Постанова № 28100801, 12.06.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року Справа № 1170/2а-559/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого -судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання -Поцелуйко А.І.,

за участю представників:

позивача -ОСОБА_1

відповідача -Панасенко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 /по тексту -позивач/ звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби / по тексту -відповідач/, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003311710 від 30.12.2011 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 09 по 10 листопада 2011 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ Кучер Ю.О. проведена невиїзна документальна перевірка. Згідно з актом від 16.11.2011 р. №221/1710/НОМЕР_1, в вході перевірки виявлені порушення: ч.1 та 5 ст.203, ч.1 та 2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків; п.198.1, п.198.2., п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, а саме завищено податковий кредит з податку па додану вартість за липень 2011 р. в сумі 100 742.65 грн..

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 р. №0003311710, яким донараховано основного платежу в сумі 100 742,65 гри. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 50 371,33 грн..З вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень позивач не згоден та вважає його протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити. З наданих до суду письмових запереченнях пояснив, що позивач здійснював операції з порушення ч.1, 5 ст.203, п.1-2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України. Зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені позивачем з ПП «Гімалая»/код ЄДРПОУ -37384055/ суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків. Операції між ПП «Гімалая»та позивачем не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови , що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПП «Гімалая»є виключно формування податкового кредиту чи/або валових витрат на адресу контрагентів /а.с.83/.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України /по тексту - КАС України/, складення постанови у повному обсязі відкладено до 15.06.2012 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Судом встановлено, позивач 01.08.1999 року зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець /а.с.6/, та зареєстрований платником податку на додану вартість /а.с.8/.

Згідно матеріалів справи з'ясовано, що працівниками податкового органу, на підставі службового посвідчення та наказу в.о. начальника Кіровоградської ОДПІ від 08.11.11 р., виданого відповідно доповідної записки від 08.11.11р. №774/1710 /а.с.85-86/, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування ним ПДВ по взаємовідносинах з приватним підприємством «Гімалая»/код -37384055/ за липень 2011 р..

За результатами вказаної перевірки складено акт від 16.11.11 р. №221/171/2639013392 /а.с.9-16/.

Згідно висновків вказаного акту, в ході проведення перевірки встановлено порушенням позивачем:

- ч.1 та 5 ст.203, ч.1 та 2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України /по тексту -ЦК України/, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.198.1, п.198.2., п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України /по тексту -ПК України/, а саме завищення позивачем податкового кредиту з податку па додану вартість за липень 2011 р. в сумі 100 742,65 грн..

На підставі акту перевірки від 16.11.2011 р. №221/171/НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003311710 від 30.12.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 151 113,98 грн., в тому числі за основним платежем -100 742,65 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -50 371,33 грн. /а.с.17/.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0003311710 від 30.12.2011 р., суд зазначає наступне.

Так, згідно змісту акту перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту позивачем віднесено придбання товарів /робіт, послуг/ на загальну суму 604 455,90 грн., в т.ч. ПДВ -100 742,65 грн. по взаємовідносинах з ПП «Гімалая». До відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб надійшла довідка від 10.10.2011 р. №103/23-1/37384055 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Гімалая»/код за ЄДРПОУ 37384055/.

Згідно вказаної довідки від 10.10.2011 р. №103/23-1/37384055 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Гімалая»/код за ЄДРПОУ 37384055/ з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»/код за ЄДРПОУ 31703622/ за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., встановлено нікчемність правочинів, а саме що ПП «Гімалая»/код 37384055/ безпідставно сформовано податкові зобов'язання /задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках/ за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів /робіт, послуг/ на адресу контрагентів-покупців, в т.ч. позивачу.

Далі зазначено, що у результаті порушення ПП «Гімалая»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства /моральних засад/, угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ /робіт, послуг/ на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений податок на додану вартість до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним. У результаті порушення позивачем приписів господарського та цивільного законодавства /моральних засад/, взаємовідносини з ПП «Гімалая»на придбання товарів /робіт, послуг/ мають протиправний характер.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1. придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2. придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ПП «Гімалая»(постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки від 01.07.2011 р. /а.с.41-42/, від 04.07.2011 р. /а.с.50-51, 54-55/, від 06.07.2011 р. /а.с.58-59, 67-68/, від 19.07.2011 р. /а.с.71-72/.

Як слідує з акту перевірки та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за липень 2011 р. суму ПДВ у розмірі 100 742 грн. 65 коп. на підставі податкових накладних: №9997 від 01.07.2011 р. на суму ПДВ -49 100,13 грн. /а.с.25/; №9998 від 04.07.2011 р. на суму ПДВ -906, 58 грн. /а.с.26/; №9999 від 04.07.2011 р. на суму ПДВ -2 718,65 грн. /а.с.27/; №1000 від 06.07.2011 р. на суму ПДВ -19 927,71 грн. /а.с.61/; №999991 від 06.07.2011 р. на суму ПДВ -3 331,91 грн. /а.с.29/; №999992 від 19.07.2011 р. на суму ПДВ -24 757,68 грн. /а.с.30/, виписаних ПП «Гімалая».

На дату складання податкових накладних ПП «Гімалая»було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість з 01.01.2011 р. /індивідуальний податковий номер -373840511230/, що підтверджується довідкою /а.с.92-103/.

Крім того, відповідно до Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що станом на 11.06.2012р. стан юридичної особи -приватного підприємства «Гімалая»/ПП «Гімалая»/, код - 37384055, зареєстровано, статус відомостей про юридичну особу - підтверджено /а.с.138-139/.

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується:

- видатковими накладними: № РН-9997 від 01.07.2011 р. /а.с.43/, № РН-9998 від 04.07.2011 р. /а.с.52/, № РН-9999 від 04.07.2011 р. /а.с.56/, № РН-1000 від 06.07.2011 р. /а.с.60/, № РН-999991 від 06.07.2011 р. /а.с.69/, № РН-999992 від 19.07.2011 р. /а.с.73/

- платіжними дорученнями: №2 від 18.08.2011 р. /а.с.44/, №1456 від 06.07.2011 р. /а.с.62/

- виписками з банківського рахунку /а.с.45, 63

- квитанціями до прибуткового касового ордера №185 від 02.07.2011 р., №184 від 01.07.2011 р., №257 від 16.09.2011 р., №254 від 13.09.2011 р., №260 від 21.09.2011 р., №259 від 20.09.2011 р., №262 від 23.09.2011 р., №261 від 22.09.2011 р., №264 від 27.09.2011 р., №263 від 26.09.2011 р., №266 від 29.09.2011 р., №265 від 28.09.2011 р., №272 від 07.10.2011 р., №267 від 30.09.2011 р., №268 від 03.10.2011 р., №187 від 04.07.2011 р., №189 від 09.07.2011 р., №188 від 05.07.2011 р., №193 від 12.07.2011 р., №192 від 11.07.2011 р., №195 від 14.07.2011 р., №194 від 13.07.2011 р., №197 від 18.07.2011 р., №196 від 15.07.2011 р., №199 від 20.07.2011 р., №198 від 19.07.2011 р., №201 від 22.07.2011 р., №200 від 21.07.2011 р., №191 від 08.07.2011 р., №190 від 07.07.2011 р., №203 від 26.07.2011 р., №202 від 25.07.2011 р., №225 від 03.08.2012 р., №204 від 27.07.2011 р., №231 від 11.08.2011 р., №229 від 09.08.2011 р., №236 від 18.08.2011 р., №232 від 12.08.2011 р., №239 від 23.08.2011 р., №237 від 19.08.2011 р., №241 від 25.08.2011 р., №240 від 24.08.2011 р., №251 від 08.09.2011 р., №250 від 07.09.2011 р., №255 від 14.09.2011 р. /а.с.46-49, 53, 57, 64-66, 70, 74-77/.

Відповідно до пояснень позивача, товар він отримував від ПП «Гімалая»та перевозив власним автотранспортом, наявність якого підтверджено довідкою Кіровоградського ВРЕР ДАІ Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області /а.с.113/. Крім того, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.02.2011 р. встановлено, що позивач /орендар/ орендує нежитлове приміщення за адресою: м. Кіровоград, вул. Автолюбителів, 16, загальною площею 826.30 м.кв. /а.с.114-116, 129-132/, що вказує про наявність у нього складських приміщень, обладнання, потужностей.

З огляду на вищевказане, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські договори між позивачем та ПП «Гімалая»є нікчемними.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт від 16.11.2011 р. №221/171/2639013392 /а.с.9-16/ не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним у 2011 році правочини з контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори поставки, сторонами яких є позивач та ПП «Гімалая»були укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ПП «Гімалая»суму ПДВ до податкового кредиту за липень 2011 р., що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 1512,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 69-71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003311710 від 30.12.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 151113,98 грн., в т.ч. за основним платежем -100742,65 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -50371,33 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 /ідентифікаційний номер -2639013392/ судові витрати по справі в сумі 1512,00 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 червня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько