Постанова № 28099883, 23.11.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4941/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представників позивача: Захаренкова А.В., Коваля Т.І.

представників відповідача: Сидоришина М.М., Плужнику М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді"

до: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" (надалі - позивач) до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Адміністративний позов мотивований тим, що за наслідками проведеної перевірки ТОВ "Макарді", податковим органом винесено податкові повідомлення рішення № 0000162200 та за № 0000152200 від 11.10.2012р. Оскільки, зафіксовані порушення, що слугували підставою для їх прийняття не відповідають дійсності, тому позивач звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представники відповідача в задоволенні позовних вимог просили відмовити, з підстав що викладенні в письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради за ідентифікаційним кодом 32407672 від 04.03.2003р. (а.с.6).

У період з 13.09.2012р. по 26.09.2012р. податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Макарді" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Прилукихімснаб" та ПП "Ольвія 2003" за період з 01.03.2012р. по 31.05.2012р. та достовірності подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань податку додану вартість податки у травні 2012р.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення : 1) ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог даних норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Макарді" при придбанні товарів(послуг). Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662,655,656 Цивільного кодексу України ; 2) п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 11 038 грн.; 3) п.50.1 ст. 50, п.120.2 ст. 120 Податкового кодексу України. Результат даної перевірки оформлений актом від 03.10.2012р. № 52-2-32407672.

На підставі чого, 11.10.2012р. Хмільницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення форми "В1" № 0000152200, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 11 038 грн. та 5 519 грн. 00 коп. штрафних санкцій та податкове повідомлення рішення форми "Р" за № 0000162200, яким визначено грошове зобов'язання 7 875 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Право органу державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, закріплено п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Положення п.78.4 ст.78 ПК України передбачають, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п. 86.1.ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З наданих до суду доказів вбачається, що у період з 13.09.2012р. по 26.09.2012р. уповноваженими особами Хмільницької ОДПІ на підставі направлення від 13.09.2012р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Макарді". В ході якої встановлено ряд порушень діючого законодавства, з якими позивач не погодився, що підтверджується відсутністю підпису в матеріалах акту перевірки від 03.10.2012р.

Згідно до п.86.8.ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

11.10.2012р. Хмільницької ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення форми "В1" № 0000152200, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 11 038 грн. та штрафні санкції в сумі 5 519 грн. 00 коп. та податкове повідомлення рішення форми "Р" за № 0000162200, яким визначено грошове зобов'язання 7 875 грн.

Отже, судом встановлено, що Хмільницькою ОДПІ дотримано процедуру та порядок винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно порушень зафіксованих в ході проведення перевірки, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення податкового повідомлення рішення форми "В1" № 0000152200, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 11 038 грн. і штрафних санкцій в сумі 5 519 грн., слугував факт безпідставного формування податкового кредиту позивача за березень-травень 2012р. Даного висновку податковий орган дійшов при дослідженні господарських операцій позивача з ПП "Прилукихімснаб" та ПП "Ольвія".

Судом встановлено, що у відповідності до договору поставки ПП "Прилукизімснаб" зобов'язується здійснити фасування та навантаження зерна ТОВ "Макарді". Зокрема дані господарські операції підтверджуються податковими накладними від 05.03.2012р. № 208 від 26.03.2012р. № 209, актом здачі прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 61 від 05.03.2012р. та за № 62 від 26.03.2012р. та платіжним дорученням № 190 від 04.04.2012р.

В своїх поясненнях представником відповідача акцентовано увагу суду на той факт, що у відповідності до акту від 20.08.2012р. ДПІ у Печерському районі м. Києва неможливо провести зустрічну звірку, а тому правочини укладенні останнім у період з 01.01.2012р. по 31.05.2012р. є нікчемними.

В той же час на запитання головуючого по справі, щодо того чи використовувались інші матеріали для встановлення факту нікчемності правочину позивача з ПП "Прилукихімснаб" представниками відповідача відповіді не надано.

Також, із матеріалів справи слідує, що відсутність у ПП "Прилукихімснаб" основних фондів, виробничих активів, складаних приміщень, транспортних засобів, слугували встановленню безпідставності формування податкового зобов'язання ТОВ "Макарді" за березень 2012р.

Судом враховано той факт, що на перевірку податковому органу надано платіжні доручення, податкові накладні, акт здачі-прийняття, реєстр податкових накладних, інформація яка міститься в базі даних, письмова відповідь, однак останнім дані документи не були взяті до уваги, адже останні не мають статусу юридично значимих. Стосовно даного факту представником відповідача жодного пояснення в судовому засіданні не надано.

Більше того, представниками відповідача не надано відповіді стосовно того, яким чином несе відповідальність ТОВ "Макарді" за не виконання обов'язків його контрагентами.

У відповідності до акту перевірки від 03.10.2012р. ПП "Ольвія -2003" безпідставно виписано податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ "Макарді", адже останні не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки останні не мають статусу юридично значимих. Даного висновку податковий орган дійшов на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.07.2012р. про неможливість проведення позапланової перевірки ПП "Ольвія" яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, а тому господарські операції укладенні у період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. є фіктивними.

При встановлені порушень по господарських операцій позивача з ПП "Ольвія -2003" податковим органом досліджено платіжні доручення, податкові накладні, акт здачі-прийняття, реєстр податкових накладних, інформація яка міститься в базі даних, письмова відповідь, однак дані документи при оформленні результатів перевірки позивача не взято до уваги.

В матеріалах справи наявна податкова № 371 від 02.03.2012р.у відповідності до якої ПП "Ольвія 2003" зобов'язується розмістити рекламну інформацію про діяльність ТОВ "Макарді", дана господарські операція також підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт ( надання послуг) № 345 від 02.03.2012р. та платіжним дорученнями № 196 від 05.04.2012р.

Так, ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, що закріплює ч.2 даної норми Цивільного кодексу України.

Тобто, нормами Цивільного кодексу України закріплено право особи укладати різного роду договори, однак дані договори повинні відповідати, як загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину так і спеціальним щодо кожного окремого договору.

Не знаходять свого підтвердження також посилання Хмільницької ОДПІ, що господарські операції позивача з ПП "Прилукихімснаб" та ПП "Ольвія" є таким що порушують публічний порядок, адже жодних доказів, щодо даного факту не надано.

Визначаючись, щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що положення ч.1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, що передбачено ч.2 вищезгаданої норми.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є єдиною та достатньою підставою для нарахування податкового кредиту останнього, за умови здійснення самої господарської операції.

Так, у відповідності до п. п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положення п. а) п.198.1 ст. 198 ПК України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, що передбачає п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у випадку підтвердження господарських операцій, суб'єкта господарювання з придбанням товарів - послуг, податковими накладними.

Дослідивши матеріали справи в розрізі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що зафіксовані порушення не відповідають дійсності, адже надані до суду докази підтверджують формування податкового кредиту позивача за перевіряючий період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для винесення податкового повідомлення рішення № 0000152200 відсутні.

Стосовно податкового повідомлення рішення форми "Р" № 0000162200, судом встановлено наступне.

Підставою для його прийняття слугував факт, подання ТОВ "Макарді" до Хмільницької ОДПІ уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок у період з вересня 2011р. по березень 2012р. У зв'язку з чим позивачем зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 157 508 грн.

У відповідності д п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Тобто, дана права передбачає обов'язок платника податків подати уточнюючий розрахунок у разі виявлення помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, в ході судового розгляду справи представниками відповідача не заперечувався факт подачі уточнюючих розрахунків ТОВ " Макарді", тобто позивачем дотримано даний обов'язок.

Судом встановлено, що в травні 2012р. підприємством самостійно зменшено заявлений до відшкодування на розрахунковий рахунок податок на додану вартість в сумі 157 508 грн.

В своїх запереченнях представники відповідача посилались на п.120.2 ст. 120 ПК України, так дана норма визначає, що за невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

В порушення вищезазначеної норми, сума яка визначена в податковому повідомленні рішення складає 7 875 грн., однак на підставі чого дану сума сформовано не зрозуміло, адже жодних доказів чи пояснень представниками Хмільницької ОДПІ не надано.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000162200 та за № 0000152200 від 11.10.2012р.

Суд акцентує увагу відповідача, що у відповідності до п.п.21.1.1. п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - ТОВ "Макарді" судові витрати на сплату судового збору в сумі 244 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Хмільницької ОДПІ від 11.10.2012 року за № 0000162200 про донарахування 7 875 грн.00 коп. штрафних санкцій, та № 0000152200 про донарахування 11 038 грн. 00 коп. податку на додану вартість та 5 519 грн. 00 коп. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Макарді" судові витрати в розмірі 244 грн. 32 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 537 від 22.10.2012 року, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Хмільницької об`єднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна