Рішення № 281198, 05.10.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.06р.

Справа № 7/195 (1/370-9/104)

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Червоноградська автобаза”, с. Острів, Сокальський район, Львівська область

До Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ

Про стягнення 89 737, 48 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: юрисконсульт Чередник Г.Б., дов. № 2335 від 21.08.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Червоноградська автобаза” (с. Острів, Сокальський район, Львівська область) просить стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (м. Дніпропетровськ) на свою користь безпідставно списані кошти у сумі 65 953, 62 грн., пеню 0,1% від суми переказу за кожен день прострочення, передбачену Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, за 222 дні прострочення станом на 01.01.2006р. у розмірі 14 641, 56 грн., відшкодування в розмірі середньомісячної процентної ставки, що встановлена банком по короткостроковим кредитам, та яка становить 23% річних, за 222 дні прострочення станом на 01.01.2006р. у розмірі 9 142, 30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором про кредитну лінію від 27.06.2003р. № 112/305 позивач отримав у Червоноградській філії відповідача кредит в сумі 200 000, 00 грн. 23.05.2005р. на підставі меморіальних ордерів № 101 та № 100 Червоноградська філія відповідача провела договірне списання з рахунку позивача коштів в загальній сумі 65 953, 62 грн. Позивач вважає, що договірне списання грошових коштів проведено всупереч положенням законодавства. Так, 04.12.2003р. господарським судом Львівської області порушено провадження у справі № 7/45-7/45 про банкрутство позивача. Одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Заявлені Червоноградською філією відповідача грошові вимоги визнані, віднесені до четвертої черги і підлягають задоволенню тільки в межах провадження у справі про банкрутство. Однак, відповідач в порушення вимог закону самостійно списав з поточного рахунку позивача кошти в рахунок позачергового погашення заборгованості по кредиту.

Відповідач позов не визнає, в своїх діях не вбачає порушень закону. Згідно п.2.2.6. додаткової угоди № 2 до договору про кредитну лінію від 27.06.2003р. № 112/305 позивач доручив відповідачу списувати кошти з усіх поточних рахунків у валюті кредиту в межах сум, що підлягають сплаті банку за кредитним договором. Станом на 23.05.2005р. кредит не був погашений. Вимоги позивача, задоволені за рахунок договірного списання коштів, виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тому на них не поширюється дія мораторію.

Розгляд справи відкладався з 16.08.2006р. на 29.08.2006р., з 29.08.2006р. на 20.09.2006р., з 20.09.2006р. на 05.10.2006р.

Згідно ухвали господарського суду від 29.08.2006р. строк вирішення спору продовжено на один місяць –до 06.10.2006р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

27.06.2003р. Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (м. Дніпропетровськ) в особі Червоноградської філії (надалі –Банк) та Відкрите акціонерне товариство “Червоноградська автобаза” (с. Острів, Сокальський район, Львівська область) (надалі –Товариство) уклали договір про кредитну лінію № 112/305, який відповідно до додаткової угоди № 2 від 10.02.2004р. виклали в новій редакції (надалі –Договір). За умовами Договору Банк при наявності вільних коштів зобов’язується надати Товариству кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом 200 000, 00 грн. в обмін на зобов’язання Товариства повернути кредит, сплатити відсотки, винагороду в обумовлені договором строки. Термін повернення кредиту –25.06.2004р.

Кредитні кошти позивач отримав, про що зазначає в позові.

Відповідно до п.2.2.6. Договору Товариство доручило Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, в тому числі з рахунків: № 26001242112041 в Червоноградській філії ПриватБанку, № 26007242112001 в Червоноградській філії ПриватБанку, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за Договором, та при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання).

Згідно меморіального ордеру № 100 від 23.05.2005р. Банк з посиланням в призначенні платежу на договірне списання кредиту по Договору списав з рахунку Товариства № 26007242112001 кошти в сумі 51 496, 74 грн., а згідно меморіального ордеру № 101 від тієї ж дати з посиланням на договірне списання сумнівних відсотків по Договору –кошти в сумі 14 456, 91 грн., а всього –65 953, 65 грн.

Позивач вважає, що кошти з його рахунку відповідачем списані всупереч вимогам закону, що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Як вже зазначалося, п.2.2.6. Договору передбачав право Банку списувати кошти з рахунку, з якого відбулося таке списання, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за Договором, та при настанні термінів платежів.

Станом на 23.05.2005р. строк повернення кредиту відповідно до умов Договору настав, а борг позивача перед відповідачем по кредиту (до списання коштів) становив 138 176, 18 грн.

Станом на 23.05.2005р. борг по відсоткам за користування кредитом, нарахованим за період з 03.11.2004р. по 23.05.2005р., становив 14 456, 91 грн.

Строк сплати зазначених відсотків настав, з огляду на положення п. 4.3. Договору.

Позивач в позові посилається на ті обставини, що 04.12.2003р. господарським судом Львівської області порушено провадження у справі про банкрутство позивача (справа № 7/45-7/45). На вимогу суду, викладену в ухвалах від 29.08.2006р., від 20.09.2006р., надати ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство позивача, витребувану ухвалу позивач не надав. Отже, відповідно до приписів ст. 33 та ст. 34 ГПК України названі обставини шляхом надання належних доказів позивач не довів.

На порушення провадження про банкрутство позивача саме 04.12.2003р. йде посилання в листі позивача, адресованому начальнику кредитно-депозитного Управління Червоноградської філії АКБ „ПриватБанк” (вих. № 1-1/219 від 11.11.2004р.).

Відповідно до п. 4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ст. 1 названого Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Стаття 1 Закону дає визначення конкурсних кредиторів та поточних кредиторів. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За вимогами про повернення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом за період з 03.11.2004р. по 23.05.2005р. відповідач є поточним кредитом, оскільки його вимоги до позивача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство позивача. Отже, на зазначені вимоги відповідача не поширювалася дія мораторію.

Оскільки договірне списання сум, що підлягають сплаті Банку при настанні термінів платежів передбачено Договором, а позивач станом на 23.05.2005р. мав заборгованість по кредиту та відсоткам за користування кредитом, на яку не розповсюджувався мораторій, дії відповідача по списанню коштів за меморіальними ордерами № 100 та № 101 від 23.05.2005р. не суперечать законодавству.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів не підлягають задоволенню.

Не підлягає задоволенню решта заявлених вимог, оскільки вони мають похідний характер від вимоги стягнути безпідставно отримані кошти, яка судом не задоволена.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

В позові –відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Повернути Відкритому акціонерному товариству “Червоноградська автобаза” (с. Острів, Сокальський район, Львівська область, ідентифікаційний номер 00179269) зайво сплачене згідно платіжного доручення № 62 від 07.02.2006р., яке знаходиться в матеріалах справи, державне мито в сумі 0, 85 грн., про що видати довідку.

Суддя Л.А.Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 16.11.2006р.