Ухвала суду № 28118692, 27.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 3867/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Маципури Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ВАТ «Львівська вугільна компанія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ВАТ «Львівська вугільна компанія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

у червні 2011 року позивач - ВАТ «Львівська вугільна компанія» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2011 року № 0000112301/01.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки і на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсності. Фінансово - господарська діяльність позивача з ПП «Версант» носить реальний характер і підтверджується податковою та видатковою накладними, платіжним дорученням, що є підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ВАТ «Львівська вугільна компанія» подало на нього апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що всі умови по господарській операції з ПП «Версант» дотримані та підтверджені необхідними первинними документами. Придбаний позивачем товар, використаний у господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.11.2009 року по 03.12.2010 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Львівська вугільна компанія» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року, результати якої оформлені актом № 1014/2301/35879807 від 06.12.2010 року (а.с. 9-19).

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем ч. ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п.п. 7.4.1 пункту 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищено суму податкового кредиту в розмірі 4833 грн. за травень 2010 року.

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що у контрагента позивача - ПП «Версант», правовідносини з яким мали вплив на формування позивачем податкового кредиту за травень 2010 року, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим правочини, які укладені з даним товариством, є нікчемними.

На підставі вказаного вище акта перевірки, ДПІ у Сокальському районі Львівської області винесла податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.01.2011 року № 0000112301/01, яким ВАТ «Львівська вугільна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього на суму 6041 грн. 25 коп., в тому числі 4833 грн. - за основним платежем та 1208, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.(а.с. 7).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що позивачем не доведена реальність операції, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої поставки або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів господарської діяльності. Таким чином позивач товари від свого контрагента ПП «Версант» не отримував, а отже подальше його використання в господарській діяльності не могло мати місце. Встановлення факту нікчемності правочину безпосередньо впливає на права та обов'язки всіх учасників такого правочину, зокрема, щодо виключення із податкового обліку всіх даних, що винесені до нього за результатами вчинення нікчемного правочину. Враховуючи, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, відповідачем правомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вимоги, яким має відповідати податкова накладна визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (наданих послуг) сум ПДВ, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що в травні 2010 року ВАТ «Львівська вугільна компанія» уклало договір з ПП «Версант». Предметом вказаного договору є купівля кабелю П 274м. в обсязі 10000 м.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що позивач в травні 2010 року відніс до податкового кредиту суму придбаних товарно-матеріальних цінностей (кабель) у ПП «Версант», згідно з податковою накладною № 5140000004 від 14.05.2010 року на суму 29000 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 4833 грн. 00 коп., а також видатковою накладною РН-5-14004 від 14.05.2010 року. (а.с. 32-33).

Розрахунки між суб'єктом господарювання за отримані товари проводились у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 1749 від 14.05.2010 року (а.с. 52).

Про те, з даного платіжного доручення не вбачається, що оплата здійснена саме за товар, згідно видаткової накладної від 14.05.2010 року, оскільки призначення платежу у даному дорученні є оплата за товар (кабель) згідно рахунку 4 від 26.04.2010 року, який в матеріалах справи відсутній. Таким чином, надане суду платіжне доручення не підтверджує факту оплати придбаного позивачем товару (кабелю), що є необхідним для формування податкового кредиту.

З відомостей центральної бази даних ДПА України вбачається, що станом на 30.11.2010 року ПП «Версант» (код ЄДРІІОУ - 36828580), основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі, перебуває на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова з ознакою «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Відповідно до отриманого акту невиїзної документальної перевірки ПП «Версант» № 4336/23-4/36828580 від 21.09.2010 року з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року встановлено, що для здійснення господарської діяльності ПП «Версант» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009-2010 роки та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік, який поданий з нульовими показниками. Згідно з даними поданого до ДПІ у Франківському районі м. Львова податкового розрахунку форми 1-ДФ за 2 квартал 2010 року загальна чисельність працюючих у ПП «Версант» становить одна людина.

За результатами проведеної перевірки ПП «Версант» встановлено факт неотримання товарів (робіт, послуг), а лише формування платниками податків податкового кредиту по отриманих документах, з метою одержання податкової вигоди, відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцями.

Крім того, проведеною перевіркою контрагента позивача - ПП «Версант» встановлено, що здійснені з його участю господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна, які необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності (дані декларації на прибуток), а також відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність працівників, які б забезпечували господарську діяльність.

Отже, неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, свідчать про безтоварність господарських операцій.

Крім того, документи, якими позивач підтверджує виконання господарських операцій, зокрема подорожній лист службового легкового автомобіля, в якому зазначено лише загальну назву товару - «матеріали», не може братись судом до уваги, оскільки в ньому не зазначено за якою адресою відряджається вантажний автомобіль, а також не конкретизовано який саме вантаж перевозиться. Також, судом не беруться до уваги лімітні карти про використання матеріалів ВАТ «Львівська вугільна компанія», оскільки такі підтверджують факт використання матеріалів, але не підтверджують отримання вказаного товару саме від ПП «Версант».

Суд також звертає увагу на те, що визначальним фактором реального виконання господарського зобов'язання платником податку є подальше використання такого товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку. Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. З Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що подальше використання товару в господарській діяльності не могло мати місце, оскільки товар позивачем не отримувався. З огляду на це, твердження позивача про використання товару у господарській діяльності є безпідставним.

Таким чином, податковий орган прийшов до правильного висновку, що позивач допустив порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищив податковий кредит в розмірі 4833 грн.

З наведених вище обставин справи та досліджених первинних документів, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо відсутності реальності господарської операції між позивачем та ПП «Версант», оскільки така не підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Оскільки судом встановлено безтоварність господарських операцій, формування позивачем податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у товариства податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу ВАТ "Львівська вугільна компанія» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколіна

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 30.11.2012 року.