір розірвати договір.

В період з травня 2010 р. по квітень 2011 р. автомобілі відповідача періодично заправлялися на автозаправних станціях позивача.

За вказаний період відповідач отримав від позивача 40450 л дизельного пального на загальну суму 283 495,32 грн.

Факт отримання відповідачем дизельного пального підтверджується відповідними первинними документами.

Пунктом 2.6. Договору зазначено, що Споживач зобов'язується перераховувати оплату за Товар виключно на той поточний рахунок, який Постачальник зазначає в своєму Рахунку-фактурі на оплату.

Оплата за нафтопродукти здійснюється Споживачем на підставі рахунків протягом 5 (п'яти) календарних днів (п. 2.1. Договору).

За отримане дизельне пальне відповідач розрахувався частково у розмірі 254 705,31 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 28 790,01 грн.

15.05.2012 р. позивач направив відповідачу вимогу, в якій вимагало в семиденний строк після отримання цієї вимоги добровільні погасити борг.

Однак до цього часу відповідач відповіді не надав, борг не погасив, що і є причиною спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідач у судовому засіданні не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за отриманий товар у розмірі 28 790,01 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України при повному задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 78, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (51400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3-В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30815686) основний борг у розмірі 28 790,01 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто грн. 01 коп.), витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 21.12.2012р.