Рішення № 28098208, 14.12.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2012 р. Справа № 5010/1249/2012-П-2/75 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора м. Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000 в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон", вул. Короля Данила, 16 в, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення боргу в сумі 103 263,30 грн.,

за участю представників сторін:

Від прокуратури: Ворох Анна Василівна - старший прокурор відділу, (службове посвідчення №007898 від 06.10.12)

Від позивача: Чекайло Василь Михайлович-представник, (довіреність №9 від 19.07.12)

Від позивача: Челах Антон Васильович - спеціаліст 1-ї категорії, (довіреність №2306/01-20/67-в від 03.01.12)

Від відповідача: Сохан Володимир Євгенович - представник, (довіреність б/н від 02.04.12)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі Позивач) звернувся в суд з позовом про стягнення з Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" (далі Відповідач) 103 263,30 грн. заборгованості, в тому числі 100527,63 грн. боргу по сплаті пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська, 2279,72 грн. пені та 455,94 грн. 3% річних за період прострочки з 01.04.12 по 01.07.12.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №76/3-141-12 від 25.09.12 (вх.№ 2318 від 01.10.12) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Представники позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву за Вх.№8195/2012 свх від 06.12.12, в якому позов не визнає, оскільки вважає що він заявлений передчасно (граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01.01.13) та є не обгрунтованим, а тому у його задоволенні просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та прокурора, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

26.12.08 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Спільним українсько-македонським підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон" укладено договір № 162 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста (далі за текстом - договір а. с.8).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений договір не розірвано, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У відповідності до п.1. договору, відповідач, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку на орендованій земельній ділянці в мікрорайоні "Каскад", в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франкіська.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Розмір пайового внеску складає 335092,1 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 335092,1 грн. до моменту подання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкта на підпис голові державної приймальної комісії.

03.08.09 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №162 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої погоджено відстрочення платежу у запропонований замовником термін до 01.01.12. Термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати січня 2012 року (п.1 додаткової угоди).

18.01.12 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №162 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої виконком дає згоду на відстрочення платежу, який підлягає сплаті замовником, згідно із графіком, який є невід"ємною частиною даної додаткової угоди (п.1 додаткової угоди).

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- І квартал 2012 р. - 33509,21 грн.;

- ІІ квартал 2012 р. - 67018,42 грн.;

- ІІІ квартал 2012 р. - 100527,63 грн.;

- IV квартал 2012 р. - 134036,84 грн.

Відповідач в порушення умов договору та додаткових угод, взяті на себе зобов'язання щодо перерахування коштів на пайову участь у погоджені графіком терміни, а саме у І та ІІ кварталі 2012 р. не здійснив, у зв'язку з чим основна заборгованість на момент звернення до суду становила 100527,63 грн.

З метою досудового врегулювання спору 11.06.12 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу здійснити оплату пайового внеску, що підтверджується Реєстром відправленої кореспонденції (а.с.15,16). Однак, дана вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати коштів на пайову участь у І-ІІ кварталах 2012 р., тому вимоги позивача про стягнення 100527,63 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. На підставі вказаної норми позивачем відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 455,94 грн.

Отже, вимога щодо стягнення 3% річних за період прострочення обґрунтована, її розмір перевірено судом, а тому підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 2279,72 грн. пені, нарахованої за період з 01.04.12 по 30.06.12 від суми 33509,21 грн. та за період з 01.07.12 по 25.07.12 від суми 100527,63 грн., суд зазначає наступне:

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежів, визначених пунктом 3.2 Договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 335092,1 грн. до моменту подання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкта на підпис голові державної приймальної комісії.

18.01.12 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №162 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої виконком дає згоду на відстрочення платежу, який підлягає сплаті замовником, згідно із графіком, який є невід"ємною частиною даної додаткової угоди (п.1 додаткової угоди).

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- І квартал 2012 р. - 33509,21 грн.;

- ІІ квартал 2012 р. - 67018,42 грн.;

- ІІІ квартал 2012 р. - 100527,63 грн.;

- IV квартал 2012 р. - 134036,84 грн.

Отже, у додатковій угоді від 18.01.12 змінено терміни оплати, однак відповідальність у вигляді пені за їх порушення у ній не передбачена, а тому в стягненні пені належить відмовити.

Заперечення відповідача проти позову з мотивів ненастання терміну оплати, з посиланням на умову п.2 додаткової угоди від 18.01.12, судом не приймається до уваги з врахуванням того, що встановлений вказаним пунктом кінцевий термін оплати внеску 01.01.13 не звільняє відповідача від обов"язку сплати внеску згідно погодженого графіку оплати в розмірах, визначених щоквартально.

Таким чином, до стягнення підлягають: 100527,63 грн. - основного боргу та 455,94 грн. - 3% річних.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.3 статті 49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2019,67 грн.

Керуючись ст.121,124 Конституції України, ст.ст.11, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст.173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.2, 22, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" про стягнення 103 263,30 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" (вул. Короля Данила, 16 в, м.Івано-Франківськ, 76000, код 31523962) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ,76000 (ідентифікаційний код виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 04054346, одержувач платежу: МБ м.Івано-Франківська 50110000, код: 20568100, розрахунковий рахунок 31512931700002, МФО:836014 УДК в Івано-Франківській області, призначення платежу: цільові фонди, на соціально-економічний розвиток міста) - 100527 (сто тисяч п"ятсот двадцять сім) грн. 63 коп. основного боргу та 455 (чотириста п"ятдесят п"ять) грн. 94 коп. - 3% річних.

Стягнути з Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" (вул. Короля Данила, 16 в, м.Івано-Франківськ, 76000, код 31523962) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 2019 (дві тисячі дев"ятнадцять) грн. 67 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної.

В стягненні 2279,72 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.12

Суддя Круглова О.М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду

______помічник судді Шунтов О.М. 19.12.12