Постанова № 28100495, 06.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року 16-20 Справа № 0870/3412/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників

від позивача Сіколенко К.В.

від відповідача Драч Б.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення-рішення №0004232302 від 02.11.2011 на суму 20 732, 50 грн.

ВСТАНОВИВ :

12 квітня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2011, прийнятого на підставі акту перевірки від 12.10.2011 № 233/23-2/24912705.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі. Зазначає, що в результаті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтер-Запоріжжя» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період жовтень 2010 року по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) відповідачем встановлено порушення ТОВ «Інтер-Запоріжжя» п. 1.6 ст. 1, п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) у жовтні 2010 року включено до складу податкових зобов'язань суми ПДВ по операціям з контрагентами-покупцями, які проведені на підставі нікчемного правочину та підлягають зменшенню.

Позивач вважає такі висновки неправомірними та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що у ТОВ «Інтер-Запоріжжя» відсутні права на формування податкового кредиту у жовтні 2010 року по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 Вважає винесені рішення правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Фахівцями податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтер-Запоріжжя» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період жовтень 2010 року при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 16 586,00 грн. у період жовтень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 233/23-2/24912705 від 12.10.2011.

На підставі Акту перевірки працівниками ДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0004232302 від 02.11.2011.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Інтер-Запоріжжя» звернулося до суду з позовом про визнання його незаконним та скасування.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Інтер-Запоріжжя» підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя став акт про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Агропрайд» за жовтень 2010 року від 26.04.2011 № 1308/17-3/НОМЕР_1, наданий ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (в акті зазначено, що податковий кредит підприємцем в жовтні 2010 року сформований за рахунок основного ризикового контрагента-постачальника ПП «Агропрайд», а також до перевірки не надано сертифікатів якості товару (пшениці класу 6 та сої), які є необхідними документами для підтвердження господарських операцій між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та контрагентом ФОП ОСОБА_3) та акт про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Агропрайд» з питання дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.09.2010 по 31.12.2010 від 03.03.2011 № 601/23-2/35870453, наданий ДПІ у м. Херсоні. Згідно зазначеного акту перевірки у ПП «Агропрайд» встановлено відсутність трудових ресурсів (загальна численність працюючих - 1 особа), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберіганні та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. В акті зазначено, що проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано на неодноразові запити ДПІ у м. Херсоні документального підтвердження здійснення поточних операції при проведенні господарської діяльності.

Таким чином, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя дійшло висновку, про не можливість встановлення факту реального отримання та передачі товару від постачальника ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «Інтер-Запоріжжя», та можливість дійти висновку про нікчемність (удаваність) укладеного правочину на постачання товарів між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Інтер-Запоріжжя».

Однак, суд не погоджується з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням з наступних причин.

Цивільний кодекс України виділяє два види недійсних правочинів: оскаржувані та нікчемні. Угода вважається оскаржуваною, якщо вона може бути визнана судом недійсною з підстав, встановленими Цивільним кодексом України. Іншими словами, угода буде вважатись недійсною при одночасній наявності двох умов: доведений факт, що заперечує її дійсність або рішення суду, що вступило в законну силу, де угода визнана недійсною (постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9).

Нікчемною являється така угода, що є недійсною в силу прямої вказівки законодавства, т.ч. у випадку нікчемності угоди по перше, не вимагається встановлення факту її недійсності окремим рішенням суду, по друге, такі випадки недійсності повинні бути прямо зазначені в законі.

Законом України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 № 2756, були внесені зміни до ст. 228 ЦКУ, у зв'язку з чим із категорії нікчемних угод, договори, що розглядаються, перейшли до категорії оскаржуваних.

Також, в листі ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначається, що визнання угоди недійсною компетенція виключно судових інстанцій. На свій розсуд визнати укладений

суб'єктами господарювання договір недійсним, а вчинений правочин нікчемним податковий орган не може.

Ст. 204 ЦКУ встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, неможливість простежити придбання товару по ланцюжку від виробника - не є доказом відсутності постачання товару.

Жодним нормативним актом чинного законодавства не передбачений перелік документів, які мають бути витребувані контрагентом при укладенні договору, а також дії контрагента, які він повинен провести для вивчення чесності контрагента, а також осіб, з якими має намір укладати договори контрагент. У момент здійснення господарських операцій контрагент був включений в Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин ТОВ «Інтер Запоріжжя» не може нести відповідальності ні за несплату податків постачальниками контрагента, самим контрагентом, ні за неможливість отримання відомостей про виробника товару.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлював солідарну відповідальність платників ПДВ. Відповідно до п. 10.2. Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час перевіряємого періоду, платники податку відповідають за дотримання достовірності і своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону. Якщо підприємство не нарахувало податкові зобов'язання або не сплатило ПДВ до бюджету в тих випадках, коли сума податкових зобов'язань перевищувала суму податкового кредиту, відповідальність несе тільки це підприємство (тобто, особа, винна в порушенні податкового законодавства).

У інформаційному листі Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 суд вважає що, якщо дії платника податків свідчать про його сумлінність, а здійснені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності і відповідності дійсному економічному змісту, для отримання права на податковий кредит і бюджетне відшкодування досить наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому не є основою для відмови в праві на податковий кредит і бюджетне відшкодування порушення податкової дисципліни контрагентом платника податків.

Крім того, на думку Верховного суду України, викладеному в Постанові від 13.01.2009 № 21-1578, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем і суму бюджетного відшкодування. Суд виходить з того, що помилковою є позиція, згідно якої платник податків не має права на податковий кредит, якщо судом визнані недійсними засновницькі документи одних контрагентів платника податків, що видали податкові накладні, і фактична несплата податку до бюджету іншими його контрагентами.

Виходячи з позиції Колегії суддів Судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної в Постановах від 12.02.2008 № 08/28 і від 13.01.2009 по справі №21-1578 і підтриманою ДПАУ в листах від 17.07.2008 № 14356/7/10-3017/2141 «Про визначення підстав для права на бюджетне відшкодування» і від 10.03.2009 № 10-3018/740 відповідно:

а) факт несплати ПДВ продавцем і його постачальниками сам по собі не є основою для відмови у відшкодуванні вказаного податку покупцеві, що включив в податковий кредит суму ПДВ, сплачену продавцеві разом з ціною товару (послуги);

б) факт порушення контрагентами - постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути основою для укладення про необґрунтованість заявлених платником податку вимог відносно надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з Державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності і обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціяхопераціях у рамках господарської діяльності платника податку.

ТОВ «Інтер Запоріжжя» було придбано пшеницю та сою для використання у власній господарській діяльності.

Під час судового засідання позивач надав докази подальшого використання у своїй господарській діяльності придбаного товару, а саме видаткові накладні № 74 від 03 лютого 2009 року, № 88 від 04 лютого 2009 року, № 325 від 04 лютого 2009 року, № 433 від 20 лютого 2009 року, № 187 від 25 лютого 2009 року, № 188 від 27 лютого 2009 року, № 1172 від 25 травня 2009 року з яких вбачається подальший продаж пшениці 6 класу, придбаної у ФЛП ОСОБА_3

Позивач по даті отримання податкових накладних факт придбання товару, включив суми ПДВ в податковий кредит в повній відповідності з пп.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Факт використання придбаного товару в межах господарської діяльності підтверджується первинними документами, які були надані перевіряючим.

ПП ОСОБА_3 на час здійснення усіх операцій був зареєстрований платником ПДВ, мав право виписувати податкові накладні.

Позивачем до матеріалів справи надано копії первинних документи, що підтверджують реальність господарських відносин між позивачем та відповідачем, а саме договір поставки та товарно-транспортні накладні.

Накладні, виписані ТОВ «Інтер-Запоріжжя», відповідають усім вимогам діючого законодавства. Договір, укладений ТОВ «Інтер-Запоріжжя» з контрагентом, не визнаний недійсним в судовому порядку.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків.

Крім того, позиція позивача узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Інтресплав проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 09.01.2007 № 9, зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Однак, суд не погодився з застосуванням практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. Отже, дії третіх осіб по зловживанню правом не є підставою для позбавлення відповідних прав того платника податків, дії якого були правомірними.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення - рішення №0004232302 від 02.11.2011 на суму 20 732, 50 грн. - скасуванню.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0004232302 від 02.11.2011 на суму 20 732, 50 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Р.В. Сацький