Ухвала суду № 28103087, 25.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/4456/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника відповідача Дем'яненко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2012р. по справі № 2а-1670/4456/12

за позовом Приватного підприємства "Бумеранг"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби третя особа Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Бумеранг" (далі - позивач, ПП "Бумеранг") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0005142301/204, № 0005042301/203.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "Бумеранг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 21.03.2012 року № 0005142301/204, № 0005042301/203.

Відповідач, не погодившись з рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Бумеранг" (ідентифікаційний код 32860683) є юридичною особою, взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У період з 23.02.2012 року по 29.02.2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група "ДФМ" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 06.03.2012 року № 90/23-209/33989176, у висновках якого відображено порушення позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 23 403 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 23 403 грн.; пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 510 грн., в т.ч. за січень 2011 року - 8 510 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 21.03.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0005142301/204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 8 511 грн., в тому числі за основним платежем - 8 510 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № 0005042301/203, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 23 404 грн., в тому числі за основним платежем - 23 403 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарги позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за січень 2011 року на суму 8 510 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року на суму 42 550 грн. та заниження валового доходу в сумі 51 060 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 23 403 грн., по взаємовідносинах із ТОВ "Промислова група "ДФМ", які не підтверджено документально ( відсутні сертифікат (паспорт) якості, акт приймання-передачі), а отже не мали реального товарного характеру.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем договору з ТОВ "Промислова група "ДФМ" без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, що 24.01.2011 року між ПП "Бумеранг" (Покупець) та ТОВ "Промислова група "ДФМ" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 2401, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти, марка, кількість, якість вказується в Додатку до договору, а Покупець прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1 додатку до договору №2401 від 24.01.2011 року передбачено, що за вказаним договором позивачу поставлено парафін нафтовий твердий, марки П-2.

Згідно п.7 додатку до договору №2401 від 24.01.2011 року якість товару визначається копією Паспорту якості № 182 від 20.12.2010 року.

Пунктом 3, 5 вказаного додатку передбачено, що фактична кількість товару складає 2,76 т., вартість товару-51060,00 грн.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується паспортом якості № 182 від 20.12.2010 року, податковою накладною, накладною, актом приймання-передачі, банківськими виписками, товарно-транспортною накладною, з яких вбачається, що позивачу постачався товар передбачений вказаним вище договором, а саме: парафін нафтовий твердий в кількості та по вартості зазначених у додатку до договору.

Нафтопродукти, придбані у ТОВ "Промислова група "ДФМ", позивач, реалізував ТОВ "Фітор" та ПАТ "Донбаскабель", що підтверджується видатковими накладними.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність виконаних господарських операцій за спірним договором.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на відсутність у ТОВ "Промислова група ДФМ" можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки фактичне виконання сторонами умов спірного договору підтверджено матеріалами справи.

Також, посилання відповідача на неналежне оформлення податкової накладної, в зв'язку з невірним зазначенням адреси ТОВ "Промислова група "ДФМ", а саме: вул. 40-років Жовтня, 2/7, м. Кременчук, оскільки фактична та юридична адреса є - м. Кременчук, 101, 3/Б, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки із наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Промислова група "ДФМ" вбачається, що місцезнаходження юридичної особи зазначено - вул. 40 років Жовтня, 2/7, м. Кременчук.

Враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2011 року за операціями, проведеними на підставі спірного договору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформленої податкової накладної. На час видання податкової накладної ТОВ "Промислова група ДФМ" було платником податку.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданої ТОВ "Промислова група ДФМ" податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ" за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ" підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до валових витрат витрат понесених за спірним договором, укладеним з ТОВ "Промислова група ДФМ", колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2012р. по справі № 2а-1670/4456/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 30.10.2012 р.