Ухвала суду № 28105506, 11.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 р.Справа № 2-а/1570/9476/2011

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -Милосердного М.М.,

суддів - Лук'янчук О.В. та Ступакової І.Г.,

при секретарі -Дубчак Ю.В.,

за участю: представника позивача -Пущенської Олени Анатоліївни та представника апелянта -Єлістратова Костянтина Юрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторсировина" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Вторсировина" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення - рішення від 31 жовтня 2011 року за №0001562301, яким позивачу нараховано податок на додану вартість (далі ПДВ) на сумі 301375, 00 грн. та застосовані штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки податкового органу зроблені за наслідками проведеної перевірки стосовно фіктивності угод укладених між позивачем і ПП "Мєчта-ЄВ" та відносно неправомірності формування позивачем податкового кредиту є припущеннями відповідача, які не підтверджені жодними відповідними доказами та не відповідають дійсності. Натомість, ТОВ "Вторсировина" на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій та законності формування податкового кредиту надало оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства договори, видаткові накладні, податкові накладні та іншу документацію.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено. Суд скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області за № 0001562301 від 31 жовтня 2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду, начальником ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Вторсировина" 11 листопада 2002 року зареєстровано Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 за №279015.

15 листопада 2002 року позивач був взятий на податковий облік за № 1022 ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області

На підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування ПДВ по взаємовідносинам ТОВ "Вторсировина" з ПП "Мєчта-ЄВ" за період березень 2011 року" від 13 жовтня 2011 року за №636 фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Вторсировина".

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт за №1491/23-32272071 від 21 жовтня 2011 року, яким встановлено порушення ТОВ "Вторсировина" положень ст. 203, 215, 228, 837 Цивільного кодексу України та ч. 198.3 статті 198 та ч.ч. 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки №1491/23-32272071 від 21 жовтня 2011 року, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області було прийнято податкове повідомлення - рішення за №0001562301 від 31 жовтня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 301375,00 грн. та застосовано штрафні санкції, що і стало підставою звернення до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт виконання робіт за договорами між позивачем та ПП "Мєчта-ЄВ" підтверджується податковими та видатковими накладними, які підписані директорами підприємств, мають відповідні печатки юридичних осіб та містять всі інші необхідні реквізити. Стосовно нікчемності правочину, то суд першої інстанції вважав, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку договорів укладених ТОВ "Вторсировина" з контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 198.1. Податкового кодексу (далі ПК) України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно статті 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, статтею 198.6. ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 201.10. ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Вторсировина" та ПП "Мєчта-ЄВ" в грудні 2010 року були укладені, зокрема, договір за №1-12/10 про постачання продукції виробничо -технічного призначення, макулатури, паперової тари, харчових домішок і кондитерських виробів та договір №2-17/12 про надання послуг перевезення вантажу, здійснення обробки вторинної сировини та послуги з завантаження та вивантаження лома чорних та кольорових металів.

На вимогу позивача та для формування податкового кредиту, ПП "Мєчта-ЄВ" було надано податкові накладні за наслідками надання товарів та послуг позивачу по наведеним договорам. Вказані накладні видані у відповідності до ст. 200.1. ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів і даних та в установленому законом порядку не дійсними не визнавались, а тому враховуючи, що податкові накладні були надані особі, зареєстрованій як платник податку в порядку, передбаченому чинним податковим законодавством, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем зазначених сум до податкового кредиту.

Стосовно визнання правочинів здійснених між ТОВ "Вторсировина" та ПП "Мєчта-ЄВ" такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків (фіктивним) колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно Акту проведеної перевірки основними видами діяльності ТОВ "Вторсировина" є оброблення металевих відходів та брухту чорних металів, оброблення брухту та відходів кольорових металів, оптова торгівля відходами та брухтом.

На підтвердження реальності здійснення поставок товарів та послуг позивачем надано видаткові накладні, зокрема, від 01 березня 2011 року за №РН-020301 і від 14 березня 2011 року за №РН-020314, а також пред'явлено Акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 31 березня 2011 року за №ОУ-330331 і від 31 березня 2011 року за №ОУ-030331 про надання транспортно - експедиційних послуг та послуг із завантаження та вивантаження лома.

Також, в обґрунтування позовних вимог ТОВ "Вторсировина" надано договір про відступлення права вимоги від 31 березня 2011 року та договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 березня 2011 року.

А тому, оскільки наведені договори в судовому порядку недійсними не визнавалися та підстав для визнання їх нечинними із суті договорів не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а також контрагентами було фактично виконано умови договорів, то колегія суддів вважає доводи податкового органу щодо фіктивності правочинів необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що неможливість податкового органу провести зустрічну звірку контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платником податків внаслідок відсутності підприємства за місцем знаходження не може бути підставою для зменшення податкового кредиту та застосування штрафних санкцій, оскільки законодавством не встановлено обов'язку для покупця товарів та послуг платника податку на додану вартість перевіряти дотримання контрагентом діючого податкового законодавства.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей у ПП "Мєчта-ЄВ", оскільки на підтвердження останніх відповідачем не було надано жодних доказів в порядку встановленому ст. 71 КАС України, а також колегія суддів враховувала той факт, що перевірка господарської діяльності зазначеного суб'єкта не проводилась.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: