Ухвала суду № 28102492, 03.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2012 р. м. Київ К-11617/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Кошіля В.В.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду АР Крим від 11.08.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010

у справі № 2-19/7219-2008А ( 2-19/7219-2008А/500 )

за позовом Компанії Nostra Terra (Overseas) Limited

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі АР Крим від 20.05.2008 № 0003551701/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 24502, 12 грн. та фінансових санкцій у сумі 49004, 24 грн. В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Державної податкової інспекції в місті Сімферополі АР Крим утриматися від дій по зменшенню від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2005 рік у сумі 25312, 00 грн., за 2006 -у сумі 86159, 00 грн., за 2007 рік -у сумі 108122, 00 грн. відмовлено.

ДПІ в місті Сімферополі АР Крим подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судами вимог п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2008 № 0003551701/0 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 24502,12 грн. та штрафних санкцій в сумі 49004,24 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 08.05.2008 № 3554/23-2/25881533, про порушення позивачем вимог п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-IV. Порушення полягало у тому, що позивачем не нараховано та неутримано податок з доходів фізичних осіб, виплачених на відшкодування нерезидентам -членам керівного органу представництва позивача авіаційних квитків згідно із авансовими звітами про відрядження за відсутності посвідчень на відрядження з відмітками про прибуття-вибуття з пункту призначення, печаток приймаючих сторін, та документів, які б підтверджували зв'язок відрядження з господарською діяльності підприємства. Виходячи з цього, податковим органом на підставі п.п. «б»п.п. 9.11.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено податок з доходів фізичних осіб.

Також, на думку податкового органу, порушення позивачем вимог п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»полягає у тому, що позивачем не нараховано та неутримано податок з доходів фізичних осіб з доходу, виплаченого керівнику підприємства ОСОБА_2 у березні 2005 року згідно із розрахункового касового ордеру № 11 від 04.03.2005 у сумі 3730,00 грн. як відшкодування витрат на відрядження ОСОБА_3 за дорученням, яке належним чином не оформлено, нотаріально не посвідчено або не посвідчено організацією, установою з якою довіритель має трудові відносини. Виходячи з цього, податковим органом на підставі п.п. п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено податок з доходів фізичних осіб.

Протягом 2005-2007 представництво позивача на підставі розпоряджень компанії здійснювало відшкодування вартості авіаквитків членам керівного органу позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є членами Ради директорів Компанії, створеної за законодавством Республіки Крим, тобто є членами керівного органу Представництва Компанії.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність віднесення податковим органом виплачених на відшкодування нерезидентам -членам керівного органу представництва позивача коштів з вартості авіаційних білетів, а також виплачених керівнику підприємства ОСОБА_2 згідно із розрахункового касового ордеру коштів у рахунок відшкодування витрат на відрядження ОСОБА_3 за дорученням, до доходів членів керівних органів резидентів - юридичної особи або їх представництв за кордоном, які є об'єктом оподаткування згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Як правильно вказано судами, у даному випадку відсутність посвідчень на відрядження з відмітками про прибуття-вибуття з пункту призначення, печаток приймаючих сторін, а також неналежним чином оформленої довіреності на отримання коштів не може бути підставою для висновку про відсутність підтвердження таких витрат позивача, оскільки неможливо витребувати від осіб інших держав документи, які б відповідали вимогам певної держави. Тому вибуття з однієї держави до іншої може підтверджуватися документом, який не визнається контролюючим органом. Оформлення довіреності на отримання керівником підприємства ОСОБА_2 коштів на відшкодування витрат на відрядження ОСОБА_3 неналежним чином не свідчить про виплату таких коштів як доходу фізичної особи ОСОБА_2, що є об'єктом оподаткування згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до вимог п.п. 5.4.8. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження тощо.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій) тощо.

Враховуючи наведене, витрати на відрядження фізичних осіб, що є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження є витратами підприємства, які включаються до складу його валових витрат на підставі проїзних документів, у даному випадку, авіаквитків.

До того ж, відповідно до статті 7 Закону України «Про правонаступництво України»Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами. Договори СРСР діють у відносинах України з такими країнами: Іспанією, Кіпром, Малайзією, Монголією, Японією. Згідно зі ст. 13 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна», підписаної 20.10.1982 та ратифікованої 26.08.83, не перераховані у попередніх статтях цієї Угоди види доходів, що отримуються особою з постійним місцеперебуванням в одній Договірній Державі з джерел в іншій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в цій іншій Державі.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді В.В. Кошіль

Л.В. Ланченко