Рішення № 28127611, 20.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5004/1557/12за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Сокиричі, Ківерцівський район

про стягнення 39930,01грн.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Ведмедюк М. П.

За участю представників сторін:

від позивача: Троць К. О. - представник (довіреність у справі)

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся в господарський суд з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Сокиричі, Ківерцівський район, в якій просить стягнути 39930,01грн. в т.ч. 9988,32грн. заборгованості за кредитом, 10279,05грн. пені, 19662,64грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідач вимоги ухвали суду від 06.12.2012 року не виконав, витребувані судом документи не подав, своїм конституційним правом не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (№4522300004700).

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:

4 червня 2008 року між позивачем - ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок № VOU116 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведені платежів , здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта № НОМЕР_2 відкритому в банку за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 цього договору, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди в обговорені цим додатком до договору терміни.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що на момент підписання цього договору ліміт складає 10000,00 грн.

Відповідно до п.1.4 договору проведення платежів Клієнта в порядку, встановленому цим договором, проводиться банком в строк до 03.06.2009 року.

Згідно п. 1.5 договору овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і термін, установлених згідно з п.п.1.3, 1.4 цього договору, з періодом безпосереднього користування кредитом не більше 30 днів. Періодом безпосереднього користування кредитом в період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку клієнта під час закриття банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.

Відповідно до пунктів 1.1.2. та 1.1.3 клієнт зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредитом згідно п.п. 4.1,4.2,4.3 цього договору. Проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду непереривного користування кредитом, встановленого п. 1.5 цього договору.

Згідно із п. 1.1.9. договору клієнт надає Банку щоквартально, не пізніше 30-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, фінансову інформацію (баланс, форма 2, сумарні надходження на всі належні рахунки за три останніх місяця, у розрізі кожного місяця, роз шифровку дебіторської та кредиторської заборгованості, декларацію про доходи підприємства), а також іншу інформацію на вимогу Банку.

Пунктом 1.1.10 вказаного договору встановлено, що клієнт зобов'язаний на вимогу інформувати банк про хід виконання цього договору, цільове використання кредитних коштів.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку відповідача після закриття банківського дня відповідач сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у Додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору, у разі порушення клієнтом будь-якого з зобов'язань з погашення кредиту, передбачених кредитним договором, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 4.1 договору при порушенні клієнтом якого - небуть із зобов'язань зазначених у даному пункті, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної дисконтної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2. договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 2 % від суми отриманого кредиту за кожний випадок порушення.

Відповідно до п. 6.1. договору він діє до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюється диференційована процентна ставка.

Згідно п. 1.1 додатку № 2 до договору процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 10 000,00 грн. на корпоративну картку № НОМЕР_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем своєчасно не виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого, згідно ч.1 ст.612 ЦК України, за відповідачем виникло прострочення виконання зобов'язання щодо повернення суми кредиту і прострочення зобов'язань по сплаті процентів за користуванням кредитними коштами.

Тому, позивачем на адресу відповідача 03.10.2012 року була надіслана претензія № 80604VOE0O158 з проханням погасити прострочену заборгованості за кредитним договором. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав свої зобов'язання за договором про надання овердрафтового кредиту № VOU116 від 04.06.2008 року, претензію, яка була направлена на його адресу банком проігнорував і відповіді не надав та кредитну заборгованість по цей час не погасив, позивач звернувся до господарського суду Волинської області із позовною заявою, якою просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка станом на 08.10.2012р. становить 39930,01грн., у тому числі: сума заборгованості за кредитом - 9988,32грн., сума заборгованості за відсотками - 19662,64грн. та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 10279,05грн.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.7 ст.193).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відношень встановленим по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (ст.ст. 1046 - 1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України та умовами укладеного кредитного договору, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняті на себе зобов'язання за договором про надання овердрафтового кредиту № VOU116 від 04.06.2008 року, з врахуванням додатків № 1 та № 2 виконав ці зобов'язання у повному обсязі надавши відповідачу кредит в межах 10000,00грн., перерахувавши кошти на поточний рахунок № НОМЕР_2 відкритому в банку, а відповідачем в порушення умов договору не здійснено повернення наданих йому коштів.

Відповідач доказів оплати кредиту не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 9988,32грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 19662,64грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 10279,05грн. слід зазначити наступне.

Згідно п. 4.1 договору при порушенні клієнтом якого - небуть із зобов'язань зазначених у даному пункті, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної дисконтної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до пунктів 1.1.2. та 1.1.3 клієнт зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредитом згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору.

Згідно п. 1.1 додатку № 2 до договору процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, боржник, який не повернув своєчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 зазначеного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З огляду на зазначені норми матеріального права, вказані договірні умови, несвоєчасне повернення відповідачем суми кредиту та відсотків за користування вказаними грошовими коштами, заявлені позивачем вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 9988,32грн. заборгованості за кредитом, 10279,05грн. пені, 19662,64грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та витрати на сплачений судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп.

Суддя П. Р. Слободян

Повний текст рішення

складено та підписано

20.12.12