Рішення № 28099016, 18.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.12 Справа№ 5015/4605/12

За позовною заявою: Львівського міського комунального підприємтва "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 2 053,64 грн. та судових витрат

Представники :

Від позивача: Коцелко Ю.В. - юрисконсульт (Довіреність б/н від 16.10.2012р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського МКП "Львівтеплоенерго", м. Львів до відповідача -ТзОВ "Надія-2", м. Львів про стягнення заборгованості в сумі 2 053,64 грн. та судових витрат.

Ухвалою суду від 06.11.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.11.2012р.

Ухвалами суду від 13.11.2012р. та від 03.12.2012 розгляд справи відкладено, з підстав викладених у вказаних ухвалах.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

01.12.2002р. між сторонами у справі укладено Договір № 586/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 10.1. Договору термін його дії встановлено до 01.10.2003р., а в п.10.4 сторони передбачили, що договір вважається пролонгований на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У п. 6.3. Договору сторони погодили, що вартість фактично спожитої ним теплової енергії відповідач сплачує до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Проте, як зазначається у позовній заяві, договірних зобов'язаннь щодо оплати теплової енергії ТзОВ "Надія-2" належно не виконало. За період з 01.02.2010р. по 01.10.2012р. у відповідача перед позивачем склалась заборгованість за постачання теплової енергії в гарячій воді в розмірі 1918,36грн.

За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію посилаючись на п.7.2.3 Договору позивач просить стягнути з відповідача 35,12грн. пені.

Крім того, покликаючись на ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача грн. інфляційних втрат 36,79грн. та 63,37грн. 3% річних

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 586/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2002р., на виконання умов якого відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 3.2.2. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2002р. передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

У відповідності із п. 6.1 та 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться відповідно до встановлених тарифів до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань щодо оплати теплової енергії відповідач належно не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем склалась заборгованість за постачання теплової енергії в гарячій воді в розмірі 1918,36грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевказане, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1918,36грн. заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 63,37грн. та інфляційних втрат у розмірі 36,79грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 15.10.2011р. по 22.03.2012р. в розмірі 35,12грн.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-2" (79053, м. Львів, вул. Музики, буд. 14, ідентифікаційний код 19337512) на користь Львівського міського комунального підприємтва "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 1918,36грн. основного боргу, 35,12 грн. пені, 36,79грн. інфляційних втрат, 63,37 грн. 3% річних та 1609,05грн. судового збору.

3. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Деркач Ю.Б.