Рішення № 28098731, 11.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/15915-2012 11.12.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"ДоКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів»Шевченківського району Простягнення 2902549,75 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Гарковенко С.В.

від відповідача Коломийченко І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 2802856,36 грн. заборгованості, інфляційних та 3% річних за спожиту теплову енергію за Договором № 9367012 від 01.10.2003р.

Ухвалою від 13.11.2012р. Господарським судом міста Києва за вказаним позовом порушено провадження у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому проти вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність.

Крім того, відповідач зазначив про те, що до обов'язків Відповідача Позивачем віднесено «прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно чинного законодавства». Так, умовами договору Позивач визначив коло осіб, які можуть бути боржниками.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

З огляду на це та враховуючи умови договору, кредитором по даному договору є Позивач, а боржниками - населення та орендарі.

Статтею 511 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Отже, у розумінні чинного законодавства Відповідач є третьою стороною у даному зобов'язанні, а тому Позивач не має правових підстав вимагати від Відповідача виконання зобов'язань боржників перед Позивачем.

Крім того, згідно ст. ст. 520, 528 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою лише шляхом переведення боргу і лише за згодою кредитора. До того ж тільки боржник може покласти виконання свого обов'язку на іншу особу.

Оскільки таких дій вчинено не було, то і відповідно підстави для стягнення заборгованості безпосередніх споживачів (населення та орендарів) з Відповідача на користь Позивача відсутні.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.08р. перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(далі позивач) та КП по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, яке у червні 2012 року перейменовано у КП 2Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»(далі відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.03р. № 9367012.

Згідно з п. 1.1 договору позивач зобов'язувався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язувався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до п.2.1 при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Пунктом п. 2.2.1 договору передбачено, що позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Відповідно до п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах,які визначені у додатку №1 до договору, не допускати їх перевищення;

своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку №2 до договору.

Згідно з п.п. 4.1, 4.3 договору останній набуває чинності з 31.12.2003 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Пунктом 9 Додатку №2 до договору №9367012 від 01.10.2003 року передбачено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 число місяця отримує у відповідача оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період тощо.

Згідно з п. 10 Додатку №2 до договору №9367012 від 01.10.2003 року відповідач щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечує оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

На виконання умов договору №9367012 від 01.10.2003 року за період з листопада 2009 року до жовтня 2012 року позивачем здійснювалось постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 62.

Вищезазначене підтверджується табуляграмами та корінцями про виконання нарядів з підключення/відключення будинку до/від теплової мережі.

За період з листопада 2009 року до жовтня 2012 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 2802856,36 грн., що підтверджується табуляграмами, копії яких надано позивачем до матеріалів справи.

Вищенаведене не заперечується відповідачем.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч домовленостей, закріплених між позивачем та відповідачем в договорі

та додатках до них, за поставлену за період з листопада 2009 року до жовтня 2012 року теплову енергію відповідач не розрахувався.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 19229,47 грн. інфляційних втрат та 80463,92 грн. 3% річних з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з грудня 2009 року до травня 2012 року.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на домовленості між позивачем та відповідачем, викладені в пункті 9 додатку №2 до договору, станом на 01.10.2012 року відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за теплову енергію, поставлену в попередні періоди, разом з тим, судом встановлено, що на момент порушення провадження у справі -відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, оплативши лише частину поставленої позивачем теплової енергії.

А відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було допущено прострочення виконання грошових зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вищенаведеного та з огляду на ту обставину, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії, позивач має право вимагати від відповідача сплати інфляційні та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку про його обґрунтованість, а відтак вважає за необхідне вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні та

3% річних задовольнити.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача обгрунтовні та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються та спростовуються наступним.

Суд критично оцінює заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов, стосовно того, що кредитором за спірним Договором є позивач, боржниками -населення та орендарі, а відповідач є третьою стороною у спірному зобов'язанні, у зв'язку з чим позивач не має правових підстав вимагати від відповідача виконання зобов'язань боржників (населення та орендарів) перед позивачем.

Заперечення відповідача стосовно того, що боржниками за Договором є мешканці квартир та орендарі не беруться господарським судом міста Києва до уваги, оскільки споживач, виходячи з умов Договору, повинен забезпечити своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями; вжиття всіх заходів (в тому числі примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України (п. 2.3).

Отже, стороною спірного Договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, а не населення та орендарі, а отже і спірна заборгованість за Договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем.

Суд також зазначає, що в п. 2.3.5 Договору та п. 10 додатку 2 до Договору сторони узгодили, що оплата коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію здійснюється на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а відповідач забезпечує її надходження.

Безпосередньо кошти від населення за фактично спожиту теплову енергію, які надійшли на транзитний рахунок ГІОЦ КМД, позивачем враховувались при визначенні суми заборгованості відповідача за спірним Договором, а отже, відсутні жодні підстави для тверджень відповідача стосовно наміру позивача отримати грошові кошти в подвійному розмірі -з населення та орендарів, а також з відповідача.

Крім того, матеріалами справи не підтверджуються доводи відповідача про ігнорування позивачем тарифів та порядку розрахунків, затверджених розпорядженнями КМДА для споживачів, що в свою чергу, є порушенням умов спірного Договору. До того ж, відповідачем не вказано, які саме тарифи невірно застосовані позивачем. Не надано відповідачем також контррозрахунку суми заборгованості за спірним Договором.

Таким чином, наведені відповідачем доводи є безпідставними та необґрунтованими, тоді як інших належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів»Шевченківського району (м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 2 802 856 (два мільйона вісімсот дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн.. 36 коп. -основного боргу, 19229 (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 47 коп. -інфляційних, 80463 (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три) грн. 92 коп. - 3 % річних та 58051 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятдесят одна) грн. 00 коп. -суму судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.12р.

Суддя І.О.Домнічева