Рішення № 28099287, 10.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.12 Справа№ 5015/4284/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-авто-ЛТД», с. Стадниця, Вінницької області;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Лобаса Романа Омеляновича, м. Львів;

про: стягнення 20 000 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Далєвський А.М. -представник на підставі довіреності б/н від 01.11.2012 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 15.10.2012 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-авто-ЛТД»до Фізичної особи - підприємця Лобаса Романа Омеляновича про стягнення 20 000 грн. Розгляд справи призначено на 05.11.2012 року.

В судове засідання 05.11.2012 року сторони не з'явилися, позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача з сумі 20000грн. Розгляд даної заяви суд відклав до наступного судового засідання.

З огляду на неявку представника відповідача розгляд справи відкладено на 26.11.2012 року.

В судове засідання 26.11.2012 року представники сторін не з'явилися. Від позивача надійшло обґрунтування щодо підвідомчості розгляду справи (вих. № 2211-2 від 22.11.2012 року) з огляду на Третейське застереження, передбачене сторонами у розділі 14 (п.15.1,15.2) Контракту про поставку товару № 12/12 від 12.01.2012 року.

З огляду на неявку представників сторін, суд відклав розгляд справи на 10.12.2012 року.

В судовому засіданні 10.12.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві та обґрунтуванні від 22.11.2012 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвал господарського суду не виконав, хоча був належним чином повідомлений судом про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

10.12.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс-авто-ЛТД»(надалі по тексту рішення -позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи - підприємця Лобаса Романа Омеляновича (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 20000 грн. 00 коп. Позивач в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено контракт № 12/12 на поставку товару (брусу дерев'яного дубового) від 12.01.2012 року

На виконання умов даного контракту позивач перерахував відповідачу кошти, що відповідно до п. 4.2 договору є підставою для здійснення поставки товару.

Оскільки товар на момент звернення до суду не поставлений, що є порушенням умов договору, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення перерахованих ним коштів.

Відповідач проти позову не заперечив, відзиву не подав.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 12.01.2012 року між Фізичною особою -підприємцем Лобасом Романом Омеляновичем (постачальником згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс-Авто-ЛТД»(покупцем згідно договору) було укладено Контракт № 12/12 на поставку товару (надалі по тексту рішення -договір).

Відповідно до п. 1.1 на умовах діючого контракту Постачальник поставляє і передає у власність Покупцю товар, брус дубовий, а Покупець приймає товар і своєчасно здійснює оплату.

Кількість і найменування товар договору детально визначається в Специфікації і в Додатку, які складаються в двох екземплярах по одному для кожної сторони, підписуються сторонами і є невід'ємною частиною договору, відповідно до п. 2.1 договору.

Ціна одиниці поставленого товару вказана в Специфікації до даного договору. Вартість даного контракту, відповідно до п. 3.2. складає 320000,00 грн.

Згідно п. 5.2 договору підставою для здійснення оплати Покупцем поставленого товару є рахунок -фактура, який передається покупцеві протягом 5-ти днів з моменту підписання сторонами відповідної Специфікації.

Відповідно до Специфікації № 1 до договору № 12/12 від 12.01.2012 року та Додатку до договору № 2 від 12.01.2012 року сторони узгодили кількість, якість, найменування та ціну майбутньої поставки.

У відповідності до п. 5.3 договору покупець зобов'язався здійснити попередню оплату за партію товару в розмірі 30% протягом 3-ох робочих днів з моменту отримання рахунку на товар.

19.04.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс-авто-ЛТД»було отримано рахунок-фактуру № ЛВ-19/04 на суму 20000,00 грн., на підставі якого 20.04.2012 року та 23.04.2012 року позивачем було проведено попередню оплату, відповідно 15000,00 грн. та 5000,00 грн. за поставку товару - брусу дерев'яного дубового в кількості 10 м.куб. Даний факт позивач підтвердив копіями платіжних доручень № 4227 від 20.04.2012 року на суму 15000,00 грн. та № 4233 від 23.04.2012 року на суму 5000,00 грн. та копією банківської виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-Авто-Лтд».

Відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару на умовах загрузки на автотранспорт на складі продавця, згідно всіх технічних вимог. Відповідно до п. 4.2 договору товар поставляється покупцю в строк 21 робочого дня з моменту здійснення покупцем передоплати в порядку, передбаченому п. 5.3 договору.

З огляду на відсутність поставки позивач звернувся до відповідача із претензією від 07.08.2012 року вих. № 17, яка отримана останнім 15.08.2012 року та залишена без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем поставки товару, що стало підставою звернення позивача до суду із позовом про повернення йому перерахованих коштів.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

12.01.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт на поставку товару № 12/12, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України

Відповідно до п. 15.2 даного контракту сторони узгодили, що всі спори між сторонами, по яких не було досягнуто згоди, вирішуються у відповідності до законодавства України Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово -промисловій палаті України з місцезнаходженням в. м. Києві, рішення якого є обов'язковим для обох сторін.

Відповідно до 4.2.3. Постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»письмову угоду про передачу спору на вирішення третейського суду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на пункт 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

В даному випадку відповідач не звернувся до господарського суду із запереченням проти розгляду справи саме господарським судом. Також відсутні відомості що п. 15.2 Контракту № 12/12 від 12.01.2012 року щодо Третейського застереження чи Контракт вцілому визнавалася недійсними, що дає підстави суду розглянути даний спір по суті.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до п. 5.3 договору покупець зобов'язався здійснити попередню оплату за партію товару в розмірі 30% протягом 3-ох робочих днів з моменту отримання рахунку на товар.

Як встановлено судом 20.04.2012 року та 23.04.2012 року позивач провів попередню оплату в розмірі 20000,00 грн. згідно пред'явленого відповідачем рахунку-фактури № ЛВ-19/04 від 19.04.2012 року.

Відповідно до п. 4.2 договору товар поставляється покупцю в строк 21 робочого дня з моменту здійснення покупцем передоплати в порядку, передбаченому п. 5.3 договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач товар не поставив, чим порушив умов укладеного між сторонами контракту № 12/12 від 12.01.2012 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду, на те, що в порушення умов договору позивач не отримав товар в розмірі та кількості передбачених Стецифікацією № 1 від 12.01.2012 року до договору № 12/12 та Додатком № 2 від 12.01.2012 року до договору № 12/12, він просить суд повернути йому сплачену суму авансу, що складає 20000 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, коли продавець одержав суму попередньої оплати, а при цьому не передав товар покупцю відповідно до умов договору у встановлений строк, покупець згідно закону має право вимагати від продавця передання оплачених товарів, або повернення суми попередньої оплати. Тобто у покупця виникає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору належить покупцеві.

Згідно статті 193 ч. 7 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення 20000 грн. 00 коп.

Щодо заяви позивача від 05.11.2012 року про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належить відповідачу -Лобасу Роману Омеляновичу, то суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

З огляду на викладене, в даному випадку позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та необґрунтовано, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що є підставою для відмови в клопотанні позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лобаса Романа Омеляновича (79066, м. Львів, вул. Зубрівська, 25А, кв. 132, ідн. код 20089283794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-авто-ЛТД»(23241, Вінницька область, с. Стадниця, провулок Український, 8, код ЄДРПОУ 20114792) 20000 грн. 00 коп. боргу та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Винести ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Макс-авто-ЛТД»(23241, Вінницька область, с. Стадниця, провулок Український, 8, код ЄДРПОУ 20114792) 67 грн. 50 коп. зайво сплаченого судового збору.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Макс-авто-ЛТД»в задоволенні клопотання від 05.11.2012 року про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 14.12.2012 року.

Суддя Р.Матвіїв