Постанова № 281262, 13.10.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2006 р.

Справа № 7/203-3215

12 год. 00 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПромТехРесурс”, м. Рогатин, вул. Галицька, 119, Івано-Франківської області, 77000

до відповідача 1: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003

до відповідача 2: Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003

за участю представників сторін:

позивача: Гарагуц Володимир Федорович –довіреність від 05.06.06р.;

відповідача 1: Хома Ірина Остапівна –довіреність № 17144/7/10-015 від 13.04.05р.;

відповідача 2: Іванців Юрій Степанович - довіреність № 12861/10/10-015 від 27.12.05р.;

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПромТехРесурс” звернулося з позовом про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000012309/0/488, № 0000022309/0489 від 13.01.2006р., № 0000052309/2/27546 від 10.05.2006р., № 0000022309/3/43480 та № 0000012309/3/45099 від 19.07.2006р., рішення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції № 13816/7/25-011 про результати розгляду первинної скарги від 11.03.06р. та рішення Державної податкової адміністрації в Тернопільській області № 4779/10/25-007 про результати розгляду повторної скарги від 04.05.06р..

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 19.09.2006р. по 06.10.2006р. та з 06.10.2006р. по 13.10.2006 р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалися перерви для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт позапланової виїзної документальної перевірки № 1146/23-04/31782107 від 23.12.2005р. проведеної на предмет дотримання ТзОВ „ПромТехРесурс” податкового та валютного законодавства, якими встановлено факти порушення позивачем норм Законів України „Про податок на додану вартість” та „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим товариству правомірно визначено податкові зобов’язання по податках та штрафних санкціях.

Державна податкова адміністрація проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно пп. 5.2.5. п. 5. ст. 5 Закону 2181 передбачено право платників податків оскаржувати в судових органах податкові повідомлення - рішення прийняті податковими органами про нарахування податкових зобов’язань, за результатами адміністративного оскарження, а не рішення про результати розгляду самої скарги. Просить провадження у справі в частині позовних вимог ТзОВ „ПромТехРесурс” до ДПА в Тернопільській області закрити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією на підставі підпункту „б” пункту 4.2.2 ст. 4 та підпункту 17.1.3. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181) прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю „ПромТехРесурс” визначено суми податкових зобов’язань: податковим повідомленням-рішенням № 0000022309/0/489 від 13.01.2006р., визначено 48092,50 грн. податку на прибуток та 14427,75 грн. штрафних санкцій та повідомленням-рішенням № 00000122309/0/488 від 13.01.2006р. визначено 32061,70 грн. податку на додану вартість та 16030,85 грн. штрафних санкцій.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість згідно акту виїзної позапланової документальної перевірки № 1146/23-04/31782107 від 23.12.2005р., проведеної за період з 01.04.2004р. по 31.07.2005р., стали допущені товариством порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про прибуток), а саме не віднесено до складу валового доходу в першому кварталі 2005р. безнадійну заборгованість перед ТзОВ „УкрПЕК” в сумі 192370 грн., яке припинило діяльність 21.01.2005р., у зв’язку з чим від даної суми визначено 25% податку на прибуток (48092,50 грн.). Також, просить врахувати, що надані позивачем договори про уступку вимоги укладених 14.09.2004р. між ТзОВ „УкрПЕК” та ТзОВ „Сезар СВ”, 01.09.2004р. між ТзОВ „УкрПЕК” з ТзОВ „Реверс”, не можуть підтверджувати того факту, що в позивача станом на момент перевірки існувала заборгованість по сплаті 192370 грн., так як ТзОВ „Сезар СВ”, згідно повідомлення ДПІ у Печерському районі м. Києва зареєстроване районною державною адміністрацією в Печерському районі м. Києва 29.09.2005р., а тому не могло укласти такий договір; щодо ТзОВ „Реверс”, то згідно інформації ДПІ Ворошиловського району м. Донецька, за рішенням засновників від 23.05.2005р. знято з обліку 26.10.2005р., просить суд також врахувати, що дане товариство подавало податкову звітність в період з вересня 2004р. по березень 2005р. з нульовими показниками, а отже не здійснювало господарської діяльності. Щодо податку на додану вартість, то відповідач стверджує, що на суму безнадійної заборгованості позивач зобов’язаний був на підставі п. 4.5. ст. 4. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ) в січні 2005р. збільшити податкове зобов’язання з даного податку на суму 32061,7 грн..

Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що товариством на підставі первинних бухгалтерських документів, правомірно віднесено до валових витрат суму 192370 грн., що складає вартість одержаних від ТзОВ „УкрПЕК” матеріальних цінностей отриманих по договору купівлі –продажу № 1/04 від 01.04.2004р. та накладній № 2204.4. від 22.04.2004р., а також сформовано податковий кредит на суму 32061,7грн. податку на додану вартість на підставі виписаної продавцем податкової накладної. Доводи відповідача просить до уваги не приймати, так як станом на 23.12.2005р., день оформлення акту перевірки, даний борг не був безнадійною заборгованістю, оскільки згідно укладеного між ТзОВ „УкрПЕК” та ТзОВ Реверс” 01.09.2004р. договору відступлення права вимоги, новим кредитором товариства стало ТзОВ Реверс”, який 30.08.2005р. звернувся з вимогою № 1002-05 про сплату заборгованості. В рахунок погашення заборгованості, ТзОВ „ПромТехРесурс” передало ТзОВ Реверс” прості векселі з терміном погашення по пред’явленню. Листом 179/06 від 04.07.2006р. позивач був повідомлений про те, що держателем векселів є ТзОВ „Фінансова компанія „Декра”. На даний момент заборгованість товариством частково погашена, а тому даний борг не є безнадійним.

В процесі апеляційного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень від 13.01.2006р., податковою інспекцією за результатами розгляду первинної і повторної скарг позивача прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000052309/2/27546 від 10.05.2006р. яким збільшено розмір штрафних санкцій по податку на прибуток на 4809,25 грн., № 0000022309/3/43480 від 19.07.2006р. та № 0000012309/3/45099 від 19.07.2006р. якими підтверджені підстави та суми визначених податкових зобов’язань за попередніми рішеннями та встановлено новий граничний строк його сплати: 10 –день від дня їх одержання.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181 шляхом прийняття податкових повідомлень –рішень, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні” (далі Порядок оформлення перевірки).

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000022309/0/489 від 13.01.2006р., № 0000022309/3/43480 від 19.07.2006р. та № 0000052309/2/27546 від 10.05.2006р., про визначення зобов’язання по податку на прибуток в сумі 48092,50 грн. податку та 19237 грн. штрафних санкцій, висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:

- відповідно до пункту 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про оподаткування прибутку валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 5.3- 5.7 ст. 5 даного закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення кваліфікується як неправомірне.

До таких обмежень згідно пп. 5.3.1. Закону про прибуток віднесено, включення до валових витрат витрати на потреби не пов’язані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32. ст. 1. даного закону є будь –яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та пп. 5.3.9. –витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

- згідно довідки головного управління статистики в Івано–Франківській області товариство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 31782107, в якій його діяльність, відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, віднесено до видів економічної діяльності під кодом (КВЕД) 51.19.0. –посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту .

- При перевірці інспекцією не встановлено факту, що позивач придбав у ТзОВ „УкрПЕК” згідно укладеного договору купівлі –продажу № 1/04 від 01.04.2004р. матеріальні цінності не для використання у власній господарській діяльності.

На виконання договору, ТзОВ „УкрПЕК” (продавець) відпустило 22.04.2004р. ТзОВ „ПромТехРесурс” (покупець), через його представника, по накладній № 2204.4. від 22.04.2004р. матеріальні цінності вартістю 192370 грн., в тому числі ПДВ 32061,67 грн., які оприбутковані товариством відповідно до п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону про прибуток по першій події, що сталася раніше –дата оприбуткування отримання товару і сума його вартості включена до складу валових витрат. Отже, валові витрати підприємства підтверджені первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, обов’язковість ведення яких передбачена Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і дана операція по бухгалтерському обліку товариством проведена правильно, про що свідчить відсутність зауважень в акті перевірки по даному питанню.

Як випливає з тексту договору купівлі –продажу № 1/04 від 01.04.2004р., покупець взяв на себе зобов’язання провести оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця чи застосувати інший вид розрахунків, який не суперечить закону. При цьому, сторони не встановили строк виконання грошового зобов’язання з боку покупця.

Відповідно до даних акту перевірки, податкова інспекція суму заборгованості перед ТзОВ „УкрПЕК” визнала як безнадійну заборгованість, яка виявилася непогашеною у зв’язку з ліквідацією даного товариства та виключення його 21.01.2005р. з Єдиного державного Реєстру підприємств, організацій України, та встановила, що позивач в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток, не включив в першому кварталі (період виключення товариства з ЄДРПО України) суму боргу до валових доходів та не визначив податкове зобов’язання по податку на прибуток.

Суд, відхиляє доводи відповідача, як такі, що не підтверджують порушення позивачем законодавства та спростовуються матеріалами справи, які свідчать про погашення заборгованості перед ТзОВ „УкрПЕК” третім особам, яким останній в порядку чинного законодавства передав право вимоги , а саме:

- відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, в тому числі у вигляді: суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді; вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданим платнику податку в звітному періоді; суми заборгованості, що підлягають включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону, які регулюють порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку;

- безнадійною заборгованістю, згідно абзацу 3 п. 1.25. ст. 1. Закону про прибуток, вважається прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при її ліквідації (зняття з реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності), а безповоротною фінансовою допомогою згідно п. 1.22.1. ст. 1 даного Закону є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Так, в даному випадку ліквідованим є кредитор, а не боржник, а тому застосування податковою інспекцією до суми заборгованості, яка існувала у позивача (покупця) перед продавцем терміну безнадійної заборгованості не відповідає Закону про прибуток, так як не доведено, що у позивача було відсутнє майно достатнє для її погашення, останній не визнавався банкрутом та являється діючим підприємством і продавець не звертався в судовому порядку щодо стягнення заборгованості. Підтвердженням даного є те, що в акті перевірки відсутнє посилання на конкретний пункт ст. 12. Закону про прибуток, який порушив позивач при врегулюванні безнадійної заборгованості та даних, що підтверджують зменшення продавцем на суму заборгованості валових доходів в результаті такого врегулювання, та підстави для збільшення валових доходів покупця.

Відповідно до норм пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток, заборгованість покупця по договору купівлі – продажу перед ТзОВ „УкрПЕК”, могла бути включена до валового доходу позивача як безповоротна фінансова допомога при умові доведення факту, що в процесі проведення ліквідаційної процедури ТзОВ „УкрПЕК”, така заборгованість існувала і вимоги щодо стягнення такого боргу не виставлялися або визнані такими, що погашені.

Таких доказів податкова інспекція не надала за їх відсутністю, оскільки:

ТзОВ „УкрПЕК”, первісний кредитор, на підставі ст. 512. Цивільного кодексу України (далі ЦК України) відступив право вимоги по договору купівлі –продажу № 1/04 від 01.04.2004р. ТзОВ „Реверс”, про що 01.09.2004р. укладено між сторонами договір про відступлення права вимоги. Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, передбачені ст.ст. 202., 203., 205., 206. ЦК України, відповідно до яких, правочин є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, вчинена у формі встановленій законом на виконання договору та спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, до яких застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори. Отже, на момент укладення угоди про відступлення права вимоги ТзОВ „УкрПЕК” володіло необхідним обсягом правосуб’єктності щодо участі у цивільно-правових відносинах, а тому факт його ліквідації не може впливати на розмір податкових зобов’язань позивача перед бюджетом з врахуванням зміни кредитора у зобов’язанні. З моменту укладення даного договору, позивач став зобов’язаним перед новим кредитором, який 30.08.2005р. звернувся до нього з вимогою № 1002-05 про оплату боргу в сумі 192370,00 грн., яка підлягала виконанню ним у семиденний строк з дня її пред’явлення (ст. 530 ЦК України). На забезпечення грошового зобов’язання, позивач передав ТзОВ „Реверс” по акту прийому –передачі від 02.09.2005р., прості векселі №№ 793382441366, 793382441367,793382441368 та 793382441369 від 02.09.2005р. на суму 192370 грн. з терміном погашення по пред’явленню.

Законодавством , яке регулює вексельний обіг, передбачено:

- згідно ст.ст. 3., 4. Закону України „Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001р. юридичні особи можуть на території України зобов’язуватися та набувати права за переказними та простими векселями, які видаються тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлений товари, виконані роботи, надані послуги (матеріалами справи підтверджено грошовий борг товариства перед новим кредитором ТзОВ „Реверс”);

- відповідно до ст.ст. 34, 77 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі (запроваджений Женевською конвенцією від 07.06.1930р., для України Конвенція набула чинності 06.01.2000р.) простий вексель виданий строком за пред’явленням, підлягає оплаті при його пред’явленні протягом одного року від дати його складання (векселі пред’явлені до оплати в установлений законом строк, що підтверджується актом пред’явлення векселів до оплати 05.07.2006р. ТзОВ „Фінансова компанія „Декра”, яке є законним векселедержателем, якому векселі передані ТзОВ „Реверс” шляхом індосаменту (ст. 11. Уніфікованого Закону), про що свідчить передатний запис останнього на звороті векселів вчинений 04.07.2006р., що засвідчує перехід права вимоги за цими документами до іншої особи з наслідками звичайної цесії (поступка вимоги або передавання вимоги в зобов’язання іншій особі);

- позивач провів оплату пред’явлених векселів в строки встановлені в актах пред’явлення векселів до плати від 05.07.2006р.та від 28.07.2006р., а саме до 30.10.2006р.(оплата проведена станом на 12.10.2006р., підтвердженням чого є платіжні доручення).

- Отже, позивачем повернуто заборгованість у встановлені строки позовної давності та в порядку передбаченому нормами ЦК України та законодавства, що регулює вексельні розрахунки, що відповідачем не оспорюється, а тому підстав для збільшення складу валового доходу в першому кварталі 2005р., як по безнадійній заборгованості так і по безповоротній фінансовій допомозі (на що податкова інспекція не посилається) у позивача не було.

При таких обставинах, податкова інспекція при проведенні перевірки не взяла до уваги розрахунки з векселями, які належать до розрахункових операцій та які були проведені позивачем станом на 30.09.2005р. по рахунку 62 „Короткострокові векселі видані” та рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками” (виписки з карток рахунків), тим самим не довела порушення позивачем порядку формування валових доходів.

Підтвердженням того, що при перевірці не досліджувалися в повному обсязі документи які характеризують виконання господарської операції по договору купівлі –продажу укладеного з ТзОВ „УкрПек”, є відсутність в акті перевірки відображення факту відмови посадових осіб позивача надати первинні документи які спростовують виявлені порушення та письмові пояснення, що не відповідає пп. 2.3.2. Порядку оформлення перевірки.

Також, не приймаються до уваги, зазначені в акті перевірки та підтримані в процесі розгляду справи, доводи відповідача про наявність у позивача договору уступки вимоги щодо тієї ж суми боргу укладеного 14.09.2004р. між ТзОВ „УкрПек” та ТзОВ „Сезар СВ”, так як даний договір не пред’являвся до виконання і сама його наявність не вплинула на формування податкових зобов’язань позивача, оскільки не знайшла підтвердження в записах рахунків бухгалтерського обліку інформація про наявність зобов’язання позивача перед ТзОВ „Сезар СВ” по даному договору, про що свідчить акт перевірки в якому такі факти не встановлені.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 00000122309/0/488 від 13.01.2006р. та № 0000012309/3/45099 від 19.07.2006р. якими визначено 32061,70 грн. податку на додану вартість та 16030,85 грн. штрафних санкцій, то податкова інспекція не довела суду порушення позивачем п. 4.5. ст. 4 Закону про ПДВ, якою передбачено порядок коригування сум податкових зобов’язань та податкового кредиту у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством. Матеріалами справи встановлено, що борг позивача не визнавався ТзОВ „УкрПек” безнадійним в порядку визначеному ст. 12 Закону про прибуток, який застосовується згідно п. 5. перехідних положень Закону України від 24.12.2002р. № 349 „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та „Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо застосування п. 12.1. ст. 12. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” затвердженого наказом ДПА України від 11.07.2003р. № 346, для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора, а тому у позивача не було підстав проводити в січні 2005 року коригування податкового кредиту у зв’язку з ліквідацією останнього, так як позивач був зобов’язаний по погашенню боргу перед ТзОВ „Реверс”, строк виконання якого настав з моменту звернення нового кредитора з вимогою про його сплату, а саме в серпні 2005р..

При таких обставинах, податковою інспекцією висновки щодо допущеного позивачем порушення норм законодавства, що регулює сплату податку на прибуток та податку на додану вартість, зроблені на припущеннях, без підтвердження первинними документами, що є недопустимим при притягненні платників податків до відповідальності.

В частині вимог про визнання нечинними рішення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції № 13186/7/25-011 про результати розгляду первинної скарги від 11.03.06р. та рішення Державної податкової адміністрації в Тернопільській області № 4779/10/25-007 про результати розгляду повторної скарги від 04.05.06р. в позові відмовляється , так як дані рішення не зобов’язують платника податку провести платежі до бюджету, а є підставою для прийняття податкових повідомлень –рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000012309/0/488, № 0000022309/0/489 від 13.01.2006р., № 0000052309/2/27546 від 10.05.2006р., № 0000022309/3/43480 та № 0000012309/3/45099 від 19.07.2006р..

3. В частині визнання недійсними рішення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції № 13186/7/25-011 від 11.03.06р. та Державної податкової адміністрації в Тернопільській області № 4779/10/25-007 від 04.05.06р. відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „22” листопада 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви –подати апеляційну скаргу.

Суддя М.С. Стадник