Постанова № 281105, 11.07.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.07.06р.

Справа № А37/155

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-груп", м.Дніпропетровськ

до 1 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

2.Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

3. Державної податкової адміністрації України, м.Київ

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

Суддя Кеся Н.Б.

Секретар Грузін І.М.

Представники:

Від позивача: Від позивача: Вардзєлова О.В. –дов. від 25.05.06р.

Березовська О.В. –дов. від 25.05.06р.

Від відповідача 1: Уланова П.В. –дов.№2063/10/08-09-13 від 30.01.06р.

Дуброва Л.А. –дов.№3348/10/08-09-15 від 10.02.06р.

Від відповідача 2:Охрименко М.І. - дов.№7854/10/10-032 від 30.03.06р.

Від відповідача 3: Бондаренко Р.М. - дов.№10-2216/5094

На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена вступна та резолютивна частина.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт-груп" (далі –позивач) звернулося з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі –відповідач-1), до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (далі –відповідач-2) та до Державної податкової адміністрації України (далі –відповідач-3) і просить суд визнати нечинними рішення про результати розгляду первинної карги від 23.12.2005року №33846/10/-8-17-52, видане СДПІ по роботі з ВВП у м. Дніпропетровську, рішення про результати розгляду скарги від 27.02.2006року №4672/10/25-008, видане ДПА у Дніпропетровській області, рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 10.05.2006року №5244/6/25-0115, податкові повідомлення - рішення від 19.10.2005року №0000088822/026888, видане відповідачем-1, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 44926,62грн., з яких 29951,08грн. –основний платіж, 14975,54грн. –штрафні санкції; №0000078822/026889, видане відповідачем-1, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 56158,80грн., з яких 37439,20грн. –основних платіж, 18719,60грн. –штрафні санкції;

похідні від них податкові повідомлення-рішення від 26.12.2005року №№ 0000088822/1/34003, 0000078822/1/33982,

податкові повідомлення-рішення від 03.03.2006року №№ 0000088822/25706, 0000078822/25705,

та податкові повідомлення-рішення від 16.05.2006року №№ 0000088822/3/12330, 0000078822/3/12329.

Уточненням позовних вимог позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення –рішення : №0000088822/026888 від 19.10.2005року, №0000088822/1/34003 від 26.12.2005року, №0000088822/22706 від 03.03.2006року, №0000088822/3/12330 від 16.05.2006року,

в частині 37548,0грн., з яких 25032,0грн. –основний платіж, 12516,0грн. –штрафні санкції –кожне;

№0000078822/026889 від 19.10.2005року, 0000078822/1/33982 від 26.12.2005року, 0000078822/25706 від 03.03.2006року, 0000078822/3/12329 від 16.05.2006року,

в частині 46935,45грн., з яких 31290,30грн. –основний платіж, 15645,15грн. –штрафні санкції –кожне. Решту частину позовних вимог позивач залишив без змін.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідачів про наявність збиткової операції з реалізації товару та виключення частині витрат з валових витрат та податкового кредиту у зв’язку з відсутністю господарської діяльності. Позивач вказує на те, що товар був реалізований на умовах товарного кредиту, з урахуванням якого підприємством отриманий як дохід, так і прибуток від реалізації товару.

Відповідач-1 позов не визнав, посилаючись на те, що позивач реалізував товар по ціні нижче ціни його придбання, тому від’ємна різниця цих операцій не підлягає включенню до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки не належить до господарської діяльності підприємства.

Відповідач-2 та відповідач-3 повністю підтримали аргументи відповідача-1. Крім того, відповідач-3 просить провадження у справі в частині оскарження рішень про результати розгляду скарг позивача закрити у зв’язку з тим, що вказані документи не можуть бути предметом судового спору.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

В с т а н о в и в :

На підставі акту перевірки від 07.10.2005року №23-08-03/2-30540319, а також рішення про результати розгляду первинної карги від 23.12.2005року №33846/10/-8-17-52, видане СДПІ по роботі з ВВП у м. Дніпропетровську, рішення про результати розгляду скарги від 27.02.2006року №4672/10/25-008, видане ДПА у Дніпропетровській області, рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 10.05.2006року №5244/6/25-0115 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000088822/026888 від 19.10.05р., №0000088822/1/34003 від 26.12.2005року, №0000088822/22706 від 03.03.2006року, №0000088822/3/12330 від 16.05.0206року, якими визначено до сплати податок на додану вартість в сумі 29951,08грн. та штрафні санкції в сумі 14975,54грн., та №0000078822/026889 від 19.10.2005року, №0000078822/1/33982 від 26.12.2005року, №0000078822/25706 від 03.03.2006року, №0000078822/3/12329 від 16.05.2006року, якими визначено до сплати податок на прибуток в сумі 37439,0грн. та штрафні санкції на суму 18719,60грн.

Нарахування вказаних платежів в частині, що оспорюється позивачем, пов’язано за актом перевірки з наступними обставинами.

Підприємством ТОВ „Смарт –груп” у І кварталі 2004 року віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 125 161,0 грн. - різницю між ціною придбання і ціною продажу станка УСБШ-250А. Так, ТОВ "Смарт-груп" 04.02.2004року придбало у ТОВ "Фінекс" станок УБШ-250А на підставі угоди від 04.02.04 №008/04-МС загальною вартістю 1 500 160,95грн. Згідно з п.3.1 угоди про продаж станка, станок передається Покупцю - ТОВ "Смарт-груп" на складі ВАТ "ІнГЗК", про що складено акт прийому передачі станка №1 від 06.02.2004року. За висновком відповідача-1 придбаний у товариства "Фінекс" станок не був призначений для використання у господарській діяльності ТОВ "Смарт-груп". Зокрема, на підставі додаткової угоди від 22.09.03 № 9 до угоди № 13-ТК-О від 13.03.03 станок УСБШ-250А двома днями пізніше (06.02.2004року), перепродується підприємству ВАТ "ІнГЗК" по ціні нижче ціни придбання, а саме на суму 1375000,00 грн. на умовах товарного кредиту. Збитки підприємства по вказаній операції за розрахунками відповідача-1 склали 125 160,95грн. ТОВ „Смарт - Груп” за наявності первинних документів, що підтверджують витрати, пов’язані з придбанням станка УСБШ- 250А, не надало документів, які б свідчили про збільшення власного капіталу в результаті проведених операцій. Актом перевірки зазначається, що різниця між ціною придбання і ціною продажу станка у розмірі 125161,00 грн. не підлягають включенню до складу валових витрат, оскільки за висновком відповідача-1 це є порушенням п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Крім того, актом перевірки зазначається, що за цими обставинами позивачем у лютому 2004року необґрунтовано, в порушення вимог п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” віднесено до складу податкового кредиту різницю у розмірі 25032,0грн., яка утворилася між ціною придбання бурового станка УСБШ та його продажем, вартість якої не відноситься до складу валових витрат.

За наданим відповідачем-1 розрахунком платежів за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, за спірними операціями ним нарахований податок на прибуток в сумі 31290,30грн. та штрафні санкції в сумі 15645,15грн., та податок на додану вартість в сумі 25032,0грн. та штрафні санкції в сумі 12516,0грн.

Суд вважає вказані нарахування необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Визначення поняття доходу міститься у пункті 1.21 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з яким це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Відповідно до пп.1.11.2 ст. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Проценти - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит (п.1.10 ст.1 Закону).

З урахуванням наведених норм Закону слід зазначити, що господарська діяльність платника податків в розумінні податкового законодавства не обмежується лише фактом отримання компенсації вартості товару, а й включає усі види доходів, які отримуються ним при продажу товарів.

Як свідчать обставини справи, буровий станок УСБШ був реалізований позивачем на умовах товарного кредиту під процент і наведені обставини не враховані відповідачем-1 при порівнянні витрат і доходу за спірними операціями. За розрахунками позивача доход підприємства за операціями з продажу станка складає 1605186,39грн. (без ПДВ), що складає 1375000,0грн. (без ПДВ). –вартість товару та 230186,39грн. (без ПДВ) - суму процентів за товарним кредитом. У порівнянні з витратами підприємства з придбання товару прибуток складає 105025,44грн.

Таким чином, наявність збиткової операції не підтверджується матеріалами справи, тому нарахування податку на прибуток в сумі 31290,30грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 15645,15грн. слід визнати необґрунтованим.

У зв’язку з тим, що спірні витрати позивача у І кварталі 2004року правомірно віднесені до валових витрат, тому пов’язаний з ними податок на додану вартість також обґрунтовано включений позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2004року. З огляду на це, нарахування відповідачем-1 податку на додану вартість в сумі 25032,0грн. слід визнати необґрунтованим, так само як і застосування штрафних санкцій на суму 12516,0грн.

Щодо позовних вимог позивача про визнання нечинними рішень про результати розгляду скарг суд закриває провадження по справі, оскільки вказані документи не встановлюють обов’язкових до виконання приписів, отже, не є правовими актами індивідуальної сили в розумінні ст.17 КАС України і тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 94, п.1 ч.1 ст.157, ст.ст.158-163, 254, п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати частково нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 19.10.2005р. №0000088822/026888 на суму податку на додану вартість в розмірі 25032,0грн. та штрафних санкцій в розмірі 12516грн., від 26.12.2005р. №0000088822/1/34003 на суму податку на додану вартість в розмірі 25032,0грн. та штрафних санкцій в розмірі 12516грн., від 03.03.2006р. №0000088822/25706 на суму податку на додану вартість в розмірі 25032,0грн. та штрафних санкцій в розмірі 12516грн., від 16.05.2006р. №0000088822/3/12330 на суму податку на додану вартість в розмірі 25032,0грн. та штрафних санкцій в розмірі 12516грн.,

податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 19.10.2005р. №0000078822/0266889 на суму податку на прибуток в розмірі 31290,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 15645,15грн., від 26.12.2005р. №0000078822/1/33982 на суму податку на прибуток в розмірі 31290,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 15645,15грн., від 03.03.2006р. №0000078822/25705 на суму податку на прибуток в розмірі 31290,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 15645,15грн., від 16.05.2006р. №0000078822/3/12329 на суму податку на прибуток в розмірі 31290,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 15645,15грн.

В решті позову провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-груп" судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Б.КЕСЯ

Постанова оформлена у повному обсязі 17.07.2006року