Рішення № 28099366, 15.11.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року справа № 5020-1040/2012

За позовом фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(99002 АДРЕСА_1)

(99000, АДРЕСА_2)

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

представника позивача -Бекетової Н.С., довіреність б/н від 25.07.2012

представника відповідача -ОСОБА_3, довіреність б/ н від 28.01.2012

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 38-09 оренди нерухомого майна від 10.04.2009 у розмірі 79 780,13 грн, з яких: 10547,48 грн - сума основного боргу за період з січня 2012 по 20.05.2012, 625,29 грн - пеня, 1287,36 грн - 30% річних, 67320,00 грн - штраф.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.09.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалами суду від 29.10.2012 та 15.11.2012 провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 547,48 грн та в частині стягнення пені у розмірі 625,29 грн і 30% річних у розмірі 1287,36 грн припинено на підставі пункту1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 67320,00 грн, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача проти стягнення штрафу у розмірі 67320,00 грн заперечував, посилаючись на важке матеріальне становище відповідача, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, оглянувши матеріали справи та надані докази суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2009 між фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір № 38-09 оренди нерухомого майна (далі - Договір, а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар - приймає в оренду майно -вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 103,14 кв.м, що розташоване в цокольному поверсі двоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Циолковського, 20, яке перебуває на балансі КП «Житлосервіс -13», вартість якого складає, відповідно незалежної оцінки станом на 30.09.2008 -187 116,00 грн (без урахування ПДВ).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір орендної плати визначено на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включаються в орендну плату.

В орендну плату не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсацій витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Орендна плата складає 1 870,00 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується орендарем в сумі 1870,00 грн щомісячно. (п. 3.2 Договору).

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (п. 3.3 Договору).

Підставою для внесення орендної плати є цей Договір (п. 3.8 Договору).

Строк дії договору встановлений сторонами з моменту підписання Договору до 11.03.2014 (п. 7.1).

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору (п. 8.1).

Актом прийому передачі орендованого майна від 10.04.2009, складеним сторонами, підтверджується передача в оренду нерухомого майна, яке є предметом договору оренди №38-09 від 10.04.2009 (а.с. 14).

Неналежне виконання умов договору щодо внесення орендної плати за період з січня 2012 року по травень 2012 року стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення заборгованості з відповідача з орендної плати у розмірі 10547,48 грн, пені у розмірі 625,29 грн та 30% річних у розмірі 1287,36 грн, а також штрафу в сумі 67320,00 грн.

У зв'язку з припиненням провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 10547,48 грн, пені у розмірі 625,29 грн та 30% річних у розмірі 1287,36 грн, предметом спору по справі є стягнення з відповідача на користь позивача 67320,00 грн - штрафу.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати. Станом на дату звернення позивача до суду заборгованість орендаря перед орендодавцем за орендною платою складала 10547,48 грн.

Станом на дату винесення судового рішення відповідачем оплачено суму заборгованості за орендною платою в повному розмірі.

Позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 67320,00 грн, враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі трикратного розміру річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням грошового зобов'язання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати 1870,00 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 67320,00 грн. (1870,00 грн. *12 місяців * 3) /а с.8 зворотній бік/.

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, а також приймає до уваги факт оплати відповідачем заборгованості з орендної плати, пені та 30% річних в повному обсязі.

У зв'язку з цим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі місячної орендної плати -1870,00 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 1870,00 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, суд покладає на відповідача судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (99002, АДРЕСА_1, 99000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості щодо рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, місцевий бюджет міста Севастополя, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) штраф у розмірі 1870,00 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят грн. 00 коп).

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (99002, АДРЕСА_1, 99000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості щодо рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 25750044) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.11.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва