Постанова № 28100363, 04.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року 11:09 Справа № 0870/9719/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

при секретарі судового засідання Батигіні О.В.

за участю представників:

від позивача: Терехова Р.Г.

від відповідача: Гаврюшенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства ВКФ «СВ-Плюс»

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області

про: скасування наказу та визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства ВКФ «СВ-Плюс» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області, в якій, з врахуванням уточнень позивач просить визнати неправомірним дії ДПІ в Комунарському районі щодо видання наказу №512 від 10.08.2012 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки» та скасувати наказ №512; визнати неправомірними дії ДПІ в Комунарському районі по проведенню перевірки ПП ВКФ «СВ-Плюс» на підставі наказу №512 від 10.08.2012, за результатами якої складено акт №836/2211/32192377 від 03.09.2012; зобов'язати відповідача утриматися від використання акту №836/2211/32192377 від 03.09.2012 позапланової невиїзної перевірки ПП ВКФ «СВ-Плюс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами у тому числі з ПП «Вєнсан» за період 01.01.2010 по 01.03.2012; зобов'язати відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ПП ВКФ «СВ-Плюс», оформлених актом №836/2211/32192377 від 03.09.2012.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві. Просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях, які знаходяться в матеріалах справи. Вважає свої дії щодо винесення наказу та проведення перевірки правомірними та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Наказом ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №512 від 10.08.2012 було призначено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства ВКФ «СВ-Плюс» за період з 01.01.2010 по 01.03.2012 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «ВЕНСАН». Датою початку перевірки значиться 20.08.2012.

За наслідками зазначеної перевірки працівниками ДПІ складено акт №836/2211/32192377 від 03.09.2012.

Підставою для проведення документальної невиїзної перевірки, визначена в наказі - відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України була постанова слідчого з особливо важливих справ 1-го відділення слідчого управління Служби безпеки України в Запорізькій області про призначення позапланової перевірки підприємства позивача.

В своєму позові, позивач посилається на недодержання відповідачем вимог, встановлених Податковим кодексом, а саме: порушено пп.78.1.1, 78.1.2 п.78.1 ст.78. Позивач стверджує, що відповідно до п.73.3 ст.3, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Підстави проведення документальної позапланової виїзної перевірки визначені статтею 78, яка передбачає лише наявні такі обставини: по наявній у органах ДПІ інформації щодо інших платників податків, якщо платником податків не надано пояснень та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Позивачем зазначено, що ним, в порядку пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 була надана відповідь (арк.спр.8), в якій він пояснив ДПІ, що в запитуваємий період у нього фінансово-господарських відносин з ПП «ВЄНСАН» не відбувалося. Таким чином, він вважає, що зобов'язання, встановлені Податковим кодексом, ним виконанні.

Крім того, позивач зазначає, що перевірка проводилась з порушенням терміну, встановленого наказом, як вказано в акті перевірки, з 20.08.2012 по 27.08.2012.

Також в судовому засіданні, представник позивача зазначив, що оскаржуємий наказ було винесено з порушенням термінів, встановлених Кримінальним кодексом України (який діяв на той час), оскільки постанова слідчого про призначення позапланової документальної перевірки датована 23.04.2012, в той час коли наказ було винесено 10.08.2012, після направлення кримінальної справи до суду - 01.08.2012. про що свідчить, наданий представником позивача копію супровідного листа (арк.спр. 76).

Таким чином, приймати рішення про проведення перевірки 10.08.2012 у відповідача не було підстав.

Суд вважає, твердження позивача безпідставними, оскільки відповідно до вимог пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у провадженні.

Суд вважає, що в даному випадку, вимоги пп.78.1.1, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 не можуть бути застосовані, оскільки діють прямі норми пп.78.1.11, яким передбачений інші підстави для проведення перевірок.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем строків проведення перевірки, а саме відповідно до п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

Як зазначено в спірному наказі, проведення перевірки триває 5 робочих днів, відповідно до акту (арк.спр.18), перевірка проводилась з 20.08.2012 по 27.08.2012, що, враховуючи святковий (вихідний - 24.08.2012) день і складає саме п'ять робочих днів. Тому, суд вважає, що відповідачем не було порушено, ані вимоги Податкового кодексу, ані встановлений наказом строк.

Посилання позивача, стосовно порушення Кримінального кодексу, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач, в даному випадку, повинен діяти за нормами, встановленими податковим законодавством.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п. 79.2. ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з п. 78.4. Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Враховуючи вказане, суд вважає, що дії ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя щодо видання наказу №512 від 10.08.2012 правомірними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій у Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства ВКФ «СВ-Плюс» з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ВЄНСАН» за період з 01.01.2010 по 01.03.2012, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Компетенція податкового органу щодо проведення перевірок платників податків та вчинення інших дій, які пов'язані з реалізацією наданих повноважень щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, визначена Законом України пп. 20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Компетенція податкового органу, як і будь-якого іншого органу - це обсяг прав та обов'язків, які визначено законодавством, на вчинення тих чи інших дій (прийняття рішень), направлених на виконання цим органом функцій та завдань, які на нього покладено.

Наявність будь-яких порушень, допущених податковим органом під час здійснення перевірки, оформлення та підписання акту перевірки, не можуть свідчити про відсутність компетенції ДПІ щодо вчинення таких дій, як на тому наполягав позивач.

З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України в Постанові №21-25а10 від 24.12.2010 року.

Таким чином, позовні вимоги, в тому обсязі які заявлені позивачем, фактично ставлять під сумнів компетенцію податкового органу щодо проведення перевірок та оформлення їх результатів, що на думку суду є неприпустимим.

Так, відповідно до п.3 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Отже, такий спосіб захисту прав, як визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст.105 КАС України), може бути застосований у справах щодо спорів суб'єктів владних повноважень з приводу їх компетенції.

З огляду на викладені обставини справи, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог також відмовити, з огляду на їх безпідставність.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача утриматися від використання акту перевірки та зобов'язання відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки і поновити в ній дані за період з 01.01.2010 по 01.03.2012, то позивачем взагалі не доведено, в чому саме полягає порушення його прав з боку відповідача.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуюче вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 122, 161,162,163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова