Ухвала суду № 28102231, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2012 р. м. Київ К-22622/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010

у справі № 2-а-42140/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтосоюз"

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 25.09.2009 № 0001322302/0 та № 0001322302/0.

ДПІ у Московському районі м.Харкова подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 44257,00 грн. основного платежу та 11655,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та з податку на додану вартість на суму 34955,00 грн. основного платежу та 17477,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 17.09.2009 № 5548/23/36033567, про порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порушення позивачем вказаних вимог законів полягало у віднесенні до складу валових витрат витрати з придбаних у ПСГП «Сподобівське»послуг зберігання нафтопродуктів за договором від 20.10.2008 № 011008-х, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (до перевірки не надано первинних документів, які б підтверджували транспортування паливно-мастильних матеріалів на відповідальне зберігання), а до складу податкового кредиту -податок на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих на поставку послуг відповідального зберігання.

20.10.2008 між позивачем та ПП «Спичка»було укладено договір на транспортно-експедиційні послуги на перевезення вантажу.

20.10.2008 між позивачем та ПСГП «Сподобівське»укладено договір відповідального зберігання нафтопродуктів № 011008-х, предметом якого є приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів.

На виконання умов договору позивач сплатив ПСГП «Сподобівське» кошти та отримав від останнього послуги з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку.

За умови придбання послуг, яке призвело до об'єктивної зміни складу активів платника податків, придбання таких послуг з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість -до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій при безпосередньому дослідженні доказів: договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів, податкових та видаткових накладних не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій з придбання послуг, не відповідають дійсності. Суди встановили, що придбані позивачем послуги використані ним у господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Зокрема, судом апеляційної інстанції, з огляду на доводи податкового органу щодо не підтвердження послуг первинними документами та придбання їх поза межами господарської діяльності, було встановлено, що позивач здійснює оптову та роздрібну торгівлю паливом, у зв'язку з чим мав договірні відносини з постачальниками нафтопродуктів: ТОВ «Інноваційні технології 2005», ЗАТ «Супутник», ХФ ТОВ «РР Коммерс», які відвантажували позивачу нафтопродукти, про що складено відповідні акти приймання-передачі та видаткові накладні. Також судом апеляційної інстанції встановлено наявність первинних документів, що підтверджують транспортування паливно-мастильних матеріалів на відповідальне зберігання до ПСГП «Сподобівське: договір на транспортно-експедиційні послуги на перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні з зазначенням пункту навантаження: с. Сподобівське, а також талони замовника послуг -ТОВ «Укрнафтосоюз».

Таким чином, підстави для висновку про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»чи п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

У касаційній скарзі податковий орган посилається на зафіксовані в акті перевірки обставини, які оцінювались судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи. Такі посилання податкового органу не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції в силу визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України меж касаційного розгляду справи, які забороняють суду касаційної інстанції встановлювати обставини, досліджувати та оцінювати докази, а зобов'язують суд касаційної інстанції перевірити правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Враховуючи на постановлення судами оскаржуваних судових рішень з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло