Рішення № 28121559, 04.12.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-3343/11

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Гребенюк В. В. ,

при секретарі - Литовченко Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ «Промислово-фінансовий банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Подільському районі м. Києва, третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про виселення, зобов'язання зняти з реєстраційного обліку та усунення недоліків технічного стану квартири, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року публічне акціонерне товариства «Банк «Промислово-фінансовий банк» (надалі за текстом - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач 2), яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач 3), відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Подільському районі м. Києва (надалі за текстом - відповідач 4), третя особа - служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про виселення, зобов'язання зняти з реєстраційного обліку та усунення недоліків технічного стану квартири.

Зазначив, що 11.06.2007 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір № 61-2203/07(надалі за текстом - кредитний договір). Відповідно до умов якого позивач надав відповідачу 1 споживчий кредит в сумі 100 000 доларів США.

У зв'язку з невиконанням відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором, позивачем було звернуто стягнення на трикімнатну квартиру НОМЕР_2 загальною площею 68,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку позивачу відповідачем 1 відповідно до договору іпотеки від 11.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11.06.2007 року, реєстраційний № 1392. На момент посвідчення договору іпотеки у квартирі НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані відповідач 1 та відповідач 2.

Звернення стягнення на вказану квартиру здійснено шляхом вчинення 04.08.2009 року виконавчого напису у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

В ході проведення виконавчого провадження із стягнення за виконавчим написом нотаріуса, відкритого державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Коськовецьким В.О., з прилюдних торгів, що проводились 11.04.2011 року, позивачем було придбано трикімнатну квартиру НОМЕР_2 загальною площею 68,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

27.01.2011 року позивачу, як власнику вказаної квартири приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності, за реєстровим номером 293.

Згідно довідки КП «Мостицький» від 14.01.2011 року в квартирі, що була придбана позивачем зареєстровані відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3.

Квартира на момент її передачі в іпотеку позивачу була особистою власністю відповідача 1 та належала йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 17.09.2004 року, за реєстровим номером 3271. Право власності відповідача 1 на спірну квартиру було зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна 06.10.2004 року в реєстрові книзі № 374-294 за реєстровим № 7027/6468. Прав неповнолітніх дітей членів сім'ї відповідача 1 на користування квартирою не було.

У зв'язку з тим, що проживання в квартирі вказаних мешканців позбавляє позивача, як іпотекодержателя та законного власника вільно та в повній мірі здійснювати свої права користування та розпорядження нерухомістю було висунуто вимогу відповідачам, протягом одного місяця з дня отримання вимоги добровільно звільнити приміщення та знятися з реєстрації у відповідному органі реєстрації місця проживання громадян, в тому числі забезпечити зняття з реєстрації малолітнього відповідача 3.

Вимогу про звільнення квартири відповідачі отримали 26.04.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 28/04. Станом на день подання позову вимоги позивача відповідачами не виконані.

В подальшому, представником позивача було доповнено позовні вимоги, зокрема вимогою про зобов'язання відповідача 1 передати квартиру НОМЕР_2, що розташована в АДРЕСА_1 в належному технічному стані.

З метою захисту порушеного права позивач по справі звернувся з вищезазначеним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

На виконання вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України, судом було направлено запит до органів реєстрації місця проживання фізичних осіб, згідно отриманої відповіді відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, НОМЕР_2 (а. с. 39 - 41).

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечувала.

Відповідач 2 яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього відповідача 3 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про розгляд справи за її відсутності або про відкладення справи не надходило (а.с. 96, 99 - 100, 111, 128, 131, 135, 160, 162).

Відповідач 4 подав заяву про розгляд справи без участі представника та повідомив, що проси прийняти рішення згідно чинного законодавства (а.с. 75, 101, 133).

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні надав суду свої пояснення з приводу пред'явлених позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача 1, пояснення представника третьої особи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 11.06.2007 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір № 61-2203/07, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу 1 споживчий кредит в сумі 100 000 доларів США (а.с. 10 - 14).

В якості забезпечення кредитного договору 11.06.2007 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач 1 передав позивачу трикімнатну квартиру НОМЕР_2 загальною площею 68, 8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11.06.2007 року, реєстраційний № 1392 (а.с. 15-16).

Квартира на момент її передачі в іпотеку позивачу була особистою власністю відповідача 1 та належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 17.09.2004 року, за реєстровим номером 3271. Право власності відповідача 1 на спірну квартиру було зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна 06.10.2004 року в реєстрові книзі № 374-294 за реєстровим № 7027/6468 (а.с. 22).

Звернення стягнення на вказану квартиру здійснено шляхом вчинення 04.08.2009 року виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 17).

11.04.2011 року позивачем було придбано трикімнатну квартиру НОМЕР_2 загальною площею 68,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено протоколом № 1011046/3, в ході проведення виконавчого провадження із стягнення за виконавчим написом нотаріуса, відкритого державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Коськовецьким В.О., з прилюдних торгів, що проводились (а.с. 18).

27.01.2011 року позивачу, як власнику вказаної квартири приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності, за реєстровим номером 293 (а.с. 19).

На момент посвідчення договору іпотеки у квартирі НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані відповідач 1 та відповідач 2, що підтверджено довідкою за Ф.3 № 06.06.2007 року за № 817 виданої ЖЕК № 706 (а.с. 21).

Згідно довідки КП «Мостицький» за Ф.3 від 14.01.2011 року в квартирі, що була придбана позивачем зареєстровані відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 (а.с. 20).

Відповідно до п. 2.2.5 іпотечного договору, іпотекодавець зобов'язаний не реєструвати у квартирі, яка є предметом іпотеки за цим договором, будь-яких осіб, в тому числі малолітніх і неповнолітніх, без письмової згоди іпотекодержателя. У порушення п.п. 2.2.5 іпотечного договору відповідач 1 здійснила реєстрацію відповідача 3.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року зобов'язано відповідачів 1 - 2 не чинити перешкоди в здійсненні техніком КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» в присутності представника позивача технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_1. (а.с. 148 - 149)

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.07.2012 року Рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року залишено без змін (а.с. 150 - 153).

Відповідно до технічного паспорту та довідки про показники об'єкта нерухомого майна, було проведено технічну інвентаризацію квартири (а.с. 171 - 174).

Згідно витягу про державну реєстрації прав за позивачем проведено державну реєстрацію права власності на квартиру (а.с. 192).

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) власнику належить право володіння , користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 155 Житлового кодексу України жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», передбачено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Згідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону. Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 45 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що прилюдні торги проводяться прозоро. Організатор прилюдних торгів забезпечує кожного учасника прилюдних торгів правилами проведення прилюдних торгів до їх початку. Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання. Прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною. Якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися. За результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки. У протоколі зазначаються: опис придбаного покупцем предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки; ціна продажу предмета іпотеки; інформація про покупця предмета іпотеки; день, до якого покупець повинен повністю сплатити ціну продажу предмета іпотеки; банківський рахунок органу державної виконавчої служби для переказу покупцем ціни продажу предмета іпотеки. У разі необхідності до протоколу може бути внесена й інша інформація. Копії протоколу надсилаються іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та державному виконавцю протягом п'яти днів з дня його підписання. Якщо переможець прилюдних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися. У разі зупинення виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого прилюдні торги у призначений строк не відбулися, організатор прилюдних торгів проводить такі торги після поновлення виконавчого провадження. Про проведення прилюдних торгів після поновлення виконавчого провадження організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня їх проведення повідомляє всіх учасників, які зареєструвалися в установленому порядку.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про іпотеку», організатор прилюдних торгів протягом трьох днів з дня підписання переможцем прилюдних торгів протоколу надсилає відповідний протокол державному виконавцю, а також інші документи, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до цього Закону. На вимогу державного виконавця для перевірки дотримання порядку проведення прилюдних торгів організатор прилюдних торгів зобов'язаний подати державному виконавцю повну та достовірну інформацію і документи, що стосуються організації та проведення торгів. Протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки, в якому зазначаються: назва виконавчого документа, на підставі якого здійснено реалізацію предмета іпотеки, його номер та дата видачі, найменування органу (посадової особи), який видав документ; відомості про іпотекодержателя та іпотекодавця; стисла характеристика та місцезнаходження предмета іпотеки; назва організатора прилюдних торгів, яка проводила прилюдні торги, дата та місце їх проведення; відомості про покупця; початкова ціна предмета іпотеки та ціна продажу; сума коштів, перерахована за придбаний предмет іпотеки, включаючи гарантійний платіж, та дати їх перерахування; відомості про те, що прилюдні торги відбулися з дотриманням вимог цього Закону. Акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу та не пізніше наступного дня надсилається до організатора прилюдних торгів, яка проводила прилюдні торги. Державний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону. У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки державний виконавець повинен протягом п'яти робочих днів з дня закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повідомити про це організатора прилюдних торгів, іпотекодержателя, іпотекодавця та покупця. Повідомлення, що містить підстави для відмови у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, підписується державним виконавцем і начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою цього органу. Відмова державного виконавця видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена відповідно до законодавства. На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від державного виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки організатор проведення прилюдних торгів видає цей акт покупцеві, нотаріально посвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю. Якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цією квартирою та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на неї, а відтак - припинення права власності особи на квартиру припиняє право членів її сім'ї на користування нею. З урахуванням чого, права членів сім'ї власника на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.

Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) (на відміну від договору найму (оренди) житла - ст. ст. 810, 814 ЦК України).

Частина 4 статті 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Таким чином, зазначені висновки, на думку суду, жодним чином не суперечать нормам ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи, а з припиненням права власності особи на жиле приміщення члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням і підлягають виселенню за позовом нового власника.

З викладеного суд робить висновок про достатність правових підстав для задоволення позову в частині виселення відповідачів з трьохкімнатної квартири НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення, оскільки реєстрація відповідачів позбавляє можливості позивача на повноцінне володіння, користування та розпорядження майном, яке належить йому на праві приватної власності.

У зв'язку з невиконанням відповідачами вимоги позивача протягом одного місяця з дня отримання вимоги добровільно звільнити приміщення та знятися з реєстрації у відповідному органі реєстрації місця проживання громадян, останній звернувся до відповідача 4 з заявою про зняття відповідачів 1 - 3 з реєстрації (а.с. 34 - 36).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

За таких обставин, позовна вимога про зобов'язання відповідача 4 зняти відповідачів 1 - 3 з реєстраційного обліку є передчасною, оскільки остаточного рішення суду про виселення відповідачів на час звернення позивача з заявою до відповідача 4 про зняття відповідачів з реєстрації, не існувало, а право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1, станом на момент звернення до відповідача, а саме 27.05.2011 року, у відповідності до положень ст. 331 ЦК України, зареєстровано не було.

Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога про усунення недоліків технічного стану квартири.

Відповідно до Рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року зобов'язано відповідачів 1 - 2 не чинити перешкоди в здійсненні техніком КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» в присутності представника позивача технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_1. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.07.2012 року Рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року залишено без змін (а.с. 148 - 153).

Так, до суду належних та допустимих доказів недоліків у технічному стані квартири надано не було, в той час, як відповідно до долучених до матеріалів справи копії технічного паспорту та довідки про показники об'єкта нерухомого майна, було проведено технічну інвентаризацію квартири та проведено державну реєстрацію за позивачем права власності на квартиру (а.с. 171 - 174, 192), а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в цій частині. Суд в даному випадку діє відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України встановлено підстави для звільнення від доказування, зокрема вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача 1 підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 7 гривень 58 копійок, з відповідача 2, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього відповідача 3 підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 7 гривень 58 копійок.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 Конвенції, ст. ст. 33, 40, 41, 45, 47 Закону України «Про іпотеку», положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 9, 150, 155 - 156, ст. ст. 311, 316 - 317, 319, 321, 379, 382 - 383, 405, 810, 814 ЦК України, ст. ст. 10 - 11, 27 - 30, 57, 60 - 61, 79, 88, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ПАТ «Промислово-фінансовий банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Подільському районі м. Києва, третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про виселення, зобов'язання зняти з реєстраційного обліку та усунення недоліків технічного стану квартири - задовольнити частково;

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 з трьохкімнатної квартири НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Промислово-фінансовий банк» (Код ЄДРПОУ 25292831) понесені судові витрати у розмірі 7 (сім) гривень 58 копійок), стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ПАТ «Промислово-фінансовий банк» (Код ЄДРПОУ 25292831) понесені судові витрати у розмірі 7 (сім) гривень 58 копійок)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. В. Гребенюк