Рішення № 28098922, 13.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.12 Справа№ 5015/4465/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених на здійснення функцій у спірних відносинах в особі

позивача-1 Кабінету Міністрів України, м.Київ

позивача-2 Державного концерну «Укроборонпром», м.Київ

позивача-3 Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», м.Львів

до відповідача-1 Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м.Львів

до відповідача-2 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.»в особі філії 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», м.Львів

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекс», м.Львів

за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Міністерства соціальної політики України, м.Київ

за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м.Львів

про 1. Визнання недійсними результатів прилюдних торгів №1412298-1 та акту про реалізацію арештованого майна від 31.08.2012р.;

2. Застосування наслідків визнання недійсними результатів прилюдних торгів № 1412298-1 та акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна (з прилюдних торгів) від 31.08.2012р. щодо реалізації на користь ТзОВ «Елекс»корпусу 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Наукова, 7, у вигляді скасування державної реєстрації права власності на корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Наукова, 7 за ТзОВ «Елекс»і визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

3. Зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності ТзОВ «Елекс»та зареєструвати право власності за ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут».

За участю представників сторін:

від прокуратури Бойко П.Г. -старший прокурор Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України (посвідчення №012203 від 01.11.2012р.);

від позивача-1 Гапеєв С.О. -головний спеціаліст сектору взаємодії з органами виконавчої влади та представництва інтересів держави в судах (довіреність б/н від 23.02.2012р.);

від позивача-2 не з'явився;

від позивача-3 не з'явився;

від відповідача-1 Федоришин І.В. -державний виконавець (довіреність № В-2/55507 від 13.11.2012р.); Руденко В.В. -заступник начальника Франківського ВДВС ЛМУЮ (довіреність № В-2/55506 від 13.11.2012р.);

від відповідача-2 не з'явився;

від відповідача-3 Кавацюк А.В. -представник (довіреність № б/н від 03.12.2012р.);

від третьої особи-1 Гута О.М. -представник (довіреність № 508/0/22-12 від 09.10.2012р.);

від третьої особи-2 не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали. Згідно клопотання Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України фіксація судвого процесу здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України подав позов в інтересах держави в особі органів, уповноважених на здійснення функцій у спірних відносинах в особі позивача-1 Кабінету Міністрів України, позивача-2 Державного концерну «Укроборонпром», позивача-3 Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»до відповідача-1 Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, до відповідача-2 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.»в особі філії 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекс»за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Міністерства соціальної політики України, за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»про 1.Визнання недійсними результатів прилюдних торгів №1412298-1 та акту про реалізацію арештованого майна від 31.08.2012р.; 2.Застосування наслідків визнання недійсними результатів прилюдних торгів № 1412298-1 та акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна (з прилюдних торгів) від 31.08.2012р. щодо реалізації на користь ТзОВ «Елекс»корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Наукова, 7, у вигляді скасування державної реєстрації права власності на корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Наукова, 7 за ТзОВ «Елекс»і визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно; 3.Зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності ТзОВ «Елекс»та зареєструвати право власності за ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут».

Ухвалою суду від 29.10.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.11.2012р. Ухвалою суду від 14.11.2012р. розгляд справи відкладено на 29.11.2012р. з підстав викладених в даній ухвалі. Ухвалою суду від 29.11.2012р. розгляд справи було відкладено на 13.12.2012р.

14.11.2012 року через канцелярію господарського суду за вх. №25824/12 та в судовому засіданні 29.11.2012 року представником прокуратури було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної із нею справи №5011-37/15496-2012 про визнання недійсним договору іпотеки, яка розглядається господарським судом міста Києва та до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційних скарг Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на ухвали господарського суду Львівської області №4/196 та № 4/2729-6/445 про зміну способу виконання рішень господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року по справі №4/196 та від 30.09.2008 року по справі № 4/2729-6/445.

Ухвалою суду від 29.11.2012р. було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з підстав викладених в ухвалі.

Крім того, ухвалою суду від 29.11.2012р. відмовлено у задоволенні клопотань ТзОВ «Елекс»про залучення до участі у справі заступника прокурора міста Києва, який приймав участь у судових засіданнях у справі №4/196 та № 4/2729-6/445 за позовом Міністерства праці і соціальної політики України до ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»; у задоволенні клопотання відповідача-3 про залучення до участі у справі Державного казначейства України та про зміну процесуального статусу ТзОВ «Елекс» з відповідача на третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Представник прокуратури в судовому засіданні 13.12.2012р. повторно наголошував на необхідності зупинення провадження у справі з підстав викладених у попередньо поданому ним клопотанні та доповненні до нього.

З приводу зупинення провадження у справі, крім викладеного судом в ухвалі від 29.11.2012р., додатково слід зазначити наступне:

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2 4 ст. 35 ГПК України).

Виходячи із роз'яснення, наданого постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Під предметом позову в господарському процесі розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з фактичних обставин справи, предметом спору у справі №5011-37/15496-2012, до вирішення якої, на думку прокурора, неможливо розглянути дану справу, є визнання недійсним договору іпотеки від 27.10.2004 року укладеного між Міністерством праці та соціальної політики України та ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», у якому підстава позову та предмет доказування стосується окремого правочину та є відмінним від даного спору.

Із змісту наявних в матеріалах справи копій ухвал господарського суду Львівської області №4/196 та № 4/2729-6/445 про зміну способу виконання рішень господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року по справі №4/196 та від 30.09.2008 року по справі № 4/2729-6/445 вбачається, що вказаними судовими рішеннями вирішено питання про стягнення грошових коштів з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»в користь Міністерством соціальної політики України по договору позики від 22.10.2004 року.

Поряд з тим, предметом спору у даній справі є оскарження результатів прилюдних торгів проведених в процедурі, встановленій для виконання судових рішень. Підстави даного позову ґрунтуються на наведених прокурором обставинах, що на його думку вказують на порушення процедури примусової реалізації арештованого державним виконавцем майна боржника у виконавчому провадженні. При вирішенні даної справи підлягає з'ясуванню законність дій відповідачів під час організації та проведення прилюдних торгів, що є предметом даного спору. Таким чином суд приходить до висновку, що підстави позову та предмет доказування у даній справі є відмінним від спору у справі №5011-37/15496-2012 про визнання недійсним договору іпотеки від 27.10.2004 року та справ №4/196 та № 4/2729-6/445 про стягнення грошових коштів по договору позики від 22.10.2004 року.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України принцип змагальності у господарському судочинстві ґрунтується на обов'язку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що прокурором не доведено неможливість господарським судом самостійно встановити в даній справі обставини, що становлять предмет та підставу позову, які на думку прокурора повинні бути встановлені іншим судом в іншій справі.

Інші передбачені законом обставини, які зумовлюють зупинення провадження у даній справі учасниками судового процесу не наведено.

Представник прокуратури в судовому засіданні 13.12.2012р. підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві. Долучив до матеріалів справи акт інвентаризації основних засобів від 11.04.2012р. та рахунки за електричну енергію, в підтвердження використання спірних приміщень у виробничій діяльності.

Доводи позовної заяви ґрунтуються на тому, що під час реалізації нерухомого майна ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»державним виконавцем було порушено мораторій на реалізацію майна державних підприємств, який встановлено Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а також в супереч вимогам ст.58 Закону України «Про виконавче провадження»не проведено рецензування звіту (висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2334 від 12.07.2012 року) про оцінку вартості корпусу № 7-В, позначеного літ. А-4, загальною площею 10 898,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, 7, внаслідок чого, на думку прокурора, спірне майно було передано на примусову реалізацію за початковою ціною, яка істотно відрізняється від ринкової вартості аналогічного нерухомого майна по м.Львову. Прокурор обґрунтовує позов, зокрема, довідкою Львівської торгово-промислової палати № 19-09/935 від 10.09.2012 року, наданою на запит Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 06.09.2012 року № 184вих-12.

У зв'язку з цим, на думку Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, підлягають визнанню недійсними результати прилюдних торгів № 1412298-1 та акт державного виконавця про реалізацію арештованого майна від 31.08.2012 року на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, а також ст.207 ГК України. Крім того, прокурор просить застосувати наслідки визнання недійсними результатів прилюдних торгів та акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна у вигляді скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зобов'язати ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Елекс»на спірне нерухоме майно.

Представник позивача-1 вимог ухвал суду не виконав, письмово не виклав свою позицію щодо предмету спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Позивач-2 (ДК «Укроборонпром») явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0411915294928 від 06.12.2012р. -вручено 10.12.2012р. Позиція ДК «Укроборонпром»викладена в поданому ним поясненні по суті спору вих.№ UOP-3.02-4568 від 09.11.2012р.(вх.№25821/12 від 14.11.2012р.), в якому позивач-2 погоджується з позицією прокурора та просить позов задоволити повністю.

Позивач-3 (ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут») явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, як пояснив представник прокуратури, представник позивача-3 приймає участь в іншому судовому засіданні.

ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»в попередніх судових засіданнях, надано господарському суду письмові пояснення від 14.11.2012 року №904/1-67 (вх.№25820/12 від 14.11.2012 року), в яких підтримано доводи Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про порушення державним виконавцем вимог Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»та незаконне відчуження спірного майна за ціною, у кілька разів є нижчою від ринкової, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Представники відповідача-1 (Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції) проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві від 12.11.2012 року №В-2/55503, (вх.№25827/12 від 14.11.2012 року), просили відмовити у його задоволенні повністю, вважать, що прилюдні торги проведені з дотриманням вимог закону, а державні інтереси внаслідок реалізації спірного майна не порушено.

Відповідач-2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення №7905805019903 від 06.12.2012р. вручено 11.12.2012р.

Представник відповідача-3 (ТзОВ «Елекс») долучив до матеріалів справи лист ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»від 01.11.2012р. вих.№904/4-137 адресований ТзОВ «Елекс», про відтермінування звільнення приміщення корпусу 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Наукова. Представник відповідача-3 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 02.11.2012 року №02-11/2012 (вх. №24806/12 від 02.11.2012 року) та доповненні до відзиву від 14.11.2012 року № 323 (вх. №25826/12 від 14.11.2012 року). Вважає, що дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»не поширюється на спірні правовідносини, а реалізація майна ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»проведена у відповідності до вимог закону, в зв'язку з чим вважає себе добросовісним набувачем спірного майна.

Представник третьої особи-1 проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому поясненні, зазначив, що 22.10.2004 року між Міністерством праці та соціальної політики України та Державним підприємством «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»було укладено Договір №43 безвідсоткової цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати. Відповідно до рішень господарського суду Львівської області від 30.09.2008 та 09.04.2009 року розмір заборгованості за договором становив 5 020 665,26 грн., в тому числі 4 964 265,26 грн. сума основного боргу та пеня в сумі 25 900,00 грн. та 30 500,00 грн. на підставі заяви Міністерства соціальної політики України ухвалами господарського суду Львівської області від 13.02.2012 року про зміну способу виконання рішень господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року у справі № 4/196 та від 30.09.2008 року у справі № 4/2729-6/445 звернуто стягнення на майно ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», а саме: корпус № 7-В, позначений літерою А-4, загальною площею 10 898,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, 7 згідно із договором іпотеки від 27.10.2004 року № 7583 та стягнуто з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»на користь Міністерства соціальної політики України борг в сумі 4 964 265,26 грн. та пені в сумі 56 400,00 грн., шляхом звернення стягнення на майно ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут». Предмет іпотеки був реалізований на прилюдних торгах спеціалізованою торгівельною організацією ПП «Нива-В.Ш.», кошти від реалізації майна в сумі 5 020 665,26 грн. надійшли на рахунок Мінсоцполітики, що підтверджується випискою з рахунку №37113020004117 за 11.09.2012 року.

Третя особа-2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, вимог ухвал суду не виконала, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про що свідчить поштове повідомлення №7902403432503 від 06.12.2012р. -вручено 10.12.2012р.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників позивача-2, позивача-3, відповідача-2, третьої особи-2 за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, господарський суд встановив:

22.10.2004 року між Міністерством праці та соціальної політики України та ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»було укладено договір № 43 безвідсоткової цільової бюджетної позики із виплати заробітної плати за умовами якого ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»був зобов'язаний в строк до 31.12.2007 року повернути Міністерству праці та соціальної політики України безпроцентну позику у розмірі 5 000 000,00 грн. надану для погашення заборгованості по заробітній платі.

В забезпечення виконання договору 22.10.2004 року № 43 безвідсоткової цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати від 27.10.2004 року між Міністерством праці та соціальної політики України та ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»був укладений договір іпотеки № 7583, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11, згідно з яким боржником передано стягувачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: корпус 7В, за літерою А-4, загальною площею 10 898,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7.

Відповідно до графіку погашення позики станом на 01.12.2006 року ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»повинен був погасити частину позики за договором №43 від 22.10.2004 року в сумі 2 000 000,00 грн. У зв'язку із невиконанням позичальником своїх зобов'язань заступник прокурор м. Києва звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України до ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»про стягнення 2 000 000,00 грн. неповернутої позики та 25 9000 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.09.2008 року у справі № 4/2729-6/445 позов задоволено повністю та вирішено стягнути з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»на користь Міністерства праці та соціальної політики України 2 000 000,00 грн. заборгованості та 25 9000 грн. пені.

На виконання зазначеного рішення 18.11.2008 року господарським судом видано наказ про примусове виконання, який було скеровано для виконання до Франківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції.

08.02.2009 року ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»частково було погашено заборгованість в сумі 35 734,74 грн. Таким чином, заборгованість складала 1 990 165,26 грн., в тому числі 25 900,00 грн. пеня згідно рішення суду.

25.02.2009 року державним виконавцем Франківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного наказу та надано термін для добровільного виконання рішення до 03.03.2009 року. У зазначений строк рішення суду боржником не виконано.

Відповідно до графіку погашення позики за договором № 43 від 22.10.2004 року, станом на 31.12.2007 року ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»повинно було повністю погасити позику у сумі 5 000 000,00 грн. З урахуванням рішення господарського суду Львівської області у справі №4/2729-6/445 заборгованість ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»перед Міністерством праці і соціальної політики України за договором № 43 від 22.10.2004 року становила 3 000 000,00 грн. Однак у встановлений строк зобов'язання по поверненню позики позичальником не виконано.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року у справі 4/196 позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці і соціальної політики України, заявлений до ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний завод»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Міністерства фінансів України та Державного казначейства України задоволено повністю та стягнуто з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний завод»на користь Міністерства праці і соціальної політики України 3 000 000,00 грн. заборгованості та 30 500 грн. 00 коп. пені із відстроченням виконання рішення на чотири місяці до 09.08.2009 року.

27.04.2009 року господарським судом Львівської області видано наказ на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року у справі №4/196, який стягувачем пред'явлено до виконання в Франківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Міністерства юстиції України.

16.11.2009 року державним виконавцем Франківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного наказу та надано термін для добровільного виконання рішення до 23.11.2009 року. У зазначений строк рішення суду боржником не виконано.

Указом Президента України № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»від 09.12.2010 року Міністерство праці та соціальної політики України реорганізовано у Міністерство соціальної політики України та визначено, що останнє є правонаступником Міністерства праці та соціальної політики України.

Вказані рішення господарського суду перебували на примусовому виконанні у Франківському відділі ДВС Львівського міського управління юстиції понад три роки в межах зведеного виконавчого провадження №ВП15026541 про стягнення з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»грошових коштів в користь фізичних і юридичних осіб та держави. Вжитими державним виконавцем заходами примусового виконання рішення встановлено відсутність грошових коштів, для погашення заборгованості ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»перед Міністерством соціальної політики України в порядку та межах черговості, передбаченої законом.

Відповідно до умов п.1.1. договору іпотеки №7583 від 27.10.2004 року іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за Договором позики отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.

У зв'язку з тривалим невиконанням рішень господарського суду, Міністерством соціальної політики України подано на адресу господарського суду Львівської області заяву про зміну способу виконання рішень господарського суду Львівської області у справі № 4/2729-6/445 та № 4/196 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № 7583 від 27.10.2004 року.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2012 року змінено спосіб виконання рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2008 року у справі № 4/2729-6/445 шляхом звернення стягнення на майно ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», а саме на: корпус 7В, позначений літерою А-4, загальною площею 10 898,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7, згідно з договором іпотеки №7583 від 27.10.2004 року. Стягнуто з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»на користь Міністерства соціальної політики України борг в сумі 1 964 265,26 грн. та пені в сумі 25 900,0 грн., шляхом звернення стягнення на майно державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», а саме на: корпус 7В, позначений літерою А-4, загальною площею 10 898,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7, згідно з договором іпотеки № 7583 від 27.10.2004 року.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2012 року змінено спосіб виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року у справі № 4/196 шляхом звернення стягнення на майно ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», а саме на корпус 7В, позначений літерою А-4, загальною площею 10 898,8 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7, згідно з договором іпотеки від 27.10.2004 року №7583. Стягнуто з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»на користь Міністерства соціальної політики України борг в сумі 3 000 000,00 грн. та пені в сумі 30 500 грн. 00 коп., шляхом звернення стягнення на майно ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», а саме на корпус 7 В, позначений літерою А-4, загальною площею 10 898,8 м.кв., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7, згідно з договором іпотеки від 27.10.2004 року № 7583.

Ухвали господарського суду Львівської області від 13.02.2012 року про зміну способу виконання рішення у справі № 4/2729-6/445 та № 4/196 набрали законної сили в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» та ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

З аналізу норм Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року № 2864-III із наступними змінами і доповненнями, вбачається, що мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, встановлено з метою забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств та діє до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Проте, як вбачається з обставин справи, предметом даного спору є оскарження результатів прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», яке є предметом іпотеки згідно з договором від 27.10.2004 року №7583.

Порядок та підстави реалізації нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, для задоволення вимог іпотекодержателя визначена спеціальним законодавством України про іпотеку, яке базується на Конституції України, Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Земельному кодексі України, Законі України «Про іпотеку»від 05.06.2003 року № 898-IV та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Статтею 14 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що предметом іпотеки може бути також нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду (ч.4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Оскільки Закон України «Про іпотеку»передбачає можливість передачі в іпотеку майна державних підприємств та встановлює порядок та підстави звернення стягнення на таке майно, слід вважати, що вказаний нормативний акт є відповідним спеціальним законом, в розумінні ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», яким визначено спеціальний механізм примусової реалізації майна державних підприємств, переданих в іпотеку.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини щодо реалізації іпотечного майна на прилюдних торгах регулюються спеціальним нормативним актом, а саме Законом України «Про іпотеку», який прийнятий після Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»та визначає механізм примусової реалізації іпотечного майна, господарський суд приходить до висновку, що звернення стягнення на спірне нерухоме майно ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», яке є предметом іпотеки згідно з договором від 27.10.2004 року №7583 на підставі відповідного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, не суперечить Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Враховуючи наведе господарський суд дійшов висновку необхідності дослідження процедури реалізації іпотечного майна на предмет дотримання вимог Закону України «Про іпотеку».

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином слід вважати, що Франківський ВДВС Львівського міського управління юстиції є уповноваженим територіальним органом державної виконавчої служби, якому законом надано право на вчинення дій, пов'язаних із зверненням стягнення на спірне нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Як вбачається з матеріалів зведеного виконавчого провадження про стягнення з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», 05.04.2012 року державним виконавцем складено акт опису й арешту іпотечного майна, а саме корпусу 7В, позначений літерою А-4, загальною площею 10 898,8 м.кв., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7. В акті державного виконавця зазначено, що описане майно буде передано для реалізації не раніше 10.04.2012 року. На описане майно накладено арешт та встановлено заборону на його відчуження. Описане майно було прийнято на відповідальне зберігання в.о. директора Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»Казмірчук В.І. Зауваження на дії державного виконавця під час проведення опису майна боржника не надходили. Копія акту державного виконавця надіслана на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією.

09.04.2012 року державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження»рекомендованою кореспонденцією направлено повідомлення за вих. № 4982 на адресу ДК «Укроборонпром» та РВ ФДМУ у Львівській області»про накладення арешту на нерухоме майно ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»та розмір вимог стягувачів.

25.06.2012 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для визначення початкової вартості арештованого та описаного майна.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ від 12.07.2012 року №2334, початкова вартість арештованого та описаного майна, а саме корпусу № 7-В за адресою м. Львів, вул. Наукова, 7 для проведення прилюдних торгів (аукціонів) з реалізації майна боржника становить 6 029 720,00 грн.

Листом від 13.07.2012 року за вих. №В-15/47705 висновок судової будівельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ від 12.07.2012 року було скеровано державним виконавцем для ознайомлення сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією та одночасно роз'яснено право оскарження оцінки майна в порядку, визначеному ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 16.07.2012 року №7906002383890, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 12.07.2012 року № 2334 було отримано ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»16.07.2012 року.

27.07.2012 року до Франківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції надійшли заперечення ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»від 25.07.2012 року за вих. №904/4-38 щодо визначення вартості арештованого майна з клопотанням про проведення рецензування звіту про оцінку майна.

Прокурор вважає, що продаж об'єкта іпотеки здійснено за ціною, значно нижчою від ринкової. Вказане твердження ґрунтується на листі Львівської торгово-промислової палати від 10.09.2012 року №19-09/935, у якому зазначено, що за даними Агентства нерухомості «Ріелтерське бюро «Маклер», вартість адміністративного будинку площею 9999, 99 м. кв. у Франківському районі міста Львова в районі вул.Тургенєва на орендованій земельній ділянці становить 5,4 млн. доларів США, що у перерахунку на 1 м. кв. становить близько 540 доларів США та те, що Львівською ТПП не може бути проведено розрахунку ринкової вартості комерційної нерухомості в районі вулиць Стрийської-Наукової, станом на серпень 2012 року, у зв'язку з відсутністю інформації.

На думку прокурора, непроведення рецензування висновку судової будівельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ від 12.07.2012 року призвело до продажу спірного майна за заниженою ціною.

Статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що боржник у виконавчому провадженні має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Як встановлено господарським судом, оскарження дій державного виконавця щодо не проведення рецензування висновку судової будівельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ від 12.07.2012 року було предметом судового розгляду у справі № 4/196 за скаргою Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року у справі №4/196 відхилено заяву Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави -державного концерну «Укроборонпром»в особі ДП «Львівський науково-дослідний інститут»про визнання протиправними дій державного виконавця щодо не призначення рецензування звіту (висновку судово-будівельної експертизи №2334 від 12.07.2012 року) оцінки вартості майна ДП «Львівський науково-дослідний інститут»- корпусу 7-В, позначеного літерою А-4, загальною площею 10 898,8 м. кв., за адресою: м. Львів, вул.Наукова, 7.

Вказаним судовим рішення надано оцінку законності дій державного виконавця щодо проведення опису й арешту спірного майна ДП «Львівський науково-дослідний інститут»та визначення його вартості, як стартової ціни для проведення прилюдних торгів та не проведення рецензування звіту про оцінку майна боржника. В тому числі господарським судом надано оцінку доказам позивача (лист Львівської торгово-промислової палати від 10.09.2012 року №19-09/935) щодо невідповідності вартості спірного майна згідно висновку судово-будівельної експертизи №2334 від 12.07.2012 року ринковій ціні. Зокрема господарським судом встановлено, що скаржником не надано доказів порушення державним виконавцем вимог закону під час проведення виконавчих дій щодо накладення арешту та проведення оцінки майна Державного підприємства «Львівський науково-дослідний інститут»- корпусу 7-В, позначеного літерою А-4, загальною площею 10898,8 м. кв., за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7.

Ухвала господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року у справі №4/196 набрала законної сили, а відтак, в силу приписів ст. 35 ГПК України, встановлені судом обставини не потребують доведення при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, господарський суд вважає доводи прокурора щодо заниження вартості арештованого майна з посиланням на лист Львівської торгово-промислової палати від 10.09.2012 року №19-09/935 такими, що не відповідають критеріям належності та допустимості засобів доказування.

Відповідно до приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Правовідносини які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України регулюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Стаття 3 Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»встановлено, що оцінка майна -це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Пунктом 56 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»»визначено загальні вимоги, які ставляться до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна.

Згідно п.56 зазначеного Національного стандарту визначено, що звіт про оцінку майна повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Однак, лист Львівської торгово-промислової палати від 10.09.2012 року №19-09/935 не відповідає вимогам вищевказаного Національного стандарту, а тому не може вважатись належним доказом визначення вартості спірного нерухомого майна.

Крім того, як вбачається із змісту листа Львівської торгово-промислової палати від 10.09.2012 року №19-09/935, Львівською ТПП не проводилась оцінка спірного об'єкту нерухомого майна та не надавався розрахунок ринкової вартості комерційної нерухомості в районі вулиць Стрийської-Наукової станом на серпень 2012 року, у зв'язку з відсутністю такої інформації.

Поряд з тим, ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Оскільки в матеріалах справи наявний чинний висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2334 від 12.07.2012 року, який складено старшим судовим експертом відділу будівельно-технічних досліджень лабораторії інженерно-технічних досліджень Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Рубцовою Г.В. (свідоцтво судового експерта №НОМЕР_1 видане ЕКК Львівського НДІСЕ від 19.06.1998 року; сертифікат оцінювача № 2252 від 10.03.2001 року виданий Фондом Державного майна України), що має відповідну освіту та ІІ кваліфікаційний клас судового експерта з правом проведення будівельно-технічних досліджень, господарський суд приходить до висновку про безпідставність доводів прокурора з приводу заниження вартості спірного майна ДП «Львівський науково-дослідний інститут».

Як вбачається з п. 1.3 договору № 1412298 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), укладеного 02.08.2012 року між Франківським відділом ДВС Львівського міського управління юстиції та Приватним підприємством «Нива -В.Ш.», предмет іпотеки, а саме корпус 7-В, позначений літерою А-4, загальною площею 10898,8 м. кв., за адресою: м.Львів, вул.Наукова, 7 передано для реалізації за ціною, визначеною оцінювачем Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Рубцовою Г.В. згідно звіту про оцінку від 12.07.2012 року, яка становить 6 029 720,00 грн., що відповідає обставинам справи.

Згідно з ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 1.4. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

Статтею ст. 42 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Проте ні прокурором, ні позивачами не надано доказів того, що на момент проведення прилюдних торгів заборгованість ДП «Львівський науково-дослідний інститут»перед Міністерством соціальної політики України за рішенням суду була погашена.

Відповідно до приписів ст.43 Закону України «Про іпотеку»прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до вимог п.3.5. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, спеціалізованою торгівельною організацією було розміщено на відповідному веб-сайті ДП «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України»оголошення №446477 від 10.08.2012 року про реалізацію предмету іпотеки, а саме корпусу 7-В, позначеного літерою А-4, загальною площею 10898,8 м. кв., за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7 з інформацією про нерухоме майно, що реалізується.

Листом від 10.08.2012 року № 298Б ПП «Нива В.Ш.»було повідомлено державного виконавця та сторін виконавчого провадження, зокрема ДП «Львівський науково-дослідний інститут» про те, що реалізація арештованого майна відбудеться 27.08.2012 року (11:30 год.) за адресою: м.Львів, пр-т Чорновола, 7 кімн. 235.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується належне виконання вимог закону в частині інформування зацікавлених осіб (іпотекодавця та іпотекодержателя, а також потенційних покупців) про час та місце реалізації іпотечного майна та дотримання встановлених законом строків розміщення інформаційних повідомлень про прилюдні торги.

Згідно ст. 44 Закону України «Про іпотеку» у прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть відповідно до закону бути покупцями нерухомого майна, що реалізується. Розмір гарантійних внесків не може перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Учасники прилюдних торгів підлягають реєстрації організатором прилюдних торгів. Реєстрація припиняється не раніше ніж за одну годину до початку прилюдних торгів. Для цілей реєстрації учасник надає організатору прилюдних торгів документ, що посвідчує його особу, заяву про участь у торгах, документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску. Під час проведення реєстрації учасник прилюдних торгів отримує картку із зазначенням його порядкового номера, згідно з яким цей учасник бере участь у торгах.

Судом встановлено, що до участі в прилюдних торгах з продажу предмету іпотеки було допущено двох учасників: ОСОБА_16 та ТзОВ «Елекс», які у встановленому порядку подали заявки про участь на прилюдних торгах та внесли на рахунок організатора торгів ПП «Нива В.Ш.»гарантійні внески. Заявки про участь на прилюдних торгах від інших зацікавлених осіб не надходили.

Згідно із ст. 45 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться прозоро. Організатор прилюдних торгів забезпечує кожного учасника прилюдних торгів правилами проведення прилюдних торгів до їх початку. Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання. Прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною. Якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися. За результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки.

Проте ні прокурором, ні позивачами не надано жодних доказів порушення ПП «Нива В.Ш.» процедури повідомлення про продаж предмету іпотеки, організації і проведення прилюдних торгів та оформлення їх результатів. З наявних в матеріалах справи доказів суд не вбачає таких порушень з боку організатора прилюдних торгів, а також інших порушень закону, які могли б вплинути на результати проведення прилюдних торгів.

З наявного в матеріалах справи протоколу № 1412298-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що належить ДП «Львівський науково-дослідний інститут»вбачається, що 27.08.2012 року відбулись прилюдні торги з реалізації іпотечного майна, яке належить ДП «Львівський науково-дослідний інститут», а саме: корпусу 7-В, позначеного літерою А-4, загальною площею 10898,8 м. кв., за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 7, переможцем яких стало ТзОВ «Елекс», яким запропоновано найвищу ціну в розмірі 6 200 000,00 грн., що на 170 280,00 грн. більше від стартової (початкової) ціни продажу. Протокол складено у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку»та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та затверджено директором філії 14 ПП «Нива В.Ш.».

Долученими до матеріалів справи платіжними документами (платіжні доручення від 23.08.2012 та 30.08.2012 року) підтверджується, що у встановлений законом строк переможцем прилюдних торгів ТзОВ «Елекс»проведено повний розрахунок за придбане іпотечне майно та внесено грошові кошти в сумі 310 000,00 грн. на рахунок організатора торгів (винагорода торгівельної організації) та в сумі 5 800 000,00 грн. на рахунок органу державної виконавчої служби.

За рахунок отриманих від реалізації іпотечного майна грошових коштів, погашено грошові вимоги іпотекодержателя -Міністерства соціальної політики в сумі 1 990 165,26 грн. згідно наказу господарського суду Львівської області суду у справі №4/2729-6/445 від 18.11.2008 року та в сумі 3 030 500,00 грн. згідно наказу господарського суду Львівської області суду у справі №4/196 від 27.04.2009 року, що підтверджується випискою з рахунку Міністерства соціальної політики від 11.09.2012 року. Вказані грошові кошти зараховано на відповідний бюджетний рахунок для погашення заборгованості ДП «Львівський науково-дослідний інститут»за безвідсотковою бюджетною позикою згідно Договору від 22.10.2004 року.

31.08.2012 року головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Суряком С.І. складено відповідний акт про реалізацію арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки). Відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про іпотеку» акт державного виконавця затверджено начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплено печаткою цього органу.

31.08.2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 на підставі акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна від 31.08.2012 року, оформлено свідоцтво про придбання нерухомого майна, на підставі якого 03.09.2012 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»проведено державну реєстрацію права власності ТзОВ «Елекс»на спірний об'єкт нерухомого майна.

При вирішенні даного спору господарський суд бере до уваги також наступні обставини.

Як вказано в п.2, п.3 та п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 24.10.2011р. № 10 із змінами та доповненнями, з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання;- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч.1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

З огляду на положення зазначеної статті прилюдні торги за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в них мають місце всі елементи притаманні правочину. Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту.

Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця -переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі нотаріусом покупцеві свідоцтва про право власності на це майно. При цьому, оформлення окремого договору купівлі-продажу майна законом не передбачено.

Виходячи зі змісту положень ст. 626 ЦК України, за якими договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, підписання протоколу прилюдних торгів ліцитатором та покупцем, фактично є укладенням ними угоди.

Відтак, під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у власність покупцю. Сторонами цієї угоди є покупець -учасник прилюдних торгів (фізична або юридична особа), і продавець -відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить прилюдні торги за договором із виконавчою службою.

Таким чином, за своєю правовою природою прилюдні торги є правочином з купівлі-продажу арештованого нерухомого майна.

Недійсність такого правочину встановлюється судом з підстав передбачених законом і вказаних позивачем у вимозі про визнання угоди про відчуження майна з прилюдних торгів недійсною.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Ні прокурором, ні позивачами не надано доказів, які свідчать про те, що правочин з реалізації спірного іпотечного майна не відповідає вимогам, передбаченим зазначеними нормами цивільного законодавства, а отже відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними результатів прилюдних торгів № 1412298-1 та акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна (з прилюдних торгів) від 31.08.2012 року щодо реалізації на користь ТзОВ «Елекс»корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7.

Згідно правової позиції, яку викладено Верховним Судом України в постанові з аналогічної справи (№6-116цс12) від 24 жовтня 2012 року, умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначав Закон України «Про виконавче провадження»та Інструкція про проведення виконавчих дій.

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Разом із тим аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження»та Інструкція про проведення виконавчих дій свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст.650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ч.8 ст. 54, ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та пп. 5.11, 5.12, 5.13 Інструкції про проведення виконавчих дій ).

Відповідно до положень вказаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій ).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999 року.

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця -учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст.ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року № 152/361, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням та Законом України «Про іпотеку».

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того, твердження прокурора про незаконність дій державного виконавця щодо визначення ціни об'єкта нерухомості спростовуються наявними в матеріалах справи доказами щодо визнання вартості арештованого майна боржника.

Доводи позивача про неправомірність дій державного виконавця, які передували проведенню прилюдних торгів не відповідають фактичним обставинам справи, що випливає з ухвали господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року у справі №4/196, якою відмовлено Львівському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в задоволенні скарги на дії державного виконавця. Зазначена ухвала набрала законної сили.

Відповідно до положень ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з наведеного, обставини правомірності дій державного виконавця щодо оцінки майна боржника не підлягають повторному встановленню.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Ні прокурором ні позивачами вимог зазначеної норми процесуального закону в цій частині позову не дотримано, посилань на обставини, які свідчать про недійсність спірного акту державного виконавця не наведено, що зумовлює відмову в задоволенні позову в цій частині.

Крім того, при вирішенні спору господарський суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законом визначено, що судовий захист прав та законних інтересів здійснюється виключно у спосіб, визначений чинним законодавством або договором.

Стосовно позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва нотаріуса, господарський суд звертає увагу на такі обставини.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 48 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси, зокрема, видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); на підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є живим, про перебування його у певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на збереження документів видаються відповідні свідоцтва.

Згідно з правилом, визначеним ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Разом з тим, положення Закону України «Про нотаріат»не дозволяють віднести свідоцтво на підтвердження права власності до акту державного чи іншого органу в розумінні положень ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Підвідомчість -це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України).

Як вже зазначалось вище, з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій України», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір -господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. (п.2, п.3 та п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 24.10.2011р. № 10 із змінами та доповненнями).

З позовної заяви не випливає, що між сторонами має місце спір про право, який виник в результаті вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до положень глави 39 Цивільного процесуального кодексу України скарги на дії нотаріусів підлягають розгляду судами загальної юрисдикції.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади та місцевого самоврядування, пов'язані з визнанням недійсними угод, укладених шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), а так само актів про проведення прилюдних торгів. Що ж до свідоцтва про право власності, виданого на підставі відповідного акта, то воно не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.

З наведеного випливає, що позов в частині визнання недійсним свідоцтва нотаріуса є таким, що не підсудний господарському суд, а отже провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1ст.80 ГПК України.

Надані представником прокуратури рахунки за електричну енергію за лютий 2012р., березень 2012р та жовтень 2012р., не підтверджують використання позивачем-3 спірних приміщень у виробничій діяльності, як це стверджувалось представниками прокуратури та позивача-3 у попередніх судових засіданнях.

Долучений представником ТзОВ «Елекс»до матеріалів справи лист ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»від 01.11.2012р. вих.№ 904/4-137, адресований, як відповідь на звернення ТзОВ «Елекс»від 24.10.2012р. вих.№307 про звільнення приміщення корпусу 7В, що знаходиться у м.Львові по вул.Науковій у строк до 24.11.2012р., в якому позивач-3 просить відтермінувати до 31.12.2012р. звільнення вказаного приміщення, спростовує твердження прокурора про передачу позивачем-3 спірного приміщення та його використання відповідачем-3.

Зважаючи на недоведеність прокурором та позивачами недійсності результатів прилюдних торгів № 1412298-1 та акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна від 31.08.2012 року, не підлягає задоволенню також вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину у вигляді скасування державної реєстрації права власності на корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7 за ТзОВ «Елекс»та зобов'язання ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»скасувати державну реєстрацію права власності ТзОВ «Елекс»на нерухоме майно, а саме: корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7 та зареєструвати право власності на вказане майно за ДП «Львівський науково-дослідний інститут». Крім того, слід зазначити, що прокурором ставиться позовна вимога до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», яке є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору і не є відповідачем у справі.

У задоволенні позову в частині визнання недійсними результатів прилюдних торгів №1412298-1 та акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна (з прилюдних торгів) від 31.08.2012 року щодо реалізації на користь ТзОВ «Елекс»корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7, а також застосування наслідків недійсності прилюдних торгів у вигляді скасування державної реєстрації права власності на корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7 за ТзОВ «Елекс»та зобов'язання ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»скасувати державну реєстрацію права власності ТзОВ «Елекс»на нерухоме майно, а саме: корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7 та зареєструвати право власності на вказане майно за ДП «Львівський науково-дослідний інститут» відмовити.

В частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7 від 31.08.2012 року, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 провадження у справі припинити.

Зазначене прокурором у прохальній частині позовної заяви клопотання про забезпечення позову судом не розглядалось з огляду на те, що в судових засіданнях ні прокурор, ні позивачі не наполягали на його розгляді по суті та задоволенні.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 14, 33, 41-45 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.2,58, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ч.1 ст.34, ч.2 ст.48, ст.50 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 32, 33, 35, 43, 75, п.1 ст.80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову в частині визнання недійсними результатів прилюдних торгів №1412298-1 та акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна (з прилюдних торгів) від 31.08.2012 року щодо реалізації на користь ТзОВ «Елекс»корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7, а також застосування наслідків недійсності прилюдних торгів у вигляді скасування державної реєстрації права власності на корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7 за ТзОВ «Елекс»та зобов'язання ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»скасувати державну реєстрацію права власності ТзОВ «Елекс»на нерухоме майно, а саме: корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7 та зареєструвати право власності на вказане майно за ДП «Львівський науково-дослідний інститут» відмовити.

2. В частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: корпус 7В, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 7 від 31.08.2012 року, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 провадження у справі припинити.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 18.12.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.