Рішення № 28127775, 17.12.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2012 р. Справа № 2/94/2012/5003

за позовом:Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" 23140, Вінницька обл., Жмеринський район, с. Демидівка, пл. Колгоспна, 1

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" 23140, Вінницька обл., Жмеринський район, с. Демидівка, пл. Колгоспна, 1

про розірвання договору спільної діяльності № 14/02/2011 від 14.02.2011 року

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Присяжнюк О.В., Бурятинський В.О. - за довіреностями;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" про розірвання договору спільної діяльності № 14/02/2011 від 14.02.2011 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.10.12 р. порушено провадження у справі № 2/94/2012/5003 та призначено засідання на 17.12.12 р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовільнити з підстав, визначених в позові.

Представники відповідача в судове засідання не з''явились, причини своєї неявки суду не повідомили.

При цьому, слід вказати, що після закінчення справи по суті через канцелярію суду від відповідача до суду надійшли заперечення без номера та без дати (вх.№ 08-46/14174/12 від 17.12.12 р.), згідно якого останній позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Зважаючи на те, що судовий розгляд справи №2/94/2012/5003 закінчено по суті 17.12.12 р. об 11 год. 05 хв. згідно протоколу судового засідання від 17.12.2012 року, а відповідач подав до суду відзив значно пізніше згідно відмітки канцелярії господарського суду Вінницької області, тобто після оголошення вступної та резолютивної частини рішення та оголошення судового засідання закритим по справі № 2/94/2011/5003 у відповідності до протоколу судового засідання від 17.12.2012 року, зазначені заперечення відповідача судом до уваги не береться.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

14.02.2011 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Мрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одемо" було укладено договір про спільну діяльність №14/02/2011, згідно з п. 1.1. якого сторони досягли згоди щодо спільної діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва та ефективного використання наявного майна для досягнення наступних спільних господарських та комерційних цілей:

- Ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вирощування сільськогосподарських культур;

- Реалізація виробленої і вирощеної продукції;

- Організація на наявних земельних ділянках і матеріальній базі нових виробництв;

- Одержання прибутків.

Відповідно до п. 2.1.договору позивач мав використовувати у спільній діяльності земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 794,5944 га, з них 730,3944 га ріллі із орендованих земель, земель запасу, господарських дворів, які знаходяться на території Демидівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області; наявне майно та матеріальні ресурси; трудову участь (адміністративні роботи).

В свою чергу, Відповідач мав використовувати у спільній діяльності техніку, посівний матеріал, мінеральні добрива, гербіциди, виконувати роботи та послуги, які необхідні для здійснення всього комплексу сільськогосподарських робіт, що входять до предмету спільної діяльності, фінансування, придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей, роботи і послуг сторонніх організацій, включаючи охорону об'єктів, земельних ділянок, врожаю, виконує окремі сільськогосподарські роботи, проводить реконструкцію приміщень та здійснює весь комплекс робіт з організації нових виробництв; трудову участь та проводити перерахування помісячних сум для покриття адміністративних витрат та податків, на банківський рахунок позивача.

Керівництво спільною діяльністю і ведення спільних справ по виконанню зобов'язань за Договором згідно п. 3.1. було покладено на відповідача, при цьому, у відповідності до п.3.3., спільна діяльність, передбачена Договором, мала здійснюватись під загальним контролем позивача в особі його керівника, а також уповноважених сторонами на це посадових осіб. Також п.п.4.1, 4.8. Договору передбачено відкриття Відповідачем окремого поточного банківського рахунку та ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності на окремому балансі.

У відповідності до п.4.10 Договору, позивач має право здійснювати контроль за діяльністю відповідача у межах Договору шляхом ознайомлення з документами (договорами, бухгалтерськими документами, які мають відношення до спільної діяльності).

На відповідача згідно положень п.7.1. був покладений зокрема обов'язок вирощувати сільгоспкультури за згодою із позивачем та вести господарську діяльність таким чином, щоб вона приносила прибутки. Як вбачається із листа відповідача №22/3112 від 22.03.2012 року, структура посіві та калькуляція витрат на 2011-2012 роки з позивачем не погоджувались, за результатами господарської діяльності відповідача отримано від'ємний результат та зібраний врожай не дозволяє покрити витрати. Також у цьому листі зазначено, що відповідачем не було відкрито окремий рахунок в банку для обслуговування договору про спільну діяльність, чим порушив п 4.8. Договору.

Пункт 4.10. Договору передбачає, що позивач має право здійснювати контроль за діяльністю відповідача у межах Договору шляхом ознайомлення з документами (договори, бухгалтерські документи, які мають відношення до спільної діяльності) не частіше 1 (одного) разу на календарний рік.

Також п. 9.3. Договору встановлює обов'язок відповідача перераховувати необхідну суму коштів для поточної діяльності та покриття адміністративних витрат.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист від 25.11.2011 року з проханням надати для ознайомлення вищевказані документи та щодо перерахування відповідних коштів згідно наданого рахунку. Даний лист відповідач залишив без відповіді, чим порушив п.п. 4.10., 9.3. Договору.

Пунктом 15.5. договору визначено, що у випадках встановлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення спільної діяльності, або встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату такої діяльності будь-яка сторона вправі внести пропозицію про дострокове розірвання даного договору, що має бути розглянуто у місячний термін.

16.12.2011 року позивачем направлявся лист з пропозицією про розірвання договору, проте відповідач дану пропозицію у встановлений строк не надав.

Відсутність згоди відповідача на розірвання договору у добровільному порядку спонукала позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України).

Згідно ч.ч.1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду з відповідним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи і про що зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача був направлений лист про дострокове розірвання договору (лист від 16.12.2011 року).

Слід вказати, що навіть недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення. Вказана позиція знайшла своє відображення в п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід вказати, що сторона, яка ставить питання про розірвання договору з наведеної вище підстави, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

В даному випадку суд вважає наявною для позивача упущену вигоду, яка полягає в тому, що відповідачем не було перераховано кошти для поточної діяльності та покриття адміністративних витрат, а також діяльність відповідача призвела до негативного фінансового результату.

Вказане свідчить про несумлінне виконання відповідачем обов'язків, покладених на нього за договором і порушення його умов.

Дані обставини в сукупності приводять суд до висновку про підставність та правомірність позовних вимог позивача в частині розірвання договору, оскільки свідчать про наявність факту порушення договору зі сторони ТОВ "Одемо", який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що на думку суду є поважною причиною для розірвання договору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Розірвати договір про спільну діяльність №14/02/11 від 14 лютого 2011 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Мрія" (вул. Колгоспна, 1, с. Демидівка, Жмеринський район, Вінницька область, код - 03732886) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одемо" (вул. Колгоспна, 1, с. Демидівка, Жмеринський район, Вінницька область, код - 37261790).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" (вул. Колгоспна, 1, с. Демидівка, Жмеринський район, Вінницька область, код - 37261790) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" (вул. Колгоспна, 1, с. Демидівка, Жмеринський район, Вінницька область, код - 03732886) 1073 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам по справі.

Повне рішення складено 21 грудня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу 23140, Вінницька обл., Жмеринський район, с. Демидівка, пл. Колгоспна, 1 ;

3 - відповідачу 23140, Вінницька обл., Жмеринський район, с. Демидівка, пл. Колгоспна, 1