Ухвала суду № 28096672, 20.12.2012, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 2/403/4930/2012

Справа № 403/12435/12

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Бібіка М.М.,

при секретарі - Лобовій Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс»про визнання правочину нікчемним та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»про визнання правочину нікчемним та стягнення грошових коштів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 11 червня 2012 року між ним та ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»було укладено договір № 000270, предметом якого стало надання ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу через програму Автофінанс, крім того ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»зобов'язалося: сформувати корпорацію клієнтів програми; організувати та проводити розподіли фінансових ресурсів Корпорації, щодо надання клієнту програми права на купівлю автомобіля; здійснити оплату автомобіля на користь клієнта програми, чи надати відповідну суму в позику, для придбання автомобіля самим учасником системи; інші послуги, зазначені в Умовах діяльності Програми Автофінанс, а він в свою чергу зобов'язався здійснити одноразовий платіж, а також здійснювати щомісячні платежі в строк до 20 числа кожного місяця у розмірі передбаченому додатками до цього договору. 11 червня 2012 року на виконання зобов'язань за договором № 000270 він сплатив на розрахунковий рахунок ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»суму у розмірі 6 500 гривень 00 копійок. Однак в подальшому позивачу стало відомо, що укладений між ним та ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»договір має ознаки пірамідальної схеми, у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом про визнання договору № 000270 від 11 червня 2012 року нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а також просив стягнути з ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на його користь грошові кошти у розмірі 6 500 гривень 00 копійок, а також судові витрати (а.с. а.с. 2 -8).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 76).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, тому суд відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає можливим провести заочний розгляд справи (а.с. 74).

Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом було встановлено, що 11 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»був укладений договір про надання послуг № 000270, предметом якого є надання позивачеві послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу зазначеного в додатку № 1 до Договору. Відповідно до п. 2.1 ст. 2 цього Договору ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» зобов'язується надати учаснику програми Автофінанс наступні послуги: а) сформувати корпорацію клієнтів програми; б) організувати та проводити розподіли фінансових ресурсів корпорації, щодо надання учаснику програми права на купівлю автомобіля; в) здійснити оплату автомобіля на користь клієнта прграми, чи надати відповідну суму в позику, для придбання автомобіля самим учасником системи; г) інші послуги, зазначені в умовах діяльності програми Автофінанс. Також у статті 3 Договору зазначено обов'язки клієнта програми, а саме: одноразово сплатити реєстраційний платіж та асигнаційний платіж у розмірі, що визначений Додатком №1 до цього Договору; щомісячно, у строк до 20 числа кожного місяця, сплачувати чисті платежі -платежі, за рахунок яких Компанія здійснює оплату автомобіля, розмір яких визначається шляхом ділення ціни автомобіля на кількість платежів в зазначеному Графіку платежів; адміністративні витрати -плата за послуги Компанії в розмірі, зазначеному в Додатку №1 до даного Договору. Крім того, відповідно до п. 6.1. ст. 6 Договору Компанія гарантує надати клієнту компанії право на купівлю автомобіля, зазначеного в Додатку №1 до цього Договору за умовами виконання Учасником системи всіх зобов'язань за цим Договором (а.с. а.с. 9 -10, 11,12 -13).

11 червня 2012 року ОСОБА_1 сплатив на розрахунковий рахунок ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»реєстраційний внесок у розмірі 6 500 гривень 00 копійок, однак вивчивши умови договору, дійшов висновку, що вони є несправедливими, та такими, що суперечать законодавству України (а.с. 14).

Вказані вище правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Цивільним кодексом України 2003 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України, встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У відповідності п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору.

У відповідності до ч. 1 п. 7, ч. 3, ч. 6 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь -яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняється як такі, що вводять в оману: утворення експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержати компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, з урахуванням приведених норм закону та встановлених обставин справи, а саме того, що укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»договір № 000270 від 11 червня 2012 року, у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів»є недійсним, оскільки програма компанії Автофінанс формується виключно на коштах учасників компанії, без залучення коштів товариства, при цьому, позивач мав сплачувати відповідачу кошти не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, що дає змогу зробити висновок про те, що ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»вводить споживача в оману, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід частково задовольнити, а саме стягнути з ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс»на його користь суму сплаченого реєстраційного платежу в розмірі 6 500 гривень 00 копійок, а у задоволенні вимог щодо визнання договору № 000270 від 11 червня 2012 року нікчемним, слід відмовити оскільки у відповідності до ст. 215 ЦК України, визнання такого правочину нікчемним судом не вимагається.

У порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави також слід стягнути судовий збір в сумі 214 гривень 60 копійок, а судовий збір за позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 11, 215, 216 Цивільного кодексу України 2003 року, п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 4 -8, 10, 11, 18, 57 -60, 79, 88, 169, 208, 209, 212 -215, 218, 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс»про визнання правочину нікчемним та стягнення грошових коштів -частково задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс»(ЄДРПОУ 38104479) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого реєстраційного платежу в розмірі 6 500 гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс»(ЄДРПОУ 38104479) на користь держави судовий збір в сумі 214 гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя М.М.Бібік