Рішення № 28099504, 04.12.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року справа № 5020-1195/2012За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99011, АДРЕСА_1)

про стягнення 28 221,98 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) -Бекетова Н.С. -головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність б/н від 30.10.2012;

відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) -не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

16.10.2012 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 28 221,98 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтю 230 Господарського кодексу України та статті 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо внесення плати за фактичне користування майном, орендованим за Договором № 410-05 від 18.11.2005.

Ухвалою суду від 25.10.2012 порушено провадження у справі № 5020-1195/2012 та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.11.2012.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений на 04.12.2012, зокрема, через неявку відповідача та невиконання ним вимог суду.

У засідання суду 04.12.2012 відповідач знову не прибув, явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином за адресою, яка вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 34-35/; про причини неявки суду не сповістив; відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у ній матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Присутня в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 410-05 (далі -Договір) /арк. с. 10-11/.

Цей Договір є новою редакцією договору оренди № 15-05 від 15.02.2005 (пункт 8.2 Договору).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 18,70 м2, розташоване на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3, вартість якого відповідно до Акта оцінки вартості від 31.09.2005 становить 30 515,00 грн.

29.10.2008 сторонами підписано Протокол узгодження змін до Договору оренди № 410-05 від 18.11.2005 (далі -Протокол) /арк. с. 14/, яким внесено зміни до пунктів 1.2, 2.1, 2.6, 4.2, 4.3, 4.9, 4.10, 7.1, 8.3 Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору (в редакції Протоколу) орендоване приміщення надається в оренду під розміщення магазину непродовольчих товарів (одяг, сумки).

Пунктом 2.5 Договору визначено, що повернення Орендарем орендованого майна відбувається протягом одного тижня після закінчення договору. Майно має бути повернуто у справному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу. Приймання-передача об'єкта оренди після закінчення дії договору оренди здійснюється комісією, що складається з представників Орендодавця та Орендаря. Вартість майна, що повертається Орендарем Орендодавцю, визначається на підставі акта оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент закінчення договору оренди, звіреного з актом приймання-передачі майна в оренду. Передача майна Орендарем та приймання його Орендодавцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін. У випадку погіршення орендарем стану орендованого майна, Орендар зобов'язаний відшкодувати вартість робіт, необхідних для проведення відновлювальних робіт. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Сторони домовились, що орендна плата складає 5 050,00 грн за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню Орендарем при внесенні чергового платежу відповідно до індексу інфляції, що визначається Міністерством статистики України (пункт 3.3 Договору).

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення.

У пункті 6.1 Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

За приписами пункту 7.1 (в редакції Протоколу) Договір діє з моменту його підписання до 29.10.2013.

Водночас сторони домовились, що Договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань чи з інших підстав, передбачених законодавством України (пункт 7.3 Договору). Також сторони передбачили, що дія Договору може припинитися, зокрема, за рішенням суду (пункт 7.5 Договору).

Як убачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.11.2011 у справі № 5020-1034/2011 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та повернення приміщення, позов задоволено повністю та, поряд з іншим, розірвано Договір оренди нерухомого майна № 410-05 від 18.11.2005; Орендаря зобов'язано повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради орендоване за вказаним Договором майно шляхом його звільнення /арк. с. 44-51/.

Рішення оскаржено не було та набрало законної сили 06.12.2011.

На виконання зазначеного рішення судом було видано наказ, який позивачем спрямовано для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі.

В ході примусового виконання вказаного рішення за наказом від 06.12.2011 вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 18,70 м2, розташоване на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2, -було повернуто Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради 29.02.2012, про що державним виконавцем складено відповідний Акт /арк. с. 17/.

На підставі Акта державного виконавця від 29.02.2012 виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 06.12.2011 закінчено, про що винесено відповідну постанову від 29.02.2012 /арк. с. 16/.

Таким чином, об'єкт оренди фактично був повернутий Орендодавцеві (позивачу) лише 29.02.2012.

Зважаючи на положення пункту 2.5 Договору щодо зобов'язання Орендаря повернути орендоване майно протягом тижня після закінчення Договору, позивач, на його переконання, має право на отримання від відповідача орендної плати за весь час фактичного користування майном у визначений період -з 06.12.2011 по 13.12.2011.

Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення Орендареві орендованого майна протягом тижня після припинення дії Договору, що потягло виникнення зобов'язання щодо внесення орендної плати за фактичне користування нерухомим майном -вбудованим нежитловим приміщенням, загальною площею 18,70 м2, розташованим на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за час фактичного користування відповідачем нерухомим майном з моменту припинення дії Договору оренди № 410-05 від 18.11.2005 (06.12.2011) до закінчення тижневого строку, визначеного пунктом 2.5 Договору, щодо повернення орендованого майна (13.12.2011).

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі -підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що об'єктом оренди було комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають загальні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України та норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 18.11.2005 між сторонами укладено Договір № 410-05, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.

Частиною третьою статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з частиною п'ятою статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як зазначено вище, рішення господарського суду міста Севастополя від 22.11.2011 у справі № 5020-1034/2011 набрало законної сили 06.12.2011. Отже, з цього часу договір оренди комунального майна № 410-05 від 18.11.2005 вважається розірваним.

Водночас, за правилом частини другої статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судом установлено, що фактично об'єкт оренди був повернутий орендодавцеві лише 29.02.2012, а відтак протягом позовного періоду (з 06.12.2011 по 13.12.2011 включно) Договір оренди комунального майна № 410-05 від 18.11.2005 залишався чинним на умовах, у ньому зазначених, та підлягав виконанню сторонами.

Обов'язок щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі віднесено статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" до основних обов'язків орендаря. При цьому, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, а розмір цієї плати встановлюється договором найму (ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, за умовами Договору (пункт 3.2) Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Отже, останній платіж за спірний період (06-13 грудня 2011 року) відповідач був зобов'язаний здійснити в строк до 20.12.2011.

Суд зазначає, що в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення заборгованості по орендній платі в сумі 2 708,32 грн (10 494,74/31*8) відповідачем не надано.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 708,32 грн є обґрунтованими, підтверджені документально, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 57,06 грн.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За умовами Договору Орендар зобов'язався повернути орендоване майно протягом тижня з моменту припинення Договору в належному стані з урахуванням його зносу (пункти 2.5, 4.12 Договору).

Отже, відповідач був зобов'язаний повернути орендоване за Договором майно протягом тижня з моменту припинення Договору (06.12.2011), тобто в строк до 13.12.2011 включно.

Натомість, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого за вказаним Договором майна не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Актом державного виконавця підтверджується, що об'єкт оренди повернутий Орендодавцеві лише 29.02.2012 /арк. с. 17/. Таким чином, період прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення орендованого майна становить: з 13.12.2011 по 29.02.2012.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних /арк. с. 9/, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми (2 708,32 грн) в розмірі 57,06 грн є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсягу, стягується відповідно до законодавства України за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з рахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 206,60 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 9/, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 206,60 грн є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Щодо стягнення штрафу в сумі 25 250,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором оренди Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято місячну орендну плату (5 050,00 грн -пункт 3.2 Договору); загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 25 250,00 грн (5 050,00*5).

Водночас, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Із даною нормою узгоджується пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин, так само як і не надають суду право повністю звільнити винну сторону від сплати неустойки.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 25 250,00 грн суд зазначає, що позивач в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду жодних доказів на підтвердження факту спричинення йому збитків в результаті несплати відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.

Натомість, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості та розумності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, -до 5 000,00 грн. На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення (заборгованість за 8 днів фактичного користування) та його наслідкам (сума основного боргу 2 708,32 грн), тим більше, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.11.2011 у справі № 5020-1034/2011 вже було стягнуто 25 250,00 грн штрафу.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 7 971,98 грн, з яких: 2 708,32 грн -основний борг по орендній платі, 206,60 грн -пеня, 57,06 грн -3% річних і 5 000,00 грн -штраф. В частині стягнення штрафу в сумі 20 250,00 грн (25 250,00-20 250,00) -в позові слід відмовити.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останньої на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1; відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) 7 971,98 грн (сім тисяч дев'ятсот сімдесят одна грн 98 коп.), з яких: 2 708,32 грн -основний борг по орендній платі; 206,60 грн -пеня; 57,06 грн -3% річних і 5 000,00 грн -штраф.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1; відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) судовий збір у сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення штрафу в розмірі 20 250,00 грн -в позові відмовити.

Повне рішення складено 10.12.2012.

Суддя підпис В.О. Головко