Постанова № 28127605, 19.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 5019/930/12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-

торговельного підприємства "Агропереробка"

на рішення господарського суду Рівненської області

від 20.08.2012 р. та постанову Рівненського апеляційного

господарського суду від 24.10.2012 р.

у справі № 5019/930/12 господарського суду Рівненської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чароітбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-

торговельного підприємства "Агропереробка"

про стягнення 82 319,72 грн.

за участю представників:

ТОВ "Чароітбуд" -не з'явилися;

ТОВ "ВТП "Агропереробка" -не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чароітбуд" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельного підприємства "Агропереробка" 82 319,72 грн., у т.ч. 76 948,19 грн. основної заборгованості, 3 939,77 грн. пені, 270,17 грн. збитків від інфляції та 1 161,59 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 45 від 10.03.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (а.с.2-6).

Відповідач у справі - ТОВ "ВТП "Агропереробка" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що у виконаних відповідачем роботах наявні суттєві недоліки (а.с.57-61).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.08.2012 р. позов задоволено.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 76 948,19 грн.;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем (а.с.93-98).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 р. рішення господарського суду Рівненської області від 20.08.2012 р. залишено без змін (а.с.132-137).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для нового розгляду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.147-151).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

10.03.2011 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 45, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов'язання виконати передбачені договором роботи, а саме: улаштування полімерного покриття підлоги на передбачуваній площі 900 кв. м; улаштування полімер-кварцової підлоги на передбачуваній площі 300 кв. м, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу згідно актів приймання виконаних робіт та підписати їх протягом 3 робочих днів, не враховуючи день їх передачі підрядником, якщо з боку замовника немає зауважень до виконаних робіт (п.6.2.).

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи, про що підписано акт приймання виконаних підрядних робіт від 17.05.2011 р. на суму 65 028,61 грн., а також, позивачем в односторонньому порядку підписано акт здачі-приймання виконаних робіт від 16.01.2012 р. на суму 31 919,58 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про те, що оскільки відповідач частково не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 76 948,19 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими. Крім того, судами визнано обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Однак, таких висновків суди дійшли з порушенням норм процесуального права.

Так, суди не звернули увагу на твердження відповідача щодо наявності недоліків у виконаних позивачем роботах, а також не прийняли до уваги факт направлення відповідачем на адресу позивача листа № 419 від 22.06.2012 р., в якому викладені зауваження щодо виконаних робіт.

При цьому, в силу ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно ч. 4 ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Враховуючи вказане, зважаючи на наявність в матеріалах справи відповідного клопотання, для з'ясування питання про наявність або відсутність недоліків у виконаних роботах суд першої інстанції не позбавлений можливості у відповідності зі ст. 41 ГПК України, призначити судову експертизу, доручивши її державній спеціалізованій установі з проведення судових експертиз у відповідності до Закону України "Про судову експертизу".

Вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які не усунуті апеляційною інстанцією, призвели до неповного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Зазначені порушення не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені ст. 1117 ГПК України.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельного підприємства "Агропереробка" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 20.08.2012 р. у справі № 5019/930/12 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.