Постанова № 28121563, 18.12.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/8586/2012

Провадження №1/2610/1129/2012

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 грудня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ястребова Д. О.

при секретареві Кузику Т. С. ,

за участю прокурорів Шаповалова Є. О. , Марущенка Є. Г.,

ОСОБА_1 , ОСОБА_2,

ОСОБА_3 ,

захисників адвоката ОСОБА_4 ,

підсудного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коломия Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одружений, який працює юрисконсультом в Українсько-британському підприємстві "Комора", зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду по суті в порядку ст. 232 КПК України (1960 р.) надійшла кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. У справі проведено судове слідство.

До закінчення судового слідства захисником підсудного адвокатом ОСОБА_4 заявлено клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв'язку із порушенням права на захист. Клопотання, підтримане підсудним, мотивовано тим, що обвинувачення не носить конкретного характеру, зазначення конкретних службових обов'язків, наявності можливості їх виконання, час вчинення злочину, конкретна бездіяльність.

Заслухавши думку прокурора, який заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування, вважаючи, що під час досудового слідства не допущено таких порушень права на захист, що можуть бути наслідком у вигляді направлення справи на додаткове розслідування, захисника та підсудного, які підтримали клопотання, дослідивши докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв'язку із неправильністю досудового слідства й порушенням права на захист, виходячи із наступного.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 18.07.2005 наказом № 116-к він призначений генеральним директором ТОВ «Мультисервіс», до складу якого входило 24 філії без прав юридичної особи, що станом на 01.01.2010 ліквідовані. Відповідно до Статуту ТОВ «Мультисервіс»генеральний директор здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю Товариства, несе персональну відповідальність за стан і результати діяльності Товариства, без довіреності представляє Товариство в усіх підприємствах, установах та організаціях, затверджує штатний розклад Товариства, видає накази, затверджує від імені Дирекції інструкції, положення; організовує та забезпечує ведення бухгалтерського, податкового обліку, фінансової і статистичної звітності Товариства, відкриває поточні рахунки Товариства у будь-яких банківських установах, використовує кошти, що знаходяться на поточних рахунках Товариства, в межах затвердженого Дирекцією бюджету витрат. Тобто ОСОБА_5 відповідно до ст. 3641 КК України є службовою особою як особа, яка постійно обіймає посаду на підприємстві, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.

Відповідно до Статуту ТОВ «Мультисервіс»основним предметом його діяльності, як зазначено в обвинуваченні, є управління організованим ринком примусової реалізації майна, реалізація майна шляхом продажу з прилюдних торгів (аукціонів), діяльність у сфері зберігання та організації реалізації арештованого майна, перевезення, оцінка та забезпечення належного зберігання майна, посередницькі послуги.

Генеральним директором ТОВ «Мультисервіс»ОСОБА_5 з Міністерством юстиції України укладено два генеральні договори від 10.07.2007 № 3 та від 11.04.2008 № 2 про реалізацію арештованого майна, на яке зверталось стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні судових рішень.

Відповідно до п. п. 3, 6 зазначених договорів ТОВ «Мультисервіс»зобов'язалось реалізовувати арештоване майно, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах, а також забезпечувати належне зберігання арештованого майна та його перевезення; забезпечувати перевезення арештованого майна до місця продажу та належно зберігати його в місцях продажу, забезпечувати страхування цивільно-правової відповідальності, що може виникнути у зв'язку з невиконанням цих договорів чи договорів на реалізацію арештованого державними виконавцями майна, укладених з органами державної виконавчої служби.

При цьому кошти, одержані від реалізації майна, за вирахуванням винагороди за надання послуг з реалізації майна, генеральний директор Товариства зобов'язаний перераховувати на спеціальний реєстраційний рахунок з обліку депозитних сум відповідного органу ДВС у термін згідно договору від 10.07.2007 не пізніше 7 банківських днів та згідно договору від 11.04.2008 5 банківських днів. Кошти, одержані від реалізації конфіскованого майна за рішенням суду за вирахуванням винагороди Товариство повинно було перераховувати на відповідний рахунок у термін не пізніше 3 банківських днів за умовами генеральних договорів.

За умовами п.7.1 генеральних договорів Товариство несе повну матеріальну відповідальність за зберігання арештованого майна, що передано йому органами державної виконавчої служби на реалізацію.

Генеральний директор ТОВ «Мультисервіс»ОСОБА_5, діючи у порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, п. 5.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, п.6.2 Порядку реалізації арештованого майна, п. п. 6.1, 6.2 Генерального договору № 3 від 10.07.2007, п. п. 6.3, 6.4 Генерального договору № 2 від 11.04.2008, перебуваючи у орендованих підприємством приміщеннях у м. Києві по вул. Московській, 45/1 та по вул. Глибочицькій, 17 корпус 2, у період дії укладених із Міністерством юстиції України генеральних договорів від 10.07.2007 № 3 та від 11.04.2008 № 2 до моменту виключення підприємства з числа спеціалізованих організацій, яким надано право реалізації арештованого державними виконавцями майна, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, не перерахував одержані від реалізації арештованого майна кошти на спеціальні реєстраційні рахунки органів ДВС України, зазначених у обвинуваченні, всього на суму 5 844 656.88 грн.

Зазначені кошти, одержані від реалізації арештованого майна (за винятком встановлених договорами відсотків винагороди), ТОВ «Мультисервіс»не належали і були фінансовими активами боржників, які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»у подальшому мали бути використані при виконанні судових рішень на користь стягувачів. Так, у ході невиконання укладених із регіональними органами ДВС договорів через неперерахування коштів на їх рахунки, генеральний директор товариства ОСОБА_5, діючи із злочинної самовпевненості, прийняте на реалізацію майно органам державної виконавчої служби не повернув, ефективні заходи по організації діяльності філій підприємства у повній мірі не вжив, достовірно знаючи про обов'язок перерахування коштів, але через неналежне виконання своїх службових обов'язків, не перерахував кошти, отримані від реалізації арештованого державними виконавцями майна у ході виконання судових рішень на спеціальний реєстраційний рахунок з обліку депозитних сум відповідного органу державної виконавчої служби, а використав їх на потреби ТОВ «Мультисервіс», зокрема оплату праці, відрахування по податках і зборах, оплату оренди для приміщень офісів підприємства і його філій та на усі інші господарські потреби підприємства.

Розуміючи, що внаслідок укладання із Міністерством юстиції України генерального договору від 11.04.2008 № 2 на запропонованих Міністерством умовах, за якими ставка винагороди ТОВ «Мультисервіс»не може перевищувати 15 % від суми реалізованого майна, може призвести до недосягнення мети діяльності підприємства у вигляді неотримання або недоотримання прибутку, та в подальшому утворення заборгованості перед органами державної виконавчої служби у вигляді неповернення на їх рахунки коштів за реалізоване майно внаслідок сплати першочергових відрахувань (заробітної плати працівникам підприємства, відрахувань до державних цільових фондів, оплати оренди за зберігання переданого на реалізацію майна), однак розраховуючи на прибутки майбутніх періодів, генеральний директор ТОВ «Мультисервіс»ОСОБА_5 на власний ризик уклав даний договір на невигідних для ТОВ «Мультисервіс»умовах та прийняв всі передбачені договором зобов'язання, в тому числі передбачені п.3.4 Договору від 11.04.2008 обов'язки забезпечувати безоплатне зберігання майна, переданого на реалізацію, безоплатне перевезення арештованого майна до місця продажу, забезпечувати безоплатне зберігання майна у разі зняття його з продажу до моменту повернення його органу державної виконавчої служби.

Також, генеральний директор ТОВ «Мультисервіс», неналежно виконуючи свої службові обов'язки, не вжив заходів щодо страхування цивільно-правової відповідальності, що може виникнути у зв'язку з невиконанням генеральних договорів, укладених із Мінюстом, чи договорів на реалізацію арештованого державними виконавцями майна, чим позбавив ТОВ «Мультисервіс»можливості отримати відповідні страхові відшкодування внаслідок невиконання цих договорів. Внаслідок невиконання генеральним директором товариства ОСОБА_5 умов укладених договорів ТОВ «Мультисерсів»наказом Міністерства юстиції України від 07.11.2008 виключено з переліку спеціалізованих організацій, яким надано право реалізації арештованого державними виконавцями майна.

Генеральний директор підприємства ОСОБА_5, діючи із злочинної самовпевненості, не розраховував на ту обставину, що підприємство може бути виключене з переліку спеціалізованих організацій та буде позбавлене можливості продовження фактично єдиного виду статутної діяльності підприємства щодо реалізації арештованого державними виконавцями майна. Також ОСОБА_5 розраховував частково погасити поточні зобов'язання перед органами ДВС за рахунок наявного на реалізації майна, зменшення витрат на утримання філій, скорочення чисельності працівників підприємства, зменшення площ офісів та в подальшому повністю виконати умови укладених із органами державної виконавчої служби договорів шляхом реструктуризації боргів та щомісячного часткового погашення заборгованості; ліквідації регіональних філій, які не отримують прибутку, тощо.

Перепрофілювати свій основний вид діяльності після виключення з переліку спеціалізованих організацій, підприємство не змогло, оскільки вся інфраструктура була задіяна у реалізації майна.

Дії ОСОБА_5, який не перерахував отримані від реалізації арештованого майна кошти органам державної виконавчої служби, унеможливили виконання низки судових рішень органів судової влади України на користь стягувачів у виконавчих провадженнях.

Так, Господарським судом м. Києва, Господарськими судами Закарпатської, Івано-Франківської, Харківської Тернопільської та Херсонської областей винесені рішення про стягнення із ТОВ «Мультисервіс»на користь регіональних органів державної виконавчої служби заборгованості за реалізоване майно боржників, що набрали законної сили.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2009 по справі №44/302-6 затверджені кредиторські вимоги органів ДВС в сумі 3 734 731.91 грн. Як наслідок, неправомірними діями ОСОБА_5 заподіяно шкоду загальнодержавним інтересам позбавленням держави можливості забезпечити захист прав та інтересів громадян, підприємств, установ та організацій усіх форм власності засобами звернення до органів судової влади, оскільки навіть наявність судового рішення та наявність у боржника майна, арештованого органами державної виконавчої служби та в подальшому реалізованого ТОВ «Мультисервіс»не гарантує його виконання і відновлення прав стягувачів. Крім того, враховуючи, що ТОВ «Мультисервіс»не являється стороною виконавчого провадження, стягувачі набули права звертатись з позовами до суду про стягнення на їх користь з органів державної виконавчої служби отриманих від реалізації майна коштів, якими ТОВ «Мультисервіс»розпорядився на фінансово-господарські потреби підприємства.

Одночасно із цим, внаслідок не перерахування органам ДВС 5 844 656.88 грн., держава позбавлена можливості стягнення до державного бюджету виконавчого збору у розмірі 10 % від зазначеної суми, тобто 584 465.68 грн.

Таким чином, за обвинуваченням, своїми діями, що виразились у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки для стягувачів і держави у вигляді не перераховування коштів, отриманих від реалізації арештованого державними виконавцями майна у ході виконання судових рішень на спеціальні реєстраційні рахунки з обліку депозитних сум відповідних органів державної виконавчої служби на загальну суму 5 844 656.88 грн.

За вчинення за зазначених обставин злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_5 17.05.2012 притягнуто в якості обвинуваченого (т. 23 а. с. а. с. 45-60).

Відповідно до ст. ст. 22, 64 КПК України (1960 р.) при провадженні досудового слідства, дізнання чи розгляді кримінальної справи підлягають встановленню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання, характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

За положеннями п. п. а), b) п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього, та право мати достатньо часу і можливостей для підготовки свого захисту.

Згідно із вимогами ст. 132 КПК України (1960 р.) у постанові про притягнення як обвинуваченого, у тому числі, повинно бути зазначено злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

Частиною 2 ст. 367 КК України встановлено кримінальну відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

На порушення зазначених вище норм міжнародного та національного процесуального права пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення має неконкретний характер, як в частині зазначення обставин вчинення бездіяльності, які органом досудового слідства вважаються злочинним, так і конкретного часу їх вчинення, наслідків та причинного зв'язку між ними.

Так, із огляду на диспозицію норми кримінального закону, що передбачає відповідальність за злочин, інкримінований органом досудового слідства ОСОБА_5 , не конкретизовано час початку й закінчення конкретної бездіяльності останнього як службової особи, конкретні службові обов'язки як службової особи, що повинні бути виконані за можливості вчинення таких дій. Не конкретизована й шкода, заподіяна державі, причинний зв'язок ненадходження коштів від реалізації майна із бездіяльністю ОСОБА_5 Крім того, зазначене обвинувачення не містить посилання на наявність можливості із урахуванням обставин невиконання відповідних дій за посадовими обов'язками уникнути заподіяння збитків.

Перерахування заборгованості підприємства без конкретного зазначення обставин вчинення злочину, часу його вчинення із посиланням на початок та закінчення дії умов договорів, конкретних посадових обов'язків, що не виконано підсудним, можливості їх виконання, наслідків бездіяльності не може достатньою мірою забезпечити можливість обвинуваченого використати надані йому права для належного захисту із урахуванням характеру та причин обвинувачення.

Крім того, зазначене обвинувачення містить виключно узагальнюючи висновки щодо ухвалення судових рішень господарських судів без конкретизації підстав та сум стягнення, що є істотними для визначення тяжких наслідків у вигляді шкоди, причинного зв'язку із бездіяльністю, що є предмет доказування у справі.

Статтею 63 Конституції України, ст. ст. 21, 263 КПК України (1960 р.) передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, що передбачає, крім участі захисника, у можливості захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення та забезпечити охорону особистих і майнових прав.

Зазначене свідчить про грубе порушення органом досудового слідства права на захист ОСОБА_5 , що унеможливлює ухвалення судового рішення, що відповідало б вимогам ст. 323 КПК України (1960 р.).

Відповідно до ст. 281 КПК України (1960 р.) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Доводи прокурора про наявність конкретного обвинувачення із можливістю розгляду справи по суті не відповідають обставинам справи, що свідчать про грубе порушення норм міжнародного та національного права на захист від обвинувачення та із огляду на передбачені п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України можуть стати підставою для скасування судового рішення по суті.

Таким чином, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненню злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, підлягає направленню прокурору Солом'янського району м. Києва на додаткове розслідування.

Під час додаткового розслідування забезпечити детальне повідомлення ОСОБА_5 із урахуванням диспозиції норми кримінального закону, в якому він обвинувачується й зазначенням конкретних дій (бездіяльності) в часі таким чином, аби забезпечити можливості для належного захисту, ознайомити із матеріалами обвинувачення в передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, виконати за необхідності інші процесуальні дії для забезпечення встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року права на неупереджений судовий розгляд справи протягом розумного строку із забезпеченням прав, як визначених зазначеною Ковенцією, так і ст. 63 Конституції України, кримінальним процесуальним законодавством України.

При цьому, враховуючи, що підстави для скасування підсудному запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд не відпали та не змінились, із урахуванням п. 9 Перехідних положень КПК України такий запобіжний захід підсудному слід залишити без змін у зв'язку із наявністю обґрунтованих ризиків того, що за відсутності такого підсудні можуть перешкодити встановленню істини у справі, продовжити злочинну діяльність, ухилитись від слідства та суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 281 КПК України (1960р.) й на підставі п. 11 Перехідних положень КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, направити прокурору Солом'янського району м. Києва на додаткове розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити без змін підписка про невиїзд.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Головуючий:

суддя