Постанова № 28100426, 13.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року Справа № 0870/9359/12

м.Запоріжжя

11 год. 05 хв.

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каракуші С.М.

при секретарі Лазько Д.В.

за участю представника позивача Кузьменко Є.В.

представника відповідача Бібік С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Компанія «Укрфільтр»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія «Укрфільтр» (далі - позивач або ПП «Компанія «Укрфільтр») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2012 №0002012211, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 112 574 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 17 056 грн. 25 коп. та податкове повідомлення- рішення від 21.09.2012 №0002002211, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 90 059 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 646 грн., посилаючись на те, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, у зв'язку з чим вважає податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті відповідачем протиправно.

Також позивач вважає, що не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток постанова суду у кримінальній справі, відповідно до якої кримінальне провадження закрито, у зв'язку з амністією, оскільки це не є вирок суду, вона не підтверджує винність осіб у вчиненні злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за фіктивне підприємництво, у зв'язку з чим просить суд позов задовольнити та скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які були прийняті за результати проведеної перевірки позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити та дала пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі, про що подав до суду заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті у зв'язку із виявленими в ході проведеної перевірки порушеннями податкового законодавства, у зв'язку з чим вважає зазначені рішення законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування не вбачає та просить суд у задоволенні позову ПП «Компанія «Укрфільтр» відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя з 09.08.2012 по 10.09.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Компанія «Укрфільтр» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при правових взаємовідносинах з ПП «Спецстанкострой» за період з 01.10.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 10.09.2012 № 94/16-3/35105418 та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про встановлені порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 3.1 статті 3, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті якого встановлено заниження ПП «Компанія «Укрфільтр» податку на прибуток на загальну суму 12 574 грн., а саме по періодам:

- за 4 квартал 2010 року на суму 68 221 грн.;

- за 1 квартал 2011 року на суму 44 353 грн.

Також підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про встановлені порушення підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті якого встановлено заниження ПП «Компанія «Укрфільтр» податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2010 року на загальну суму ПДВ 54 576 грн., а саме по періодам:

- жовтень 2010 року на суму 23 444 грн.;

- листопад 2010 року на суму 12 675 грн.;

- грудень 2010 року на суму 18 457 грн.

А також порушення абзацу «а» пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (із змінами та доповненнями), в результаті якого встановлено заниження ПП «Компанія «Укрфільтр» податку на додану вартість за січень, лютий 2011 року на загальну суму ПДВ 35 483 грн., а саме по періодам:

- січень 2011 року на суму 19 217 грн.;

- лютий 2011 року на суму 16 266 грн.

Висновки акту перевірки про допущенні порушення вимог податкового законодавства обґрунтовані нікчемністю укладених між ПП «Компанія «Укрфільтр» та ПП «Спецстанкострой» правочинів та відсутністю факту придбання товару у останнього.

Суд вважає висновки, які викладені в акті перевірки від 10.09.2012 № 94/16-3/35105418 обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, ПП «Компанія «Укрфільтр» мало взаємовідносини з ПП «Спецстанкострой» відповідно до укладених договорів поставки автозапчастин від 01.10.2010 №10101 та від 03.01.2011 №110103, згідно з якими ПП «Спецстанкострой» (продавець), в особі директора Трускова Сергія Олексійовича, зобов'язується поставити та передати у власність ПП «Компанія «Укрфільтр» (покупця) автозапчастини, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах Договору. Згідно з договором, доставка товару здійснюється транспортом продавця.

До перевірки по взаємовідносинам ПП «Компанія «Укрфільтр» з ПП «Спецстанкострой» позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, договори поставки автозапчастин. Документів про транспортування товару до перевірки не надано.

Згідно наданих документів встановлено, що ПП «Компанія «Укрфільтр» у період з 01.10.2010 по 31.03.2011 придбало у ПП «Спецстанкострой» автозапчастини на загальну суму 540 355 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ 90 059 грн. 22 коп.

Відповідно до пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі-валові витрати)- це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зі змістом пункту 5.2. цієїж статті, до складу валових витрат включаються, зокрема: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки правила ведення податкового обліку з податку на прибуток законодавством окремо не визначені, до уваги береться загальна вимога відповідності податкового обліку бухгалтерському, ведення якого передбачає обов'язкову наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують ту чи іншу господарську операцію.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений документ може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» зазначених правил встановлено, що товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обов'язковому порядку передається вантажоодержувачу.

Зазначені приписи, щодо обов'язкового використання товарно-транспортної накладної та зберігання одного з її примірників у вантажоодержувача, встановлені п. 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міненергетики України, Мінекономіки України, Мінтрансу України, Держкомспоживполітики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496.

При цьому, зазначеним пунктом встановлено, що бланки товарно-транспортних на підприємстві є документами суворої звітності.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтранспорту України, Міністату України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення права платника податку на включення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Враховуючи, що ПП «Компанія «Укрфільтр» документів на підтвердження транспортування автозапчастин від ПП «Спецстанкострой» відповідно до укладених договорів поставки автозапчастин №10101 від 01.10.2010 та №110103 від 03.01.2011, які є підставою для їх оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, не надано, акти приймання-передачі товару відсутні, довіреності та інші документи, які підтверджують транспортування товару відсутні, суд приходить до висновку, що відсутній факт передачі товару від ПП «Спецстанкострой» до ПП «Компанія «Укрфільтр».

Також, враховуючи той факт, що позивачем не надано належних доказів реального отримання товару з огляду на відсутність доказів щодо перевезення цього товару, його зберігання, та прийняття, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат на придбання цього товару.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до в. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оприбуткованих операціях.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податку податкового кредиту за такими операціями.

Позивачем не доведено реальність операцій щодо придбання автозапчастин, документи, які підтверджують їх транспортування, оприбуткування та облік, у позивача відсутні.

Крім того, згідно з отриманою судом випискою з вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2012 по кримінальній справі №1-436/21/12, який витребуваний судом при розгляді адміністративної справи, директор ПП «Спецстанкострой» ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205,ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 364-1, ч. 3 ст. 28 , ч. 1 ст. 366 КК України. Зазначений вирок набрав законної сили 19.04.2012.

Як вбачається зі змісту вироку Самарського районного суму м. Дніпропетровська від 03.04.2012 по кримінальній справі №1-436/21/12, копія якого роздрукована судом з Єдиного державного реєстру судових рішень, в період з 24.11.2009 по 01.03.2011, громадянин ОСОБА_3, який є директором ПП «Спецстанкострой», визнаний винним у тому, що маючи у користуванні статутні, реєстраційні документи, печатки, поточні банківські рахунки суб'єкта підприємницької діяльності, використовував підприємство ПП «Спецстанкострой» для здійснення незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів у готівкові, без мети проведення фінансово-господарських операцій, чим здійснив фіктивне підприємництво, а саме - створив суб'єкт підприємницької діяльності ПП «Спецстанкострой» з метою його використання для прикриття незаконної діяльності (а.с. 18-31, том 2).

Відповідно до статті 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво - це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Також як вбачається зі змісту вищевказаного вироку суду, обвинувачений громадянин ОСОБА_3, який є директором ПП «Спецстанкострой» надаючи показання в судовому засіданні свою вину у вчинених злочинах визнав в повному обсязі та показав, що він зареєстрував на своє ім'я підприємство ПП «Спецстанкострой», після чого він відкрив поточні рахунки підприємства в банківських установах та уклав з банками договір щодо управління рахунками за допомогою програми «Клієнт - банк». Також надаючи показання в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що перебуваючи у складі організованої групи осіб до його обов'язків входило представництво підприємства в органах державної влади, у тому числі в органах державної податкової служби, здача звітів, складання та підписання первинної бухгалтерської документації по операціям, які проводились на його підприємстві. Також пояснив, що він усвідомлював той факт, що діяльність по проведенню ним грошових коштів з безготівкової в готівкову форму є незаконною і той факт, що такими діями він порушує норми чинного законодавства України. Незаконність вищевказаної діяльності полягала в тому, що вона була направлена на надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які виступали клієнтами, тобто замовниками, послуг по приховуванню від оподаткування сум, в тому числі щодо незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, вся схема була заснована на безтоварному обігу грошових коштів, під час ведення бухгалтерського та податкового обліку підконтрольних суб'єктам підприємницької діяльності вносились недостовірні дані про здійснення підприємствами товарних операцій та спотворювались дані, що подавались до органів державної податкової служби, а також незаконно формувався податковий кредит з ПДВ.

Також, як зазначено у вироку суду, підсудний ОСОБА_3 показав, що будь - які господарські операції, які проводились між підприємствами, зареєстрованими на його ім'я, в тому числі ПП «Спецстанкострой» є безтоварними і були направлені на формування фіктивного податкового кредиту з ПДВ. Документи по даним фактам взаємовідносин складалися тільки для проходження податкових перевірок.

Зазначений вирок, який набрав законної сили, підтверджує висновки органу державної податкової служби про безтоварність операцій позивача з ПП «Спецстанкострой» та про допущенні позивачем, у зв'язку з цим, порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного та враховуючи, що позивачем не надано документів, підтверджуючих фактичне отримання товару, а також наявність вироку суду, який набрав законної сили, за яким директор ПП «Спецстанкострой» ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні фіктивного підприємництва, у тому числі створення суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Спецстанкострой» з метою його використання для прикриття незаконної діяльності, що підтверджує висновки акту перевірки про безтоварність здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Спецстанкострой» щодо поставки автозапчастин відповідно до укладених договорів поставки від 01.10.2010 №101001 і від 03.01.2011 №110103 та допущенні позивачем порушення вимог податкового законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті згідно із діючим законодавством, тому відповідно, позов про їх скасування не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша