Рішення № 28097517, 06.12.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2012Справа №5002-23/3622-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК - ВР Коммерс»

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим»

про стягнення 90 052, 54 грн.

Суддя Доброрез І.О.

Представники :

Від позивача - Омельченко О.О., довіреність №14 від 10.01.2012

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 84 142,50 грн. боргу, 4 847,42 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1062,62 грн. 3% річних.

Разом з тим, позивач просить відшкодувати судові витрати за рахунок відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов субліцензійного договору №0001-08/СЛ від 18.01.2008 року, яке полягає частковій сплаті винагороди за використання знаку для товарів та послуг «ТНК», у наслідок чого, заборгованість відповідача перед позивачем по субліцензійному договору становить 84 142, 50 грн.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання 06.11.2012, 22.11.2012 та 06.12.2012 не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1, п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

Встановив :

18.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» (Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (Ліцензіат) було укладено Субліцензійний договір № 0001-08/СЛ від 18.01.2008 року.

Відповідно до умов Субліцензійного договору № 0001-08/СЛ від 18.01.2008 року, Позивач надав дозвіл на використання знаку для товарів та послуг «ТНК», що охороняється свідоцтвом №19697.

Відповідно до п. 5.1 Субліцензійного договору винагорода за надане право, становить розрахункову величину, що визначається, як кількість АЗС (відповідно Додатку №2 до Субліцензійного договору) помножена на 90 доларів США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ встановленого на 25 число кожного місяця).

Відповідно до Додатку №2 до Субліцензійного договору № 0001-08/СЛ від 18.01.2008 року, перелік АЗС на яких Відповідач, може використовувати знак для товарів та послуг «ТНК», становить 39 АЗС.

Відповідно до п. 5.3 Субліцензійного договору, оплата винагороди здійснюється, у вигляді попередньої оплати за період 1 (один) місяць шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача не раніше 25 и не пізніше останнього числа місяця передуючого періоду оплати.

Винагорода за використання знаку для товарів та послуг «ТНК», нарахована за період з 18.01.2008 року по 01.08.2012 року, складає 1 569 244,24 грн.

Відповідач свої обов'язки за Субліцензійним договором виконав частково та сплатив на користь позивача 1485101,74 грн.

Таким чином, станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач свої обов'язки по Субліцензійному договору виконав частково, повний розрахунок з позивачем не провів.

Заборгованість відповідача перед позивачем по Субліцензійному договору становить 84142,50 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач не оплатив заборгованість за Субліцензійним договором на суму 84142,50 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що відповідач за порушення строків проведення розрахунків по Договору сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,5% від суми, оплата якої прострочена, за кожний день прострочення сплати.

Позивач просить стягнути 4847,42 грн. пені, розрахованої виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка нарахована вірно та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 1062,62 грн. 3% річних є обґрунтованими та також підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Повне рішення складене 11.12.2012 р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (вул. Галерейна, 22, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100; ідентифікаційний код 32085677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК - ВР Коммерс» (вул. Солом'янська, 11, м. Київ, 03110; р/р 26007001306504 у ПАТ «ОТП Банк», м.Київ, МФО 300528, ідентифікаційний код 33500195) 84142,50 грн. боргу, 4847,42 грн. пені, 1062,62 грн. 3% річних та 1801,05грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.О. Доброрез