Постанова № 28101070, 01.08.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01.08.2012 р. Справа № 2а-2851/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вісла", вул. Центральна, 35, с. Новоселівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55350

доЮжноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 провизнання протиправним та скасування податкове повідомлення- рішення, від 10.01.2012 р.№ 0000022301, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби з вимогами про скасування податкового рішення повідомлення № 0000022301 від 10.01.2012 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ дійшла помилкових висновків щодо заниження підприємством податку на прибуток у перевіряємому періоді з 01.01.2011 року по 01.11.2011 року, який був відображений у спеціальній декларації з податку на додану вартість. Такий висновок перевіряючи зробили через те, що підприємство користувалося земельними ділянками для вирощування сільськогосподарської продукції на території Новоселівської сільської Ради, які не були належним чином зареєстровані у Відділі Держкомзему у Арбузинському районі. Однак, позивач вважає, що не належне правове оформлення земельних ділянок не може вплинути на вирощування підприємством сільськогосподарської продукції власного виробництва та на отримання доходу від господарської діяльності, що є істотною умовою користування підприємства спеціальним режимом оподаткування з ПДВ. Окрім того, сума донарахованого податку з ПДВ, фахівцями ДПІ, визначена самостійно виходячи з припущень, щодо можливого отриманого позивачем вражаю та прибутку з земель, договори оренди на які не були зареєстровані у відділі Держкомзему, ця сума доходу ні чим документально не підтверджена. Позивач вважає, що оскільки висновки викладені в акті перевірки є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та протирічать діючому законодавству, то податкові рішення повідомлення, винесені за результатами цієї перевірки, є неправомірними та належать скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення та доповнення до заперечень (а.с.55-58) та просить суд відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися, в порядку п.4 ст. 122 КАС України надали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 чт.122 КАС України, справа розглядається судом в порядку письмового провадження.

З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

З 22.11.2011 року по 05.12.2011 року Южноукраїнською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ „Агрофірми Вісла" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та застосування пільгового режиму оподаткування з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 01.11.0211 року.

За результатами перевірки перевіряючими був складений Акт перевірки №91/23-01/33434835 від 19.12.1011 року, де встановлено порушення п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 153 252, 00 грн., а також порушення підприємством п.209 .2 ст.209 Податкового Кодексу України та встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягала перерахуванню на спеціальний рахунок у сум.

До таких висновків перевіряючи дійшли через те, що відповідно до довідки з відділу Арбузинського Держкомзему, ТОВ «АФ Вісла»використовує у своїй підприємницькій та господарській діяльності розпайовані землі у кількості 537 паїв. На частку цих земельних паїв позивач має укладені, належним чином зареєстровані, договори оренди земельних ділянок, а на 36 паїв договори оренди земельних ділянок не зареєстровані належним чином в Держаному реєстрі. Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач у своїй діяльності використав орендні землі, що оформлені з порушенням норм цивільного права, а відтак вирощена на них продукція не може підпадати під дію оподаткування за спец режимом, оскільки об'єктом режиму оподаткування є саме площа сільськогосподарських угідь в розумінні ст. 302 ПК України. Таким чином, ДПІ вважає, що позивачем занижена сума податку на додану вартість, частка загальної суми податку сплачена позивачем не на той рахунок, що й стало підставою для винесення оскаржуваного рішення повідомлення та донарахування 153 252,00 грн.

В Акті перевірки та в наданих до суду запереченнях відповідача проти позову вбачається, що сума вилученого доходу підприємством з земель, що неоформлені належним чином ( 36 паїв) визначена органом ДПІ як середньо статистична величина, виходячи з загального сукупного доходу отриманого підприємством на протязі всього перевіряємого періоду (а.с.58).

Відповідно до вимог п.1.209 ст.209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Для таких сільгоспвиробників Законодавством передбачен6ий спеціальний режим оподаткування, що й закріплено в положеннях п.209.2 ст.209 ПК України. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пункт 302.1 ст.302 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Обов'язковою умовою отримання права платника податків на користування спеціальним режимом оподаткування є умови які викладені в п. 308.4 ст. 308 ПК України, а саме дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30) , вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

При перевірці органом ДПІ не виявлено, що позивач незаконно користувався спеціальним фіксованим сільськогосподарським податком та мав відповідне свідоцтво.

Відповідно до положень с. 1 Закону України «Про оренду землі»: оренда землі-це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою.

Згідно ст.1 Цивільного Кодексу України цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин. Таким чином, відповідач під час здійснення перевірки повинен керуватися поняттям оренди, яке визначено податковим кодексом України, а саме п.14.1.97 ст. 14 ПК України, яка встановлює, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження самостійного захоплення позивачем будь яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування а адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що врожай, вирощений з посівів на цих 36 ділянках, є власністю підприємства, та, поставляючи його іншим особам, позивач поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства суд приходить висновків, що відповідачем безпідставно застосовано положення цивільного законодавства до податкових правовідносин.

Податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладення цивільно-правових договорів, оскільки сам по собі факт укладення договору оренди у даному випадку не є об'єктом оподаткування, а з фактом здійснення господарської операції.

Законодавець пов'язує пільги щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні лише за вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємствам.

Суд критично оцінює позицію відповідача, про те, що використання позивачем земельних ділянок без додержання державної реєстрації договору оренди впливає на факт використання ТОВ «АФ Вісла»цих площ у вирощуванні сільськогосподарської продукції власного виробництва з метою одержання прибутку.

Окрім того, суд не може погодитися з методикою відповідача вираховування податкового зобов'язання з ПДВ та формування позивачеві податкового кредиту, оскільки жодним нормативно правовим актом не передбачено вирахування середньостатистичного прибутку підприємства з приблизної кількості використаних та /або невикористаних площ для вирощування продукції власного виробництва. При цьому відповідачем не досліджено ні об'єми продажу та види сільськогосподарської продукції, ні джерела її отримання з земель, на яких вона вирощена.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що дії платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції не викликають сумніви в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту і підтверджуються достатніми і наявними в матеріалах справи належним чином оформлені первинними документами.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин на які посилається і не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень № 0000022301 від 10.01.2012

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оглядом на лист роз'яснення Вищого Адміністративного суду України від 21.11.11 року № 2135/11/13-11 судовий збір який належить повернення на користь особи яка не є суб'єктом вкладних повноважень, та чиї позовні вимоги задоволені, повернення судового збору з Державного бюджету України повинно проводитися шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби із рахунку суб'єкта влад них повноважень-відповідача

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вісла» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022301 від 10.01.2012 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вісла» судовий збір у сумі 1915,65 грн. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська