Рішення № 28097724, 11.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "11" грудня 2012 р. по справі № 5004/1205/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ"

до Фізичної особи - підприємця Дятла Сергія Григоровича

про стягнення 190 172,52 грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/в

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін в судовому засіданні 04.12.2012р. роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні 04.12.2012р. учасникам судового процесу на підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 04.12.2012р. оголошено перерву до 11.12.2012р. до 14.40год. для представлення позивачем розрахунку суми позовних вимог на дату одержання відповідачем повідомлення про розірвання договору - 04.08.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " УКІО БАНК ЛІЗИНГ" звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця Дятла Сергія Григоровича про стягнення 190 172,52грн., в т.ч. 127 756,01грн. заборгованості по лізинговим платежам згідно договору фінансового лізингу KL 0806167 від 06.06.2008р., 456,54грн. відсотків за надання майна в лізинг за період з 29.07.2011р. по 05.08.2011р., 6 078,36грн. пені за період з 31.12.2010р. по 05.08.2011р. згідно п.п.10.2, 10.8 договору, 46 956,61грн. штрафу від неоплаченої вартості предмету лізингу згідно п.11.6 договору та 8 925грн. витрат понесених за демонтаж та перевезення предмету лізингу.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань по договору фінансового лізингу KL 0806167 від 06.06.2008р., акт прийому -передачі предмета лізингу від 01.07.2008 р., додаткову угоду № 2 від 15.11.2010 р. до договору фінансового лізингу № KL 0806167 від 06.06.2008 р. з додатком № 1 від 15.11.2010 р., акт повернення предмету лізингу від 22.02.2012 р., накладну № 0107/2008-02 від 01.07.2008р. на фотолабораторію NORITSU QSS 3501 Plus, банківську виписку від 23.06.2008р. про оплату 363 937,50грн. ТзОВ "ЮГ-КОНТРАКТ" за фотолабораторію, повідомлення № 25/07 від 21.07.2011р. про розірвання договору, рахунок № 685/1 від 17.02.2012р. на транспортно-екпедиційні послуги за маршрутом Ковель-Дніпропетровськ на суму 5000грн., акт здачі-прийняття робіт від 22.02.2012р. на ремонт фотообладнання на суму 3 925грн., банківську виписку від 22.02.2012р. про оплату 3 925грн. фізичній особі - підприємцю Мішота Б.П. за ремонт фотолабораторії та 5000грн. фізичній особі - підприємцю Данько С.В. за транспортно-екпедиційні послуги за маршрутом Ковель-Дніпропетровськ, довідку банку №18/09-2 від 13.09.2012 р. про відсутність грошових надходжень від ФОП Дятел С.Г. за період з 05.08.2011р. по 13.09.2012р.

19.11.2012р. позивач через канцелярію суду за вх.. №01-29/15004/12 подав уточнений розрахунок ціни позову, в якому просив зменшити розмір позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача 184 240,29 грн. з них: 122 408,84 грн. несплачених лізингових платежів та відсотків, 5 949,84 пені, 46 956,61 грн. штрафу, 8 925,00 грн. витрат на демонтаж та перевезення предмету лізингу та повернути сплачений судовий збір. В обґрунтування заяви додав банківські виписки за період з 07.12.2010р. по 13.05.2011р.

20.11.2012р. представник відповідача в судовому засіданні та в запереченні від 20.11.2012р. позов заперечив, мотивуючи тим, що згідно п. 11.6 договору лізингу KL 0806167 від 06.06.2008р. сторони передбачили: лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку , які залишилися до кінця строку лізингу, або розірвати договір. Право лізингодавця виписане альтернативно: або одна можливість, або інша. Лізингодавцем (позивачем) обрано право розірвання договору та отримання у власність предмету лізингу.

Повідомляє, що за період дії договору ним сплачено лізингові платежі у сумі 469 780,72 грн., що значно перевищує вартість предмету лізингу.

Згідно уточненого графіка платежів за договором фінансового лізингу № KL0806167 від 01 липня 2008 року строк останнього платежу визначено датою 01.07.2011 року. Додатковою угодою від 15 листопада 2010 року сторони домовилися змінити графік платежів за договором фінансового лізингу, у зв'язку з чим підписали уточнений графік платежів № 3 (додаток № 1 до даної додаткової угоди)

Згідно додатку № 1 до додаткової угоди № 2 до договору фінансового лізингу № KL 0806167 від 06.06.2008 року строк останнього платежу визначено датою 01.07.2012 року.

Однак, до настання цього терміна, лізингодавець в односторонньому порядку розірвав договір, що узгоджується з його правом з огляду на п. 11.6 договору, строк же іншої можливості - вимагати від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку ( пеню, штрафи), які залишилися, - не настав, і у зв'язку із достроковим розірванням договору, не настане.

Окрім того, можливість застосування цієї санкції - стягнення лізингових платежів та неустойки - втрачена, оскільки, договір фінансового лізингу № KL 0806167 від 06.06.20008 року розірвано 16 квітня 2009 року. Про зазначене свідчить повідомлення про розірвання договору від 02.04.2009 року за вих. № 09/04. Вказаним повідомленням позивач офіційно повідомив про розірвання договору фінансового лізингу № KL 0806167 з 16 квітня 2009 року.

Після розірвання договору, з 16.04.2009 року відповідачем було сплачено 260775, 00 грн.

Вважає вимоги про стягнення лізингових платежів і неустойки безпідставними. Стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ"використало свою можливість, передбачену умовами договору, а саме, п.11.6, достроково розірвавши договір.

Згідно з повідомленням про розірвання договору від 21.07.2011 року №25/07, договір фінансового лізингу № KL 0806167 від 06.06.20008 року розірвано з 01 серпня 2011 року з підстав, передбачених п.11.5 договору лізингу.

У зв'язку із цим не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення суми, нарахованої станом до 05.08.2011 року, як така, що суперечить п. 11.6 договору .

Позивачем нараховано штраф у розмірі 30 відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу, що складає 46 956,61 грн.

Вартість зазначеного майна - предмету лізингу відповідачем повністю оплачено. Штраф нараховано позивачем із розрахунку 156 522,03 грн. неоплаченої вартості.

Позивачем за час дії договору лізингу отримано від ФОП Дятла С.Г. суму 469780,72 грн., що значно перевищує вартість фотолабораторії ( предмету лізингу).

Також зазначає, що фотолабораторія у справному та комплектному стані передана позивачу, який має змогу за рахунок цього майна отримати певні додаткові вигоди.

Відповідач вважає, що позивач не поніс будь - яких збитків, що є підставою для застосування судом при ухваленні рішення ст.233 Господарського кодексу України, яка передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно з п. 10.8 договору позовна давність, яка застосовується до вимог передбачених цим розділом договору ( в т. ч. про стягнення пені та штрафів) складає 36 місяців. Вважає, що зазначений пункт договору суперечить як ч. 2 ст.258 ЦК України, так і частині 6 статті 232 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 11.6 договору лізиногодавець має право вимагати від лізиногодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо). За змістом п. 11.7 майно має бути передано уповноваженому представнику лізингодавця за місцем знаходження лізингодавця або у іншому, заздалегідь вказаному лізингодавцем, місці. Будь - яких вимог щодо місця передачі майна лізингодавцем не було заявлено. Отже, таким місцем не можна вважати будь - яке місце, відмінне від місця знаходження предмету лізингу. Місцезнаходження лізингодавця, як юридичної особи, за змістом ст. 93 ЦК України та відповідно до п. 1.5 Статуту є м. Київ, вул. Кудрявська, 5.

У зв'язку із чим не підлягає до задоволення вимога про стягнення витрат на перевезення предмету лізингу до м. Дніпропетровськ. Окрім того, згідно акту повернення предмета лізингу від 22.02.2012 року, будь - яких недоліків та пошкоджень у предмета лізингу не виявлено, отже, й підстав для ремонту не могло бути.

04.12.2012р. представник позивача в судовому засіданні та в письмових поясненнях по суті заперечень відповідача від 20.11.2012р. зазначив, що заперечення відповідача є необгрунтованими, оскільки заявлені до стягнення вимоги, передбачені п.11.6 договору лізингу та нараховані за період до розірвання договору, тобто до 05.08.2011р. Визнає, що позивачем надсилалася вимога про розірвання договору лізингу №09/04 від 02.02.2009р., проте після цього між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди №1 від 17.05.2010р. та №2 від 15.11.2010р., чим сторони підтвердили чинність договору лізингу №KL 0806167 від 06.06.2008р.

Вказує на те, що договір було розірвано з дотриманням вимог п.п. 11.5, 11.5.3 договору лізингу і у зв'язку з несплатою лізингових платежів направлено відповідачу лист №25/07 від 21.07.2011р. з датою розірвання договору - 05.08.2011р., який відповідачем був отриманий 04.08.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення №0100181022200.

Наголошує на тому, що лізингові платежі згідно договору лізингу та додаткових угод до нього підлягали корегуванню в залежності від курсу долара США, а тому суму 469 780,72грн., сплачену відповідачем, не можна вважати повним виконанням зобов'язання за договором, оскільки остання заявлена без розрахунку згідно курсу долара США.

Стосовно порушення строків позовної давності по нарахуванню позивачем пені та штрафу, вказує на п.10.8 договору лізингу, де сторони домовились про встановлення позовної давності, яка застосовується до стягнення пені та штрафу в 36 місяців, що не суперечить нормам законодавства, зокрема ч.1 ст.259 ЦК України.

Щодо заперечень по відшкодуванню вартості демонтажу та перевезенню предмету лізингу, в спростування посилається на п.11.7 договору лізингу, де передбачається передача майна за місцем знаходження позивача або у іншому, заздалегідь вказаному позивачем місці, а оскільки майно було передане за місцезнаходженням представництва, то відшкодування витрат на демонтаж та перевезення предмету лізингу вважає обґрунтованими.

В підтвердження своїх пояснень додає належним чином завірені копії додаткової угоди №1 від 17.05.2010р. з уточненим графіком платежів №2 та довідки статистики про реєстрацію Дніпропетровського представництва.

Розгляд спору неодноразово відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів та в судовому засіданні 04.12.2012р. судом оголошено перерву до 11.12.2012р. до 14.40год. для представлення позивачем розрахунку суми позовних вимог на дату одержання повідомлення про розірвання договору - 04.08.2011р.

В судове засідання 11.12.2012р. представники сторін не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що стверджується підписами представника позивача Бащук Т.В. та представників відповідача Дятел С.Г. та Ковальової Л.В. на повідомленні про перерву від 04.12.2012р.

Позивач на виконання вимог суду подав суду уточнення до розрахунку ціни позову з урахуванням дати одержання повідомлення про розірвання договору-04.08.2011р. (вих. №28/12 від 10.12.2012 р.), в якому просив стягнути з відповідача 184 138,08грн., з яких 122 343,74грн. несплачених лізингових платежів та відсотків за період з 30.11.2010р. по 29.07.2011р., 5 898,05грн. пені за період по 04.08.2011р., 46 971,29грн. штрафу, 8 925,00грн. витрат на демонтаж та перевезення предмету лізингу.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. У пункті 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України. Судом розглядається справа стосовно нової ціни позову - 184 138,08грн.

У клопотанні вих. №26/12 від 10.12.2012р. позивач просив суд провести судове засідання за відсутності представника позивача.

Клопотання судом задоволено.

Зважаючи на те, що сторони представників в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що стверджується їх відмітками у повідомленні про перерву від 04.12.2012р., розгляд спору продовжувався і спливає строк розгляду, імперативно визначений ст. 69 ГПК України, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

06.06.2008р. між позивачем товариством з обмеженою відповідальністю " УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та відповідачем фізичною особою - підприємцем Дятлом Сергієм Григоровичем (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №KL 0806167, відповідно до якого лізингодавець передав у фінансовий лізинг фотолабораторію NORITSU QSS 3501Plus нова 2008 р.в., а лізингоодержувач прийняв дану фотолабораторію загальною вартістю 363 937,50грн. (з ПДВ) (підтвердженням ціни предмету лізингу є накладна №0107/2008-02 від 01.07.2008р. згідно з якою ТзОВ «ЮГ-КОНТРАКТ» фотолабораторію було передано у власність ТзОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» - Т1, а.с. 37 ).

На підставі акту приймання-передачі предмету лізингу від 01.07.2008р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у фінансовий лізинг фотолабораторію NORITSU QSS 3501Plus нова згідно специфікації загальною вартістю 363 937,50грн. (Т1, а.с. 31).

01.07.2008р. сторонами було погоджено уточнений графік платежів за договором фінансового лізингу №KL 0806167 строком на 36 місяців згідно графіку з початковою датою фінансування 23.06.2008р. та початковим внеском в розмірі 16 064,23у.о., датою останнього внеску визначено 01.07.2011р.(Т1, а.с. 32-33).

Сторони в уточненому графіку платежів визначили, що грошовий еквівалент ціни майна за договором лізингу виражається в у.о. та розраховується у гривні за наведеною в графіку формулою відповідно до офіційного курсу гривні по відношенню до долара США, встановлений НБУ на дату оплати за майно. (Т1, а.с. 32-33).

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором, що стверджується актом приймання-передачі предмету лізингу від 01.07.2008р., скріпленого печатками та підписами сторін (Т1, а.с. 31).

Відповідач зобов'язання за договором виконував неналежно, лізингові платежі сплачувалися ним не в повній мірі та з порушенням уточненого графіку від 01.07.2008р., про що свідчать банківські квитанції за період з 19.06.2008р. по 16.05.2011р. (Т.1, а.с.115-150, Т.2, а.с.1-43).

Внаслідок чого, 02.04.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлене повідомлення №09/04 про розірвання договору фінансового лізингу №KL 0806167 від 06.06.2008р.(Т1, а.с.113-114).

Проте, 17.05.2010р. між позивачем і відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу №KL 0806167 від 06.06.2008р. про зміну графіку платежів, у зв'язку з чим сторони погодили уточнений графік платежів №2, за яким мають виконуватися зобов'язання за договором лізингу. Згідно даного графіку сторони дійшли згоди розстрочити заборгованість в розмірі 39 892,57у.о.(316 184,52грн. згідно офіційного курсу гривні) строком з 30.05.2010р. по 01.07.2011р. згідно графіку. Водночас сторони погодили, що відповідач зобов'язаний у термін до 15.06.2010р. сплатити на користь позивача відсотки та пеню, які станом на 17.05.2010р. складали: відсотки - 1 575,51у.о., пеня - 872,52у.о., всього 2 448,03у.о., вказав, що сума пені, відповідно до умов договору лізингу, щоденно зростає та має уточнюватись на дату фактичної сплати. (Т.2, а.с. 62-63).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті платежів згідно уточненого графіку платежів №2, 15.11.2010р. між ТзОВ "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" та підприємцем Дятлом С.Г. укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу №KL 0806167 від 06.06.2008р. про зміну графіку платежів, у зв'язку з чим сторони погодили уточнений графік платежів №3, за яким мають виконуватися зобов'язання за договором лізингу. Згідно даного графіку сторони дійшли згоди розстрочити заборгованість в розмірі 39 516,60у.о. (313 354,78грн. згідно офіційного курсу гривні) строком з 30.11.2010р. по 01.07.2012р. згідно графіку (Т1, а.с. 34-35).

Згідно уточненого графіку №3 від 15.11.2010р. сторони визначили заборгованість відповідача станом на 30.11.2010р., а саме: відповідач повинен був сплачувати чергові лізингові платежі щомісячно, 30-го числа кожного місяця: 30.11.2010р. у сумі 1 775,53у.о., 30.12.2010р., 30.01.2011р., 28.02.2011р., 30.03.2011р, 30.04.2011р., 30.05.2011р., 30.06.2011р., 30.07.2011р. - рівні платежі у сумі 1 986,29у.о., що разом складає 17 665,85у.о. (Т.1, а.с. 35).

Крім того, відповідно до п.4 додаткової угоди №2 до договору лізингу сторони домовились, що за внесення змін до договору лізингу відповідач сплачує на користь позивача адміністративний платіж в розмірі 500,00грн., який відповідач зобов'язувався сплатити до 15.12.2010р. (Т1, а.с. 34), а також, відповідно до п. 5. додаткової угоди №2, заборгованість по пені, яка станом на 15.11.2010р. складала - 331,20у.о., обумовив, що сума пені відповідно до умов договору лізингу щоденно зростає та має уточнюватись на дату фактичної оплати.

Відповідачем перерахування лізингових платежів на розрахунковий рахунок позивача проводилось частково та з порушенням графіку сплати лізингових платежів. А саме: 08.12.2010р. у сумі 4 000,00грн., 21.12.2010р. - 1 000,00грн., 30.12.2010р. - 2 000,00грн., 06.01.2011р. - 1 600,00грн., 17.01.2011р. - 2 500,00грн., 21.01.2011р. - 750,00грн., 27.01.2011р. - 1 500,00грн.,31.01.2011р. - 1 500грн., 18.02.2011р. - 2 000,00грн., 29.03.2011р. - 3 200,00грн., 13.05.2011р. - 1 600,00грн., 16.05.2012р. - 400,00грн., разом 22 050,00грн., що стверджується випискою із рахунку позивача (Т.1, а.с. 95-106).

В результаті чого утворилась заборгованість по сплаті щомісячних лізингових платежів згідно уточненого графіку платежів №3 від 15.11.2010р. у сумі 121 952,30грн.

Рекомендованим листом №25/07 від 21.07.2011р. з повідомленням про вручення (факт отримання даного листа відповідачем 04.08.2011р. стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0100181022200), позивач повідомив, що з 01.08.2011р. договір лізингу вважається розірваним та позивач вимагає від відповідача не пізніше 03.08.2011р. повернути майно (предмет лізингу), а також заплатити борг до 01.08.2011р. по простроченим лізинговим платежам та штрафні санкції за неналежне виконання договору лізингу (Т1, а.с. 39-41).

22.02.2012р. відповідачем було повернено позивачу предмет лізингу (фотолабораторію NORITSU QSS 3501Plus 2008 р.в) у зв'язку із розірванням договору лізингу №KL 0806167 від 06.06.2008р., про що складено відповідний акт від 22.02.2012р. (Т1, а.с. 36). Представник позивача самостійно приїздив до м. Ковель та демонтував, вантажив і вивозив предмет лізингу, про що свідчать: рахунок №685/1 від 17.02.2012р. на суму 5000,00грн. з призначенням платежу - транспортно-екпедиторські послуги за маршрутом Ковель-Дніпропетровськ (Т1, а.с. 43); акт здачі-прийняття робіт від 22.02.2012р. згідно якого ТзОВ «УКІО БАНК ЛИЗИНГ» оплатило ремонт фотообладнання на загальну суму 3 925,00грн. (Т.1, а.с. 44), а також банківські виписки з рахунку позивача (Т1, а.с. 45, 46).

Дослідивши долучені докази, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково. При цьому суд виходить з наступного:

В силу ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.1 ст.292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Частиною 1 статті 16 цього ж Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У пункті 3.2 договору фінансового лізингу №KL 0806167 від 06.06.2008р. сторони визначили, що відповідач сплачує лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача. Усі необхідні платежі за договором повинні бути сплачені в повному обсязі на дату, вказану в уточненому графіку платежів, якщо платіж буде оплачений частково, то такий платіж буде вважатися неоплаченим. Оплата лізингових платежів за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в національній валюті України (гривнях) без виставлення позивачем рахунка-фактури. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок позивача (п. 3.6 договору лізингу).

Спеціальними умовами фінансування лізингу пунктом «В» передбачалася сплата відповідачем щомісячного внеску за частину майна, а також винагороди лізингодавця (позивача) у розмірі 15 % річних, які відповідач повинен був здійснювати на протязі 36 місяців (Т1, а.с. 18).

Додатком №1 до додаткової угоди №2 від 15.11.2010р. п.2 сторони визначили заборгованість станом на 30.11.2010р. та строк та розмір платежів на період з 30.11.2010р. по 01.07.2012р.

Крім того, уточнений графік №3 від 15.11.2010р. містить положення про те, що грошове зобов'язання в графіку платежів за договором фінансового лізингу визначено грошовим еквівалентом УО і наведено формулу для відповідного розрахунку, оскільки встановлений офіційний курс гривні по відношенню до УО може змінюватись під час дії договору фінансового лізингу, платежі в гривнях в уточненому графіку платежів носять тимчасовий характер і виражені враховуючи офіційний курс гривні до УО на дату підписання уточненого графіка №3. Платежі змінюються за умови зміни офіційного курсу УО та розраховуються в гривні відповідно до зазначеної формули. Датою платежу є дата, вказана в уточненому графіку платежів №3 (Т.1, а.с.35).

Заборгованість відповідача по несплаченим лізинговим платежам згідно договору лізингу №KL 0806167 від 06.06.2008р. з додатковою угодою №2 від 15.11.2010р. становить за період з 30.11.2010р. по 29.07.2011р. 121 952,30грн., обґрунтована, відповідачем належними доказами не спростована та підлягає до задоволення в силу ст.292 ГК України, ст.193 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із п.1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 653, 654 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно п.4 ч.1 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

У п.п. 11.5 та 11.5.3 договору лізингу №KL 0806167 від 06.06.2008р. сторони передбачили, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем (позивачем), якщо лізингоодержувач (відповідач) істотно порушив цей договір або істотно порушує інші укладені між сторонами договори фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення відповідачу повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до дати розірвання. Істотним порушенням вважається зокрема прострочення відповідачем більше одного місяця оплати хоча б одного лізингового платежу або запізнення з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого договором лізингу, більш ніж на один місяць.

Частиною 3 ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг»встановлено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, враховуючи докази по справі та керуючись нормами законодавства, закріпленими ч.3 ст. ст.7 ЗУ "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 653, 654 ЦК України, суд дійшов висновку, що договір лізингу №KL 0806167 від 06.06.2008р є розірваним з 04.08.2011р. (дати, коли відповідач отримав повідомлення про розірвання договору).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із п.11.6 договору лізингу, якщо є підстава розірвати цей договір, то позивач (лізингодавець) має право вимагати від відповідача (лізингоодержувача) заплатити за предметом лізингу всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися, до кінця строку лізингу, або розірвати договір. Після розірвання даного договору позивач має право вимагати від відповідача повернути йому предмет лізингу, заплатити борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 30% від ноплаченої вартості предмету лізингу. Також позивач має право вимагати від відповідача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо) (Т1. а.с. 27-28).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем за період з 29.07.2011 року (дата останнього лізингового платежу) по 04.08.2011 року (дата розірвання договору), тобто 6 календарних днів, не сплачено відсотки за надання майна в лізинг (винагорода лізингодавця) в розмірі 15% річних, що складає 391,44грн., що разом з заборгованістю по несплаченим лізинговим платежам становить 122 343,74грн.

В цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення в силу ст. 292 ГК України.

Згідно із п.10.2. договору лізингу за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених даним договором, на вимогу позивача, відповідач зобов'язується виплатити пеню в розмірі 0,2 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати. Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати відповідачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум.

Відповідно до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. У період з 31.12.2010р. по 04.08.2011р. подвійна облікова ставка НБУ складала 15,50%.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені з урахуванням обмежень, визначених ЗУ «Про відповідність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та порядку нарахування пені, визначеної п.6 ст. 232 ГК України, згідно уточненого розрахунку ціни позову від 11.12.2012р. в сумі 5 898,05грн. підлягають до задоволення.

При перевірці розрахунку пені за період з 30.11.2010р. по 04.08.2012р. за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що пеня (з урахуванням вимог п.6 ст.232 ГК України) становить 5 950,69грн., тому стягнення здійснюється в межах суми, заявленої позивачем.

Відповідно до п. 11.6 договору лізингу відповідач зобов'язався сплатити позивачу штраф у розмірі 30% від неоплаченої вартості предмету лізингу, що за розрахунком позивача від 11.12.2012р. станом на 04.08.2011р. складає 46 971,29грн. з розрахунку 156 570,98 грн. неоплаченої вартості*30%.

Судом не прийняті заперечення відповідача щодо одночасного стягнення пені та штрафу, виходячи із наступного: у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 N 3-24гс12 N 06/5026/1052/2011.

Згідно зі ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Дослідивши долучені до матеріалів справи докази та керуючись нормами чинного законодавства суд дійшов висновку, що заборгованість в сумі 175 213,08грн., з яких 122 343,74грн. несплачених лізингових платежів та відсотків за період з 30.11.2010р. по 29.07.2011р., 5 898,05грн. пені, 46 971,29грн. штрафу згідно п. 11.6 договору лізингу стверджується договором фінансового лізингу №KL 0806167, актом прийому -передачі предмета лізингу від 01.07.2008 р., додатковою угодою № 2 від 15.11.2010 р. до договору фінансового лізингу № KL 0806167 від 06.06.2008 р. з додатком № 1 від 15.11.2010 р., актом повернення предмету лізингу від 22.02.2012 р., накладною № 0107/2008-02 від 01.07.2008р. на фотолабораторію NORITSU QSS 3501 Plus, банківською випискою від 23.06.2008р. про оплату 363 937,50грн. ТзОВ "ЮГ-КОНТРАКТ" за фотолабораторію, повідомленням № 25/07 від 21.07.2011р. про розірвання договору, банківськими виписками.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо повної оплати вартості предмету лізингу, неможливості одночасного повернення предмету лізингу, сплати лізингових платежів на час розірвання договору та пені, штрафу, оскільки припинення зобов'язань по договору лізингу відбулось 04.08.2011р.

Відповідно до частини 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, зі змісту наведеної норми права випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

На цьому зауважив Верховний Суд України у постанові від 19.12.2011р.

Суд не приймає доводи відповідача про розірвання договору лізингу 16.04.2009р., оскільки вказане твердження спростовано додатковими угодами №1 від 17.05.2010р. та №2 від 15.11.2010р., підписаними сторонами.

Не приймає суд і твердження відповідача про розірвання договору лізингу 01.08.2011р., як таке, що суперечить змісту ч.3 ст. 7 ЗУ "Про лізинг" та ч. 3 ст. 653 ЦК України.

Твердження відповідача про те, що позивач не поніс збитків, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, спростовані змістом ст.611 ЦК України та п. 11.6 договору, згідно з яким сторони обумовили розмір відповідальності за неналежне виконання зобов'язань по договору, в т.ч. сплату штрафу.

Суд зауважує, що вищезазначені положення договору фінансового лізингу узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать ним і при укладенні договору фінансового лізингу відповідач не заперечував проти його умов. Договір недійсним не було визнано, зміни не вносились.

Суд не приймає і доводи відповідача щодо продовженого строку позовної давності. Відповідно до. ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з п. 10.8 договору лізингу сторони домовилися по встановлення позовної давності, яка застосовується до вимог, передбачених цим розділом договору (в т.ч. пені про стягнення пені та штрафів) в 36 місяців.

Щодо тверджень відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то таке зменшення у відповідності до норм статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, можливо лише у виняткових випадках з дослідженням причин неналежного виконання зобов'язання.

При цьому, відповідач з обґрунтованим належними доказами клопотанням про зменшення розміру пені, штрафу до суду не звернувся.

Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про стягнення 8 925,00грн. витрат на ремонт та перевезення предмету лізингу до м. Дніпропетровськ, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 11.7. договору фінансового лізингу №KL 0806167 від 06.06.2008р. майно має бути передано уповноваженому представнику лізингодавця за місцем знаходження лізингодавця або у іншому, заздалегідь вказаному лізингодавцем, місці.

Лізингодавець належними доказами не довів проінформованість лізингоодержувача про інше місце передачі предмету лізингу, майно було одержано за актом приймання-передачі предмету лізингу 01.07.2008р. у м. Києві, тому позивач вправі був пред'явити витрати за доставку до місця знаходження лізингодавця, як юридичної особи, яким згідно із ст.93 ЦК України та відповідно довідці ЄДРПОУ є: м. Київ, вул. Кудрявська, 5 (Т1, а.с.63).

Також, згідно п.7 ч.2 ст. 11 ЗУ «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Згідно акту повернення предмета лізингу від 22.02.2012р. будь-яких недоліків та пошкоджень предмету лізингу не виявлено, отже підстави для відшкодування витрат на ремонт в сумі 3 925,00грн. згідно акту здачі-прийняття робіт від 22.02.2012р. відсутні. (Т.1 а.с.36)

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 3 504,26грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог згідно заяви від 11.12.2012р., відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" зайве сплачений судовий збір на підставі платіжного доручення №7553 від 14.09.2012р. підлягає поверненню позивачу в розмірі переплаченої суми 299,19грн.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 653, 654, 806 ЦК України, ст. ст. 188, 193, 292 ГК України, ст.ст. 7, 11, 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Дятла Сергія Григоровича, м.Ковель, вул.Косачів, 22/8, ідентифікаційний номер 2406301573

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ», м.Київ, вул.Кудрявська, 5, код ЄДРПОУ 34003114

122 343,74грн. несплачених лізингових платежів та відсотків, 5 898,05грн. пені, 46 971,29грн. штрафу, 3 504,26грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, разом 178 717,34грн.

3. В частині стягнення 8 925,00грн. витрат на демонтаж та перевезення предмету лізингу відмовити.

4. УДКСУ у м. Луцьку повернути товариству з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» м.Київ, вул.Кудрявська, 5, код ЄДРПОУ 34003114 зайве сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 7553 від 14.09.2012р. в сумі 299,19грн. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

17.12.2012р.

Суддя Філатова С. Т.