Постанова № 28100620, 14.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2012 року 2а-4904/12/1070

Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.

представника позивача: Завальської С.В.,

представника відповідача: Самардак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області дотовариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг», товариства з обмеженою відповідальністю «Лорна», приватного підприємства «Даманіят» простягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг», товариства з обмеженою відповідальністю «Лорна», приватного підприємства «Даманіят»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг»на користь Державного бюджету коштів у розмірі 28398492,00 грн., як таких, що одержані за нікчемними угодами (з урахуванням збільшення позовних вимог).

У зв'язку з ліквідацією ТОВ «Лорна»та ПП «Даманіят», ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 було закрито провадження в частині позовних вимог, щодо стягнення з ТОВ «Лорна»коштів, отриманих за Договором поставки товарів від 01.06.09 № 09/51, та щодо стягнення з ПП «Даманіят»коштів, отриманих за Договором поставки товарів від 01.09.2009.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Агрохолдинг»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010. За результатами перевірки складено акт від 30.08.2011 № 1600/23-7/32754128, яким встановлено, що договори, укладені між ТОВ «Агрохолдинг» та ТОВ «Лорна», ПП «Даманіят»є нікчемними, оскільки, як стверджує позивач, відповідач при укладенні вказаних договорів не переслідував мету отримання товарів -сільськогосподарської продукції, яка за цими договорами фактично не поставлялась.

З огляду на зазначене, вчинені правочини вважав такими, що не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину (частинам першій, третій та п'ятій статті 203 Цивільного кодексу України), а саме: суперечать моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, були вчинені з метою отримання податкової вигоди.

Оскільки договори є нікчемними, позивач просив суд застосувати наслідки нікчемного правочину, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, - стягнути в дохід держави все одержане відповідачами за нікчемним зобов'язанням.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав. На думку представника відповідача договори, що укладені між ТОВ «Агрохолдинг»та ТОВ «Лорна», ПП «Даманіят»мали реальний характер -товари отримано, оплачено та використано у господарській діяльності, що підтверджено первинною фінасово-господарською документацією. З огляду на зазначене вважав позовні вимоги позивача безпідставними, а договори такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того зазначив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а-6180/11/1070 за ТОВ «Агрохолдинг»до Ірпінської ОДПІ Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012, адміністративний позов задоволено та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Київської області від 13.09.2011 № 0000582301 та № 0000592301. .

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг»є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 11.05.2004. Перебуває на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ та є платником податку на додану вартість (Свідоцтво платника ПДВ від 24.05.2004 № 40107037).

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як убачається з постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а-6180/11/1070 (суддя Щавінський В.Р.) (а.с.62-69), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 (а.с.55-60), адміністративний позов позивача задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Київської області від 13.09.2011 № 0000582301 та № 0000592301. Також судом встановлено, що податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність правочинів, які були укладені між ТОВ «Агрохолдинг»та ТОВ «Лорна».

Зокрема, судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Агрохолдинг»та ТОВ «Лорна», ПП «Даманіят»було укладено Договори поставки товарів від 01.06.2009 № 09/51 та від 01.09.2009 (без номера).

Відповідно до умов Договору поставки від 01.06.2009 № 09/51 постачальник (ТОВ «Лорна») здійснював поставку товару (картопля, цибуля, морква, буряк), а покупець (ТОВ «Агрохолдинг») зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2 «Базис поставки»вказаного договору поставка здійснюється на умовах СРТ фрахт/перевезення оплачено до: 08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Радгоспна, 34. право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною.

За отримані відповідно до договору поставки товари ТОВ «Агрохолдинг»сплатило ТОВ «Лорна»кошти у розмірі 1726083,00 грн.

Відповідно до умов Договору поставки від 01.09.2009 (без номеру), постачальник (ПП «Даманіят») здійснював поставку товару (картопля, цибуля, морква, буряк), а покупець (ТОВ «Агрохолдинг») зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2 «Базис поставки»вказаного договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах СРТ фрахт/перевезення оплачено до: 08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Радгоспна, 34. Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною.

За отримані відповідно до договору поставки товари ТОВ «Агрохолдинг»сплатило ПП «Даманіят»кошти у розмірі 26672409,00 грн.

Факт використання придбаного товару у господарській діяльності відповідача підтверджується також договорами поставки товару, укладеними між ТОВ «Агрохолдинг»(постачальник) та ТОВ «Еко», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ДП «Продмережа»тощо.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів стали підставою винесення Ірпінською ОДПІ Київської області вищезазначених податкових повідомлень-рішень та подальшого звернення податкового органу до суду з даним адміністративним позовом.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду даної адміністративної справи є стягнення з відповідачів коштів, отриманих за нікчемними правочинами, висновки про нікчемність яких вже спростовано судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі № 2а-6180/11/1070, яке набрало законної сили.

Не погоджуючись з позицією судів першої та апеляційної інстанцій та вважаючи вищезазначені правочини нікчемними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просив стягнути в дохід держави все одержане відповідачем за нікчемними зобов'язаннями.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом першим частини другої статті 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина перша статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча позивач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", він не звернув уваги на те, що згідно із частиною другою статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині другій статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині другій статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці першому частини другої статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі -ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із частиною другою статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд зазначає, що позивач не звернув увагу на те, що згідно із частиною третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дослідивши взаємовідносини між ТОВ «Агрохолдинг»та ТОВ «Лорна», ПП «Даманіят», суд вважає, що договори між ними укладено відповідно до вимог діючого законодавства. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, на час розгляду справи судом умови договорів виконані сторонами у повному обсязі.

Судом не встановлені факти, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача безпідставними та необгрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 грудня 2012 р.