Постанова № 28104696, 11.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року справа №2а/0570/10800/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Гімона М.М., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання Варчук О.М.,

за участю сторін: представник відповідача Оксаніченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь», третя особа Макіївський міський центр зайнятості, про стягнення адміністративно - господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

20.08.2012р. Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» про стягнення адміністративно - господарських санкцій у розмірі 75119 грн., обґрунтовуючи позов тим, що відповідачем не забезпечене працевлаштування інвалідів у 2011 році відповідно до нормативу, визначеному чинним законодавством України, тому Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на нього покладений обов'язок нарахувати та сплачувати фінансово - господарські санкції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» на користь Державного бюджету України суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, в розмірі 64387 грн. 95 коп., в тому числі адміністративно - господарські санкції в сумі 62878 грн. 86 коп. та пеня в сумі 1509 грн. 09 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протягом 2011 року регулярно щомісяця до Макіївського міського центру зайнятості надавав звіти із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, що відповідач вживав усіх необхідних та можливих заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій, виділення робочих місць та бажання підприємства працевлаштувати інвалідів до центру зайнятості протягом 2011 року надавалась вчасно, але у зв'язку з тим, що відповідач відмовив в працевлаштуванні 6 особам з інвалідністю, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році підлягає задоволенню в частині стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування 6 інвалідів в сумі 62878 грн. 86 коп. та пені в сумі 1509 грн. 09 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що шістьом особам, які направлялись Макіївським міським центром зайнятості для працевлаштування на посаду «комірник складу», було відмовлено з поміткою «не відповідає вимогам», з них: п'ятьом особам по медичним протипоказанням, а одній особі ОСОБА_3, оскільки вона зазначила, що не має досвіду роботи комірника.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники інших сторін до суду не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сладкая жизнь» є юридичною особою.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ «Сладкая жизнь» за 2011 рік № 10-ПІ від 13.02.2012 року, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 619 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 18, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 25 осіб, фонд оплати праці штатних працівників складає 6487 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 10480 грн.(т. 1 а.с. 8).

ТОВ «Сладкая жизнь» протягом 2011 року регулярно щомісяця надавало звіти із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями до Макіївського міського центру зайнятості, на ТОВ «Сладкая жизнь» створена атестаційна комісія по створенню умов праці інвалідів та проведена атестація робочих місць для інвалідів, протягом 2011 року ТОВ «Сладкая жизнь» повідомляло Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів та Товариству інвалідів Червоногвардійського району м. Макіївки «Оптимист» про створення робочих місць для інвалідів, ТОВ «Сладкая жизнь» розміщувало оголошення в газеті «Вечерняя Макеевка» про запрошення інвалідів на роботу (том 1 - а.с. 36 - 89, 24 - 32, 90 - 138, 139 - 148).

Згідно листів Макіївського міського центру зайнятості від 12.09.2012 року № 02-23/6425 та від 26.10.2012 року № 04-11/7456 протягом 2011 року на вакансії, надані ТОВ «Сладкая жизнь» видано 9 направлень особам з інвалідністю, жодна особа не працевлаштована, ТОВ «Сладкая жизнь» відмовило у працевлаштуванні 6 інвалідам з результатом «не відповідає вимогам» (т. 1 - а.с. 159, т. 2 - а.с. 228).

У зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало ТОВ «Сладкая жизнь» адміністративно - господарські санкції та нарахувало пеню в загальній сумі 75119 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року (із змінами та доповненнями) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Якщо кількість працюючих інвалідів на підприємствах, установах, у тому числі підприємствах, організаціях, громадських організаціях інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 зазначеного Закону, вони щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної зарплатні на відповідному підприємстві, установі, організації.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахування його побажань.

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач виконав залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за виконання яких покладена на підприємство, що відповідач, як то передбачено законодавством, протягом 2011 року регулярно, щомісяця надавав звіти із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями до Макіївського міського центру зайнятості.

Але, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовивши шістьом особам з інвалідністю у працевлаштуванні, порушив норми чинного законодавства про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Колегія суддів, дослідивши довідки МСЕК шести осіб, яким було відмовлено у працевлаштуванні, посадову інструкцію комірника, дійшла висновку, що вищевказаний висновок суду першої інстанції є помилковим.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_3, це ті шість осіб, яким підприємством було відмовлено у працевлаштуванні.

Приймаючи до уваги довідки МСЕК п'яти осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, а саме висновки про умови та характер праці, вбачається, що вказаних особам забороняється: підняття важких речей, фізичні навантаження, тривале перебування на ногах, тощо, тобто робота в умовах тяжкого фізичного навантаження.

Посадова інструкція комірника ТОВ «Сладкая жизнь» передбачає, що комірник це посадова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі функції, пов'язані з організацією роботи по прийманню, зберіганню та віддачі товарно-матеріальних цінностей, зокрема комірник зобов'язаний приймати участь в проведенні інвентаризації, організує проведення вантажних та розвантажних робіт, готує місце для прийняття вантажу, тощо.

Таким чином, з урахуванням посадових обов'язків комірника, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач правомірно відмовив п'яти особам у працевлаштуванні, оскільки по медичним показникам їм заборонено робота в умовах тяжкого фізичного навантаження, а робота комірника передбачає безпосередню участь в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, підготовка місця для прийняття ватажу, що пов'язано з фізичним навантаженням.

Щодо доводів апелянта, що ОСОБА_3 особисто відмовилась від запропонованої посади, на думку колегії суддів не заслуговують уваги, оскільки, з урахуванням вимог ст.71 КАС України, зазначені обставини не підтверджені відповідними доказами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_3, як особі з інвалідністю, у працевлаштуванні, чим порушив норми чинного законодавства про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Отже, враховуючи наведене, що відповідач відмовив в працевлаштуванні одній особі з інвалідністю, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування 1 інваліда в сумі 10731,81грн. у тому числі адміністративно-господарські санкції - 10479,81грн., пеня - 252грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду.

Повний текст виготовлено 14.12.2012року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року, задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь», третя особа Макіївський міський центр зайнятості, про стягнення адміністративно - господарських санкцій, скасувати.

Позовні вимоги Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь», третя особа Макіївський міський центр зайнятості, про стягнення адміністративно - господарських санкцій, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сладкая жизнь» (ЄДРПОУ 30936954, юридична адреса: 86123, м. Макіївка, вул. Тайгова, б. 1/К, корпус 1) на користь Державного бюджету України (р/р 31216230700001 в ГУ ДКУ у Донецькій області ЄДРПОУ 38033949 МФО 834016 код платежу 50070000) суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, у розмірі 10731грн.81 коп., в тому числі адміністративно - господарські санкції в сумі 10479 грн. 81 коп. та пеня в сумі 252 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.М. Гімон

Г.М. Міронова