Вирок № 28119922, 18.10.2012, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 1-411/12

В И Р О К

іменем України

18.10.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської областів складі:

головуючого Лисенко В. В.,

при секретарі: Ярмольській І.В.

за участі прокурора: Алфьорової Г.В., Богданова Є.А.

захисника: ОСОБА_1

представника цивільного позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Боярки Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, що має середню освіту, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26.03.2009 року за ч 1 ст. 283 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 26.11.2009 року умовно-достроково на 10 місяців 5 днів, -

- у вчиненні злочину, передбаченого ч 1 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2011 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_4, користуючись його довірою, під виглядом надання ремонтних послуг, знаходячись на СТО, що в гаражному кооперативі «Берізка», що по вулиці Великій Кільцевій, 4 в селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, отримав від ОСОБА_4 належний литовському ЗАТ «Ikva» автомобіль марки «AUDI А-8», 1994 року випуску, номерний знак республіки Литва НОМЕР_1, вартість якого на території України з урахуванням його нерозмитнення становить 38824,68 гривень, а також отримав ключі та технічний паспорт на вказаний автомобіль. Далі ОСОБА_3, отримавши від ОСОБА_4 автомобіль марки «AUDI А-8», 1994 року випуску, номерний знак республіки Литва НОМЕР_1 та доводячи свій злочинний намір до кінця, надав для продажу даний автомобіль з документами на нього громадянину ОСОБА_5 не обізнаному в злочинних діях ОСОБА_3, при цьому пояснивши ОСОБА_5, що даний автомобіль належить саме йому, який він придбав раніше. ОСОБА_5, довіряючи ОСОБА_3, вважаючи, що автомобіль належить йому, на прохання останнього, в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області продав даний автомобіль невстановленому чоловікові, таким чином завдавши литовському ЗAT«Ikva» матеріального збитку на суму 38824,68 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та суду пояснив, що в червні 2011 року він неофіційно працював механіком на станції технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться в кооперативі „Берізка" в с. П.П. Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. В листопаді 2011 року на СТО звернувся ОСОБА_4 з метою поремонтувати автомобіль марки „Ауді А-8". Коли він полагодив автомобіль, ОСОБА_4 попросив, щоб автомобіль залишався на території СТО, оскільки він хотів його продати. Він погодився, але ОСОБА_4 довго не забирав свій автомобіль.

Приблизно 20 чи 21 листопада 2011 року на СТО приїхав ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ОСОБА_5 він пояснив, що автомобіль належить йому і що йому потрібно його кудись поставити. Він домовився з ОСОБА_5, що поставить автомобіль у нього в дворі будинку, на що ОСОБА_5 погодився.

На початку січня 2012 року йому стало відомо, що автомобіль, належний ОСОБА_4, зник з двору будинку ОСОБА_5

У вчиненому щиро розкаявся та просив його суворо не карати.

В судовому засіданні представник цивільного позивача ОСОБА_8 суду пояснив, що він являються співвласником ЗАТ „Ikva", якому належить автомобіль марки „AUDI A-8". Вказаним автомобілем заволодів ОСОБА_3, чим спричинив ЗАТ „Ikva" матеріального збитку.

Крім повного визнання вини підсудним, його вина у вчиненні злочину повністю підтверджується:

- показами свідка ОСОБА_4, який суду пояснив, що два роки тому він познайомився з ОСОБА_3, який на той час працював на станції технічного обслуговування. Він звернувся до нього з приводу ремонту автомобіля марки „Ауді А-8", який належить ЗАТ „Ikva". ОСОБА_3 відремонтував автомобіль і вони домовились, що автомобіль на деякий час залишиться на території станції технічного обслуговування. ОСОБА_3 він залишив свідоцтво про реєстрації транспортного засобу та ключі від автомобіля, щоб у ОСОБА_3 не виникло проблем з працівниками міліції. Згодом ОСОБА_3 з автомобілем зник, в зв'язку з чим вони звернулись з заявою до міліції;

- показами свідка ОСОБА_9, який суду пояснив, що в 2011 році він процював на СТО, що знаходиться в гаражному кооперативі «Берізка», що по вулиці Великій Кільцевій, 4 в селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. На вказаному СТО працював і ОСОБА_3, який в листопаді 2011 року ремонтував автомобіль марки „Ауді". Вказаний автомобіль тривалий час перебував на території СТО. На його питання, чому цей автомобіль перебуває на території СТО, ОСОБА_3 відповів, що це його автомобіль і він хоче його продати;

- показами свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що в 2011 році він процював на СТО, що знаходиться в гаражному кооперативі «Берізка», що по вулиці Великій Кільцевій, 4 в селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. На вказаному СТО працював і ОСОБА_3, який в листопаді 2011 року ремонтував автомобіль марки „Ауді". На вказаному автомобілі він разом з ОСОБА_3 їздив в м. Боярку Києво-Святошинського району Київської області, де ОСОБА_3 зустрічався з чоловіками кавказької зовнішності. Про що вони спілкувались, йому невідомо.

Крім того, вину підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину повністю підтверджують докази, наявні в матеріалах справи і які були досліджені в ході судового слідства, а саме:

- заява ОСОБА_4, в якій він просить прийняти міри для розшуку його автомобіля марки „Ауді" (а.с. 6);

- протокол огляду місця події від 03.02.2012 року, об'єктом якого являється території гаражного кооперативу „Берізка", що по вул. В.Кільцевій с. П.П. Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 7);

- протокол очної ставки від 22.02.2012 року, проведеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 29-32);

- протокол очної ставки від 23.02.2012 року, проведеної між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с. 33-35);

- протокол очної ставки від 23.02.2012 року, проведеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 62-65);

- протокол очної ставки від 23.02.2012 року, проведеної між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (а.с. 66-67);

- протокол очної ставки від 23.02.2012 року, проведеної між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (а.с. 68-70);

- висновок експерта № 40 Т від 26.04.2012 року, згідно якого ринкова вартість нерозмитненого автомобіля марки „Ауді А-8", 1994 року випуску, номерний знак республіки Литва НОМЕР_1 на 30.11.2011 року могла становити 38824,68 грн. (а.с. 165-166).

Суд визнає, що підсудний ОСОБА_3, представник цивільного позивача ОСОБА_8, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 давали правдиві покази суду, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства.

Тому, оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина підсудного ОСОБА_3 повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ч 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство).

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_3, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3, суд, крім обставини, що пом'якшує його покарання, враховує ступінь тяжкості, обставини вчиненого злочину та особу ОСОБА_3, який вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, тому з урахуванням обставин справи та даних про особу підсудного, суд приходить до переконання про необхідність призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч 1 ст. 190 КК України. При цьому суд не знаходить підстав для призначення іншого виду покарання, передбаченого санкцією вказаної статті.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати суд відповідно до ст. 93 КПК України стягує з підсудного.

Речові докази по справі відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його з'явлення до установи відбування покарання у вигляді обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Київській області (м. Київ, вул. Воздвиженська, 2, одержувач платежу: НДЕКЦ ГУ МВС України у Київській області, р/р 31250272210700 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО: 821018, код 25574713, з приміткою: за проведення експертизи та дослідження) 705 (сімсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судових витрат.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення прокурором, представниками цивільного позивача, захисником, а засудженим - в той же термін з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ: В.В. Лисенко