Рішення № 28098523, 17.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/15888-2012 17.12.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

про стягнення грошових коштів в порядку регресу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Білинова А.В. (довіреність № 01/123-398 від 06.11.2012р.);

від відповідача: не з'явились;

В судовому засіданні 17.12.2012р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(надалі ТДВ «СК «Альфа-Гарант», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(надалі ПАТ «СК «Країна», відповідач) суми боргу у розмірі 41 292, 49 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТДВ «СК «Альфа-Гарант»на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-VR\01-040-03239 від 15.04.2011р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Mazda 6, державний номер АА 9900 НХ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу -автобуса Богдан А 091, державний номер 054-80КА, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПАТ «СК «Країна»позивачем було направлено останньому заяву регресну вимогу на виплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач заявив позов про стягнення боргу в розмірі 41 292, 49 грн. в судовому порядку разом із нарахованими штрафними санкціями вигляді пені та 3% річних. В судовому засіданні позивачем повідомлено про надходження від відповідача 40 513, 31 грн., на підтвердження чого суду представлено копію платіжного доручення від 16.11.2012р..

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження відповідачем отримано 16.11.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

До справи отримано відзив на позов, у якому з посиланням на погашення боргу перед позивачем по сумі 40 513, 31 грн., відповідач просив припинити провадження у справі в частині стягнення шкоди в порядку регресу, а в частині стягнення пені та 3% річних позов залишити без розгляду.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-VR\01-040-03239 від 15.04.2011р. у ТДВ «СК «Альфа-Гарант»застраховано автомобіль Mazda 6, державний номер АА 9900 НХ, страхувальником по договору є Рожанський Микола Васильович.

Довідкою № 8874243 про обставини дорожньо-транспортної пригоди (засвідчена відділом ДАІ Оболонського РУ ГУМВС України) підтверджено настання ДТП 11.09.2011р. -зіткнення за участю автобуса Богдан А 091, державний номер 054-80КА, яким керував Совков Сергій Кимович та Mazda 6, державний номер АА 9900 НХ під керуванням Рожанського Миколи Васильовича.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Совковим С.К. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, якого піддано адміністративному стягненню постановою Оболонського районного суду міста Києва від 07.10.2011р. у справі № 3-8339 2011 рік.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mazda 6, державний номер АА 9900 НХ в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 09.11.25 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 20.09.2011р. суб'єктом оціночної діяльності - Калиновським С.Ю. (свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 5580 від 11.06.2007р.), складає 41 383, 31 грн..

За страховим випадком -ДТП що сталась 11.09.2011р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № СТ 11/0696 від 08.12.2011р. по договору страхування № 06-VR\01-040-03239 від 15.04.2011р. до виплати визначено суму страхового відшкодування в розмірі 41 023, 31 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжними дорученнями № 5857 від 08.12.2011р., № 47 від 12.01.2012р., № 55 від 16.01.2012р..

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб - автобус Богдан А 091, державний номер 054-80КА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Mazda 6, державний номер АА 9900 НХ, взято на страхування ПАТ СК «Країна»про що укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/8047481.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автобусом Богдан А 091, державний номер 054-80КА підтверджена постановою Оболонського районного суду міста Києва від 07.10.2011р..

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автобуса Богдан А 091, державний номер 054-80КА була застрахована у ПАТ СК «Країна»на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/8047481).

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Mazda 6, державний номер АА 9900 НХ відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/8047481), а до ТДВ «СК «Альфа-Гарант»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 06-VR\01-040-03239 від 15.04.2011р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ СК «Країна»як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Mazda 6, державний номер АА 9900 НХ.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Положення наведеної статті закону передбачають, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування право вимоги на відшкодування збитку з особи відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу -автомобілю Mazda 6, державний номер АА 9900 НХ у ДТП 11.09.2011р., що визначений звітом суб'єкта оціночної діяльності № 09.11.25 від 20.09.2011р..

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто в розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/8047481) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза -510 грн..

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, виплата відповідачем на користь позивача суми в розмірі 40 513, 31 грн. (41 023, 31 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу підтверджена висновком спеціаліста) -510 грн. франшиза), що підтверджується платіжним дорученням № 177 від 16.11.2012р. свідчить про виконання страховою компанією свого обов'язку щодо сплати страхового відшкодування згідно договору страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/8047481), та відсутність між сторонами спору в цій частині.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Наведеним підтверджується, що у відношенні вимог про стягнення суми в розмірі 40 513, 31 грн. провадження у справі підлягає припиненню, оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування.

До стягнення з відповідача позивачем заявлено суму пені в розмірі 649, 32 грн. нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суму трьох відсотків річних в розмірі 129, 86 грн. згідно зі ст. 625 ЦК України у зв'язку з наявним простроченням виплати суми за заявою про виплату страхового відшкодування (регресною вимогою № 03/1028 від 28.04.2012р.), яка отримана відповідачем 03.07.2011р..

Вимоги про стягнення з відповідача пені нарахованої згідно п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у відношенні суми страхової виплати, право вимоги якої набуто позивачем в порядку регресу, суд не задовольняє, оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Саме такі висновки по застосуванню положень закону вміщені у постанові Верховного суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 4/17-3520-2011), яка роздрукована судом та залучена до матеріалів справи, а в силу положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Про застосування норм ст. 625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спорах, що виникають з договорів страхування зазначено зокрема у Листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору прострочення відповідача перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 40 513, 31 грн., сума 3% річних за період з 02.10.2012р. по 09.11.2012р. становить 129, 50 грн. (40 531, 31 грн. х 3% х 39 : 366 (кількість днів у 2012р.) та у вказаній сумі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах заявленого позову.

Судові витрати позивача про сплату судового збору у розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог по сумі 1 577, 31 грн., при врахуванні, що сплату суми страхового відшкодування проведено вже після звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»суми страхового відшкодування в розмірі 40 513, 31 грн..

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(04176, м. Київ, вул. Електриків 29-А, ідент. код 20842474) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бул. Л. Українки 26, ідент. код 32382598) 129, 50 грн. (сто двадцять девять гривень 50 копійок) 3% річних, 1 577, 31 грн. (одну тисячу п'ятсот сімдесят сім гривень 31 копійку) витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання рішення 18.12.2012

Суддя Р.І. Самсін