Постанова № 28100411, 18.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9112/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.,

при секретарі - Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Рубежремстрой" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001251500 від 08.11.2012 та №0001241500 від 08.11.2012, -

В С Т А Н О В И В:

09.11.2012 року позивач - Приватне підприємство "Рубежремстрой" звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Попаснянського відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 31.10.2012 №71/1500-34641632, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001251500 від 08.11.2012 та №0001241500 від 08.11.2012.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог Приватного підприємства "Рубежремстрой" до Попаснянського відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 31.10.2012 №71/1500-34641632, у зв'язку з тим, що ці вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі було відкрито.

Позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001251500 від 08.11.2012 та №0001241500 від 08.11.2012 обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, відповідачем неправомірно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобов'язань, оскільки зараховано сплату поточних платежів на погашення заборгованості попередніх періодів. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року допущено заміну відповідача - Попаснянське відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби - Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. Також зазначив, що відповідачем порушено процедуру прийняття рішень-повідомлень.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.2012 року позов не визнав, позиція відповідача викладена в запереченні проти позову, поданому представником відповідача у попередньому судовому засіданні 05.12.2012 року, де вказано, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, та п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Тому кошти зараховувались в рахунок погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні. У судове засідання 18.12.2012 року представник відповідача не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в якості суб'єкта господарської діяльності та платника податків, має статус юридичної особи, зареєстрований як платник податків.

31.10.2012 року Попаснянським відділенням Первомайської ОДПІ проведено камеральну перевірку за звітний податковий період: півріччя, 9 місяців 2010 року та 2010 рік, 1 квартал, 2 квартал та 2-3 квартал 2011 року, про що складено Акт № 71/1500-34641632 від 31.10.2012 року (а.с.11-12). Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Так в акті перевірки зазначено, що грошове зобов'язання з податку на прибуток визначене контролюючим органом в сумі 40035 грн. з граничним терміном сплати 10.06.2010 року сплачено було наступним чином:

- 11.06.2010 року сплачено 10000 грн., кількість днів затримки -1;

- 18.06.2010 року сплачено 9999,70 грн., кількість днів затримки -8;

- 04.08.2010 року сплачено 1999, 35 грн., кількість днів затримки 55;

- 19.08.2010 року сплачено 4438,70 грн., кількість днів затримки 70;

- 30.08.2010 року сплачено 13597,15 грн., кількість днів затримки 81.

Також в акті перевірки зазначено, що:

- грошове зобов'язання з податку на прибуток самостійно визначене платником в сумі 4442 грн. з граничним терміном сплати 19.08.2010 року сплачено було 10.10.2012 року, кількість днів затримки 783;

- грошове зобов'язання з податку на прибуток самостійно визначене платником в сумі 350 грн. з граничним терміном сплати 19.11.2010 року сплачено було 10.10.2012 року, кількість днів затримки 691;

- грошове зобов'язання з податку на прибуток самостійно визначене платником в сумі 350 грн. з граничним терміном сплати 19.02.2011 року сплачено було 10.10.2012 року, кількість днів затримки 599;

- грошове зобов'язання з податку на прибуток самостійно визначене платником в сумі 5 грн. з граничним терміном сплати 20.05.2011 року сплачено було 10.10.2012 року, кількість днів затримки 509;

- грошове зобов'язання з податку на прибуток самостійно визначене платником в сумі 5 грн. з граничним терміном сплати 19.08.2011 року сплачено було 10.10.2012 року, кількість днів затримки 418;

- грошове зобов'язання з податку на прибуток самостійно визначене платником в сумі 5 грн. з граничним терміном сплати 19.11.2011 року сплачено було 10.10.2012 року, кількість днів затримки 326.

08.11.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 71/1500-34641632 від 31.10.2012 року прийнято повідомлення - рішення форми «Ш» №0001251500 (а.с.9), яким за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, визначеного п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі ст.126 Податкового Кодексу України, за затримку на 8 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 19999,7 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1999,97 грн. та податкове повідомлення - рішення форми «Ш» №0001241500 (а.с.10), яким за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, визначеного п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі ст. 126 Податкового Кодексу України, за затримку на 783 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 25192,2 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 5038,44 грн.

Позивач не згоден з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.

Суд вважає, що у даному випадку прийняття відповідачем рішень-повідомлень не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

При цьому, враховуючи спірний період, суд вважає необхідним при вирішенні спору керуватися Податковим Кодексом України та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пункту 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідальність платників податків за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань визначено статтею 126 Податкового кодексу України, згідно якої у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання та у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

З цієї норми Кодексу випливає, що для її застосування обов'язковим є встановлення боргу, який був погашений та строку затримки у його сплаті.

Крім того, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведених норм Закону є факт несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Для застосування таких штрафних (фінансових) санкцій за зазначені порушення згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України слід визначити погашену суму боргу, а потім, у залежності від кількості днів затримки, розрахувати відповідний відсоток, від погашеної суми боргу. Тому вказана штрафна (фінансова) санкція застосовується виключно після погашення суми боргу або його частини.

Судом встановлено, що контролюючим органом рішенням - повідомленням від 31.05.2010 року № 0000272300 позивачу у числі іншого була визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19999,7 грн. зі строком сплати 10 червня 2010 року, однак позивачем було допущено затримку сплати цього грошового зобов'язання на 8 календарних днів.

Доказів сплати позивачем в строк, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, зазначеного узгодженого податкового зобов'язання суду не надано, у зв'язку з чим суд вважає, що податковим органом правомірно застосовані штрафні фінансові санкції зазначеним рішенням-повідомленням, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення-повідомлення форми «Ш» №0001251500 від 8.11.2012 року не підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що рішенням повідомленням форми «Ш» №0001241500 застосована фінансова санкція за порушення позивачем за затримку на 783 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25192,2 грн., з яких:

- 20035,20 грн., визначені контролюючим органом рішенням-повідомленням від 31.05.2010 року № 0000272300,

- 4442 грн. самостійно визначено платником податку згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2010 року,

- 350 грн. самостійно визначено платником податку згідно податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року,

- 350 грн. самостійно визначено платником податку згідно податкової декларації з податку на прибуток за 4-й квартал 2010 року,

- 5 грн. самостійно визначено платником податку згідно податкової декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року,

- 5 грн. самостійно визначено платником податку згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року

- 5 грн. самостійно визначено платником податку згідно податкової декларації з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року.

Суд вважає, що відповідач правомірно нарахував штрафну санкцію за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 20035,20 грн., визначеного зазначеним рішенням повідомленням від 31.05.2012 року, у сумі 4007,04 грн, оскільки така сплата була проведена в сумі 1999,35 грн. за платіжним дорученням № 438 від 04.08.2010 року, в сумі 4438,70 грн. за платіжним дорученням № 460 від 19.08.2010 року, в сумі 13597,15 грн. за платіжним дорученням № 466 від 30.08.2010 року, у той час як граничний строк сплати був визначений 10.06.2012 року.

Доказів сплати позивачем в строк, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, зазначеного узгодженого податкового зобов'язання суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що підставою для застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача відповідно до цього податкового повідомлення - рішення стало також відображення податковим органом в обліковій картці позивача сплати самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2-й квартал 2010 року в сумі 4442 грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 350 грн., за 4-й квартал 2010 року в сумі 350 грн., за 1-й квартал 2011 року в сумі 5 грн., за 2-й квартал 2011 року в сумі 5 грн., за 3-й квартал 2011 року в сумі 5 грн. за платіжним дорученням № 2189 від 10.10.2012 року, ці грошові кошти в даному випадку були перераховані за рішенням суду про стягнення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків клієнтів банку.

Суд вважає, що у даному випадку платежі у сумі 4442 грн. та 350 грн. відповідачем безпідставно зараховано з простроченням платежу та зараховано у рахунок раніше виниклого податкового боргу, а не у рахунок того платежу, який був зазначений у платіжних дорученнях.

Податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2-й квартал 2010 року в сумі 4442 грн. сплачені позивачем платіжним дорученням № 460 від 19.08. 2010 року із визначенням призначення платежу «податок на прибуток за 2-й квартал 2010 року», за 9 місяців 2010 року в сумі 350 грн. сплачені позивачем платіжним дорученням № 497 від 19.11.2010 року із визначенням призначення платежу «податок на прибуток за 9 місяців 2010 року», Зазначені податкові зобов'язання були сплачені в строк, визначений податковим законодавством, а саме Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв у той період.

Статтею 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначалося, що податкові зобов'язання сплачуються самостійно або за рішенням органу стягнення. За приписами підпункту 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. При цьому, коштами є майном у розумінні частини 1 статті 139 Господарського кодексу України. Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Відповідно до пункту 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Згідно з пунктом 3.8 постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976), якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, обов'язковим реквізитом платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті "призначення платежу" цього документу.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що податковий орган не вправі був самостійно змінювати призначення платежу, визначеному позивачем в платіжних дорученнях № 460 від 19.08. 2010 року, № 497 від 19.11.2010 року, а тому рішення-повідомлення форми «Ш» №0001241500 від 8 листопада 2012 року в частині зобов'язання позивача сплатити штрафні санкції на суму 958,4 грн., які нараховані на зазначені суми податкових зобов'язань, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується посилань позивача на сплату самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на прибуток за 4-й квартал 2010 року в сумі 350 грн. платіжним дорученням № 1 від 18.02.2011 року, за 1-й квартал 2011 року в сумі 5 грн. платіжним дорученням № 4 від 20.05.2011 року, за 2-й квартал 2011 року в сумі 5 грн. платіжним дорученням №9 від 19.08.2011 року, за 3-й квартал 2011 року в сумі 5 грн. платіжним дорученням № 21 від 19.11.2011 року, то суд їх не приймає до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 цього Кодексу, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з пунктом 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України органи державної податкової служби наділені повноваженнями змінювати призначення платежу, а тому податковий орган правомірно змінив призначення платежу за вищезазначеними платіжними дорученнями № 1 від 18.02.2011 року, № 4 від 20.05.2011 року, №9 від 19.08.2011 року, № 21 від 19.11.2011 року.

За таких обставин суд вважає, що підстав для визнання протиправним та скасування рішення-повідомлення форми «Ш» №0001241500 від 8 листопада 2012 року в частині зобов'язання позивача сплатити штрафні санкції на суму 73 грн. не має.

Доводи позивача про те, що оскаржені рішення-повідомлення прийняті неповноважною особою, суд не приймає до уваги, оскільки як убачається з вказаних рішень-повідомлень вони підписані заступником керівника податкового органу, а саме заступником Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби, який є одночасно керівником Попаснянського відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби, тобто підписана відповідною посадовою особою, наділеною повноваженнями щодо підписання податкових повідомлень-рішень відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 985.

Доводи позивача про те, що відповідачем зазначені рішення-повідомлення винесені без розгляду заперечень позивача на акт перевірки, суд також не приймає до уваги, оскільки зазначена обставина за податковим законодавством не є підставою для визнання такого рішення протиправним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). В даному випадку стягненню з Державного бюджету підлягає сума, яка пропорційна сумі частини задоволених позовних вимог, а саме 15 грн. ( 14%).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 18.12.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20.12.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Рубежремстрой" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001251500 від 08.11.2012 та №0001241500 від 08.11.2012 задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати частково на суму 958 грн. 40 коп. податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (Попаснянське відділення) форми «Ш» №0001241500 від 8 листопада 2012 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Рубежремстрой" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15 грн. 00 коп. (п'ятнадцять грн. 00 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2012 року.

Суддя О.П. Островська